Рішення

від 07.05.2024 по справі 160/14522/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 рокуСправа №160/14522/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2023 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач-1), Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Одеса) (далі третя особа), в якому просив:

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області підготувати та направити до Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновок про повернення ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 37788грн. 74коп.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 року (ухвала постановлена під головуванням судді Царікова О.В.) позовна заява була залишена без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків.

07.08.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла уточнена позовна заява, у якій представник позивача просив:

- визнати бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо невчинення необхідних дій по поверненню надміру сплачених ОСОБА_1 грошових зобов`язань протиправною;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області підготувати та направити до Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновок про повернення ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 37788грн. 74коп.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, які пов`язані з оплатою правничої (правової) допомоги адвоката у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 30.08.2023 року позовна заява прийнята до розгляду, залучено як третю особу Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Одеса).

В обґрунтування позову, з урахуванням уточнень від 07.08.2023 року представник позивача посилався, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 року визнано протиправною та скасовано вимогу зі сплати боргу (недоїмки) № Ф-10424-50/67 У від 03.02.2021 року, видану ГУ ДПС у Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 37788грн. 74коп. Під час оскарження рішення в апеляційному порядку державним виконавцем було стягнуто з банківського рахунку позивача означену суму. Позивач звертався до ГУ ДПС у Дніпропетровській області із заявою про повернення кошті, проте згідно відповіді від 27.04.2023 року відсутні підстави для повернення суми через відсутність переплати в ІКП ФОП ОСОБА_1 . Посилаючись на протиправність рішення про відмову в поверненні коштів, представник позивача звернувся до суду із позовом для захисту порушених прав.

08.09.2023 року до суду надійшов відзив Другого Правобережного ВДВС у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Одеса), в якому представник третьої особи просив ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства та посилався на те, що на примусовому виконанні у відділі у період з 12.02.2022 року по 15.10.2022 року перебувало виконавче провадження № 68530864 з примусового виконання постанови Ф-1042460/67У, виданої 03.02.2021 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області про стягнення ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у Дніпропетровській області 37788грн. 74коп. Виконавче провадження було закінчено у зв`язку зі сплатою боргу в повному обсязі. Всі дії були вчинені державним виконавцем в межах Закону України «Про виконавче провадження».

19.09.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяві від ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в якій представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування, представник відповідача посилався на те, що позивач за даними інформаційної системи податкового органу перебував на обліку в Правобережній ДПІ (Новокодацький район) ГУ ДПС у Дніпропетровській області як фізична особа підприємець з 25.03.2003 року по 21.02.2022 року та обліковувався на загальній системі оподаткування. Запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по ФОП ОСОБА_1 внесено 21.02.2022 року. Стан платника припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). Позивач був платником єдиного внеску та в ІКП по коду бюджетної класифікації 71040000, як фізичній особі-підприємцю за період з 01.012017 року по 31.12.2020 року відбувались автоматичні нарахування єдиного внеску на загальну суму 37788грн. 74коп. У зв`язку з несплатою єдиного внеску, у позивача обліковувалася недоїмка. 31.01.2021 року відповідачем була сформована вимога про сплату боргу, яка в подальшому скасована судом. Проте, скасування вимоги не скасовує суму недоїмки по суті, а тому стягнуті в межах виконавчого провадження кошти були зараховані в рахунок погашення боргу.

02.10.2023 року відповідачем подані заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу, в яких представник відповідача зазначив, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження укладення договору з адвокатом, визначення суми оплати за надані послуги, детального опису робіт та квитанції про оплату. Крім того, відповідач вважав розмір правничої допомоги необґрунтовано завищеним та просив відмовити у стягненні цих витрат .

30.10.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду провадження у справі було закрито.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.02.2024 року ухвала від 30.10.2023 року була скасована та справу повернуто для продовження розгляду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 29.03.2024 року головуючою у справі визначена суддя Сліпець Н.Є.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 року адміністративна справа прийнята до провадження та призначений розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 27.03.2024 року.

07.03.2024 року до суду надійшов відзив Другого Правобережного ВДВС у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Одеса), який за змістом є ідентичним до відзиву, що надійшов до суду 08.09.2023 року.

Відповідач ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області правом на подачу відзиву не скористався.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та визнано протиправною та скасовано вимогу зі сплати боргу (недоїмки) № Ф-10424-50/67 У від 03.02.2021 року видану головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 37 788 грн. 74 коп.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 року залишено без змін.

Під час оскарження позивачем до суду вимоги зі сплати боргу (недоїмки) № Ф-10424-50/67 У від 03.02.2021 року державним виконавцем Новокодацького ВДВС у місті Дніпрі 12.02.2022 року було відкрито виконавче провадження № 68530864 з примусового виконання вимоги.

Постановою державного виконавця від 15.10.2022 року виконавче провадження закінчене у зв`язку з надходженням на депозитний рахунок коштів та повне, фактичне виконання вимоги.

25.04.2023 року представником позивача подана заява до ГУ ДПС у Дніпропетровській області із вимогою повернути стягнуті в рамках виконавчого провадження кошти.

Листом від 26.05.2023 року представнику позивача повідомлено, що рішенням суду від 15.04.022 року не зобов`язано податковий орган вносити зміни до КП ФОП ОСОБА_1 , а тому, стягнуті кошти в межах виконавчого провадження при наявності заборгованості по єдиному внеску були зараховані до бюджету.

Отже, спір між сторонами виник з підстав протиправності бездіяльності відповідача щодо відмови в поверненні коштів, надмірно зарахованих до бюджету.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.115, 14.1.182 п. 14.1 ст. 14 ПК України, як надміру сплачені грошові зобов`язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату, а як помилково сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 року, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 року встановлено, що починаючи з 20.01.1998 року і по день ухвалення рішення 15.04.2022 року позивач постійно офіційно працював на різних підприємствах. Відповідно до довідки за формою ОК-5 від 16.02.2022 року підтверджуються індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб, зокрема, фактично отриманий заробіток та сплата страхових внесків безперервно з 1998 року по грудень 2021 року. Окрім, того згідно довідки за формою ОК-7 від 16.02.2022 року підтверджуються індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб, зокрема, фактично отриманий заробіток та сплата страхових внесків безперервно з січня 2011 року по грудень 2021 року.

Розглядаючи справу, суд звернув увагу, що доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності не встановлено, а відповідач про наявність таких доходів не зазначав.

Факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Судом під час розгляду справи зроблений висновок, що в розумінніЗакону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (2017-2020 роки), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Оскільки позивачу, як фізичній особі-підприємцю, нараховувався до сплати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за наведених вище мотивів, оскаржувана вимога відповідача зі сплати боргу (недоїмки) № Ф-10424-50/67 У від 03.02.2021 року є неправомірною.

Зі змісту оскаржуваної вимоги вбачається, що позивачу встановлено до сплати 37788грн. 74коп.

На підставі підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначені статтею 43 ПК України.

Згідно з пунктами 43.1 - 43.4 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на рахунок такого платника податків у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, або на єдиний рахунок, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.

Таким чином, обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів є одночасна наявність наступних обставин:

- відсутність у такого платника податкового боргу;

- подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати;

- відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 статті 43 ПК України.

Станом на день подачі заяви від 25.04.2023 року, у позивача був відсутній податковий борг, що встановлено рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 року, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 року і заява про повернення грошових коштів подана в межах визначеного строку та містить всі необхідні реквізити для повернення коштів позивачу.

Пунктом 43.5 статті 43 ПК України передбачено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку.

На підставі пункту 43.6 статті 43 ПК України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.

Положення статті 43 Податкового кодексу України узгоджуються з нормами Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 60 від 11.02.2019 року, а також Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 року.

Порядок №787 визначає процедури, зокрема, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).

Відповідно до абз. 1, 2 п. 1 Порядку №787, терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

надміру зараховані кошти - сума коштів, що становить позитивну різницю між сумою фактично сплачених коштів та сумою коштів, яку повинен сплатити до відповідного бюджету платник платежів (зборів), що визначені відповідним законодавством (крім платежів (зборів), контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби), для повного виконання покладеного на нього грошового зобов`язання;

помилково зараховані кошти - кошти, що сплачені платником за видом доходів, який не відповідає суті платежу (збору), визначеного в абзаці третьому цього пункту, та/або до невідповідного бюджету.

Відповідно до п. 2 Порядку № 787, цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі); перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок.

Відповідно до п. 3 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки отримувачів коштів, відкриті в банках або Казначействі, вказані у поданні (висновку, повідомленні) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, органів, які ведуть облік заборгованості в розрізі позичальників, заяві платника (у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого)).

Пунктом 5 Порядку № 787 встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Порядок № 60 визначає механізм інформаційного обміну між ДФС, територіальними органами ДФС та Казначейством і територіальними органами Казначейства у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на ДФС; між територіальними органами ДФС та місцевими фінансовими органами в процесі погодження електронних висновків та/або електронних повідомлень про повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами.

Відповідно до розділу ІІ Порядку № 60 повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються територіальним органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку (далі - податкова декларація)), поданої до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Заява може бути подана платником до територіального органу ДФС в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

У заяві платник зазначає назву помилково та/або надміру сплаченого податку, збору, платежу, його суму, дату сплати і реквізити з платіжного документа, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства), та визначає напрям(и) перерахування помилково та/або надміру сплачених коштів, що повертаються: на поточний рахунок платника податку в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно від виду бюджету; у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Додатково до заяви платник може подати копію платіжного документа, на виконання якого помилково та/або надміру сплачений платіж перераховано до бюджету.

Отже, у разі отримання заяви платника податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, оформленої у порядку, встановленому законодавством, орган державної податкової служби зобов`язаний не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцяти денного строку з дня подання такої заяви підготувати висновок про повернення помилково та/або надміру сплачених сум з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Проте, ГУ ДПС у Дніпропетровській області не було вчинено вищевказані дії, а натомість складений лист № 38633/6/04-36-24-11-13 від 26.05.2023 року, яким заява про повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань від 25.04.023 року залишена без виконання.

А тому, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог, та вважає необхідним визнати бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо невчинення необхідних дій по поверненню надміру сплачених ОСОБА_1 грошових зобов`язань протиправною та зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області підготувати та направити до Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновок про повернення ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 37788грн. 74коп.

Що стосується вимог до ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області, то в задоволенні позовних вимог до цього відповідача слід відмовити, з огляду на те, що в порушення п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України представником позивача не зазначений зміст позовних вимог до цього відповідача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Що стосується витрат на правничу допомогу, на момент винесення рішення доказів їх понесення суду не надано (договору про правничу допомогу, акту виконаних робіт, квитанції про сплату цих витрат, тощо), хоча представником позивача заявлено про ці вимоги, а тому питання про розподіл витрат на правничу допомогу під час ухвалення рішення судом не вирішується.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, ЄДРПОУ 44118658), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії задовольнити.

Визнати бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо невчинення необхідних дій по поверненню надміру сплачених ОСОБА_1 грошових зобов`язань протиправною.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області підготувати та направити до Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновок про повернення ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 37 788 грн. 74коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець