Рішення
від 13.05.2024 по справі 160/6290/24
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 рокуСправа №160/6290/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "КАРВЕЙ" в особі представника адвоката Герман Марини Миколаївни до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

ВСТАНОВИВ:

07.03.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "КАРВЕЙ" в особі представника Герман Марини Миколаївни до Дніпровської митниці, в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2023/300054/1 від 19.12.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2023/000269.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів та спірна картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, в яких митна вартість визначена не за ціною договору, а за резервним методом, є неправомірним, оскільки митному органу було надано всі необхідні документи, які в повній мірі підтверджували заявлену митну вартість товарів (числові значення складових митної вартості товарів) і жодних розбіжностей такі документи не містили. Посилання ж митного органу, як на підставу виникнення у нього сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, є нормативно необґрунтованими, оскільки лише сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює.

29.03.2024 року Дніпровською митницею подано відзив на позовну заяву, у якому митний орган заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. За результатами формато-логічного контролю автоматизованою системою аналізу ризиків за ЕМД від 18.12.2023 року №UA110110/2023/009286 (MRN №23UA110110009286U0) зґенеровано в тому числі, обов`язкові форми контролю «Контроль правильності визначення митної вартості товарів». За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено, що документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 3 ст. 53 МКУ), а саме: 1. За ЕМД від 18.12.2023 № 23UA110110009286U0), згідно наданих декларантом до митного оформлення товару документів, поставка товару здійснюється відповідно до Договору (контракту) (далі Договір) від 03.07.2023 № К-2/2023 між компанією-продавцем "ZHEJIANG YA ZHI XING AUTOMOBILE COMPONENTS CO.,LTD" (Китай) та покупцем - ТОВ "КАРВЕЙ"(Україна). Відповідно до розділу 2 «Предмет контракту», пункту 2.3. Продавець постачає товари окремими партіями згідно письмової заявки покупця. Заявка до митного оформлення не надавалася. 2. Відповідно до Договору згідно розділу 6 «Умови приймання товару», пункту 6.2.3 та пункту 6.3. Продавець (постачальник) товару повинен надавати Сертифікат якості та відповідності товару в якому повинні бути зазначені показники якості товару, інформація про виробника тощо. Сертифікат якості та відповідності товару до митного оформлення не надавався, отже неможливо точно ідентифікувати виробника та торгівельну марку товару. 3. Відповідно до поданого до митного оформлення Договору № 02/12/2016 «Про транспортно-експедиторське обслуговування» від 02.12.2016, розділу 1. «Предмет договору» пункту 1.3. Отримувач товару (послуги) повинен подавати Заявку Експедитору, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт розвантаження, місце доставки вантажу), заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоодержувача, а також інша необхідна інформація. Заявка до митного оформлення не надавалась отже існує ризик існування додаткових витрат, які не включені до митної вартості товару. 4. Відповідно до поданого до митного оформлення Договору № 02/12/2016 «Про транспортно-експедиторське обслуговування» від 02.12.2016, розділу 4 «Порядок розрахунків» пункту 4.1.6 та 4.1.8. Виконані послуги регламентуються актом виконаних робіт та рахунком Експедитора. Акт виконаних робіт та рахунок до митного оформлення не надавався, отже існує ризик існування додаткових витрат, які не включені до митної вартості товару. Таким чином, відсутнє підтвердження повноти включення до заявленого рівня митної вартості витрат, передбачених ч.10 ст.58 МКУ. Так, у документах наданих декларантом до митного контролю та оформлення оцінюваної партії товару, наявні розбіжності та невідповідності, у розумінні статі 53 МКУ. Згідно п.6 ст.53 МКУ, декларант за власним бажанням може надати інші додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Строк подання документів 10 днів. Про відмову від подання додаткових документів або про бажання надати додаткові наявні у Вас документи, прошу повідомити шляхом надіслання електронного повідомлення. Консультація проведена. Декларантом 19.12.2023 було надано додаткові документи. За результатами розгляду наданих документів встановлено наступне. У копії митної декларації країни відправлення № 310120230516285221 від 16.10.2023 зазначено номер Коносаменту (Bill of lading) №EGLV143356660402CA. До митної декларації від 18.12.2023 №UA110110/2023/009286 (MRN №23UA110110009286U0) був поданий Коносамент (Bill of lading) № WMSS23100738A від 26.10.2023, що свідчить про розбіжність в наданому до оформлення Коносаменту та поданого до оформлення в Копії митної декларації країни відправлення. Також в додатково наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення № 310120230516285221 від 16.10.2023 зазначено інформацію про товар «Daewoo ESPERO та інші автомобілі, без марки, артикул WP96208555, згідно поданих до митного оформлення документів наявна інформація про товар під торгівельною маркою SHIKOO, згідно Рахунку-проформи GH586230627 від 04.07.2023 та артикули 96208555, 96494605, 2905010, T11-2905020, 96208558, 8200141259, 7700314022, 7700311596, 8200953294, 6001550751, що свідчить про розбіжності в інформації, вказаній в копії митної декларації країни відправлення. Також декларантом надано додатково заявку на транспортування та експедирування контейнерів від 18.10.2023 №16 та платіжні інструкції від 14.12.23 №2117, від 15.12.2023 №2120. Декларантом 19.12.2023 було надано лист №19.12.2023 від 19.12.2023 про неможливість подачі інших документів стосовно митної вартості. Декларантом не надано додаткові документи, які б у повному обсязі спростували виявлені невідповідності та розбіжності. Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД від 18.12.2023 №UA110110/2023/009286 (MRN № 23UA110110009286U0) відмова декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно п.2. ст.58 МКУ, п.6 ст.54 МКУ. Таким чином, у митниці були всі законні підстави для коригування митної вартості. Проведено консультацію з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості. Митницею проведено контроль співставлення, відповідно до положень ст.337 МКУ. У порядку проведення консультації, відповідно до ст.57 МКУ, в якості обміну інформацією декларанта повідомлено про наступне. У зв`язку із відмовою декларанта від подання додаткових документів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митним органом буде скоригована заявлена декларантом митна вартість оцінюваних товарів. Згідно п. 6 ст. 54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю у разі, в т.ч., невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості, та у разі неподання декларантом або уповноваженою особою документів згідно із переліком, зазначеним у частині 2-4 ст. 53 МКУ. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, невідповідність заявленого рівня митної вартості поняттю «дійсної вартості» згідно ГАТТ, про що зазначено у ході проведення консультації шляхом направлення електронних повідомлень митниці декларанту, відсутність у додатково наданих в рамках процедури консультації документах відомостей, що спростовують зазначені розбіжності. Основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо застосувати, відповідно до п. 6 ст. 54, п.2. ст.58 МКУ проводиться консультація з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості. Відповідно до ст. 60 МКУ (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів), у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. ст. 58 і 59 МКУ, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними, враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. У митного органу наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а саме: стосовно товару №1«Частини та пристрої для ремонту та обслуговування транспортних засобів цивільного призначення. Система підвіски та їх частини (включаючи амортизатори), для автомобілів. Амортизатори в комплекті з кріплення в асортименті: артикул 96208555, Shock absorber Front /амортизатор передньої підвіски; артикул 96494605, Shock absorber Rear/амортизатор задньої підвіски; артикул T11-2905010, Shock absorber Front /амортизатор передньої підвіски; артикул T11-2905020, Shock absorber Front /амортизатор передньої підвіски; артикул 96208558, Shock absorber Rear/амортизатор задньої підвіски; артикул 8200141259, Shock absorber Rear/амортизатор задньої підвіски; артикул 7700314022, Shock absorber Front/амортизатор передньої підвіски; артикул 7700311596, Shock absorber Front/амортизатор передньої підвіски; артикул 8200953294, Shock absorber Rear/амортизатор задньої підвіски; артикул 6001550751, Shock absorber Front/амортизатор передньої підвіски, торгівельна марка SHIKOO, виробник - ZHEJIANG YA ZHI XING AUTOMOBILE COMPONENTS CO.,LTD. Наявна інформація щодо митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено за ЕМД - UA806020/2023/ 012294 (23UA806020012294U0) від 25.10.2023 - Частини системи підвіски моторних транспортних засобів. Амортизатори, торгівельна марка: AURORA, Країна виробництва: Китай, Виробник: ZHEJIANG YA ZHI XING COMPONENTS CO., LTD на умовах поставки за FOB NINGBO, Китай, за ціною 6,17 доларів США/кг. У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом з урахуванням вищезазначеного, прийнято рішення про коригування митної вартості від 19.12.2023 UA110110/2023/300054/1. Рішення про коригування митної вартості товарів, яке є предметом судового оскарження у цій справі, оформлене відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24 травня 2012 року № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195. Графа 33 рішення містить причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відмітку про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом. У графі 33 рішення також відображено розгляд послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог ст. 59 63 МКУ, а також як саме джерела використані при коригуванні митної вартості оцінюваного товару. Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, а саме графи 33, передбачено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. 59, 60 та 64 МКУ з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо. У рішенні про коригування митної вартості зазначено, яку саме декларацію взято за основу для коригування митної вартості товару позивача, зазначено найменування товару згідно з гр. 31 ЕМД, країну виробництва та відправлення, умови поставки, вагу нетто. На підтвердження правомірності здійсненого коригування митної вартості товарів позивача, митницею надаються до суду копію декларації співставлення, інформація якої використана при коригуванні, за виключенням інформації, що відповідно до ст. 11 МКУ відноситься до інформації з обмеженим доступом. У зв`язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA110110/2023/000269. Відповідно до ст. 264 МКУ у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу. Таким чином, картка відмови прийнята митницею відповідно до норм чинного законодавства. Відсутність детального опису робіт та послуг не дає можливості упевнитись у обґрунтованості та співмірності наданих послуг в розмірі 15 000,00 грн. Відтак, оцінюючи зміст даного позову, митний орган і суд позбавлені можливості перевірити обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару, співмірності послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та зазначенню справи. До того ж, дана справа є типовою справою в категорії «митні спори» та не передбачає великих затрат ні за об`ємом документів, на зі витраченим часом. Суд, призначаючи справу до розгляду у прядку спрощеного позовного провадження дійшов висновку про те, що дана справа є справою незначної складності (малозначна справа), тобто такою, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного становлення її обставин. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Отже, рівень витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн за одну справу є значно завищеним, необґрунтованим та таким, що не підлягає відшкодуванню. Ціна позову в цій справі складає 54 593, 41 грн. Представником позивача не надано детального розрахунку наданих послуг. Відтак, оцінюючи зміст даного позову, митний орган і суд позбавлені можливості перевірити обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару, співмірності послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та зазначенню справи. Митний орган з огляду на зазначене, вважає, що відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу адвоката.

08.04.2024 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю "КАРВЕЙ" Лукомської О.М. до суду надійшла відповідь на відзив де зазначено, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2024 зазначена вище справа розподілена та 08.03.2024 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 03.07.2023 року між Покупцем (ТОВ "КАРВЕЙ" або позивачем) та компанією-продавцем" ZHEJIANG YA ZHI XING AUTOMOBILE COMPONENTS CO.,LTD." (Китай) було укладено Контракт №К- 2/2023, згідно умов якого Постачальник постачає Позивачу автомобільні запчастини (далі - Товар) в асортименті, номенклатурі та кількості, зазначених у специфікаціях до даного Контракту.

Відповідно до п. 2.2. Контракту №К-2/2023 від 03.07.2023 Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, передбачених даним Контрактом Товар у кількості, асортименті та в строки, визначені в інвойсі.

Згідно з п. 3.1. Контракту №К-2/2023 від 03.07.2023 Продавець зобов`язується поставляти Товар на умовах поставки FOB, згідно Офіційних Правил тлумачення комерційних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2010г. (Інкотермс - 2010).

Продавець бере на себе зобов`язання по завантаженню товару на надані Покупцем транспортні засоби у місті поставки і оформленню в митному порядку даного товару.

Пунктом призначення поставки та містом розвантаження транспортних засобів є адреси зазначені в Специфікації на окрему партію Товару.

Відповідно до п. 4.3. Контракту оплата товару та накладних видатків здійснюється на підставі відповідного інвойсу або додатку (специфікації) Покупцем шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок Продавця. Умови оплати можуть бути змінені в Специфікаціях до даного Контракту на окремі партії Товару.

Так, Сторонами Контракту було погоджено поставку партії товару (частини пристроїв для ремонту та обслуговування транспортних засобів цивільного призначення. Система підвіски та їх частини (включаючи амортизатори) для автомобілів, згідно асортименту, номенклатурі, кількості та за цінами зазначеними в Додатку № 1 від 04.07.2023 до Контракту.

Відповідно до Специфікації №1 від 04.07.2023 до Контракту, яка дублює поставку вищезазначеного Товару згідно з Додатком № 1 від 04.07.2023, визначено умови оплати: 1898,10 USD доларів США - передоплата, останні на протязі 30 календарних днів з моменту випуску морського коносамента.

Місцем навантаження товару визначено порт навантаження (Port of Loading): Ningbo, China; місце розвантаження товару пункт призначення (Port of Destination) визначено: Dnipro, Ukraine.

Отже, загальна вартість поставки за Контрактом №К-2/2023 від 03.07.2023 (згідно зі Специфікацією №1 від 04.07.2023 та Додатком №1 від 04.07.2023) склала 9473,62 USD доларів США.

На виконання умов Контракту, Продавцем було сформовано інвойс (рахунок- фактуру) № GH586230627 від 04.07.2023 на Товари узгоджені у Специфікації та Додатку до Контракту на суму 9473,62 USD доларів США та оформлено пакувальний лист (Packing list) № GH586230627 від 04.07.2023 на поставку товару згідно з інвойсом загальною вагою 2800кг.

13.07.2023 року позивачем було здійснено передоплату за товар згідно Контракту №К-2/2023 від 03.07.2023 в сумі 1898,10 USD доларів США, відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 10 від 13.07.2023 року.

Залишок оплати в сумі 7575,52 USD доларів США позивачем було здійснено 13.11.2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 16 від 13.11.2023 року.

Вищезазначений товар за інвойсом (рахунком-фактурою) № GH586230627 від 04.07.2023 року загальною вагою 2800 кг згідно коносаменту № WMSS23100738A від 26.10.2023 року був ввезений на митну територію України та 18.12.2023 року був заявлений до митного оформлення до Дніпровської митниці (надалі - відповідач, митниця) за ЕМД № 23UA110110009286U0, до якої було додано наступні документи:

- Пакувальний лист (Packing list) № GH586230627 від 04.07.2023;

- Рахунок-фактура (інвойс) № GH586230627 від 04.07.2023;

- Коносамент (Bill of lading) № WMSS23100738A від 26.10.2023;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 416141А від 11.12.2023;

- Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 23С3303А2918/00055 від 09.10.2023;

- Платіжна інструкція, що стосується оплати товару №10 від 13.07.2023;

- Платіжна інструкція, що стосується оплати товару №16 від 13.11.2023; Калькуляція транспортних витрат № 12/12-01 від 12.12.2023;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка № 6120 від 12.12.2023;

- Рахунок-фактура № LS-4526365 від 11.12.2023 про транспортні витрати;

- Платіжна інструкція про оплату транспортних витрат № 2117 від 14.12.2023; Платіжна інструкція про оплату транспортних витрат № 2120 від 15.12.2023; Заявка № 16 від 18.10.2023 на транспортування та експедирування контейнерів; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів: Контракт № К-2/2023 від 03.07.2023;

- Додаток №1 від 04.07.2023 до Контракту;

- Специфікація №1 від 04.07.2023 до Контракту;

- Договір (контракт) про перевезення № 02/12/2016 від 02.12.2016;

- Договір (контракт) про перевезення № 2071 від 11.12.2023;

- Договір (контракт) про перевезення № 242511 від 02.02.2021;

- Прайс-лист липень 2023.

Розглянувши подані позивачем документи, Дніпровська митниця встановила, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та під час проведення консультації Дніпровська митниця надіслала позивачу електронне повідомлення про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових (за наявності) документів відповідно до ч. 3 статті 53 МК України, а саме: протягом 10 календарних днів додатково необхідно надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; 4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) Копія митної декларації країни відправника товару, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на електронне повідомлення відповідача, 19.12.2023 року декларантом додатково було надано копію митної декларації країни відправлення № 310120230516285221 від 16.10.2023 та листом №19-12/2 від 19.12.2023 позивач повідомив митницю, що не має можливості подати інші додаткові витребувані митним органом документи, з огляду на те, що такі документи у декларанта відсутні.

В подальшому, 19.12.2023 року позивачем отримано від митниці рішення про коригування митної вартості товарів № UA10110/2023/300054/1 (надалі - рішення), яким скоригована митна вартість товарів із застосуванням резервного (6) методу визначення митної вартості товару, та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА110110/2023/000269.

У зв`язку з незгодою із рішенням, декларантом заявлено випуск партії товару у вільний обіг під гарантійні зобов`язання у відповідності до положень ч.7 ст. 55 Митного кодексу України за МД № 23UА110110009345140 із наданням фінансової гарантії у вигляді грошової застави в сумі 54593,41 грн. (з яких 10498,73 грн за видом платежу 020 - ввізне мито, 44094,68 грн. за видом платежу 028 - податок на додану вартість).

Вважаючи спірні рішення митної вартості товарів та спірну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними та безпідставними, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

В частині 2статті 19 Конституції Українизакріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно ж достатті 67 Конституції Україникожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України.

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч. 1 ст.4 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч. 1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Тобто ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок- проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч. 3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної' декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч. 3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч. 1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Відповідно до н.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Так, щодо наявних, на думку митниці, розбіжностей та неповноти у поданих документах, які зазначені в повідомленні декларанту та графі 33 рішення.

Відповідач зазначає, що відповідно до розділу 2 «Предмет контракту», пункту 2.3. Продавець постачає товари окремими партіями згідно письмової заявки покупця. Заявка до митного оформлення не надавалася. Отже, існує ризик існування додаткових витрат, які не включені до митної вартості товару».

В той же час суд зазначає, що відповідно до положень ст. 53 МК України, заявка (або замовлення) не є документом на підтвердження митної вартості товару, надання такого документу до митного органу законом не вимагається. Це стосується виключно взаємовідносин між покупцем та продавцем, а отже, відсутність такої заявки не може бути підставою для сумнівів у правильності визначення митної вартості товару. Таким чином, зазначена митницею підстава є необґрунтованою.

Така позиція підтримується і Верховним Судом, який в постанові від 16.11.2018 року у справі №813/1012/17 з цього приводу зазначив, що вимога митниці про надання додаткових документів, зокрема, заявки на поставку товарів, подання якої не передбачено ні ст. 53 МК України, ні Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 - безпідставна, оскільки вказана заявка не містить відомостей, щодо вартості товару, а відтак жодним чином не може підтверджувати його митну вартість.

Відповідач ствердив, що сертифікат якості та відповідності товару до митного оформлення не надавався отже не можливо точно ідентифікувати виробника та торгівельну марку товару».

Натомість, відповідно до положень ст. 53 МК України, сертифікат якості та відповідності не є документом на підтвердження митної вартості товару, подання такого документу до митного органу законом не вимагається.

Зазначена позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 року у справі №813/101217.

Відповідач вважав, що відповідно до поданого до митного оформлення Договору № 02/12/2016 «ПРО ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИТОРСЬКЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ» від 02.12.2016, розділу 1. «Предмет договору» пункту 1.3. Отримувач товару (послуги) повинен подавати Заявку Експедитору, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт розвантаження, місце доставки вантажу), заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоодержувача, а також інша необхідна інформація. Заявка до митного оформлення не надавалась отже існує ризик існування додаткових витрат, які не включені до митної вартості товару».

В той же час, відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, які декларант подає органу доходів і зборів одночасно з митною декларацією, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, п.6 ч.2 ст. 53 МК України не містить вимог чи переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

За аналогією закону, вимоги про надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, наведені в Наказі Мінфіну України №599 від 24.05.2012 року стосовно порядку заповнення декларації митної вартості. Зазначені вимоги є альтернативними, в тому числі допускається надання: - рахунку-фактури (акту виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що-містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Заявка на транспортно-експедиційні послуги не є документом, що підтверджує митну вартість товарів згідно ст. 53 МК України та Наказу Мінфіну України №599, а відповідно не впливає на митну вартість та не може ставити під сумнів подані належні документи щодо вартості перевезення оцінюваних товарів.

До того ж, хоча заявка на транспортно-експедиційні послуги не є документом, що підтверджує митну вартість товарів, але декларантом разом із документами до митного оформлення подавалась заявка № 16 від 18.10.2023 на транспортування та експедирування контейнерів до Договору ТЕО № 02/12/2016 від 02.12.2016.

Вказане підтверджується переліком документів, які декларант подавав до митного оформлення, що міститься у графі 44 митної декларації 23UА110110009286U0 за якою було відмовлено. Так у графі 44 митної декларації під кодом 3007 міститься заявка № 16, 18/10/23.

Таким чином, зазначена митницею підстава є необґрунтованою.

Відповідач вважав, що відповідно до поданого до митного оформлення Договору № 02/12/2016 «ПРО ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИТОРСЬКЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ» від 02.12.2016, розділу 4 «Порядок розрахунків» пункту 4.1.6 та 4.1.8. Виконані послуги регламентуються актом виконаних робіт та рахунком Експедитора. Акт виконаних робіт та рахунок до митного оформлення не надавався, отже існує ризик існування додаткових витрат, які не включені до митної вартості товару».

Проте, як було зазначено вище у п.6 ч.2 ст.53 МКУ вказано, що на підтвердження транспортних витрат декларант має подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Втім, вказана норма закону не містить вимог чи переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення товарів.

При цьому перелік документів, які декларант може подати на підтвердження транспортних витрат вказується в наказі Мінфіну України №599 від 24.05.2012 року, і це можуть бути: надання рахунку-фактури (акту виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури.

Зазначені вимоги є альтернативними, а отже допускається подання будь-яких документів із вище перелічених, які містять та підтверджують заявлене декларантом числове значення на підтвердження транспортних витрат.

На підтвердження транспортних витрат позивачем було надано: договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 02/12/2016 від 02.12.2016 між ТОВ «Ламан Шилінг» та ТОВ «Карвей», заявку № 16 від 18.10.2023 на транспортування та експедирування контейнерів до цього договору, Договір № 242511 від 02.02.2021 між ТОВ «Ламан Шипінг» та ТОВ «Юпісі Лоджистикс», Договір про перевезення вантажів № 2071 від

між ТОВ «Юпісі Лоджистикс» та ПП «ПРОФ-ЛАЙТ», рахунок-фактуру № LS- 4526365 від 11.12.2023 про транспортні витрати, платіжну інструкцію про оплату транспортних витрат № 2117 від 14.12.2023, платіжну інструкцію про оплату транспортних витрат № 2120 від 15.12.2023, Довідку про транспортні витрати від перевізника № 6120 від 12.12.2023, калькуляцію транспортних витрат № 12/12-01 від 12.12.2023.

Так, у Довідці про транспортні витрати від перевізника№ 6120 від 12.12.2023 вказано вартість та види транспортних витрат за перевезення вантажу за межами території України у контейнері, я якому у тому числі разом із іншим товаром перевозився товар за коносаментом WMSS2310073 8А від 26.10.2023.

У наданому рахунку LS-4526365 від 11.12.2023 також розмежовуються витрати за межами території України та по Україні. В свою чергу витрати, за межами території України які вказані в довідці експедитора дублюються у рахунку та відповідають сумам вказаним у довідці.

На суму виписаного перевізником рахунку, позивачем було надано платіжні інструкції про оплату транспортних послуг в повному обсязі (№2117 від 14.12.2023, № 2120 від 15.12.2023).

Оскільки, це був консолідований (збірний) вантаж (перевізниками разом із оцінюваним товаром у одному контейнері перевозився товар за іншими коносаментами та інвойсами), Позивачем було здійснено калькуляцію (розрахунок) витрат згідно ваги та на підставі наданих перевізником довідки та рахунку для визначення вартості перевезення товару саме за коносаментом WMSS23100738A від 26.10.2023 та декларантом була надана довідка про калькуляцію витрат на доставку вантажу № № 12/12-01 від 12.12.2023, відповідно до якої сума транспортних витрат на перевезення вантажу від порту Нінгбо до митного кордону України склала 30101,32 грн.

Зазначену суму позивачем було задекларовано на підтвердження транспортних витрат.

Отже, надані позивачем вищезазначені документи, які містять числові значення, на доставку вантажу є належним доказом на підтвердження транспортних витрат. Складові митної вартості, передбачені в п. 5 ч. 10 ст. 58 та ч.2 ст. 52 Митного кодексу України, в даному випадку обчислюються та документально підтверджуються належним чином.

Зауваження відповідача у картці відмови про ненадання рахунку на перевезення не відповідає дійсності та спростовується переліком документів, які декларант подавав до митного оформлення, що міститься у графі 44 митної декларації 23UA110110009286U0 за якою було відмовлено. Так у графі 44 митної декларації під кодом 3004 міститься рахунок LS-4526365, 11/12/2023.

Отже, зазначене митним органом в рішенні про ризик існування додаткових витрат, які не включені до митної вартості товару необґрунтоване, а претензії митниці в цій частині є протиправними.

Відповідач стверджував, що Декларантом було надано Копію митної декларації країни відправлення № 310120230516285221 від 16.10.2023 в якій зазначено номер Коносаменту (Bill of lading) №EGLV143356660402CA, до митної декларації від 18.12.2023 №UA110110/2023/009286 (MRN№ 23UA110110009286U0) був поданий Коносаменту (Bill of lading) № WMSS23100738A від 26.10.2023 що свідчить про розбіжність в наданому до оформлення Коносаменту та поданого до оформлення в Копії митної декларації країни відправлення. Також в додатково наданій до митного оформлення надано Копію митної декларації країни відправлення № 310120230516285221 від 16.10.2023 зазначено інформацію про товар «Daewoo ESPERO та інші автомобілі, без марки, артикул - WP96208555, згідно поданих до митного оформлення документів наявна інформація про товар під торгівельною маркою SH1KOO згідно Рахунку-проформи GH586230627 від 04.07.2023 та артикули 96208555 ,96494605, 2905010, ТІ 1-2905020, 96208558, 8200141259, 7700314022,7700311596, 8200953294, 6001550751, що свідчить про розбіжності в інформації вказаній в Копію митної декларації країни відправлення».

Разом з цим, відповідно до пункту 7 частини 3 статті 53 МК України, експортна декларація країни відправлення є додатковим документом та умовами Контракту не передбачено надання продавцем експортної декларації країни відправлення покупцю.

Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

Так, митна декларація країни відправлення в розумінні ч.2 ст.53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до ч. 6 ст.53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених ч. 3 ст.53 МК України.

Що стосується зауваження про зазначення іншого номеру коносаменту, аніж той що подав до митного оформлення декларант, це пояснюється тим що, по-перше: митна декларація країни відправлення - заповнюється відправником товару, по-друге: у митній декларації можуть вказуватися реквізити загального лінійного коносаменту, який залишається у перевізника, а декларанту надається інший коносамент на визначений інвойс.

Щодо відмінної інформації про товар, це пояснюється тим, шо у митній декларації країни відправлення зазначена модель товару, а в рахунках назви та артикули.

Одночасно, у наданій додатково митній декларації країни відправлення № 310120230516285221 від 16.10.2023 також: є посилання на номер GН586230627, який збігається із наданими декларантом номерами інвойсу та пакувального листа СН586230627; вказана кількість коробок товару - 147, яка збігається із кількістю коробок, вказаній у пакувальному листі № GН586230627 від 04.07.2023 та коносаменті № WMSS8823100738А від 26.10.2023; вказана вага нетто товару - 2581,62 кг, яка збігається із вагою нетто, зазначеною у пакувальному листі № GН586230627 від 04.07.2023; вказана вага брутто товару - 2800,00 кг, яка збігається із вагою брутто зазначеною у пакувальному листі № WMSS8823100738А від 04.07.2023 та коносаменті № WMSS23100738A від 26.10.2023.

Таким чином, відомості, що містяться у митній декларації країни відправлення не можуть впливати на митну вартість товару, оскільки, митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак, ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Положеннями ст.ст.179,189,190 Господарського кодексу Українивстановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.3ст.318 Митного кодексу Українимитний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними уст.8 Митного кодексу Українипринципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Згідно з ч.1ст.256 Митного кодексу Українивідмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2023/300054/1 від 19.12.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2023/000269 - є протиправними та належать до скасування.

Згідно з ч.1 та ч.2ст.6 КАС Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положеньст.9 Конституції Українита ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди та органи державної влади повинні дотримуватись положеньЄвропейської конвенції з прав людинита її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених уконституціїчи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 доЄвропейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1ст.2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1ст.90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 3028 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 3028 грн. підлягає стягненню з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

З приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з положеннямистатті 134 Кодексу адміністративного судочинства Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, щоКодекс адміністративного судочинства Україниу редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.

Відповідно до частини 3статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з підпунктом 1, 2, 6 частини 1 та частини 2статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

При цьому, суд зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

За правилами оцінки доказів, встановленихст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи уКАС, суд враховує таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду подано копію договору №01-01-02/24 про надання правової допомоги від 01.02.2024 року, який укладено між Адвокатським бюро «Герман і партнери» та ТОВ «КАРВЕЙ»; копію рахунку щодо предоплати ТОВ «КАРВЕЙ» згідно договору №01-01-02/24 про надання правової допомоги від 01.02.2024 року на суму 15000 грн.; копію платіжної інструкції №7036 від 14.02.2024 року на суму 15000 грн. про сплату за надання правової допомоги згідно рахунку №15/24 від 01.02.2024 року; копію акту прийому передачі наданих послуг від 27.02.2024 року (п. 2 Замовник виплатив, а Виконавець прийняв оплату за послуги, що надаються за Договором в розмірі 15000 грн без ПДВ); копію довіреності №5 від 23.06.2023 року задля представництва інтересів ТОВ «КАРВЕЙ» як адвокатом Герман Мариною Миколаївною та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4898 від 27.03.2012 року відносно адвоката ОСОБА_1 .

Суд також вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.02.2020 року (№ провадження К/9901/95/200), відповідно до якої (п.23) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, суд зауважує, що з урахуванням предмету позову, зазначена справа є справою незначної складності та типовою у спорах. Також, суд зауважує, що по вказаній категорії справ є значна кількість усталеної судової практики, що вказує на можливість використання адвокатом у своїй діяльності раніше напрацьованих матеріалів та шаблонних документів, які застосовуються при розгляді судових справ даної категорії.

До того ж, розгляд даної справи відбувся в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

З огляду на вищевикладене, враховуючи співмірність заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятоюстатті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що на користь позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, внаслідок якого сталось порушення прав позивача, сума витрат на правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

З урахуванням викладеного вище, суд доходить висновку про часткове задоволення клопотання представника позивача про розподіл судових витрат.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн. підлягають стягненню з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "КАРВЕЙ" в особі представника адвоката Герман Марини Миколаївни до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2023/300054/1 від 19.12.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2023/000269.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КАРВЕЙ (код ЄДРПОУ 31008937) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 40173275) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КАРВЕЙ (код ЄДРПОУ 31008937) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 40173275) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000 грн. (одна тисяча гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник

СудДніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення13.05.2024
Оприлюднено15.05.2024
Номер документу118986490
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Судовий реєстр по справі —160/6290/24

Ухвала від 27.11.2024

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Прудник Сергій Володимирович

Ухвала від 20.11.2024

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Прудник Сергій Володимирович

Ухвала від 19.08.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Суховаров А.В.

Ухвала від 14.06.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Суховаров А.В.

Рішення від 13.05.2024

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Прудник Сергій Володимирович

Ухвала від 12.03.2024

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Прудник Сергій Володимирович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні