Постанова

від 30.04.2024 по справі 524/3994/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/3994/23 Номер провадження 22-ц/814/1392/24Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Чумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

за участю секретаря Галушко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в м. Полтаві в режимівідеоконференції цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 жовтня 2023 року, постановлене суддею Андрієць Д.Д., по справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,

в с т а н о в и в:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 25.05.2023 Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області прийняв рішення №958 «Про демонтаж та евакуацію тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності».

Позивач вважає, що вказане рішення порушує її права, оскільки за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано об`єкт незавершеного будівництвамагазин для реалізації канцелярських товарів. У зв`язку із цим об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не є тимчасовою спорудою та не підлягає демонтажу.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення відмовлено.

З вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилась позивач ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій, з підстав невідповідності оскаржуваного рішення суду нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.05.2023 «Про демонтаж та евакуацію тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності» порушує її права, оскільки за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано об`єкт незавершеного будівництвамагазин для реалізації канцелярських товарів. У зв`язку із цим об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не є тимчасовою спорудою та не підлягає демонтажу.

Позивач вказує, що на час складання акту обстеження рухомого майна б/н від 19.05.2023 земельна ділянка, загальною площею 26 м2, сформована згідно ст. 79-1 Земельного кодексу України, їй присвоєно кадастровий номер 5310436100:06:003:0463, на якій знаходиться об`єкт незавершеного будівництва, що належав ОСОБА_2 , в якому також зазначено про відсутність спадкоємців на це майно.

Матеріалами справи доведено, що станом на дату складання акту від 19.05.2023 позивачка була спадкоємцем цього майна, який успадкувала та отримала свідоцтво про право на спадщину № 1615 від 12.05.2023.

Зі складених відповідачем та наданими позивачкою документів не вбачається спору щодо тотожності об`єкту незавершеного будівництва та об`єкту тимчасової споруди.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач захищає право щодо одного об`єкту, а відповідач виніс рішення щодо іншого об`єкту.

Враховуючи, що металевий кіоск, щодо якого винесено рішення судом першої інстанції і є складовою об`єкту незавершеного будівництва, що належить позивачу, то право на такий об`єкт потребує захисту способом передбаченим п.10 ч.1 ст. 16 ЦК України.

Апелянт зазначає, що оскільки об`єкт незавершеного будівництва не є тимчасовою спорудою, то дії відповідача щодо прийняття рішення по його демонтажу не є законними.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним і обґрунтованим.

У судове засідання в режимі відеоконференції власними технічними засобами поза межами приміщення суду з`явилися представник позивача адвокат Лопайчук О.І., представник відповідача виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Шинкаренко Н.М.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачки, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 п.2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно доч.1ст.376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: 1)неповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи; 2)недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; 3)невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , спадкоємцем за законом якого є дружина ОСОБА_1

12.05.2023 приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Веселовський А.Г. видав свідоцтво про право на спадщину за законом на спадщину, яка складалась з незавершеного будівництвом магазину для реалізації канцелярських товарів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та розташований на земельній ділянці площею 26 кв.м. з кадастровим номером 5310436100:06:003:0463. Вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва про право на спадщину, р. №1615 (а.с.10)

12.05.2023 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт незавершеного будівництва, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав №332152366 від 12.05.2023 (а.с. 12).

На підставі розпорядження виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 361-Р від 26.11.2018 незавершеному будівництвом магазину для реалізації канцелярських товарів присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 та видано свідоцтво № НОМЕР_1 (а.с. 8,9,11).

26.04.2023 та 19.05.2023 фахівцями управління контролю за станом благоустрою виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, юридичного департаменту виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, управління містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, управління земельних ресурсів виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, управління державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, а також КП «Благоустрій Кременчука» було проведено комісійне обстеження об`єкту по вул. Троїцькій біля будинку 101 та встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5310436100:06:003:0463 розташована металоконструкція (кіоск) білого кольору. Ознак будівництва не виявлено. Встановлено, що металева конструкція не є об`єктом будівництва та встановлена на цегляній основі, переміщення якої можливе без її знецінення та зміни її призначення (а.с. 36-42).

25.05.2023 Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області прийняв рішення №958«Про демонтаж та евакуацію тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності».

Відповідно до п. 1 рішення від 25.05.2023 №958 Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області вирішив провести демонтаж та евакуацію тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності - металоконструкцію (кіоску) (власник ОСОБА_2 ), яка розташована без дозвільних документів, за адресою: АДРЕСА_1 згідно з додатком (а.с. 33-35).

Обґрунтовуючи свій позов ОСОБА_1 посилалась на наявність запису про реєстрацію її права власності на об`єкт незавершеного будівництва, що на її думку свідчить про те, що металоконтрукція не є тимчасовою спорудою.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25 травня 2021 року «Про затвердження Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на об`єктах благоустрою на території Кременчуцької міської територіальної громади» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (даліТС) є одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

На підтвердження законності прийнятого рішення відповідач надав суду фотознімки конструкції, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції послався на те, що наданий фотознімок свідчить про те, що розміщена тимчасова споруда виготовлена безпосередньо з полегшених конструкцій, оскільки зовнішні її стіни виготовлені з металу. Тоді як відповідно до норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, речові права на тимчасові некапітальні споруди не підлягають державній реєстрації.

Встановивши, що в Державному реєстрі речових прав відсутній повний опис об`єкту незавершеного будівництва, власником якого є позивач, а лише зазначено про ступінь готовності об`єкта - 33%, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у даному випадку мова йде про два абсолютно різних об`єкти, а саме: об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який у позивача зареєстровано у встановленому законодавством порядку і тимчасову споруду, розміщену на вказаному об`єкті.

Місцевий суд зазначив, що позивачем до позовної заяви було додано документи, які підтверджують право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

Акт обстеження тимчасової споруди та оскаржуване рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області №958 стосуються конкретної тимчасової споруди, на розміщення якої у позивача відсутні дозвільні документи.

Посилання позивача на незаконність дій Управління ДАБК суд першої інстанції не взяв до уваги, оскільки це не є предметом позовних вимог, яким у даній справі є питання правомірності рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області №958.

Інших доводів, які б свідчили про незаконність та неправомірність прийнятого відповідачем рішення позивач не вказала.

З наведених підстав суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про демонтаж та евакуацію тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності не порушує право власності позивача на об`єкт незавершеного будівництва та відмовив у позові ОСОБА_1 .

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ст.4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, лише порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У постанові ВП ВС від 02.02.2021 № 925/642/19 зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Стаття 321 ЦК Українизакріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбаченийстаттею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ст. 181 ЦК Українидо нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

ВЗаконі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державній реєстрації прав підлягаютьправо власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення (чч.1, 2 ст.77 ЦПК України ).

Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч.3 ст. 367 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджено, що 25.05.2016 між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір оренди, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 5310436100:06:003:0463) для реконструкції торговельного кіоску для реалізації періодичних видань під магазин для реалізації канцелярських товарів по АДРЕСА_1 (а.с. 105-113).

Станом на дату складання акту обстеження рухомого майна б/н від 19.05.2023 земельна ділянка, загальною площею 26 м2 сформована згідно ст. 79-1 Земельного кодексу України, їй присвоєно кадастровий номер 5310436100:06:003:0463, на якій знаходиться об`єкт незавершеного будівництва, що належав ОСОБА_2 на праві приватної власності.

12.05.2023 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину серія та номер р. №1616, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав № 332152366 від 12.05.2023.

Станом на дату складання акту від 19.05.2023 ОСОБА_1 була спадкоємцем вказаного майна.

Згідно технічного паспорту на громадський будинок від 23.10.2018 та інформаційної довідки №0083 від 23.10.2018, надані позивачкою до апеляційної скарги, на об`єкт незавершеного будівництва 33% готовності за адресою: АДРЕСА_1 , в назві будинку господарських будівель та споруд вказано «Реконструкція торгівельного кіоску для реалізації періодичних видань під магазин канцелярських товарів» з кресленням. На кресленнях та в описі вказано саме металевий кіоск, встановлений на бетонному фундаменті (а.с. 156-162).

Сторона позивача наполягає на тому, що саме щодо цього об`єкту визначена готовність 33%.

Вказана обставина не спростована відповідачем належними і допустимими доказами.

Надані відповідачем на підтвердження заперечень проти позову фотознімки, акти від 26.04.2023 та 19.05.2023, відсутність у Державному реєстрі речових прав повного опису об`єкту незавершеного будівництва, власником якого є позивач, не доводять той факт, що металевий кіоск, щодо якого прийнято оскаржуване позивачкою рішення № 958 від 25.05.2023, не встановлений на фундаменті та є тимчасовою спорудою.

Отже надані позивачем докази на підтвердження своїх позовних вимог свідчать про відсутність ознак тотожності об`єкту незавершеного будівництва та об`єкту тимчасової споруди, а металевий кіоск є складовою об`єкту незавершеного будівництва, що належить позивачці, та не є тимчасовою спорудою.

Відповідно до п.10 ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захистуцивільних правта інтересівможуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Враховуючи те, що матеріалами справи доведено той факт, що успадкований позивачкою ОСОБА_1 об`єкт незавершеного будівництва не є тимчасовою спорудою, рішення відповідача від 25.05.2023 № 958 по його демонтажу порушує право власності позивачки на вказаний об`єкт незавершеного будівництва.

Посилання відповідача на те, що строк договору оренди земельної ділянки під об`єктом незавершеного будівництва, укладений між орендодавцем Кременчуцькою міської радою Полтавської області та орендарем ФОП ОСОБА_2 , закінчився, не є підтвердженням зміни статусу об`єкта, на якій він знаходиться, з незавершеного будівництва на тимчасову споруду.

Також колегія суддів вважає, що акт обстеження рухомого майна від 19.05.2023 р., який був складений представниками виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, згідно якого розміщений за адресою: АДРЕСА_1 , кіоск є рухомим майном, не може скасувати статус об`єкта незавершеного будівництвом магазину для реалізації канцелярських товарів, право власності на який зареєстровано за позивачкою ОСОБА_1 у встановленому законом порядку.

За такихобставин висновки судупершої інстанціїне відповідаютьобставинам справи,наявним уній доказам,а томурішення судупершої інстанціїпідлягає скасуванню,з ухваленнямнового рішенняпро задоволенняпозову ОСОБА_1 та визнаннянезаконним іскасуваннярішення №958 від 25.05.2023, прийняте виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області «Про демонтаж та евакуацію тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності».

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у сумі 1073,60 грн за подання позовної заяви та 1610,40 грн за подання апеляційної скарги, а всього - 2684,00 грн.

Керуючись ст. 368,374, 376,382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 жовтня 2023 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення №958 від 25.05.2023 року, прийняте виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області «Про демонтаж та евакуацію тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності».

Стягнути з Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь ОСОБА_1 2684,00 грн. в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 13.05.2024.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді Ю.В.Дряниця

Л.І.Пилипчук