Рішення

від 01.05.2024 по справі 160/4449/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 рокуСправа №160/4449/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Амітек-Спецторг» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Амітек-Спецторг» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 31.01.2024 року №UA209000/2024/900078/2;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/000333 від 31.01.2024 року Львівської митниці.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Львівської митниці №UA209000/2024/900078/2 від 31.01.2024 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Амітек-Спецторг» скориговано митну вартість товарів за МД 24UA209170006905U1 від 25.01.2024 в сторону збільшення на 264 176,57 грн., яка вплинула на розмір митних платежів та прийнята Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/000333 від 31.01.2024 року. Позивач зазначає, що під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України. Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, оскільки підприємством був поданий повний пакет документів, які містять відомості щодо числових значень митної вартості ввезеного товару та не містять жодних розбіжностей та неточностей у відповідності до вимог ст. 53 Митного кодексу України.. На думку позивача, зазначені митницею у спірному рішенні про коригування митної вартості товару зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та їх прийняття, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості. Надані документи мають числові значення, які дозволяють здійснити перевірку розрахунку митної вартості, здійсненого декларантом за основним методом визначення митної вартості, не мають розбіжностей, явних ознак підробки та містять усі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Позивач вважає, що відповідач протиправно, в порушення діючих правових норм та висновків Верховного Суду, витребовує у нього додаткові документи, а не здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість та не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребовування додаткових документів. Надані позивачем документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за резервним методом, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані контролюючим органом, посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та недостовірність зазначених в них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, є необґрунтованими і протирічать наданим до позову доказам.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року прийнято до свого провадження вказану позовну заяву та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час здійснення Львівською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначає, що надані платіжні інструкції не містять банка-кореспондента, номера рахунку, зокрема тих, що зазначені в пункті 8 контракту, заявка на перевезення та платіжних документів, щодо транспортних послуг не надано, а також не надано договорів на перевезення морським та автомобільним транспортом від безпосередніх виконавців цих послуг. Отже, відповідач вказує, що за результатам розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості. Документи, що були подані до митного оформлення, містили розбіжності, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. А необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Отже, Львівською митницею було правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900078/2 від 31.01.2024 року. Відповідачем було послідовно застосовано методи визначення митної вартості товарів та відкориговану митну вартість за резервним методом із урахуванням митної вартості імпортованого товару за раніше оформленою митною декларацією. За наведених обставин, оскаржуване рішення та Картка відмови прийняті митницею відповідно до норм чинного законодавства.

Представником позивача подано відповідь на відзив та письмові пояснення, в яких позивач просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Також зазначив, що відповідач не надав обґрунтованих пояснень та не довів належними доказами правомірність прийняття оскаржуваного рішення. Відповідачем надано перелік митних декларацій без їх детального дослідження. У відзиві на позовну заяву Відповідачем також не надано жодних пояснень, чому саме ці декларації були взяті за основу для коригування митної вартості. Посилання на правові висновки також не є релевантними по відношенню саме до цих спірних правовідносин, які є предметом розгляду по даній справі та не спростовують протиправність оскаржуваних рішень, а всі пояснення викладені у відзиві зводяться до незгоди з заявленим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року у задоволенні клопотання представника Львівської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Амітек-Спецторг» зареєстровано 30.07.2019р. Основний вид економічної діяльності: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «АМІТЕК-СПЕЦТОРГ» та SHIJIAZHUANG BLAT ANDUSTRIAL TRADING CO, LTD (China) укладено контракт № 0306 від 03.07.2023 року.

За умовами даного контракту, SHIJIAZHUANG BLAT ANDUSTRIAL TRADING CO, LTD (Продавець) зобов`язується поставити сільгосптехніку та запасні частини до неї, а Покупець сплатити та прийняти сільгосптехніку та запасні частини до неї (п. Контракту).

Місце поставки відповідно до Інкотермс 2010: - FOB- Доставка товару здійснюєш» за рахунок Постачальника до порта Busan (Korea). (п.2.1 Контракту).

Відповідно до п. 2,5 контракту від 03.07.2023 №0306 «ціна фіксується виставленням рахунка фактури покупцю і може залишатися незмінною на строк не більше 15 календарних днів з моменту підписання специфікації до цього контракту.

Покупець здійснює 100% передоплату за відвантажений товар згідно з рахунком-фактурою, банківським переказом на розрахунковий рахунок Продавця. Оплата провадиться в доларах США (п.п. 4.1, 4.2 Контракту).

Протягом 1 (одного) місяця з моменту погодження Сторонами замовлення Покупця. (п. 2.4.1. Контракту).

Між ТОВ «Ганекс» (Експедитор) та ТОВ «Амітек-Спецторг» (Клієнт) укладено Договір про транспортно-експедиційне обслуговування №2001/2023 від 20.01.2023р., предметом якого є: Експедитор від свого імені та за рахунок Клієнта зобов`язується надати транспортно-експедиційні послуги з організації, здійснення та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів Клієнта автомобільним, морським, авіа та/або залізничним транспортом на території України та/або за її межами, а Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги, та інші платежі, передбачені даним Договором, а також обґрунтовані витрати Експедитора (в тому числі і штрафні санкції, сплачені Експедитором третім особам через неналежне виконання Клієнтом своїх обов`язків) (п.1.1 Договору).

У п.1.2 Договору зазначено, що умови надання конкретних послуг, а також перелік конкретних послуг та операцій, що необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються Сторонами в Заявці. Заявка є невід`ємною частиною даного Договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним Договором, пріоритетними є умови, зазначені в Заявці.

Згідно п.3.4 Договору, оплата за виконані послуги і додаткові витрати в процесі виконання послуг здійснюється протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання Клієнтом копії рахунку, але, у будь-якому випадку, до прибуття транспортного засобу на місце розвантаження. У разі неотримання оплати Експедитором до прибуття транспортного засобу на місце розвантаження, він має право призупинити виконання перевезення. В такому випадку, Клієнт несе відповідальність і має сплатити всі додаткові витрати, які було понесено Експедитором внаслідок призупинення перевезення (включаючи, але не обмежуючись штрафами за понаднормовий простій транспортного засобу, вартість паркінгу, тощо).

З метою митного оформлення товару за вказаним Контрактом, 25.01.2024 декларантом до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв`язку електронну митну декларацію (далі - ЕМД), режим IM 40 ДЕ, якій було присвоєно № 24UA209170006905U1, на товар, що зазначений в гр. 31 ЕМД. країна виробництва: CN (Китай).

Разом із митною декларацією позивачем надані митному органу наступні документи: Пакувальний лист (Packing list) BL09165 від 01.08.2023, Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) BL09165 від 01.08.2023, Консамент (Bill of Lading) BW23110138273742831 від 25/11/2023, Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 23.01.2024, Супровідний документ Т1 (Dispatch note model T1) 24PL322080NS6EV6H0 від 22.01.2024, Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 23C1300C0795/00061 від 27.12.2023, Рахунок-фактура про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору (контракту про транспортно експедиційні послуги GAN00000001 від 23.01.2024, Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту про транспортно-експедиційні послуги GAN00000156 від 23.01.2024, Документ що підтверджує вартість перевезення товару 102/24 від 23.01.2024, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу (стороною якого є виробник товарів, що декларуються та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 0306 від 03.07.2023, Договір паро надання послуг митного брокера 140 від 18.01.2023, договір (контракт) про перевезення 2001/2003 20.01.2023.

За результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару за митною декларацією 24UA209170006905U1 від 25.01.2024 Митним органом надіслано позивачу електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

26 січня 2024 року декларантом надіслано до митного органу повідомлення, де зазначено, що у відповідь на вимогу для підтвердження рівня заявленої митної вартості було повідомлено, що :

- зовнішньоекономічний договір (контракт) № 0306 від 03.07.2023 було надано разом з МД 24UA209170006905U1 від 25.01.2024 року;

- рахунки на перевезення № GAN00000001 та № GAN00000156 від 23.01.2024 було надано разом з МД 24UA209170006905U1 від 25.01.2024 року;

- довідку про транспортні витрати № 102/24 від 23.01.2024 було надано разом з МД 24UA209170006905U1 від 25.01.2024 року;

- копію митної декларації країни відправлення № 042120230213501449 від 20.11.2023 року було додатково надіслано до МД 24UA209170006905U1 від 25.01.2024 року;

- страхування вантажу не здійснювалося.

Додатково позивачем було подано наступні документи: - договір на перевезення № 2001/2023 від 20.01.2023 року; - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару платіжні інструкції в іноземній валюті про оплату за товар № 15 від 12.12.2023 року та № 13 від 10.08.2023 року; - прайс-лист виробника від 27.07.2023 року; - лист-роз`яснення ТОВ «Ганекс» щодо вартості за послуги з морського перевезення № 3001 від 30.01.2024 року. Позивач також просив прийняти рішення на підставі наданих документів, завершити контроль за заявленою митною вартістю та випустити товар у вільний обіг.

31 січня 2024 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900078/2 від 31.01.2024р., яким у митному оформленні ЕМД від 25.01.2024 №224UA209170006905U1 відмовлено, та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/000333 від 31.01.2024 року.

У вказаному рішенні зазначено, що: «…подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;

- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена...

За результатами проведеного опрацювання встановлено:

- відповідно до п. 4.1 контракту від 03.07.2023 №0306 та інвойсу від 01.08.2023 №9БЬ09165 передбачена передоплата. Проте авансовий платіж здійснений 10.08.2023 чим порушено умови контракту в частині передоплати за товар;

- для підтвердження оплати за оцінювані товари надано платіжні інструкції в іноземній валюті від 10.08.2023 № 13, від 12.12.2023 №15, які не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документ, що стосуються оцінюваних товарів оскільки не відповідають вимогам Закону № 1591-ІХ та Постанови № 216, не містить банка-кореспондента, номера рахунку, зокрема тих, що зазначені в пункті 8 контракту;

- відповідно до п. 2.5 контракту від 03.07.2023 №№0306 «ціна фіксується виставленням рахунка фактури покупцю і може залишатися незмінною на строк не більше 15 календарних днів з моменту підписання специфікації до цього контракту». Специфікацію до митного оформлення не надано.

- відповідно до п. 1.2 договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 20.01.2023 №92001/2003 передбачена заявка на перевезення, яка до митного оформлення не подана;

- відповідно до п. 3.4 договору про транспортно-експедиційне обслуговування оплата за виконані послуги здійснюється протягом 2 календарних днів з моменту отримання копії рахунку, але у будь-якому випадку до прибуття транспортного засобу в місце розвантаження. Жодних платіжних документів, щодо транспортних послуг не надано. Також не надано договорів на перевезення морським та автомобільним транспортом від безпосередніх виконавців цих послуг.

Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

...Декларантом на вимогу митного органу надіслано експортна МД, платіжні документи на товар, договір про транспортно-експедиційне обслуговування, комерційну пропозицію, лист експедитора. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість».

Не погодившись з прийнятим рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку встановленим по справі обставинам, суд доходить наступних висновків.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти таких висновків.

На виконання такого принципу державної митної справи, як принцип додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, орган доходів і зборів повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті УІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до п.2 статті УІІ Оцінка товару для митних цілей ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею УІІ було б припущення, що дійсна вартість може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими дійсної вартості, а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

З огляду на вказані норми, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналізуючи вказані вище норми, суд зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Водночас, суд звертає увагу, що приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 826/3120/16, від 14.11.2019 у справі № 814/264/16.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем до митного оформлення вказаного товару до митниці разом з ЕMД було надано наступні копії документів: Пакувальний лист (Packing list) BL09165 від 01.08.2023, Pаxyнок-фактyра (швойс) (Commercial invoice) BL09165 від 01.08.2023, Консамент (Bill of Lading) BW23110138273742831 від 25/11/2023, Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 23.01.2024, Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) 24PL322080NS6EV6H0 від 22.01.2024, Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 23C1300C0795/00061 від 27.12.2023, Pаxyнок-фактyра про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту про транспортно-експедиційні послуги GAN00000001 від 23.01.2024, Pаxyнок-фактyра про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту про транспортно-експедиційні послуги GAN00000156 від 23.01.2024, Документ що підтверджує вартість перевезення товару 102/24 від 23.01.2024, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу (стороною якого є виробник товарів, що декларуються та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 0306 03.07.2023, Договір паро надання послуг митного брокера 140 від 18.01.2023, договір (контракт) про перевезеня 2001/2003 від 20.01.2023.

Зазначені документи містять всю необхідну інформацію для підтвердження числових значень складових частин митної вартості та ціни, що була фактично сплачена за товари та методу її визначення згідно з положеннями ст.58 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч.3 ст.318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.

Відповідно до пункту 4.1 зовнішньоекономічного контракту від 03.07.2023 №0306, поставка товару здійснюється на умовах 100% передоплати згідно з рахунком-фактурою, банківським переказом на розрахунковий рахунок Продавця.

Позивачем були надані платіжні інструкції в іноземній валюті про оплату за товар № 15 від 12.12.2023 року та № 13 від 10.08.2023 року, з яких чітко вбачається за якими саме реквізитами (які ідентичні з п.8 Контракту) було сплачено та за яким контрактом, тому посилання відповідача про порушення позивачем умов контракту в частині передоплати за товар є непідтвердженими.

Як було зазначено вище, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суд зазначає, що суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.

Щодо зауважень митного органу відносно невідповідності платіжних документів, суд вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачем до митного оформлення надані платіжні інструкції в іноземній валюті про оплату за товар № 15 від 12.12.2023 року та № 13 від 10.08.2023 року, ці документи підписані банком, мають всі необхідні обов`язкові реквізити, при цьому Митний кодекс України чітко встановлює, що до митного оформлення надаються 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (ч.2 ст. 53 МКУ), саме такі документи і були надані позивачем до митного оформлення.

Щодо доводів відповідача про не підтвердження позивачем транспортних послуг, суд зазначає наступне.

Положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року № 2.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 31 травня 2019 року по справі №804/16553/14 (№К/9901/5149/18) який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем митному органу було надано, зокрема лист ТОВ «Ганекс» на підтвердження вартості перевезення, у тому числі на підтвердження перевезення морським транспортом.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими іншими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).

Тож, відсутність документів що підтверджують вартість перевезення товару не свідчить про викривлення позивачем вартості товару, або про те, що надані для митного оформлення документи мають розбіжності або неточності.

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 року у справі №825/648/17, від 22.04.2019 № 815/6242/17.

Проте, суд звертає увагу, що оскаржуване Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.

Суд вважає, що надані позивачем документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за резервним методом.

Отже, митним органом протиправно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення складових митної вартості товарів за ціною договору.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар. 45 рішення в справі «Бочаров проти України», пар. 53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», пар. 43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при винесені рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900078/2 від 31.01.2024р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2022/000448, відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, з викладених вище підстав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду не те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 3170,120грн. підлягає стягненню з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Амітек-Спецторг» (49000, м. Дніпро, вул.Січових стрільців, 9; ЄДРПОУ 43140195) до Львівської митниці (79000, м.Львів, вул.Костюшка 1, код ЄДРПОУ ВП 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900078/2 від 31.01.2024р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/000333 від 31.01.2024р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м.Львів, вул.Костюшка 1, код ЄДРПОУ ВП 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амітек-Спецторг» (49000, м. Дніпро, вул.Січових стрільців, 9; ЄДРПОУ 43140195) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3170,12 (три тисячі сто сімдесят гривень дванадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова