Рішення

від 13.05.2024 по справі 440/16776/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/16776/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТА ТУР" до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛТА ТУР" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.05.2023 року № 00039960405.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним, на думку позивача, застосуванням контролюючим органом штрафних санкцій з огляду на відсутність в діях платника умислу щодо несплати узгодженої суми податкового зобов`язання, оскільки несвоєчасна сплата суми податкового зобов`язання до бюджету була зумовлена фінансовим становищем, в якому підприємство перебувало у зв`язку з запровадженням в Україні воєнного стану. Відповідальність за скоєння такого податкового правопорушення відповідно до пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України настає лише у разі, коли контролюючий орган доведе, що платник податків мав можливість своєчасно сплатити суму податкового зобов`язання, але умисно не вчинив дії зі сплати, за які передбачена відповідальність. Всупереч наведеному акт камеральної перевірки та спірне податкове повідомлення-рішення жодних обґрунтувань відносно того, що порушення сталося внаслідок умисних дій позивача, не містять.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому висловив свої заперечення проти задоволення позову. Зазначив, що в ході проведення камеральної перевірки з питання своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податковій декларації з податку прибуток за 2022 рік встановлений факт несвоєчасної сплати суми податкового зобов`язання. Оскільки позивач мав можливість дотриматися норм чинного законодавства та при цьому не вжив заходів для своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, такі дії вважаються винними і наслідком їх вчинення є застосування штрафних санкцій відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України.

Дослідивши письмові докази суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛТА ТУР" (код ЄДРПОУ 39940445), зареєстроване юридичною особою та є платником податку на прибуток.

23 березня 2023 року Головне управління ДПС у Полтавській області проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податковій декларації з податку на прибуток за 2022 рік ТОВ "АЛТА ТУР", результати якої зафіксовані в акті № 2828/16-31-04-05-03/39940445.

Проведеною перевіркою виявлено порушення платником вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України у зв`язку з несвоєчасною сплатою самостійно узгодженої платником суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за 2022 рік по терміну сплати - 13.03.2023 року, яке погашено у розмірі 382810,00 грн. із затримкою на 2 календарних днів - 15.03.2023 року.

09 травня 2023 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення рішення № 00039960405, яким за порушення строку сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток за 2022 рік на суму 382810,00 грн., визначеного пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, із затримкою на 2 календарних дні на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України зобов`язано ТОВ "АЛТА ТУР" сплатити штраф у розмірі 25% від суми прострочення 95702,50 грн.

Не погодившись із вищевказаним рішенням позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України /надалі ПК України (у відповідних редакціях)/ Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи /пункт 36.1 статті 36 ПК України/.

Податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком /пункт 137.4 статті 137 ПК України/.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на прибуток (у тому числі платників частини чистого прибутку (доходу)), для податкової декларації (у тому числі розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року /підпункт 49.18.6 пункту 49.18 статті 49 ПК України/.

Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, граничний строк сплати самостійно узгодженої позивачем суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за 2022 рік припадав на 13.03.2023 року.

Згідно з пунктом 124.1 статті 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього па підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Відповідно до пункту 124.2 ст. 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 124.3 ст. 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Підпунктом 109.1 статті 109 ПК України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).

Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України - обставини, що пом`якшують відповідальність особи.

У постановах від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Так, позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

Суд вважає, що для притягнення платника податків до відповідальності на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України є встановлення факту умисності діяння і причинно-наслідкового зв`язку з таким наслідком як прострочення сплати грошових зобов`язань.

З акту перевірки судом встановлено, що податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57, що полягало у несвоєчасній сплаті протягом граничного строку узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на прибуток.

В обґрунтування можливості дотримання платником податку строків сплати податкового зобов`язання в акті перевірки відповідачем зазначено, що позивачем самостійно визначено розмір грошового зобов`язання та він був обізнаний про терміни його сплати.

Суд вважає, що акт камеральної перевірки не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норми пункту 57.1 статті 57 ПК України, оскільки контролюючим органом не зазначено обставини та не доведено фактів, які свідчили б про умисне порушення платником податків строків сплати грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Кодексу, матеріали перевірки це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I Кодексу.

В акті перевірки в обов`язковому порядку зазначається можливість надання платником пояснень та додаткових документів у порядку визначеному статтею 86 Кодексу про вчинені ним податкові правопорушення.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Кодексу контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Отже, у разі виявлення фактів несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання контролюючий орган має право звернутися із запитом до платника податку.

У разі отримання пояснень та документів, матеріали передаються до підрозділів податкового аудиту для прийняття рішення щодо проведення документальної перевірки.

Верховний Суд у постанові від 04 березня 2021 року у справі №640/20899/18 зазначив, що при вирішенні питання своєчасності виконання платником податків податкового обов`язку за умови перебування такого платника під дією персональних економічних та інших обмежувальних заходів судам слід перевіряти, чи була у цієї особи за таких умов реальна можливість сплати належних платежів та зборів. У разі відсутності за наведених обставин для цього платника податків механізму виконання податкового обов`язку відповідальність за несвоєчасне його виконання не може бути покладена на нього в якості додаткового тягаря.

Верховний Суд, розглядаючи питання притягнення платників податків до відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання, неодноразово вказував, що податковий обов`язок є безумовним і першочерговим. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку законодавчо покладено на платника податків. Водночас, для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання необхідно встановити причини, що зумовили такий пропуск, та перевірити, чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного та своєчасного виконання податкового обов`язку.

Платником податків не заперечується, що ним самостійно визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток, а також несвоєчасність сплати позивачем таких узгоджених грошових зобов`язань. При цьому, позивач наголошує на відсутності умислу при вчиненні податкового правопорушення, оскільки з початком повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України позивач не мав можливості своєчасно та в повній мірі сплатити узгоджені суми грошових зобов`язань.

Доводи відповідача з посиланням на те, що із заявою про відсутність можливості виконати податковий обов`язок зі сплати суми податку на прибуток позивач до контролюючого органу не звертався - судом не приймаються до уваги, оскільки не можуть бути аргументами для встановлення умислу в діях позивача, на наявності якого наполягає податковий орган в акті перевірки. Жодних доказів в підтвердження наявності та встановлення в ході перевірки умислу в діях позивача відповідачем до суду не надано.

На переконання суду, за умови не доведення наявності в діях позивача умислу, з урахуванням висновків акта перевірки та обставин справи, платник податків підлягав притягненню до відповідальності на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України, а тому до нього мали бути застосовані штрафні санкції у сумі 19140,50 грн. за ставкою 5 відсотків погашеної суми податкового боргу (382810,00 грн.).

Безпідставно наклавши штрафні санкції із застосуванням більшої ставки (25 відсотків), відповідач необґрунтовано завищив суму штрафних санкцій в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні на 76562,00 грн. (95702,50 грн. - 19140,50 грн).

Суд вважає, що за встановлених у цій справі обставин відсутні перешкоди для скасування податкового повідомлення-рішення лише в частині суми необґрунтовано застосованого штрафу, оскільки це пов`язано із застосуванням помилкової ставки штрафу внаслідок безпідставної кваліфікації діяння як умисного. За відсутності цієї кваліфікуючої ознаки діяння позивача утворює склад правопорушення, за яке відповідальність наступає на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України у вигляді штрафу в розмірі 5 відсотків.

Часткове скасування податкового повідомлення-рішення із зміною ставки штрафу в межах однієї об`єктивної сторони, суб`єкта та об`єкта правопорушення не може розглядатися як втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу або перебирання на себе його функцій. У даному випадку лише уточняється правильна кваліфікація діяння платника податків в межах одного складу податкового правопорушення та правильна ставка штрафної санкції.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 по справі № 520/14773/21, яка обов`язкова для врахування судом в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України.

Таким чином, суд доходить висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 09.05.2023 року № 00039960405 в частині застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції в розмірі 76562,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог належить відмовити.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "АЛТА ТУР" підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, при частковому задоволенні позову позивача суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь ТОВ "АЛТА ТУР" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1342,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТА ТУР" (вул. Великотирнівська, 1, м. Полтава, 36028; ідентифікаційний код 39940445) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, 36000; ідентифікаційний код ВП 44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 09.05.2023 року № 00039960405 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 76562,00 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТА ТУР" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1342,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.Б. Головко