Рішення

від 13.05.2024 по справі 320/42763/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2024 року № 320/42763/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУСІД"

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ" СУСІД" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у місті Києві форми «П» від 08 серпня 2023 №00525770702 про зменшення суми від?ємного значення об?єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 13 061 509 грн.;

-визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у місті Києві форми «Р» від 08 серпня 2023 №00525810702 про збільшення суми грошового зобов?язання з ПДВ на загальну суму 12 898 445 грн., у тому числі за основним платежем - 10318 756 грн., штрафними санкціями - 2 579 689 грн.;

-визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у місті Києві форми «Р» від 24 жовтня 2023 №00663100702 про збільшення суми грошового зобов?язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 8 513 605 грн.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що господарські операції з контрагентами носили реальний характер, що підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами. При цьому, усі податкові накладні складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребують будь-якого іншого додаткового підтвердження.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Пояснив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, а тим більше, контрагентами його контрагентів, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що актом перевірки встановлено відсутність реальність здійснення господарських операцій. Відтак, податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, наведених у відзивів та додаткових письмових поясненнях, у задоволенні позову просить відмовити. Стверджує, що оскільки за ланцюгом постачання неможливо встановити джерело походження товару; та у позивача відсутні трудові та матеріальні ресурси для здійснення підприємницької діяльності спірні податкові повідомлення-рішення були винесені в межах та у спосіб, передбачений законодавством України та підстави для задоволення позову відсутні.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 22.11.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 19.12.2023

19.12.2023 у судове засідання прибули сторони. Суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника відповідача та перенести судове засідання на підготовку заперечення на відповідь на відзив на 06.02.2024.

06.02.2024 у судове засідання прибули сторони. Суд на місці ухвалив оголосити перерву на 18.03.2024.

18.03.2024 у судове засідання прибули сторони. Суд на місці ухвалив закінчити підготовче судове засідання та перейти до розгляду справи по суті на 30.04.2024.

30.04.2024 у судове засідання прибули сторони. Суд ухвалив, подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до ст.20, ст.77, ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 26.11.2021 №9548-п, наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 13.01.2022 №219-п, проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «СУСІД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2018 по 30.09.2021, валютного законодавства за період з 01.10.2018 по 30.09.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2018 по 30.09.2021 та іншого законодавства за період з 01.10.2018 по 30.09.2021.

За результатами перевірки складено акт від 28.01.2022 №5422/26-15-07-02-02-03/32251091 та встановлено порушення:

1) п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 10 318 756, 00 грн., 2018 на жовтень 2018 на суму 1049978 грн., за листопад 2018 на суму 1002472 грн., за грудень 2018 на суму 453784 грн., за січень 2019 на суму 1301587 грн., за березень 2019 на суму 227993 грн., за квітень 2019 на суму 105340 грн., за травень 2019 на суму 1249441 грн., за червень 2019 на суму 850468 грн., за липень 2019 на суму 259417грн., за серпень 2019 на суму 1212188 грн., за лютий 2020 на суму 453659 грн., за березень 2020 на суму 998699 грн., за квітень 2021 на суму 409666 грн., за травень 2021 на суму 133342 грн., за червень 2021 на суму 209695 грн., за серпень 2021 на суму 271117 грн., за вересень 2021 на суму 129910 гривень.

2) в порушення підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, підпункту 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, п. 5 та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи» (далі - (П(С)БО 15)), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV, зі змінами та доповненнями, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 8 513 605,00 грн., в т.ч. за 2018 рік на суму 764 007,00 грн.; за 2019 рік на суму 6 303 621,00 грн.; за 2020 рік на суму 775 399,00 грн.; за три квартали 2021 року на суму 670 578,00 гривень та встановлено завищення від?ємного значення об?єкта оподаткування на загальну суму 13 061 509,00 грн., у тому числі за три квартали 2021 на суму 13 061 509,00 гривень.

На підставі висновків акту перевірку, позивач отримав податкові повідомлення-рішення: форми «П» від 08 серпня 2023 №00525770702 про зменшення суми від?ємного значення об?єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 13 061 509,00 грн.; форми «Р» від 08 серпня 2023 року №00525810702 про збільшення суми грошового зобов?язання з ПДВ на загальну суму 12 898 445, 00 грн., у тому числі за основним платежем 10 318 756,00 грн., штрафними санкціями - 2 579 689,00 грн.; форми «Р» від 24 жовтня 2023 року №00663100702 про збільшення суми грошового зобов?язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 8 513 605,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням від 02.08.2023 року №28119/І/26-15-07-02-02-09, позивач направив на адресу ДПС України скаргу. За результатами адміністративного оскарження, ДПС України залишила скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

VI. Оцінка суду

Аналізуючи наведені вище норми, можна дійти висновку, що господарські операції для цілей визначення податку на прибуток та податкового кредиту, формування від`ємного значення мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку, в той же час, відсутність реально вчиненої господарської операції, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів, не дозволяє формувати витрати та податковий кредит, від`ємне значення, а, відповідно, і податок на прибуток.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру (мети).

При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не обмежується встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу, у тому числі і досліджує також фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевіряє дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановлює зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарських операцій та господарської діяльності.

Довести правовірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість (ч. 1 ст. 77 наведеного Кодексу).

Аналогічний правовий висновок узгоджується із висновком, який було викладено у постанові Верховного Суду від 04.09.2020 у цій справі №804/6781/16, а також у постанові від 09.02.2023 у справі №160/12019/21, який є подібним до цих правовідносин, а відповідно, обов`язковим до застосування адміністративними судами згідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що контролюючим органом на підставі ст.20, ст.77, ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 26.11.2021 №9548-п, наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 13.01.2022 №219-п, проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «СУСІД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2018 по 30.09.2021, валютного законодавства за період з 01.10.2018 по 30.09.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2018 по 30.09.2021 та іншого законодавства за період з 01.10.2018 по 30.09.2021.

За результатами перевірки складено акт від 28.01.2022 №5422/26-15-07-02-02-03/32251091 та встановлено порушення:

1) п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 10 318 756, 00 грн., 2018 на жовтень 2018 на суму 1049978 грн., за листопад 2018 на суму 1002472 грн., за грудень 2018 на суму 453784 грн., за січень 2019 на суму 1301587 грн., за березень 2019 на суму 227993 грн., за квітень 2019 на суму 105340 грн., за травень 2019 на суму 1249441 грн., за червень 2019 на суму 850468 грн., за липень 2019 на суму 259417грн., за серпень 2019 на суму 1212188 грн., за лютий 2020 на суму 453659 грн., за березень 2020 на суму 998699 грн., за квітень 2021 на суму 409666 грн., за травень 2021 на суму 133342 грн., за червень 2021 на суму 209695 грн., за серпень 2021 на суму 271117 грн., за вересень 2021 на суму 129910 гривень.

2) в порушення підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, підпункту 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, п. 5 та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи» (далі - (П(С)БО 15)), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV, зі змінами та доповненнями, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 8 513 605,00 грн., в т.ч. за 2018 рік на суму 764 007,00 грн.; за 2019 рік на суму 6 303 621,00 грн.; за 2020 рік на суму 775 399,00 грн.; за три квартали 2021 року на суму 670 578,00 гривень та встановлено завищення від?ємного значення об?єкта оподаткування на загальну суму 13 061 509,00 грн., у тому числі за три квартали 2021 на суму 13 061 509,00 гривень.

На підставі висновків акту перевірку, позивач отримав податкові повідомлення-рішення: форми «П» від 08 серпня 2023 №00525770702 про зменшення суми від?ємного значення об?єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 13 061 509 грн.; форми «Р» від 08 серпня 2023 №00525810702 про збільшення суми грошового зобов?язання з ПДВ на загальну суму 12 898 445 грн., у тому числі за основним платежем - 10318 756 грн., штрафними санкціями - 2 579 689 грн.; форми «Р» від 24 жовтня 2023 №00663100702 про збільшення суми грошового зобов?язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 8 513 605 грн.

Як встановлено судом, відповідачем ставляться під сумнів господарські відносини між позивачем із його контрагентами по ланцюгу постачання. З цього приводу, суд зазначає таке.

Контрагент ТОВ «ДУНКАН КОМПАНІ».

В ході судового розгляду встановлено, що між ТОВ «СУСІД» та ТОВ "ДУНКАН КОМПАНІ" укладено договір сільськогосподарської продукції від 10.06.2019 №2019/06 поставки.

Відповідно до наданих документів, ТОВ "ДУНКАН КОМПАНІ" реалізувало товар: кукурудза 3 класу, українського походження врожаю 2018 року.

B бухгалтерському обліку взаємовідносини з ТОВ "ДУНКАН КОМПАНГ" відображені наступним чином: Дт 281 Кг 631 6 732 572,52 грн.; Дт 64 Кт 631 1 346 514,52 грн.; Дт 631 Кт 311 8 079 087,04 грн.

ТОВ "ДУНКАН КОМПАНІ" не є виробником кукурудзи 3 класу, українського походження врожаю 2018 р. - відсутні основні та трудові засоби для здійснення господарської діяльності пов?язаної з вирощуванням кукурудзи.

Згідно аналізу бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних», по ланцюгу постачання встановити фактичного сільхозвиробника кукурудзи у кількості реалізованої на користь ТОВ «СУСІД» від ТОВ "ДУНКАН КОМПАНІ" неможливо.

Отже, враховуючи відсутність підтвердження наявності штатної чисельності працівників, відсутність основних фондів, виробничих потужностей, відсутності в ланцюгах постачання продукції, а саме: кукурудза, відсутності в ході перевірки документів що містять інформацію про фактичного виробника (сертифікатів відповідності, декларацій виробників, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертиз, тощо), TOB "ДУНКАН не могло фактично провадити фінансово-господарську діяльність з реалізації кукурудзи та фактично реалізовувати даний товар, що свідчить про те, що за реалізацією товару оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак (імітації) фактичного здійснення операцій, наслідком чого, є отримання ТОВ «СУСІД» необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податку на додану вартість та податку на прибуток.

Контрагент ТОВ «УКР АГРО ЛІМІТЕД».

В ході розгляду справи, судом встановлено взаємовідносини з ТОВ "УКР АГРО ЛІМІТЕД", які відбувались на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції.

Відповідно до наданих документів, ТОВ "УКР АГРО ЛІМІТЕД" реалізувало товар: кукурудза 3 класу.

У бухгалтерському обліку взаємовідносини з ТОВ «ТОВ АГРО ЛІМІТЕД» відображені наступним чином: Д 281 Кт 631 5 845 125,00 грн., ДТ 64 Кт 631 - 1 169 025,00 грн.; Дт 631 Кт 311 7 014 150,00 грн.

ТОВ "УКР АГРО ЛІМІТЕД" не є виробником кукурудзи 3 класу - відсутні основні та трудові засоби для здійснення господарської діяльності пов?язаної з вирощуванням кукурудзи.

Згідно аналізу бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних», по ланцюгу постачання встановити фактичного сільхозвиробника кукурудзи у кількості реалізованої на користь ТОВ «СУСІД» від ТОВ "УКР АГРО ЛІМІТЕД" неможливо.

Отже, враховуючи відсутність підтвердження наявності штатної чисельності працівників, відсутність основних фондів, виробничих потужностей, відсутності в ланцюгах постачання продукції, а саме: кукурудза, відсутності в ході перевірки документів що містять інформацію про фактичного виробника (сертифікатів відповідності, декларацій виробників, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертиз, тощо), ТОВ "УКР АГРО ЛІМІТЕД" не могло фактично провадити фінансово-господарську діяльність з реалізації кукурудзи та фактично реалізовувати даний товар, що свідчить про те, що за реалізацією товару оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак (імітації) фактичного здійснення операцій, наслідком чого, є отримання ТОВ «СУСІД» необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податку на додану вартість та податку на прибуток.

Контрагент ТОВ «АГРОМАКС-ЛЮКС».

В ході розгляду справи, встановлено взаємовідносини з ТОВ "АГРОМАКС-ЛЮКС", що відбувались на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції від 07.07.2019 №A761.

Відповідно до наданих документів, ТОВ "АГРОМАКС-ЛЮКС" реалізувало товар: пшениця м?яка, ненасіннева, врожаю 2019, українського походження.

B бухгалтерському обліку взаємовідносини з ТОВ "АГРОМАКС-ЛЮКС" відображені наступним чином: Дт 281 Кт 631 4 877 794,00 грн.; Дт 64 Кт 631 975 558,80 грн.; Дт 631 Кт 311 5 853 353,00 грн.

ТОВ "АГРОМАКС-ЛЮКС" не є виробником пшениці м?якої, ненасінневої, врожаю 2019, українського походження - відсутні основні та трудові засоби для здійснення господарської діяльності пов?язаної з вирощуванням пшениці.

Згідно аналізу бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних», по ланцюгу постачання встановити фактичного сільхозвиробника пшениці у кількості реалізованої на користь ТОВ «СУСІД» від ТОВ "АГРОМАКС-ЛЮКС" неможливо.

Отже, враховуючи відсутність підтвердження наявності штатної чисельності працівників, відсутність основних фондів, виробничих потужностей, відсутності в ланцюгах постачання продукції, а саме: пшениці м?якої, ненасінневої, врожаю 2019, українського походження, відсутності в ході перевірки документів що містять інформацію про фактичного виробника (сертифікатів відповідності, декларацій виробників, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертиз, тощо), ТОВ «Агромакс Люкс» не могло фактично провадити фінансово-господарську діяльність з реалізації пшениці м?якої, ненасіннєвої, врожаю 2019, українського походження та фактично реалізовувати даний товар, що свідчить про те, що за реалізацією товару оформлювались лише окремі первинні документи з метою зовнішніх ознак імітації) фактичного здійснення операцій, наслідком чого, є створення ТОВ «СУСІД» необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податку на додану отримання вартість та податку на прибуток.

Контрагент ТОВ «ЗЕРНОМАРКЕТПОСТАЧ».

В ході розгляду справи, встановлено що між ТОВ "ЗЕРНОМАРКЕТПОСТАЧ» та TOB «СУСІД» укладено договір поставки сільськогосподарської продукції від 06.05.2019 №ЗC-0605-219-сх.

Відповідно до наданих документів, ТОВ «ЗЕРНОМАРКЕТПОСТАЧ» реалізувало товар: кукурудза 3 класу, українського походження, врожаю 2018 року.

В бухгалтерському обліку взаємовідносини з ТОВ "ЗЕРНОМАРКЕТПОСТАЧ" відобра-ні пастутним чином: Дт 281 Кт 631 6 247 205,00 грн.; Дт 64 Кт 631- 1 249 441,00 грн.; Дт 631 Кт 311 7 496 646,00 грн.

ТОВ "ЗЕРНОМАРКЕТПОСТАЧ" не є виробником кукурудзи 3 класу, українського походження, врожаю 2018 року - відсутні основні та трудові засоби для здійснення господарської діяльності пов?язаної з вирощуванням кукурудзи.

Також, згідно поданої ТОВ "ЗЕРНОМАРКЕТПОСТАЧ" за місцем обліку звітності, відсутні земельні ділянки та основні засоби для здійснення сільськогосподарських робіт.

Згідно аналізу бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних», по ланцюгу постачання встановити фактичного сільхозвиробника кукурудзи 3 класу, українського походження, врожаю року кількості реалізованої на користь ТОВ «СУСІД» від ТОВ "ЗЕРНОМАРКЕТПОСТАЧ" не можливо.

Отже, враховуючи відсутність підтвердження наявності штатної чисельності працівників, відсутність основних фондів, виробничих потужностей, відсутності в ланцюгах постачання продукції, а саме: кукурудза, відсутності в ході перевірки документів що містять інформацію про фактичного виробника (сертифікатів відповідності, декларацій виробників, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертиз, тощо), ТОВ "ЗЕРНОМАРКЕТПОСТАЧ" не могло фактично провадити фінансово-господарську діяльність з реалізації кукурудзи та фактично реалізовувати даний товар, що свідчить про те, що за реалізацією товару оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак (імітації) фактичного здійснення операцій, наслідком чого, є отримання ТОВ «СУСІД» необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податку на додану вартість та податку на прибуток.

Контрагент ТОВ «Стройторг 2021».

В ході розгляду справи встановлено, що між ТОВ «СТРОЙТОРГ 2021» та ТОВ «СУСІД» укладено договір продажу №2021/0505-4 від 05.05.2021.

Bідповідно наданих документів, ТОВ «СТРОЙТОРГ 2021» реалізувало товар: стрейч-плівку.

В бухгалтерському обліку взаємовідносини з ТОВ «СТРОЙТОРГ 2021» (код ЄДРПОУ 44039037) відображені наступним чином: Дт 20 Кт 631 1 085 868,00 грн.; Дт 64 Кт 631 - 217173,6 грн.; Дт 631 Кт 311 1 303 042,00 грн.

Згідно аналізу бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних», по ланцюгу постачання встановити фактичного постачальника стрейч-плівки у кількості реалізованої на користь ТОВ «СУСІД» від ТОВ «СТРОЙТОРГ 2021» неможливо.

Отже, враховуючи відсутність підтвердження наявності штатної чисельності працівників, відсутність основних фондів, виробничих потужностей, відсутності в ланцюгах постачання продукції, а саме: стрейч-плівку, ТОВ «СТРОЙТОРГ 2021» не могло фактично реалізовувати даний товар, що свідчить про те, що за реалізацією товару оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак (імітації) фактичного здійснення операцій, наслідком чого, є отримання ТОВ «СУСІД» необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податку на додану вартість та податку на прибуток.

Контрагент ТОВ «ФОРЕСТ САНРАЙЗ».

В ході розгляду справи встановлено, що між ТОВ "ФОРЕСТ САНРАЙЗ" та ТОВ "СУСІД" укладено договір поставки сільськогосподарської продукції від 23.11.2018 №BKI-23/11/18-C.

Відповідно до наданих документів, ТОВ "ФОРЕСТ САНРАЙЗ" реалізувало товар: кукурудза українського походження 3-го класу, насипом, врожаю 2018 року.

В бухгалтерському обліку взаємовідносини з ТОВ "ФОРЕСТ САНРАЙЗ" (код ЄДРПОУ 40949294) відображені наступним чином: Дт 281 Кт 631 - 4 971 530,00 грн.; Дт 64 Кт 631 - 994 306,00 грн.; Дт 631 Кт 311 - 5 965 837,00 грн.

ТОВ "ФОРЕСТ САНРАЙЗ" не є виробником кукурудзи українського походження 3-го класу, насипом, врожаю 2018 року - відсутні основні та трудові засоби для здійснення господарської діяльності пов?язаної з вирощуванням кукурудзи.

Згідно аналізу бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних», по ланцюгу постачання встановити фактичного сільхозвиробника кукурудзи в кількості реалізованої на користь ТОВ "СУСІД" від ТОВ "ФОРЕСТ САНРАЙЗ" неможливо.

Отже, враховуючи відсутність підтвердження наявності штатної чисельності працівників, відсутність основних фондів, виробничих потужностей, відсутності в ланцюгах постачання продукції, а саме: кукурудза українського походження 3-го класу, насипом, врожаю 2018 року, відсутності в ході перевірки документів що містять інформацію про фактичного виробника (сертифікатів відповідності, декларацій виробників, висновки державної санітарно- епідеміологічної експертиз, тощо), наявність в ланці постачання товару досудових розслідувань у кримінальних провадженнях, ТОВ "ФОРЕСТ САНРАЙЗ" не могло фактично провадити фінансово-господарську діяльність з реалізації кукурудзи та фактично реалізовувати даний товар, що свідчить про те, що за реалізацією товару оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак (імітації) фактичного здійснення операцій, наслідком чого, є отримання ТОВ "СУСІД" необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податку на додану вартість та податку на прибуток.

Контрагент ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД».

В ході розгляду справи встановлено, що між ТОВ «СУСІД» та ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД» укладено договір поставки сільськогосподарської продукції від 28.09.2018 №П-0217-37, від 13.09.2018 №П-0217-35.

Відповідно до наданих документів, ТОВ "ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД" реалізувало товар: соняшникова олія та соняшниковий шрот.

В бухгалтерському обліку взаємовідносини з ТОВ "ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД" відображені наступним чином: Дт 281 Кт 631 5 249 891,00 грн.; Дт 64 Кг 631 1 049 978,00 грн.; Дт 631 Кт 311 6 299 869,00 гривень.

Суд зазначає, що за своєю сутністю соняшникова олія та соняшниковий шрот є високотехнологічним процесом віджиму та переробки соняшнику, у зв?язку з чим в ланці постачання соняшникової олії та шроту має бути спеціалізований суб?єкт господарювання з виробництва даного товару.

Згідно аналізу бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних», по ланцюгу постачання встановити фактичного виробника соняшникової олії в кількості реалізованої на користь ТОВ "СУСІД" від ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД» неможливо.

Отже, враховуючи відсутність підтвердження наявності штатної чисельності працівників, відсутність основних фондів, виробничих потужностей, відсутності в ланцюгах постачання продукції, а саме: олія соняшникова нерафінована та шроту, відсутності в ході перевірки документів, що містять інформацію про фактичного виробника (сертифікатів відповідності, декларацій виробників, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертиз, тощо), відсутності в ході перевірки документів що містять інформацію про транспортування товарів (договори з перевізниками, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, тощо), наявність ухвал за ст. 205 ККУ, ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД» не могло фактично провадити фінансово-господарську діяльність з реалізації соняшникової олії та фактично реалізовувати цей товар, що свідчить про те, що за реалізацією товару оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак (імітації) фактичного здійснення операцій, наслідком чого, є отримання ТОВ "СУСІД" необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податку на додану вартість та податку на прибуток.

Контрагент ТОВ «ФУЗІФОКС».

В ході розгляду справи перевірки встановлено, що між ТОВ "ФУЗІФОКС" та ТОВ "СУСІД" укладено договір поставки від 28.11.2018 №28/1118-П.

Відповідно ТОВ "ФУЗІФОКС" реалізувало товар: кукурудза 3 класу.

В бухгалтерському обліку взаємовідносини з ТОВ "ФУЗІФОКС" відображені наступним чином: Дт 281 Кт 631 - 8 817 686,00 грн.; Дт 64 Кт 631 - 1 763 537,00 грн.; Дт 631 Кт 311 - 10 581 223,00 грн.

Згідно аналізу бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних», по ланцюгу постачання встановити фактичного сільхозвиробника кукурудзи кількості реалізованої на користь ТОВ "СУСІД" від ТОВ "ФУЗІФОКС" неможливо.

Отже, враховуючи відсутність підтвердження наявності штатної чисельності працівників, відсутність основних фондів, виробничих потужностей, відсутності в ланцюгах постачання продукції, а саме: кукурудза 3 клас, відсутності в ході перевірки документів що містять інформацію про фактичного виробника (сертифікатів відповідності, декларацій виробників, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертиз, тощо), ТОВ "ФУЗІФОКС" не могло фактично провадити фінансово-господарську діяльність з реалізації кукурудзи 3 класу та фактично реалізовувати даний товар, що свідчить про те, що за реалізацією товару оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак (імітації) фактичного здійснення операцій, наслідком чого, є отримання ТОВ "СУСІД" необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податку на додану вартість та податку на прибуток.

Контрагент ТОВ «АБК» Аркадаінвест».

В ході розгляду справи встановлено, що між ТОВ «АБК`Аркаданвест» та ТОВ "СУСІД" укладено договір поставки від 01.03.2019 №01р/03-19.

Відповідно до наданих документів, ТОВ «АБК» Аркадаінвест» реалізувало послуги: ремонтні роботи за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова 10.

В бухгалтерському обліку взаємовідносини з ТОВ «АБК» Аркадаінвест» відображені наступним чином: Дт 84 Кт 631 1 666 666,00 грн.; Дт 64 Кт 631 333 333, 00 грн.; Дт 631 Кт 311 1 999 999,00 грн.

Наявність у ТОВ «АБК» Аркадаінвест» необхідних трудових ресурсів для виконання вказаних у договорах робіт та додатках до них (98 осіб) не підтверджено. Згідно аналізу бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних», по ланцюгу постачання встановити фактичного виконавця ремонтних робіт неможливо.

Отже, враховуючи відсутність підтвердження наявності штатної чисельності працівників, відсутність основних фондів, виробничих потужностей, відсутності в ланцюгах постачання послуг, а саме: ремонтні роботи, відсутності в ході перевірки документів що містять інформацію про фактичного виконавця робіт, ТОВ «АБК» Аркадаінвест» не могло фактично провадити фінансово-господарську діяльність з реалізації робіт та фактично реалізовувати дані, що свідчить про те, що за реалізацією робіт оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак (імітації) фактичного здійснення операцій, наслідком чого, є отримання ТОВ "СУСІД" необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податку на додану вартість та податку на прибуток.

Контрагент ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА «УКР-БУД».

В ході розгляду справи встановлено, що між ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА "УКР-БУД" та ТОВ "СУСІД" укладено договір №0101 від 20.01.2020, договір №2304 від 23/03/21.

Відповідно до наданих документів, ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА "УКР-БУД" реалізувало послуги: поточні ремонтні роботи по вул. Ільфа і Петрова 10, м. Одеса та ремонтні роботи за адресою вул. Київська, 107, м. Обухів.

В бухгалтерському обліку взаємовідносини з ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА "УКР-БУД" відображені наступним чином: Дт 84 Кт 631 - 3 464 998,00 грн.; Дт 64 Кг 631 - 692 999,00 грн.; Дт 631 Кт 311 - 4 157 998,00 грн.

Наявність у ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА "УКР-БУД" необхідних трудових ресурсів для виконання вказаних у договорах робіт та додатках до них не підтверджено.

Згідно аналізу бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних», по ланцюгу постачання встановити фактичного виконавця ремонтних робіт неможливо.

Отже, враховуючи відсутність підтвердження наявності штатної чисельності працівників, відсутність основних фондів, виробничих потужностей, відсутності в ланцюгах постачання послуг, а саме: ремонтні роботи, відсутності в ході перевірки документів що містять інформацію про фактичного виконавця робіт, ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА "УКР-БУД" не могло фактично провадити фінансово-господарську діяльність з реалізації робіт та фактично реалізовувати дані роботи, що свідчить про те, що за реалізацією робіт оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак (імітації) фактичного здійснення операцій, наслідком чого, є отримання ТОВ "СУСІД" необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податку на додану вартість та податку на прибуток.

Контрагент ТОВ «МОНТ ПЛЮС».

В ході розгляду справи встановлено, що між ТОВ "МОНТ ПЛЮС" та ТОВ "СУСІД" укладено договір №01/21 віл 26.05.2021, договір №03/21 від 23.07.2021.

Відповідно до наданих документів, ТОВ "МОНТ ПЛЮС" реалізувало послуги з дезінфекції приміщень.

В бухгалтерському обліку взаємовідносини з ТОВ "МОНТ ПЛЮС" відображені наступним чином: Дт 90 Кт 631 - 2 634 450,00 грн.; Дт 64 Кт 631 - 526 890,00 грн.; Дт 631 Кт 311 3 161 340, 00 грн.

ТОВ «МОНТ ПЛЮС» не є виконавцем наданих надання послуг прибирання по регіонам України послуг - відсутні основні та трудові засоби для здійснення господарської діяльності пов`язаної з наданням послуг прибирання по регіонам України.

Згідно аналізу бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних», по ланцюгу постачання встановити фактичного виконавця послуг прибирання неможливо.

Отже, Враховуючи відсутність підтвердження наявності штатної чисельності працівників, відсутність основних фондів, виробничих потужностей, відсутності в ланцюгах постачання послуг, а саме: послуг прибирання, в ході перевірки документів що містять інформацію про фактичного виконавця робіт ТОВ "МОНТ ПЛЮС" не могло фактично провадити фінансово-господарську діяльність з реалізації послуг та фактично реалізовувати дані послуги, що свідчить про те, що за реалізацією послуг оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак (імітації) фактичного здійснення операцій, наслідком чого, є отримання ТОВ "СУСІД" необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 Кодексу податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 112 Кодексу особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання, а саме: платник податків, створюючи видимість реальності здійснення оподатковуваних операцій, діяв умисно, оскільки удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ, зокрема в частині реального придбання товару саме у задекларованого контрагента.

Оформивши документально господарську операцію, яка не існувала та у подальшому відобразивши її у податковій звітності, платник податків свідомо прагнув зменшити базу оподаткування та як наслідок не сплатив кошти до бюджету.

Вина підтверджується тим, що платник податків мав можливість дотриматись норм чинного законодавства, зокрема в частині відображення у податковій звітності виключно тих операцій, які мали місце, однак не вжив достатніх заходів для цього через те, що діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Також вина підтверджується тим, що платник мав можливість дотриматись норм чинного законодавства, надавши до перевірки всі документи на підтвердження реальності господарських операцій, однак не вжив достатніх заходів для цього через те, що діяв незрозуміло, недобросовісно та без належної обачності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі №K/9901/2894/18.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов?язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов?язаних з визначенням об?єктів оподаткування та/або податкових зобов?язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов?язаних з обчисленням і з платою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об?єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За змістом абзацу 11 частини першої статті 1, частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов?язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України.

Згідно з п.188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб?єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов?язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв?язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб?єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов?язаний нарахувати податкові зобов?язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об?єктом оподаткування відповідно до статті 196 ПК України (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ПК України) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 ПК України);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у рому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189,9 статті 189 ПК України).

Згідно з п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об?єктом оподаткування, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці,. які виникають відповідно до положень ПК України.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв?язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв?язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв?язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов?язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

У постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі №816/4409/15 зазначено, зокрема, таке: «..Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.»

У постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №820/2835/18 зазначено, зокрема, таке: «...формальна наявність договорів, податкових і видаткових накладних, не є достатнім та беззаперечним доказом фактичного виконання відносин і не дає можливості суду дійти обґрунтованого висновку про фактичне проведення господарських операцій.

Судом встановлено, що контрагентами не придбавався товар який було реалізовано на адресу позивача, що також становить під сумнів реальне виконання договірних відносин.

Судом обґрунтовано взято до уваги обставини щодо неможливості виконання контрагентами спірних операцій з огляду на відсутність у підприємств трудових ресурсів та основних засобів, власних або орендованих приміщень, що необхідно для ведення господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб?єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і 6 підставою для формування платником податкового обліку (постанова Верховного Суду від 18.03.2020 справі №826/8114/15).

Суд касаційної інстанції наголошує, що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей.

В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, оскільки втрачає можливість підтвердити податковий кредит в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів.

Водночас, обов?язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат первинними документами покладається на платника постанова Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №820/5934/15).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 р. (справа №823/876/16) зазначається таке: "... Хоч з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов?язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів".

Аналогічну правову позицію було закріплено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 р. (справа №808/1336/16), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 липня 2020 р. (справа №810/730/17).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто регламентована частиною другою наведеної норми презумпція винуватості відповідача не є абсолютною і позивач також повинен довести ті обставини, на які він посилається.

Втім у цьому випадку, як відзначалося вище, позивач такий обов`язок не виконав.

Натомість податковий орган надав достатні докази, що підтверджують правомірність винесення ним оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Доказів понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим їх розподіл судом не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 13.05.2024