Рішення

від 31.01.2023 по справі 320/6/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2023 року № 320/6/22

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м.Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква про стягнення належного матеріального забезпечення, матеріальної допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 , в якому просить суд:

-стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква на користь ОСОБА_1 , невиплачене належне грошове забезпечення (надбавки, винагороди, доплати, премії, грошово допомоги оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, тощо) за період з 01 квітня 2013 року по 12 березня 2021 року у сумі 789 260,89 грн;

-витребувати з Квартирно - експлуатаційного відділу м. Біла Церква оригінали основного штату №45/009, грошовий атестат (грошову книгу) ОСОБА_1 , усі документи, щодо нарахування та здійснення виплат грошового забезпечення та усіх інших виплат ОСОБА_1 за період з 01.04.2013 року по 12.03.2021 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу у Збройних Силах України. Відповідно до довідки виплаченого грошового забезпечення за період з 06.10.2016 по 01.03.2021 Позивачу нараховувалось та виплачувалось Відповідачем грошове забезпечення, грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань в період з 01 квітня 2013 року по 12 березня 2021 року (далі - Грошове забезпечення та допомоги) у розмірах встановлених 27 тарифним розрядом за посадою. Позивач вважає, що розмір грошового забезпечення за весь період нараховувався неправомірно та має бути встановлений за 45 тарифним розрядом, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ №704 від 30.08.2017.

Позивач вважає, що при цьому під час проходження військової служби по день звільнення відповідач невірно встановив розмір посадового окладу та окладу за військове звання, що призвело до виплати грошового забезпечення в значно меншому розмірі.

Відповідач позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Зауважив, що грошове забезпечення позивачу нараховувалося згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704). Відповідно до пункту 4 Постанови № 704 посадовий оклад та оклад за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством на 01.01.2018 року на відповідні тарифні розряди. Також зазначає, що на адресу Позивача був надісланий грошовий атестат 18.03.2021, що підтверджується службовим листом від 17.03.2021 та чеком про відправку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Наказом Директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України Віід28.12.2017 року №176 присвоєно військове звання «підполковник».

Відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 05.11.2019 року №Д-322/1/10 дск «Про проведення організаційних заходів у Збройних Силах України в 2019-2020 роках» КЕВ м. Біла Церква з 01 січня 2020 року безпосередньо підпорядковується командиру військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.03.2021 року №52, Позивача було виключено зі списків особового складу КЕВ м. Біла Церква та знято з усіх видів забезпечення.

16.03.2021 року позивачем було надіслано на адресу Відповідача запит на інформацію щодо надання інформації та документів про суми коштів на грошове забезпечення виплачених позивачу.

Даний запит було проігноровано Відповідачем.

10.05.2021 року Позивачем було надіслано скаргу на бездіяльність Відповідача на адресу Уповноваженого (Секретаріат) Верховної Ради України з прав людини.

Також 10.05.2021 року позивачем було надіслано запит на інформацію щодо надання інформації та документів про суми коштів грошового забезпечення (з виплатою на оздоровлення та вирішення соціально - побутових питань) виплачені Позивачу за період з 25.02.2013 року по звітну дату.

07.06.2021 року на адресу позивача надійшла відповідь від регіонального представника Уповноваженого у місті Києві та Київській області Сергія Люлько, в якій зазначено, що на даний час Відповідачем проводиться службове розслідування по даному факту та, що вжиття заходів реагування за зверненням Позивача відсутні.

Не погоджуючись з бездіяльністю суб`єктів владних повноважень, Позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Київського Окружного адміністративного суду від 08.09.2021 року позовні вимоги Позивача задоволено частково, визнано протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, що виявилися у ненаданні, не повному та не у своєчасному наданні запитуваної інформації у інформаційних запитах ОСОБА_1 від 16.03.2021 та від 26.04.2021.

20.10.2021 року на адресу Позивача від Відповідача надійшла довідка щодо виплаченого грошового забезпечення за період з 06.10.2016 року по 01.03.2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи Позивачу нараховувалось та виплачувалось Відповідачем грошове забезпечення, грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань в період з 01 квітня 2013 року по 12 березня 2021 року розмірах встановлених 27 тарифним розрядом за посадою.

Позивач вважає, що розмір грошового забезпечення за весь період нараховувався неправомірно та має бути встановлений за 45 тарифним розрядом, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ №704 від 30.08.2017.

Не погоджуючись з протиправною діяльність Відповідача, Позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив з такого.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. в редакції чинній на час звільнення позивача зі служби, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини 3 статті 25 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці Збройних Сил України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до, цього Закону.

Частинами 1, 2 статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» встановлено, що Кабінет Міністрів України на основі, та на виконання Конституції законів України, актів Президента України, постанов верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Суд звертає увагу на те, що Постанова Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року є підзаконним нормативно-правовим актом, яким Кабінет Міністрів України, відповідно до частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», встановлює види та розміри грошового забезпечення військовослужбовців.

Як вбачається зі структури Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 р., пунктом 1 її постановляючої частини затверджені нормативні акти, зокрема тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 1), схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 14).

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: " 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: " 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас, суд зазначає, що Закон України від 05.10.2000 №2017-ІІІ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"(далі - Закон №2017-ІІІ) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

На виконання Постанови № 704, наказом Міністерства оборони України "Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України" від 01.03.2018 р. № 90, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 16.03.2018р. за № 315/31767, встановлено тарифні розряди за основними типовими посадами та основними посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України. Визначено:

- тарифні розряди за основними типовими посадами та основними посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України згідно зі схемами, визначеними у додатках 1 - 22 до цього наказу

Схема тарифних розрядів за основними посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України батальйону (дивізіону) визначена за основними посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України бригади (усіх найменувань), згідно до додатків № 9, Наказу № 90 є посада начальника Квартирно -експлуатаційної служби, яка відповідає 24 тарифному розряду. Відповідно до додатку № 9 визначені схеми тарифних розрядів за основними посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України бригади (усіх найменувань), який утримується у складі військової частини (установи) Збройних Сил України.

Додаток № 9 відповідає військової частині, з якої був звільнений позивач.

Як вбачається з Додатку 2 Постанови №704, Відповідно до схеми тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу збройних сил України, національної гвардії України, державної прикордонної служби та державної спеціальної служби транспорту, Тарифний розряд начальника відділу у складі департаменту, самостійного управління становить - 47. Тарифний розряд застосовується до апарату міністерства, служби.

Натомість тарифний розряд який має бути прирівняно до посади начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква становить 26 31, що відповідає тарифному розряду «командир полку командиру загону завідувачу сектору регіонального управління» адже нараховується як військовослужбовцю військової ланки.

З огляду на зазначене, суд критично ставиться до посилання позивача на протиправні дії відповідача щодо неналежної виплати грошового забезпечення за період з 1 квітня 2013 по 12 березня 2021р.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром Оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям збройних сил України та деяким іншим особам затвердженого Наказом Міністерства Оборони України від 7 червня 2018р №260.

Пунктом 4 Наказу №260 зазначено, що грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 3 Наказу № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є накази про встановлення та виплату основних додаткових видів грошового забезпечення, грошовий атестат або довідка про грошові виплати.

Згідно Розділу XXIV Наказу «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», до місячно грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включають посадовий оклад, оклад за військовими званнями, надбавку за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення крім винагород за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідачем надано копії роздавальних відомостей та розрахунково-платіжних відомостей, щодо належного грошового забезпечення ОСОБА_1 , яка включає в себе надбавки, винагороди, доплати, премії, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з 1 квітня 2013р. по 12 березня 2021р.

Як вбачається з доказів наданих Відповідачем, до роздавальних відомостей включені такі види основних і додаткових видів грошового забезпечення: оклад за військовим званням , посадовий оклад, надбавка за вислугу років, надбавка за роботу з таємними документами, надбавка за виконання особливо важливих завдань 50 %, премія 90 %.

Позивач не заперечує щодо виплати йому всіх видів грошового забезпечення, які нараховані відповідно до роздавальних та розрахункового платіжних відомостей.

Підтвердження виплат вбачається також з наданих позивачем виписок від АТ «Державний ощадний банк України» та виписок від АТ комерційний банк «Приватбанк».

Стосовно позовних вимог щодо витребування з Квартирно - експлуатаційного відділу м. Біла Церква (код ЄДРПОУ 08167863) оригінали основного штату №45/009, грошовий атестат (грошову книгу) ОСОБА_1 , усі документи, щодо нарахування та здійснення виплат грошового забезпечення та усіх інших виплат ОСОБА_1 за період з 01.04.2013 року по 12.03.2021 року суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що 06.10.2021 позивачу була надіслана копія довідки, щодо виплаченого грошового забезпечення, а також 18.03.2021 позивачу було надіслано його грошовий атестат, даний факт підтверджується службовим листом від 17.03.21 та чеком про відправку.

Суд зазначає, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень спростував у ході розгляду справи, та надав до суду належні і достатні докази, які спростовують твердження позивача, а відтак, довів правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.139 КАС України, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, враховуючи, що у задоволенні позову позивачу відмовлено, тому понесені ним судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.