Рішення

від 13.05.2024 по справі 440/8185/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/8185/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Медичного реабілітаційного центру МВС України "Миргород" до Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов.

В С Т А Н О В И В:

Позивач Медичний реабілітаційний центр МВС України "Миргород" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу від 23.05.2023 року та від 26.05.2023 року у виконавчому провадженні №71266649.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на протиправність оскаржуваних постанов. Зазначає, що з об`єктивних обставин, а саме, через відсутність відповідних повноважень, не може виконати рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16.06.2022 року у справі № 541/515/22 в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи у письмовому провадженні.

07 липня 2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначав, що станом на 30.06.2023 року боржником рішення суду не виконано, постанови про накладення штрафу винесені у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", а тому відсутні правові підстави для їх скасування.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 червня 2022 року у справі № 541/515/22 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Медичного реабілітаційного центру МВС України " Миргород" про поновлення на роботі; визнано незаконним та скасовано наказ начальника Медичного реабілітаційного центру МВС України «Миргород» від 02.03.2022 № 17/к/тр-к «Про звільнення ОСОБА_2 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника із загальних питань Медичного реабілітаційного центру МВС України «Миргород» з 04 березня 2022 року; стягнуто з Медичного реабілітаційного центру МВС України " Миргород" (ЄДРПОУ 08733819) на користь держави 992 грн. 40 коп. Рішення набрало законної сили 24.01.2023 року.

14 лютого 2023 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області видано виконавчий лист.

02 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про примусове виконання рішення.

Постановою головного державного виконавця Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мальченко Т.О. від 13 березня 2023 року відкрито виконавче провадження № 71266649 з примусового виконання виконавчого листа № 2/541/455/2022, виданого 14 лютого 2023 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області.

21 березня 2023 року від боржника до Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшли письмові пояснення, в яких він зазначив, що без скасування наказу Міністерства внутрішніх справ України "Про організаційно - штатні зміни в МВС" від 15.12.2021 року № 942 ОСОБА_1 неможливо поновити на роботі на посаді заступника начальника із загальних питань Медичного реабілітаційного центру МВС України «Миргород».

23 травня 2023 року головним державним виконавцем Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мальченко Т.О. складено акт про невиконання рішення суду станом на 23.05.2023 року.

Постановою від 23.05.2023 року у виконавчому провадженні ВП № 71266649 головним державним виконавцем Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мальченко Т.О. за невиконання без поважних причин рішення накладено на боржника штраф у розмірі 5100 грн. Постанову отримано боржником 23.05.2023 року.

26 травня 2023 року головним державним виконавцем Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мальченко Т.О. складено акт про повторне невиконання рішення суду станом на 26.05.2023 року.

Постановою від 26.05.2023 року у виконавчому провадженні ВП № 71266649 головним державним виконавцем Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мальченко Т.О. за повторне невиконання без поважних причин рішення накладено на боржника штраф у розмірі 10200 грн. Постанову отримано боржником 26.05.2023 року.

30 травня 2023 року головним державним виконавцем Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мальченко Т.О. направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Позивач не погодився із постановами про накладення штрафу від 23.05.2023 року, від 26.05.2023 року у виконавчому провадженні ВП № 71266649 та оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII.

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

В силу приписів частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною шостою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Статтею 65 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Як встановлено судом, постановою головного державного виконавця Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мальченко Т.О. від 13 березня 2023 року відкрито виконавче провадження № 71266649 з примусового виконання виконавчого листа № 2/541/455/2022, виданого 14 лютого 2023 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області. У пункті 2 цієї постанови зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду негайно.

Постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 13 березня 2023 року ВП № 71266649 є чинною, в судовому порядку не скасована та не є предметом оскарження у даній справі.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Разом з тим, рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 червня 2022 року у справі № 541/515/22 станом на дату винесення спірних постанов не виконано.

Виконавчий лист від 14.02.2023 року не визнано у встановленому законом порядку таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, а тому у боржника наявний обов`язок виконувати судове рішення, яке набрало законної сили.

У свою чергу, пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Отже, державний виконавець має встановлений законом обов`язок здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до приписів частин першої - третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Суд відхиляє доводи позивача про об`єктивні причини неможливості виконання рішення суду, оскільки вони зводяться до переоцінки рішення суду. Тобто, позивач фактично не згоден з рішенням суду, яке набрало законної сили.

Позивачем не наведено обставин та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин невиконання рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 червня 2022 року у справі № 541/515/22.

Отже, позовні вимоги Медичного реабілітаційного центру МВС України "Миргород" необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову Медичного реабілітаційного центру МВС України "Миргород" (вул. Українська, 60, м. Миргород, Полтавська область, 37602; код ЄДРПОУ 08733819) до Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Гоголя, 165, м. Миргород, Полтавська оласть, 37602; код ЄДРПОУ 34264469), третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування постанов - повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.Б. Головко