Рішення

від 24.04.2024 по справі 120/19027/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 квітня 2024 р. Справа № 120/19027/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Комара П.А.,

за участі

секретаря судового засідання: Левчук В.О.

представників позивача: Глухенького О.А., Галі Є.С.

представників відповідача: Удода І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальність "Авантаж-7"

до: Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

В суд надійшов позов товариства з обмеженою відповідальність "Авантаж-7" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи наявність підстав позову представник позивача вказав на незгоду із податковими повідомленнями-рішеннями від 31.08.2023 за №1880/ж10/31-00-07-05-02-24, за №1879/ж10/31-00-07-05-02-24 та за №1881/ж10/31-00-07-05-02-24.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем було допущено численні порушення порядку проведення фактичної перевірки, які привели до протиправних податкових-повідомлень рішень. Такі рішення позивач просить скасувати як протиправні.

Ухвалою суду від 28.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 16.01.2024.

15.01.2024 до суду представником відповідача поданий відзив на позовну заяву згідно якого Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків повністю не погоджується із заявленими позовними вимогами, заперечує проти позову в повному обсязі, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зазначено, що фактична перевірка проводиться контролюючими органами в межах їх повноважень у випадках та у порядку, встановлених Кодексом та іншими законам України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Тобто, проведення фактичної перевірки є відмінним від проведення іншого виду перевірок тим, що повноваження контролюючого органу встановлені не тільки ПК України, а також іншими законами України.

Так, камеральні перевірки проводяться без наказу на проведення перевірки (п. 76.1. ст. 76 Кодексу); документальна виїзна перевірка - за наявності такого наказу; невиїзна перевірки - виключно за наявності вказаного наказу (п. 79.2. ст. 79 Кодексу), фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого орган), оформленого наказом.

Згідно положень пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Кодексу наказ про проведення фактичної перевірки може бути прийнятий незалежно від настання певних обставин та спрямований на реалізацію завдань та функцій, покладених на контролюючий орган, а також може бути прийнятий за результатами аналізу інформації щодо діяльності суб`єкта господарювання.

Зазначене узгоджується із правовими висновками, висвітленими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 та постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №640/17393/20

Таким чином, у даному випадку, прийняття наказу та призначення перевірки є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень.

Вказано, що на заміну ГОСТ 27578-87, наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 25.09.2017 №299, прийнято національний нормативний документ, гармонізований з європейський нормативним документом, а саме: ДСТУ ЕN 589:2017 Палива автомобільні. Газ нафтовий скраплений. Технічні умови та методи контролювання (ЕН 589:2008+А1:2012, ГОТ).

Відтак, згідно чинного законодавства ДСТУ EN 589:2017 скраплений нафтовий газ, є продуктом, отриманим під час добування та переробки нафти, тому класифікується чинним законодавством України як нафтопродукти. Вважає, що дане твердження є хибним, з огляду на те, що відповідно до Закону України «Про нафту і газ» визначення «газ» - корисна копалина, яка являє собою суміш вуглеводних та не вуглеводних компонентів, перебуває у газоподібному стані за стандартних умов і є товарною продукцією.

Визначення «зріджений нафтовий газ» - це розширена назва категорії вуглеводневих газів, основними складовими якого є пропан і бутан, обидва ці гази відносяться до вуглеводних. Податковим Кодексом України ст. 215 визначено, що скраплений газ (пропан або суміш пропану з бутаном), інші гази, бутан, ізобутан класифікуються окремими кодами УКТ ЗЕД.

Відповідно до наданих документів, а саме Накладні СМГС, Підприємство отримало: пропан, бутан, газ вуглеводневий. Отже, діяльність Підприємства все ж таки підпадає під дію Інструкції 332.

Представник відповідача заперечив щодо посилання позивача на те, що вагони-цистерни станом на початок перевірки перебували наповнені на під`їзних коліях, а скраплений газ належить ТОВ «Газ-Ресурс».

Так, зазначив, що на письмовий запит, Підприємством надано до перевірки залізничні СМГС накладні, в яких зазначено номери вагонів, а саме: 77310795, 76674480, 57709321, 77582591, 58207226.

Проаналізувавши надані накладні з відмітками митних органів, відповідачем встановлено з реєстру акцизних накладних, які складено в двох екземплярах, що отримання скрапленого газу цими вагонами відбулося на акцизний склад №1012550, розпорядником якого є ТОВ «Авантаж-7».

Також, звернуто увагу, що в акцизних накладних зазначено, що продавцем цих вагонів є ТОВ «Авантаж-7»

Вище перераховані документи обліку мають бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом керівника та печаткою підприємства.

Представник відповідача щодо твердження нереєстрації вагону-цистерни №77913390 пересувним акцизним складом в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового зазначив, що в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту останні дані по вагону №77913390 містяться за 29.11.2022 року накладна №75911, в якій обсяги пального дорівнюють нулю, тобто Підприємством припинено реєстрацію даного вагону як пересувного акцизного складу.

Відповідно до накладної СМГС №2151-039677, наданої під час перевірки Підприємством, міститься штамп митниці з датою 06.02.2023. Також, на вищевказаній накладній міститься штамп про прийняття вагону на перевіряємий об`єкт (нафтобазу) 10.02.2023 року.

Враховуючи вищевказане, вагон № 77913390 мав би бути зареєстрований в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту, як пересувний акцизний склад в лютому 2023 році.

Також, Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП звернувся до ТОВ «Авантаж-7» із запитом про надання документів, а саме: ліцензій, накази про призначення матеріально-відповідальних осіб, договорів про матеріальну відповідальність, первинні документи і т.д.

Надалі, посадова особа ТОВ «Авантаж-7» отримала примірник запиту під особистий підпис, але запитувані документи підприємством не були надані до перевірки. Даний факт засвідчений в акті про відмову від надання документів №354/ж6/31-00-07-05-02-20 від 21 липня 2023 року.

Враховуючи все вищевикладене, у контролюючого органу були наявні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.08.2023 №1880/ж10/31-00/07-05-02- 24, №1879/ж10/31-00/07-05-02-24 та №1881/ж10/31-00-07-05-02-24 не підлягає скасуванню, так як прийняте виключно на підставі норм чинного податкового законодавства.

16.01.2024 підготовче засідання не відбулося у зв`язку із оголошенням на території Вінницької області сигналу повітряної тривоги. Наступне засідання призначено на 07.02.2024 о 14:00 год. про що повідомлено учасників справи.

18.1.2024 до суду представник позивача подав відповідь на відзив у якій просить позовні вимоги задовольнити повністю. Зазначив, що Відповідач опосередковано у Відзиві погоджується з тим, що в наказі Центрального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 10.07.2023 №280/Ж1 «Про проведення фактичної перевірки» не вказано підстав для проведення фактичної перевірки, а отже її проведення було протиправним, та не зазначає жодного доводу щодо спростування цього, а лише що «підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення».

В наказі від 10.07.2023 №280/Ж1 «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-7» підставою для проведення перевірки зазначено пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, тобто фактично вказано лише посилання на відповідну норму ПК України, що регулюють питання призначення перевірки, а саме: «фактична перевірка може проводитися … за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів».

Зокрема, в даному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення цієї фактичної перевірки, не зазначено та не доведено до відома платника податку інформацію, яка у контролюючого органу була наявна або він отримав у встановленому законодавством порядку, про можливі порушення законодавства ТОВ «Авантаж-7», про які йде мова у вказаних підпунктах ПК України та є підставою для призначення і проведення фактичної перевірки, не вказано коли та ким така інформація була отримана або надана.

В свою чергу зазначаємо, що саме це протиправне рішення про призначення перевірки й стало підставою та основою для вчинення подальших порушень з боку Відповідача, що потягло за собою внесення недостовірних даних Відповідачем в офіційні документи (Акт перевірки), протиправне викривлення («виправлення» та «замітання слідів») висновків Акту перевірки за результатами розгляду заперечень Позивача на Акт перевірки (замість його скасування) та подальший свідомий розгляд Скарги на Акт перевірки без участі Скаржника.

Відповідач у наданому Відзиві на позовну заяву не наводить доказів, що спростовують позицію Позивача або доводять правомірність прийнятих оскаржуваних рішень.

24.01.2024 на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив в якому представник відповідача заперечив проти позову та зазначив, що у позивача виникав обов`язок щодо реєстрації вагону №77913390 в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту, як пересувного акцизного складу у лютому 2023 року.

Представник позивача 07.03.2024 подав до суду довідку щодо кожного порушення, встановленого за наслідками перевірки.

Ухвалою від 12.03.2024 витребувано у Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та зобов`язати подати до суду у термін до 25.03.2024 належним чином засвідчені копії матеріалів фотофіксації, здійснені перевіряючими під час фактичної перевірки товариства з обмеженою відповідальність "Авантаж-7" 11.07.2023.

Закрито підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 26.03.2024 о 10:30 год. у залі судових засідань Вінницького окружного адміністративного суду №9.

26.03.2024 представник відповідача подав додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 26.03.2024 повторно витребувано у Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків належним чином засвідчені копії матеріалів фотофіксації, здійснені перевіряючими під час фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальність "Авантаж-7" 21.07.2023 та зобов`язати надати їх до суду у строк до 08.04.2024 року.

08.04.2024 представник відповідача подав до суду витребувані докази, а саме фото вагону №766 46587.

У судовому засіданні 10.04.2024 суд, заслухавши пояснення представників сторін, після з`ясування обставин справи та перевірки їх письмовими доказами, протокольною ухвалою на місці ухвалив закінчити з`ясування обставин та перевірки їх доказами. Перед судовими дебатами оголошено перерву.

Наступне судове засідання у справі призначено на 24.04.2024.

У судовому засідання представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити у повному обсязі. Додатково представник позивача повідомив суд, що у визначений процесуальним законом строк ним будуть подані докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали судової справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, суд встановив наступні обставини.

Наказом начальника Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-7» (код ЄДРПОУ 42435174)» від 10.07.2023 №280/Ж1 з 11 липня 2023 року доручено провести працівникам ЦМУ ДПС з великими платниками податків провести фактичну перевірку тривалістю не більше 10 діб Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-7» з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері ліцензування, обліку, зберігання, транспортування та обігу пального за адресою: Київська обл., Броварський район, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36 за період діяльності з 01.01.2021 по дату закінчення перевірки.

21 липня 2023 року ніби за результатами такої перевірки, проведеної 11 липня 2022 року заступником начальника управління начальником відділу Олексієм Усенко та заступником начальника відділу Оксаною Барановою, складено Акт фактичної перевірки від 21.07.2023 №1664/Ж5/31-00-07-05-02-19 ТОВ «Авантаж-7», а саме нафтобази за адресою Київська обл., Броварський район, с.Заворичі, вул. Вокзальна, 36.

Так, за результатами проведеної перевірки встановлено порушення:

- п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами і доповненнями);

- Закону України від 19.12.95 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами і доповненнями);

- Положення проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.17 №148 (із змінами і доповненнями);

- п. 230.1.2 ст. 230 п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755- VI (із змінами і доповненнями) порушень не встановлено, до перевірки надані накази про призначення на посади Кодексу законів про працю України.

ТОВ «Авантаж-7» не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки, вважаючи їх такими, що суперечать дійсним обставинам справи та чинному законодавству України, а також керуючись п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17, п. 81.3 ст. 81 та п. 86.7 ст. 86 ПК України подало Заперечення на даний Акт перевірки (вих. №176 від 11.08.23), повторно надавши всі необхідні первинні документи на спростування необґрунтованих висновків, наведених у Акті перевірки, та підтвердження правомірності своїх дій.

За результатами розгляду Заперечень на Акт перевірки Скаржник отримав лист від ЦМУ ДПС з великими платниками податків від 29.08.2023, відповідно до якого останній протиправно залишив висновки Акту перевірки від 21.07.2023 №1664/Ж5/31- 00-07-05-02-19 без змін, а заперечення без задоволення.

За наслідками вищезазначеної діяльності відповідача у зв`язку з фактичною перевіркою позивача ЦМУ ДПС з великими платниками податків по кожному з порушень прийняв податкове повідомлення рішення:

- від 31 серпня 2023 року №1880/ж10/31-00-07-05-02-24 «застосовано суму штрафних санкцій (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності сімдесят мільйонів п`ятсот сорок п`ять тисяч сто сімдесят гривень 55 коп. за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ;

- від 31 серпня 2023 року №1879/ж10/31-00-07-05-02-24 «застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі один мільйон гривень 00 коп. за платежем акцизний податок на пальне»;

- від 31 серпня 2023 року №1881/ж10/31-00-07-05-02-24 «застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі одна тисяча двадцять гривень 00 коп. за платежем адміністративні штрафи та інші санкції».

Непогоджуючись із податковими повідомленнями - рішення, ТОВ "Авантаж-7" звернулося в суд із даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу першого п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (ПКУ) тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Згідно із абзацами 1-4 п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім:

а) камеральних перевірок;

б) документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів);

в) фактичних перевірок.

Право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки, визначено положеннями пункту 75.1 статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу (ПК) України, при цьому така перевірка повинна проводитися в межах повноважень контролюючого органу виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.п. 75.1.3 ст. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 85 ПК України.

Зокрема, вона здійснюється без попередження платника податків (особи) та може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї підстав, передбачених ПК України.

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 ПК.

В основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, підпункту 69.2 пункту 69 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України.

За приписами статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2 пункту 80.2).

Відповідно до п. п. 80.2.5 ст. 80 ПК України, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами- лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Наказ про проведення фактичної перевірки не містить чітких підстав для проведення перевірки, а містить загальне посилання на п.80.2.5 п.80 ст. 80 ПК України, не зазначено у ньому яка саме інформація та/чи у який спосіб така інформація була отримана, що стала підставою для проведення перевірки, не конкретизовано що саме стало підставою для проведення фактичної перевірки: чи отримання інформації про вчинення платником податків ймовірних порушень вимог законодавства, чи виконання функцій контролюючим органом.

Відповідач у відзиві зазначив, що відповідно до податкового законодавства порядок проведення камеральних перевірок суттєво відрізняється від порядку проведення іншого виду перевірок. Так, фактична перевірка може проводиться на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом.

Таким чином, на переконання відповідача, у даному випадку прийняття прийняття наказу та призначення перевірки є способом реалізації владних управлінський функцій контролюючого органу як суб`єкта владних повноважень

Судом встановлено, що норма підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК передбачає дві самостійні підстави для проведення фактичної перевірки на підставі цього підпункту, однак, в наказі від 10.07.2023 №280/Ж1 підстава проведення перевірки відповідно до вичерпного переліку підстав, з яких може проводитися фактична перевірка, встановленого нормами пункту 80.2 статті 80 ПК, не зазначена. Формулювання підстав перевірки в наказі не дає цілковите розуміння, що підставою перевірки є здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері обігу пального. Формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу з обов`язковим, однак, дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. При встановленні в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

До такого висновку в подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 12.10.2021 у справах №120/5729/20-а та №120/5229/20-а.

Наразі послідовною у застосуванні норм підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК є практика Верховного Суду, що в наказі про проведення фактичної перевірки повинна бути зазначена конкретна із передбачених цим підпунктом підстава фактичної перевірки (до прикладу, постанови Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №500/1331/21, від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а).

Крім цього, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що у наказі про проведення фактичної перевірки наказано провести її за період з 11.07.2023, що охоплює собою господарсько-фінансову діяльність за минулий період часу з 01.01.2021 по дату закінчення перевірки. А відтак, фактична перевірка не може замінювати за своїм характером та порядком проведення документальну перевірку.

Аналіз положення ст. ст. 75, 80 ПК України дає зрозуміти, що особливістю фактичної перевірки є перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки), лише з урахуванням того, це що корелюється із правом податкового органу прийти на перевірку без попередження у будь-яку годину доби згідно з робочим графіком суб`єкта господарювання, а також із правом до перевірки здійснити контрольну розрахункову операцію.

Проте, відповідач використав відомості, які фактично не надавалися позивачем, а були отриманні самостійно із відповідних реєстрів та баз даних до яких є доступ. Тобто, фактична перевірка у розумінні Закону не проводилася, а проведена має ознаки документальної.

Під час ухвалення постанов від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі №160/24072/21 Верховний Суд враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками.

Підсумовуючи викладене, суд визнає вірними та обґрунтованими доводи позивача про те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав належних доказів, які б підтвердили наявність передбачених спеціальними нормами ПК України підстав для проведення фактичної перевірки, за своїми ознаки здійснив документальну перевірку, а тому прийняті на підставі акта перевірки, здійсненої податковим органом з порушенням порядку проведення фактичних перевірок, податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.

ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі «Якущенко проти України», заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23), «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58), «Бендерський проти України» (заява N 22750/02, пункт 42)).

Крім того, у пункті 60 рішення «Helle v. Finland» (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

Також у пункті 71 рішення у справі «Peleki v. Greece» (заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (рішення у справі «Moreira Ferreira v. Portugal» (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

До того ж, у пункті 80 рішення у справі «Perez v. France» (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі «Artico v. Italy», заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (рішення у справі «Van de Hurk v. the Netherlands», заява № 16034/90, пункт 59).

Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcia Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. the Netherlands» (заява № 16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях «Ruiz Torija v. Spain» (заява №18390/91, пункт 29), «Higgins and others v. France» (заява № 20124/92, пункт 42), «Бендерський проти України» (заява № 22750/02, пункт 42) та «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03, пункт 54).

Так, у пункті 54 рішення «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалася стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка ухвалює рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін суд вважає, що ключові аргументи доводів та міркувань учасників процесу отримали достатню оцінку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу судом не вирішуються, оскільки представником позивача до закінчення судових дебатів заявлено клопотання про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 31.08.2023 за №1880/ж10/31-00-07-05-02-24, за №1879/ж10/31-00-07-05-02-24 та за №1881/ж10/31-00-07-05-02-24.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальність "Авантаж-7" за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків витрати зі сплати судового збору у розмірі 26840,00 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот сорок грн. 00 коп.)

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авантаж-7» (23211, Вінницька обл., Вінницький р-н, смт. Стрижавка, вул. Київська, буд. 1-Ж, код ЄДРПОУ 42435174)

Відповідач: Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3, код ЄДРПОУ 44082145)

СуддяКомар Павло Анатолійович