Рішення

від 02.05.2024 по справі 480/6076/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2024 року Справа № 480/6076/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Терехової О.Ю,

представника відповідача - Семерні І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6076/23 за позовом Публічного акціонерного товариства "Лебединське хлібоприймальне підприємство" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Лебединське хлібоприймальне підприємство" (далі- позивач; ПАТ "Лебединське хлібоприймальне підприємство") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач; контролюючий орган), в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області № 00012240704 та 00012230704 від 23.02.2021.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що посадовими особами Головного управління ДПС у Сумській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Лебединське хлібоприймальне підприємство» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За результатами перевірки було складено Акт від 02.02.2021 № 373/18-28-07-04/00955986/16, у висновках якого зазначено, що позивачем порушено пп. «а» п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено:

- завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість (рядок 19 Декларації) на загальну суму 3874163 грн. за період з 01.11.2020 по 30.11.2020;

- заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (р. 18 Декларації), на загальну суму 166760 грн., за період з 01.11.2020 по 30.11.2020.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення від 23.02.2021 №00012240704, яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3874163,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 23.02.2021 № 00012230704, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг на загальну суму 183436,00грн.

Представник позивача вважає, що зроблені у вказаному акті висновки контролюючого органу про відсутності реальності правочинів, дефекти документального оформлення операцій, невстановлення наявності в контрагентів позивача виробничих/обслуговуючих приміщень, які є об`єктивно необхідними для виконання робіт, достатньої кількості власного або орендованого обладнання та технічного персоналу контрагентів позивача, невстановлення факту здійснення господарських операцій з огляду на дефекти в "ланцюгу контрагентів" є помилковими.

Так, представник зауважив, що факт здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується первинними документами, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», є належним чином оформленими і були в повному обсязі надані під час перевірки.

Зауважує, що первинні документи у повному обсязі надавалися представникам відповідача в процесі податкової перевірки, проте не були враховані, а висновки Акта перевірки базуються в тому числі і на даних податкової інформації, яка не є належним доказом згідно висновків Верховного Суду.

На переконання представника, позивач підтвердив обставини щодо руху активів, належної податкової правосуб`єктності та зв`язку з господарською діяльністю, що в сукупності підтверджує реальність правочину і право на податкові наслідки позивача - для цілей ПДВ.

Крім того, висновки відповідача також обґрунтовані недотриманням податкового законодавства іншим платником податків - контрагентами позивача. Однак, законодавство України, на переконання представника, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими особами.

Таким чином, представник позивача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягать скасуванню, оскільки позивач не порушував вимог податкового законодавства, на які вказує відповідач, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують належне виконання ним вимог податкового законодавства України.

Ухвалою суду від 22.06.2023 вказану позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 11.08.2023 поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати в загальному позовному провадженні, призначено підготовче судове засідання на 05 вересня 2023 року.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, зазначивши що посадовими особами Головного управління ДПС у Сумській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Лебединське хлібоприймальне підприємство» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2020 року, за результатами якої складено акт від 02.02.2021 № 373/18-28-07-04/00955986/16, у висновках якого зазначено, що позивачем порушено пп. «а» п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено:

- завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість (рядок 19 Декларації) на загальну суму 3874163 грн. за період з 01.11.2020 по 30.11.2020;

- заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (р. 18 Декларації), на загальну суму 166760 грн., за період з 01.11.2020 по 30.11.2020.

Під час проведення позапланової виїзної перевірки ПАТ «Лебединське ХПП» з`ясовано комплекс фактів по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками.

Зокрема, по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна компанія «Світ» встановлено дефектність первинних документів (надані до перевірки акти виконаних робіт від 24.09.2020 року, акти виконаних робіт форми № КБ-2, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3 не дозволяють ідентифікувати об`єкт будівництва або капітального ремонту); відсутність реєстрації господарської операції у регістрах бухгалтерського обліку основних засобів; наявність негативної інформації, щодо здійснення господарської операції.

По взаємовідносинах позивача з ТОВ «Продтрансголд» перевіркою встановлено, що на виконання договору з платником податків ТОВ «Продтрансголд» було складено Акт №ОУ-0003499 здачі приймання робіт (надання послуг), про те, що виконавцем були проведені транспортно-експедиційні послуги по договору № 0211-2/20 від 02.11.20, однак складений акт виконаних робіт носить формальний характер та не відображає суті та змісту господарської операції, так як не дає належним чином ідентифікувати обсяг та ціну наданих послуг. Контрагентом ТОВ «Продтрансголд» було виписано та зареєстровано зведену податкову накладну від 30.11.2020 року № 317, при цьому зі змісту податкової накладної, неможливо встановити ритмічність та безперервність надання послуг, та неможлиливо ідентифікувати обсяг наданих послуг. Також в податковій накладній № 317 вказано загальний код послуги 49.41, що не дозволяє ідентифікувати обсяг та вартість транспортних та експедиційних послуг, тобто вартості організації перевезення та самих перевезень.

При цьому, представник зауважив, що враховуючи вартість транспортно-експедиційних послуг 5217240,00 грн., що значно перевищує вартість товарів, що були поставлені, а саме цементу, вартість якого, відповідно до видаткової накладної 2000152,80грн. вбачається намір платником податку не досягнення економічного ефекту, а отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді збільшення податкового кредиту, оскільки вказані господарські операції не мають ознак таких, які спрямовані на отримання прибутку.

По взаємовідносинах з ТОВ «БС Боярка» вказав на неможливість здійснення господарських операцій постачання товару ТОВ «БС Боярка», у зв`язку із відсутністю факту (джерела) їх законного одержання (купівлі) за ланцюгом постачання. Також, представник звернув увагу суду на те, що до перевірки не було надано договір поставки, жоден з наданих документів не містить посилання на укладений договір поставки між ТОВ «БС Боярка» та ПАТ «Лебединське ХПП», його номер та дату, що ставить під сумнів факт підписання такого договору між відповідальними особами обох платників податку, що є порушенням ст. 208 Цивільного кодексу України, яка вказує, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, господарські операції з придбання Балки БГ-3-1 "157-19", Балки БГ-6 "157-19", Балки БГ-4-1 "157-19", Балки БГ-4 "157-19", Балки БГ-4-2 "157-19" від ТОВ «БС Боярка», відповідно до наданих ПАТ «Лебединське ХПП» оборотно-сальдових відомостей рахунків 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 205 «Будівельні матеріали», 209 «Інші матеріали» не встановлено відображення вказаних господарських операцій у наданих регістрах бухгалтерського обліку.

По взаємовідносинах з ТОВ «Фермо» контролюючим органом за результатами перевірки встановлено відсутність документального підтвердження походження товару та відповідно його виробника, документів на транспортування товару, сертифікатів якості, що у своїй сукпності дозволяють засвідчити реальність здійснення господарських операцій з придбання: гіпсу будівельного (IZO) VIPGIPS , 25 кг, Гіпсу будівельного (SДTEN) VIPGIPS, 25 кг та підтвердити факт здійснення поставки від контрагента-постачальника ТОВ «Фермо». Також, отримання зазначених вище будівельних конструкцій: Гіпсу будівельного (IZO) VIPGIPS , 25 кг, Гіпсу будівельного (SДTEN) VIPGIPS , 25 кг, не було відображено за дебетом рахунка 20 «Виробничі запаси», субрахунків 205 «Будівельні матеріали» або ж 209 «інші матеріали».

Водночас, свідченням нереальності здійснення господарських операції з ПП «Светолюкс- Николаев», ПП «Торгівельно-Промисловий Дім «Тіара», ТОВ «Трейд-Софт», ТОВ «Ковпанія «Алнаір», ТОВ «Наима», ТОВ «Аерострой Плюс», ТОВ «БІ Фрателлі», ТОВ «Виробничо - комерційна фірма «Ельф», ТОВ «Електродруг Одеса», TOB «К- Груп НК», ТОВ «Максбуд», ТОВ «Твістел», ТОВ «Торгівельна Компанія НБС», на переконання представника, є недоліки наданих до перевірки документів, зокрема:

- не вказана юридична та фактична адреса ПАТ «Лебединське хлібоприймальне підприємство» в договорі від 03.11.2020 року № ТС/0311/1 по взаємовідносинах з контрагентом - постачальником ТОВ «Трейд - Софт»;

- договір купівлі - продажу від 01.09.2020 року № 100920/558 по взаємовідносинах з контрагентом - постачальником TOB «К - Груп НК» не підписаний зі сторони покупця ПАТ «Лебединське Хлібоприймальне підприємство»;

- договір поставки від 01.11.2020 року № 01/11 по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ «ВКФ «Ельф» не підписаний зі сторони покупця ПАТ «Лебединське хлібоприймальне підприємство»;

- в товарно-транспортних накладних зі сторони вантажоодержувача ПАТ «Лебединське ХПП» містять лише печатку та підпис, який не можливо індифікувати;

- стосовно вантажно-розвантажувальних операцій, товарно-транспортними накладними не визначено час та дату здійснення навантаження (прибуття, вибуття, простою) та розвантаження (прибуття, вибуття та простою) та не вчинено підписів осіб, відповідальних за вчинення даних операцій;

- невідповідність між регістрами бухгалтерського обліку, а саме оборотно-сальдова відомость по рахунку 631, та платіжними дорученнями.

Відтак, на переконання представника, на підставі матеріалів перевірки контролюючий орган дійшов до обгрунтованого висновку про завищення позивачем від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість (рядок 19 Декларації) на загальну суму 3874163 грн. за період з 01.11.2020 по 30.11.2020 та заниження ним податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (р. 18 Декларації), на загальну суму 166760 грн., за період з 01.11.2020 по 30.11.2020.

Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.02.2021 № 00012240704, яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3874163,00 грн., та оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.02.2021 № 00012230704, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 183436,00 грн., є правомірними, законними і обгрунтованими, відтак просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якому надав детальну інформацію з доказами на підтвердження реальності здійснення господарських операцій по кожному контрагенту позивача (т. 2 ас. 1-250; т. 3 а.с. 1-7).

У подальшому, на виконання вимог суду, представник позивача надав додаткові пояснення та докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій по кожному контрагенту позивача (т.3 а.с.92-т.5 а.с. 142; т. 6 а.с. 159-270).

Ухвалою суду від 05.09.2023, занесеною в протокол судового засідання, відкладено рзгляд справи до 19 вересня 2023 року.

Ухвалою суду від 19.09.2023, занесеною в протокол судового засідання, оголошено перерву до 04 жовтня 2023 року.

Ухвалою суду від 04.10.2023 у задоволенні заяви представника Головного управління ДПС у Сумській області про залишення позовної заяви без розгляду по справі № 480/6076/23 відмовлено.

Ухвалою суду від 04.10.2023, занесеною в протокол судового засідання, відкладено рзгляд справи до 01 листопада 2023 року.

Ухвалою суду від 01.11.2023, занесеною в протокол судового засідання, відкладено рзгляд справи до 14 листопада 2023 року.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Сумської області 14.11.2023 розгляд справи відкладено до 21 грудня 2023 року.

Ухвалою суду від 21.12.2023, занесеною в протокол судового засідання, відкладено рзгляд справи до 16 січня 2024 року.

Ухвалою суду від 16.01.2024, занесеною в протокол судового засідання, оголошено перерву до 06 лютого 2024 року.

Ухвалою суду від 06.02.2024, занесеною в протокол судового засідання, оголошено перерву до 13 лютого 2024 року.

Ухвалою суду від 13.02.2024, занесеною в протокол судового засідання, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 27 лютого 2024 року.

Ухвалою суду від 27.02.2024, занесеною в протокол судового засідання, відкладено рзгляд справи до 14 березня 2024 року.

Розгляд справи було відкладено у зв`язку з перебуванням судді у відрядженні до 11 квітня 2024 року.

Ухвалою суду від 11.04.2024, занесеною в протокол судового засідання, оголошено перерву до 25 квітня 2024 року.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Сумської області 25.04.2024 розгляд справи відкладено до 02 травня 2024 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у клопотанні від 01.05.2023 просив розгляд справи проводити без його участі.

Представник відповідача заперечував проти позовних з підстав, викладених у відзиві, та просив суд відмовити у задоволенні вимог.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Лебединське хлібоприймальне підприємство" згідно із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване як юридична особа, місцезнаходження: вул. Залізнична буд.46, м. Лебедин, Сумська область, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Сумській області.

На підставі направлень від 15.01.2021 року № 14/18-28-07-04 та № 14/18-28-07- 04, виданих Головним управлінням ДПС у Сумській області,контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складено акт від 02.02.2021 № 373/18-28-07-04/00955986/16 (далі - Акт) (т.1 а.с. 14-145).

У висновках Акту зазначено, що позивачем порушено пп. «а» п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено:

- завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість (рядок 19 Декларації) на загальну суму 3874163 грн. за період з 01.11.2020 по 30.11.2020;

- заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (р. 18 Декларації), на загальну суму 166760 грн., за період з 01.11.2020 по 30.11.2020.

Висновки акта перевірки обґрунтовані тим, що за результатами дослідження взаємовідносин позивача з ТОВ "АЕРОСТРОЙ ПЛЮС" (договір поставки від 02.11.2020 №02/11-20), ТОВ "БУД ОПТ ТРЕЙД" (договір поставки від 23.11.2020 № 2020/11/2301), ТОВ "МАКСБУД" (договір купівлі-продажу т від 02.11.2020 № 02/11-20), ТОВ "ТРЕЙД СОФТ" (договір поставки від 03.11.2020 № ТС/0311/1), ТОВ "ТВІСТЕЛ (договір поставки товару від 10.11.2020 №1011-1/2020), ПП «Светолюкс-Николаев» (договір поставки від01.09.2020 року № 01/09-2020), ТОВ «Компанія «Алнаір» (договір постачання від 01.11.2020 № 115), ТОВ «Наима» (договір купівлі-продажу від 01.09.2020 № 10920/18), ПП "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВИЙ ДІМ «ТІАРА» (договір від 30.10.2020 № ТІ-30/10), ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ НБС" (договір про постачання матеріалів будівельного призначення від 02.11.2020 № ТК/НБС-28/1), ТОВ "ЕЛЕКТРОДРУГ ОДЕСА"(договір поставки від 11.11.2020 № 111120), ТОВ "К-ГРУП НК" (договір купівлі-продажу від 01.09.2020 № 10920/558), ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Ельф" (договір від 01.11.2020 № 01/11), ТОВ «Бі.Фрателлі» (договір поставки від 06.11.2020 № 138) встановлено недоліки товарно-транспортних накладних або взагалі їх відсутність (по деяких поставках), а також невідповідність наданих до перевірки оборотно-сальдових відомостей та/або платіжних доручень.

Також, документи, які надані були до перевірки по взаємовідносинах з ТОВ «Трейд - Софт», TOB «К - Груп НК», ТОВ «ВКФ «Ельф» мають недоліки, а саме:

- не вказана юридична та фактична адреса ПАТ «Лебединське хлібоприймальне підприємство» в договорі від 03.11.2020 року №ТС/0311/1 по взаємовідносинах з контрагентом -постачальником ТОВ «Трейд - Софт»;

- договір купівлі - продажу від 01.09.2020 року №100920/558 по взаємовідносинах з контрагентом - постачальником TOB «К - Груп НК» не підписаний зі сторони покупця ПАТ «Лебединське Хлібоприймальне підприємство»;

- договір поставки від 01.11.2020 року № 01/11 по взаємовідносинам з контрагентом -постачальником ТОВ «ВКФ «Ельф» не підписаний зі сторони покупця ПАТ «Лебединське хлібоприймальне підприємство».

Щодо операцій з ТОВ "ПРОДТРАНСГОЛД", ТОВ "БС-Боярка", ТОВ "Фермо", ТОВ "Будівельна Компанія "Світ" перевіркою господарських відносин щодо дослідження їх реальності здійснення та повноти відображення в бухгалтерському обліку Позивача за операціями придбання товарно-матеріальних цінностей/реалізації послуг встановлено відсутність підтвердження реальності здійснення даних операцій.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення від 23.02.2021 № 00012240704 (т.1 а. с.147), яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3874163,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від23.02.2021 № 00012230704 (т. 1 а.с. 148), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг на загальну суму 183436,00 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленням-рішенням, позивач подав скаргу до Державної податкової служби України, в якій просив скасувати вищевказані рішення (т.3 а.с. 46-50). Проте, рішенням Державної податкової служби України від 27.04.2021 №9483/6/99.00.06.01.03.06 зазначену скаргу залишено без задоволення та рішення без змін (т.3 а.с. 51-55).

Відтак, предметом розгляду даної адміністративної справи є правомірність податкового повідомлення-рішення від 23.02.2021 №00012240704, яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3874163,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 23.02.2021 № 00012230704, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг на загальну суму 183436,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 1.1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України (далі по тексту ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (пункт 22.1 статті 22 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/абоМитним кодексом України.

Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому (п.п. 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У пункті 198.6 статті 196 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регламентовано статтею 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктами «б» та «в» пункту 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 ПК України).

На виконання приписів пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є зареєстрована податкова накладна без будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

Таким чином, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 ПК України) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Вказане також закріплене у пунктах 2.1, 2.4, 2.15 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з п. 2.4 якого первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

А відтак, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо ця подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені частиною другою статті 9 Закону України № 996-XIV, зазначена обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, при цьому визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 580/2490/19.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами, податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, суд враховує наступне.

Щодо правовідносин з ТОВ "АЕРОСТРОЙ ПЛЮС" матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та ТОВ "АЕРОСТРОЙ ПЛЮС" було укладено договір поставки від 02.11.2020 № 02/11-20 (т.4 а.с. 117-119), відповідно до умов якого ТОВ "АЕРОСТРОЙ ПЛЮС", як постачальник, зобов`язалося передавати у власність позивача товар на умовах і у порядку, визначених договором, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в рахунках-фактурах.

На виконання умов договору поставки від 02.11.2020 № 02/11-20 ТОВ "АЕРОСТРОЙ ПЛЮС" було поставлено товар ПАТ "Лебединське хлібоприймальне підприємство" за видатковими накладними: № 362 від 05.11.2020, № 363 від 05.11.2020, № 368 від 06.11.2020, № 371 від 09.11.2020, № 374 від 10.11.2020, № 382 від 13.11.2020, № 383 від 16.11.2020, №390 від 27.11.2020, № 400 від 30.11.2020, № 401 від 30.11.2020 (т.2 а.с. 27-36).

Товар, який придбаний позивачем - будівельні матеірали: блоки газобетоні AEROC, клейова суміш для блоків AEROC, плити пінополістирольні, гайки, болти, мішки, пакети, ін.

Позивач здійснив оплату за товари, що підтверджується платіжними дорученнями: №103 від 02.11.2020, № 111 від 04.11.2020, № 121 від 06.11.2020, №134 від 09.11.2020, №136 від 10.11.2020, № 169 від 13.11.2020, № 210 від 24.11.2020, № 235 від 26.11.2020, № 236 від 26.11.2020 (т.2 а.с. 37-45).

Аналіз наданих позивачем документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Податкові накладні за операціями із вказаним контрагентом є зареєстрованими, про що вказано в акті перевірки, що гарантує право позивача на формування податкового кредиту в силу вимог п. 201.10 ПК України.

Щодо господарських операцій з ТОВ "БУДОПТ ТРЕЙД" суд зазначає, що між ПАТ "Лебединське хлібоприймальне підприємство" та ТОВ "БУД ОПТТРЕЙД" було укладено договір поставки від 23.11.2020 № 2020/11/2301 (т.4 а.с. 120-122), відповідно до умов якого ТОВ "БУД ОПТ ТРЕЙД", як постачальник, зобов`язалося передати у встановлений строк у власність Позивачу будівельні матеріали та/або обладнання відповідно до замовлення.

На виконання умов договору поставки від 23.11.2020 № 2020/11/2301 ТОВ "БУД ОПТ ТРЕЙД" поставило товар що підтверджується даними видаткової накладної від 23.11.2020 № 401 (т.2 а.с. 82).

Позивач здійснив оплату, що підтверджується платіжним дорученням від 23.11.2020 № 206 (т.2 а.с. 83).

Аналіз наданих позивачем документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Податкові накладні за операціями із вказаним контрагентом є зареєстрованими, про що вказано в акті перевірки, що гарантує право позивача на формування податкового кредиту в силу вимог п. 201.10 ПК України.

Щодо господарських операцій з ТОВ "МАКСБУД" суд зазначає, що між ПАТ "Лебединське хлібоприймальне підприємство" та ТОВ "МАКСБУД" було укладено договір купівлі-продажу від 02.11.2020 № 02/11-20 (т.4 а.с. 123-129), відповідно до умов якого ТОВ "МАКСБУД", як постачальник, зобов`язалося постачати і передавати у власність позивачу товар в кількості, номенклатурі, ціні, термінах і на умовах договору.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 02.11.2020 № 02/11-20 ТОВ "МАКСБУД" позивачу поставлено товар за видатковими накладними: № PH-0001084 від04.11.2020; № PH-0001088 від 05.11.2020; № PH-0001108 від 10.11.2020; № PH-0001112 від 11.11.2020; № PH-0001134 від 12.11.2020; № PH-0001135 від 12.11.2020; № PH-0001151 від 16.11.2020; № PH-0001152 від 16.11.2020; № PH-0001180 від 23.11.2020; № PH-0001181 від 23.11.2020; № PH-0001182 від 23.11.2020; № PH-0001199 від 26.11.2020 (т.2 а.с. 86-97).

Позивач оплатив товар, що підтверджується платіжними дорученнями: № 115 від04.11.2020, № 117 від 05.11.2020, № 137 від 10.11.2020, № 140 від 11.11.2020, № 156 від12.11.2020, № 157 від 12.11.2020, № 172 від 16.11.2020, № 175 від 16.11.2020, № 202 від 23.11.2020, № 203 від 23.11.2020, № 208 від 23.11.2020, № 233 від 26.11.2020 (т.2 а.с. 48-59).

Товар, який придбав позивач: тонуючий пігмент, суміш для мурування, грунтфарба.

Аналіз наданих позивачем документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Податкові накладні за операціями із вказаним контрагентом є зареєстрованими, про що вказано в акті перевірки, що гарантує право позивача на формування податкового кредиту в силу вимог п. 201.10 ПК України.

Щодо господарських операцій з ТОВ "ТРЕЙД СОФТ" суд враховує, що між ПАТ "Лебединське хлібоприймальне підприємство" та ТОВ "ТРЕЙД СОФТ" було укладено договір поставки від 03.11.2020 № ТС/0311/1 (т. 4 а.с. 125-129), відповідно до умов якого ТОВ "ТРЕЙД СОФТ", як постачальник, зобов`язалося поставляти та передати у власність у позивача продукцію в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у специфікаціях до договору.

На виконання умов договору поставки від 03.11.2020 № ТС/0311/1 ТОВ "ТРЕЙД СОФТ" було поставлено ПАТ "Лебединське хлібоприймальне підприємство" товар за видатковими накладними: № 954 від 10.11.2020, № 955 від 10.11.2020, № 956 від 10.11.2020, № 957 від 10.11.2020, № 958 від 17.11.2020, № 959 від 17.11.2020, № 960 від 17.11.2020, №961 від 17.11.2020, № 962 від 17.11.2020, № 963 від 17.11.2020, № 964 від 17.11.2020, №965 від 17.11.2020, № 966 від 17.11.2020, № 967 від 17.11.2020, № 968 від 17.11.2020 (т. 2 а.с.99-113).

Позивачем проведено оплату за платіжними дорученнями: № 288 від 14.12.2020, №317 від 21.12.2020, № 321 від 23.12.2020, № 324 від 28.12.2020, № 191 від 19.11.2020, № 199 від 20.11.2020 (т. 2 а.с. 114-119).

Товар, який придбав позивач: готові клеї, замазки для скріплення, ущільнення та герметизації.

Аналіз наданих позивачем документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Податкові накладні за операціями із вказаним контрагентом є зареєстрованими,про що вказано в Акті перевірки, що гарантує право позивача на формування податкового кредиту в силу вимог п. 201.10 ПК України.

Щодо господарських операцій з ТОВ "ТВІСТЕЛ" суд зазначає, що між ПАТ "Лебединське хлібоприймальне підприємство" та ТОВ "ТВІСТЕЛ" було укладено договір поставки товару від 10.11.2020 № 1011-1/2020 (т. 4 а.с. 130-132), відповідно до умов якого ТОВ "ТВІСТЕЛ", як постачальник, зобов`язалося передати у власність позивача товар в кількості та за узгодженими цінами, вказаними у видаткових накладних.

На виконання умов договору поставки товару № 1011-1/2020 від 10.11.2020 позивачу поставлено товар за видатковими накладними: № 191 від 12.11.2020, № 192 від 13.11.2020, № 193 від 16.11.2020, № 194 від 17.11.2020, № 195 від 17.11.2020, № 196 від 18.11.2020 (т.2 а.с. 136-141).

Позивачем проведено оплату за платіжними дорученнями: № 187 від 19.11.2020, №188 від 19.11.2020, № 189 від 19.11.2020, № 190 від 19.11.2020, № 204 від 23.11.2020, №205 від 23.11.2020 (т.2 а.с.142-147).

Товар, який придбав позивач: піна монтажна, поліуретановий герметик силіконовий герметик, смазка-очищувач та ін.

Аналіз наданих позивачем документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Податкові накладні за операціями із вказаним контрагентом є зареєстрованими,про що вказано в Акті перевірки, що гарантує право позивача на формування податкового кредиту в силу вимог п. 201.10 ПК України.

Щодо господарських операцій з ПП "Светолюкс-Николаев" суд зазначає, що між позивачем та ПП "Светолюкс-Николаев" було укладено договір поставки від 01.09.2020 №01/09-2020 (т.4 а.с.133-136), відповідно до умов якого ПП "Светолюкс-Николаев", як постачальник, зобов`язувалося поставити позивачу будівельні матеріали.

На виконання умов договору поставки від 01.09.2020 № 01/09-2020 позивачу поставлено товар за видатковими накладними: № 13-СМ_04645 від 06.11.2020, № 13- СМ_04646 від 10.11.2020, № 13-СМ_04648 від 11.11.2020, № 13-СМ_04649 від 12.11.2020, № 13-СМ_04771 від 19.11.2020, № 13-СМ_04788 від 27.11.2020, № 13-СМ_04790 від 25.11.2020, №13-СМ_04792 від 30.11.2020, № 13-СМ_04838 від 01.12.2020, № 13-СМ_04840 від 02.12.2020, №13-СМ_04762 від 24.11.2020, № 13-СМ_04763 від 25.11.2020, № 13- СМ_04783 від 25.11.2020, № 13-СМ_04786 від 26.11.2020, № 13-СМ_04834 від 26.11.2020, № 13-СМ_04835 від 27.11.2020, № 13-СМ_04836 від 27.11.2020 (т.2 а.с.149-164).

Позивачем проведено оплату за платіжними дорученнями: № 106 від 19.11.2020, №185 від 19.11.2020, № 211 від 24.11.2020, № 230 від 25.11.2020, № 212 від 24.11.2020, №231 від 25.11.2020 (т. 2 а.с.165-170).

Товар, який придбав позивач: клей для мурування та шпаклювання бетону, глибокопроникна грунтовка, промізол євробероїд, накутники із сіткою.

Аналіз наданих позивачем документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Податкові накладні за операціями із вказаним контрагентом є зареєстрованими,про що вказано в Акті перевірки, що гарантує право позивача на формування податкового кредиту в силу вимог п. 201.10 ПК України.

Щодо правовідносини з ТОВ "КОМПАНІЯ "АЛНАІР", суд враховує, що між позивачем та ТОВ "АЛНАІР" було укладено договір постачання від 01.11.2020 № 115 (т.4 а.с.137-138) відповідно до умов якого ТОВ "КОМПАНІЯ "АЛНАІР" продає позивачу будівельні матеріали (блоки газобетоні, накутники з сіткою, термодюбелі, утеплювачі, профілі, акрилова штукатурка та ін.).

На виконання умов договору постачання № 115 від 01.11.2020 позивачу поставлено товар за видатковими накладними: № 6090 від 03.11.2020, № 6128 від 09.11.2020, № 6174 від12.11.2020, № 6208 від 16.11.2020, № 6270 від 23.11.2020 (т.2 а.с.178-183).

Позивачем проведено оплату за платіжними дорученнями: №109 від 03.11.2020, №135 від 09.11.2020, № 158 від 12.11.2020, № 179 від 16.11.2020, № 209 від 23.11.2020 (т.2 а.с. 184-188).

Податкові накладні за операціями із вказаним контрагентом є зареєстрованими,про що вказано в Акті перевірки, що гарантує право позивача на формування податкового кредиту в силу вимог п. 201.10 ПК України.

Щодо правовідносини з ТОВ "НАИМА" суд зазначає, що між позивачем та ТОВ "НАИМА" було укладено договір купівлі-продажу від 01.09.2020 № 10920/18 (т. 4 а.с. 139-142), відповідно до умов якого ТОВ "НАИМА", як продавець, зобов`язалося проводити продаж (поставку) позивачу у власність товар, окремими партіями відповідно до замовлення позивача.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 10920/18 від 01.09.2020 позивачу поставлено товар за видатковими накладними: № 159 від 13.11.2020, № 160 від 18.11.2020, №161 від 18.11.2020, № 162 від 25.11.2020 (т.2 а.с. 195-198).

Позивачем проведено оплату за платіжними дорученнями: № 138 від 10.11.2020, №176 від 16.11.2020, № 182 від 18.11.2020, № 228 від 25.11.2020 (т.2 а.с. 199-202).

Товар, який придбавав позивач: екструдований пінополітерол, профілі, блок із ніздрюватого бетону, підвіси та ін.

Аналіз наданих позивачем документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Податкові накладні за операціями із вказаним контрагентом є зареєстрованими,про що вказано в Акті перевірки, що гарантує право позивача на формування податкового кредиту в силу вимог п. 201.10 ПК України.

Щодо правовідносини з ПП "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВИЙ ДІМ "ТІАРА" матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та ПП "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВИЙ ДІМ "ТІАРА" було укладено договір від 30.10.2020 №ТІ-30/10 (т.4 а.с.143-145), відповідно до умов якого ПП "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВИЙ ДІМ "ТІАРА", як продавець, зобов`язалося передати у власність позивача належний продавцю товар.

На виконання умов договору № ТІ-30/10 від 30.10.2020 позивачу поставлено товар за видатковими накладними: № ТІ-0000130 від 12.11.2020, № ТІ-0000131 від 13.11.2020, № ТІ-0000142 від 24.11.2020 (т.2 а.с. 208-210).

Позивачем проведено оплату за платіжними дорученнями: № 153 від 12.11.2020, № 170 від 13.11.2020, № 213 від 24.11.2020 (т.2 а.с. 211-213).

Товар, який придбав позивач: мішків п/п в асортименті код УКТ ЗЕД 6305339000, 6305.

Аналіз наданих позивачем документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Податкові накладні за операціями із вказаним контрагентом є зареєстрованими,про що вказано в Акті перевірки, що гарантує право позивача на формування податкового кредиту в силу вимог п. 201.10 ПК України.

Щодо правовідносини з ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ НБС" судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ НБС" було укладено договір від 02.11.2020 № ТК/НБС-28/1 (т.4 а.с. 146-151), відповідно до умов якого ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ НБС", як постачальник, зобов`язалося на підставі замовлення передати у власність позивача матеріали будівельного призначення: плити підвісної стелі, паста вапняна, грунт Момент, скріплююча суміш, профілі, плита мінераловатна та ін.

На виконання умов договору від 02.11.2020 № ТК/НБС-28/1 позивачу поставлено товар за видатковими накладними: № ТОВ-002878 від 11.11.2020, № ТОВ-002902 від13.11.2020, № ТОВ-002920 від 16.11.2020 (т.2 а.с. 219-222).

Позивачем проведено оплату за платіжними дорученнями: № 152 від 12.11.2020, № 171 від 13.11.2020, № 178 від 16.11.2020 (т. 2 а.с. 223-225).

Аналіз наданих позивачем документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Податкові накладні за операціями із вказаним контрагентом є зареєстрованими,про що вказано в Акті перевірки, що гарантує право позивача на формування податкового кредиту в силу вимог п. 201.10 ПК України.

Щодо правовідносини з ТОВ "ЕЛЕКТРОДРУГ ОДЕСА" судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "ЕЛЕКТРОДРУГ ОДЕСА" було укладено договір поставки від 11.11.2020 № 111120 (т.4 а.с.152-157), відповідно до умов якого ТОВ "ЕЛЕКТРОДРУГ ОДЕСА", як постачальник, зобов`язалося на замовлення позивача поставляти наступні товари: профнастил ПК-20, саморізи покрівельні з шайбою, секція кабелю.

На виконання умов Договору поставки від 11.11.2020 № 111120 позивачу поставлено товар за видатковими накладними: № 243 від 12.11.2020 (т.2 а.с. 227-228).

Позивачем проведено оплату за платіжними дорученнями: № 155 від 12.11.2020 (т.2 а.с.229).

Аналіз наданих позивачем документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Податкові накладні за операціями із вказаним контрагентом є зареєстрованими,про що вказано в Акті перевірки, що гарантує право позивача на формування податкового кредиту в силу вимог п. 201.10 ПК України.

Щодо правовідносини з ТОВ "К-ГРУП НК" матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та ТОВ "К-ГРУП НК" було укладено договір купівлі-продажу від 01.09.2020 № 10920/558 (т.4 а.с. 158-161), відповідно до умов якого ТОВ "К-ГРУП НК", як продавець, зобов`язалося проводити продаж (поставку) позивачу у власність товар окремими партіями, а саме: пінопласт, профнастил, сатенгіпс.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 01.09.2020 №10920/558 позивачу поставлено товар за видатковою накладною: № 207 від 13.11.2020 (т.2 а.с. 234).

Позивачем проведено оплату за платіжним дорученням: № 159 від 13.11.2020 (т.2 а.с. 235).

Аналіз наданих позивачем документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Податкові накладні за операціями із вказаним контрагентом є зареєстрованими,про що вказано в Акті перевірки, що гарантує право позивача на формування податкового кредиту в силу вимог п. 201.10 ПК України.

Щодо правовідносини зз ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Ельф" судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Ельф" було укладено договір поставки від 01.11.2020 № 01/11 (т.4 а.с. 240-242), відповідно до умов якого було придбано наступні будівельні товари: фарба фасадна, клей для плитки універсальний, суміш штукатурна декоративна).

На виконання умов договору поставки від 01.11.2020 № 01/11 позивачу поставлено товар за видатковою накладною: № 6655 від 13.11.2020 (т.4 а.с. 243).

Позивачем проведено оплату за платіжним дорученням: № 106 від 02.11.2020 (т.4 а.с. 245).

Аналіз наданих позивачем документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Податкові накладні за операціями із вказаним контрагентом є зареєстрованими,про що вказано в Акті перевірки, що гарантує право позивача на формування податкового кредиту в силу вимог п. 201.10 ПК України.

Щодо правовідносини з ТОВ "БІ.ФРАТЕЛЛІ" судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "БІ.ФРАТЕЛЛІ" було укладено Договір поставки від 06.11.2020 № 138 (т.4 а.с.162), відповідно до умов якого ТОВ "БІ.ФРАТЕЛЛІ", як постачальник зобов`язалося в порядку та на умовах визначених цим договором, поставити позивачу товар, а саме: піддони код УКТ ЗЕД 441520200.

На виконання умов договору поставки від 06.11.2020 № 138 позивачу поставлено товар за видатковими накладними: № РН-0000402 від 13.11.2020, № РН-0000403 від13.11.2020, № РН-0000411 від 18.11.2020, № РН-0000410 від 18.11.2020, № РН-0000421 від 25.11.2020, № РН-0000422 від 25.11.2020 (т. 2 а.с.238-242)

Позивач оплатив товар, що підтверджується даними платіжних доручень: № 132 від 06.11.2020, № 131 від 06.11.2020, № 174 від 16.02.2020, № 173 від 16.11.2020, № 219 від 24.11.2020, № 217 від 24.11.2020 (т.2 а.с. 243-248).

Аналіз наданих позивачем документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Податкові накладні за операціями із вказаним контрагентом є зареєстрованими,про що вказано в Акті перевірки, що гарантує право позивача на формування податкового кредиту в силу вимог п. 201.10 ПК України.

Ставлячи під сумнів господарські операції позивача з наведеними вище контрагентами, контролюючий орган в основу своїх висновків поклав зокрема дані оборотно-сальдової відомості по рахунку 631, вказавши на розбіжності між нею і платіжними дорученнями.

З цього приводу суд зазначає, що оборотно-сальдова відомість (ОСВ) регістр бухгалтерського обліку, призначений для контролю операцій і сальдо по рахунках бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності. Оборотно-сальдова відомість містить сальдо (залишки) на початок і на кінець періоду і обороти по дебету і кредиту за даний період для кожного застосовуваного компанією рахунку (субрахунку) бухгалтерського обліку. Формується оборотно-сальдова відомість на підставі відповідних операцій (проводок по рахунках бухгалтерського обліку).

При цьому, перевірка сум ПДВ стосувалася даних декларації за листопад 2020 року.

Водночас, суд вважає слушними зауваження представника позивача, що господарські операції з контрагентами здійснювалися позивачем до, протягом та після листопада 2020 року, тому існування розбіжності може пояснюватися наявністю переплати, здійсненої в попередньому періоді, яка формує "Сальдо на початок" і, відповідно, збільшує в листопаді 2020 року суму оплат, яка відображена в ОСВ за листопад 2020 року чи боргу за поставленими товарами/роботами/послугами.

Проте, контролюючим органом, було зроблено висновок про наявність розбіжності між ОСВ і платіжними дорученнями без урахування вищевказаної обставини.

Відтак, оскільки наприкінці кожного місяця зведення показників "Обороти дебет" та "Обороти кредит" не відбувається з огляду на продовження співпраці (перенесення оплат/поставок) в наступному звітному періоді, висновок відповідача про нереальний характер операцій позивача із Контрагентами, що ґрунтується виключно на розбіжності між даними ОСВ та платіжних доручень, є помилковим.

При цьому, суд зауважує, що за своє правовою природою оборотно-сальдова відомість не є первинним документом, оскільки не відповідає вимогам до первинного документу, встановленим Закону України "Про бухгалтерський облік", відтак невідповідності данихОСВ та платіжними дорученнями не може слугувати підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Також, висновки контролючого органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "АЕРОСТРОЙ ПЛЮС" (договір поставки від 02.11.2020 № 02/11-20), ТОВ "БУД ОПТ ТРЕЙД" (договір поставки від 23.11.2020 № 2020/11/2301), ТОВ "МАКСБУД" (договір купівлі-продажу т від 02.11.2020 № 02/11-20), ТОВ "ТРЕЙД СОФТ" (договір поставки від 03.11.2020 № ТС/0311/1), ТОВ "ТВІСТЕЛ (договір поставки товару від 10.11.2020 №1011-1/2020), ПП «Светолюкс-Николаев» (договір поставки від 01.09.2020 року № 01/09-2020), ТОВ «Компанія «Алнаір» (договір постачання від 01.11.2020 № 115), ТОВ «Наима» (договір купівлі-продажу від 01.09.2020 № 10920/18), ПП "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВИЙ ДІМ «ТІАРА» (договір від 30.10.2020 № ТІ-30/10), ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ НБС" (договір про постачання матеріалів будівельного призначення від 02.11.2020 № ТК/НБС-28/1), ТОВ "ЕЛЕКТРОДРУГ ОДЕСА"(договір поставки від 11.11.2020 № 111120), ТОВ "К-ГРУП НК" (договір купівлі-продажу від 01.09.2020 № 10920/558), ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Ельф" (договір від 01.11.2020 № 01/11), ТОВ «Бі.Фрателлі», окрім розбіжностей оборотно-сальдової відомості і платіжних доручень, також обґрунтовані недоліками товарно-транспортних накладних або їх відсутністю (по деяких поставках).

Оцінюючи вказаний довод відповідача, суд враховує, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій, якщо тільки за умовами договору вартість перевезення не включена до вартості договірної ціни.

Так, наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. Крім того, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Зазначена правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 02.03.2023 у справі № 804/644/16.

При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних видно, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справах № 826/11879/13-а, № 825/3419/14.

Так, у даній справі фактичне виконання договорів купівлі-продажу та поставки з контрагентами підтверджується повним пакетом документів, а саме: платіжними дорученнями, видатковими накладними, рахунками на оплату, податковими накладними, що є підставою для формування платником податкового обліку.

При цьому, первинні документи, якими оформлені господарські операції, складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили та доказовості.

Щодо висновків контролюючого органу щодо відсутності підтвердження реальності здійснення операції з ТОВ "Будівельна Компанія "Світ", суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, між позивачем та ТОВ "Будівельна Компанія "Світ" було укладено договір підряду від 08.06.2020 № 260620-3 (т.4 а.с. 184-187) відповідно до умов якого ТОВ "Будівельна Компанія "Світ", як підрядник, зобов`язалося виконати відповідні роботи/послуги (будування нежитлових приміщень, опоряджувальні роботи, облицювальні, оздоблювальні).

На виконання умов договору від 08.06.2020 № 260620-3 за результатами виконання робіт сторонами було складено та підписано Акт надання послуг № 4 від 24.09.2020 щодо капітального ремонту нежитлових будівель за адресою: Сумська обл., м. Лебедин, вул. Залізнична, 46; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2020; локальні кошториси на будівельні роботи № 2-1-1; акт № 4 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020 року; акт надання послуг № 5 від 24.09.2020 щодо капітального ремонту нежитлових будівель за адресою: Сумська обл., м. Лебедин, вул. Залізнична, 46; акт надання послуг № 3 від 24.09.2020; акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020 року; акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020 року (т. 4 а.с. 188-237).

Факт здійснення оплати позивачем підтверджується платіжними дорученнями: № 30 від 26.08.2020; № 44 від 08.09.2020 (т.4 а.с. 238-239).

Аналіз наданих позивачем документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Податкові накладні за операціями із вказаним контрагентом є зареєстрованими,про що вказано в Акті перевірки, що гарантує право позивача на формування податкового кредиту в силу вимог п. 201.10 ПК України.

Ставлячи під сумнів господарські операції позивача з ТОВ "Будівельна Компанія "Світ" контролюючий орган в основу своїх висновків поклав відсутність у контрагента позивача достатніх трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення такої діяльності як будівельні операції.

Водночас, суд зауважує, що відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Вказаний висновок висловлений, зокрема, в постановах Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 826/14549/15, від06.02.2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13.08.2020 року у справі № 520/4829/19, від21.10.2020 року у справі № 140/1845/19, від 19.11.2021 року у справі № 160/6707/20, від16.02.2023 року у справі № 420/4722/19.

Так само не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 09.10.2019 року у справі № 826/16601/18, від 04.04.2023 року у справі № 320/4019/19.

За встановлених обставин, суд вважає, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, не спростовують факту здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Будівельна Компанія "Світ" та жодним чином не вказують на неможливість контрагента позивача виконати зобов`язання по договору підряду.

Щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "ПРОДТРАНСГОЛД" судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "ПРОДТРАНСГОЛД" було укладено договір № 0211-2/20 про надання транспортноекспедиційних послуг від 02.11.2020 (т.4 а.с.163-165), відповідно до умов якого ТОВ "ПРОДТРАНСГОЛД" як виконавець зобов`язалося за плату та за рахунок позивача надавати транспортноекспедиційні послуги, що пов`язані з організацією та забезпеченням перевезення вантажу автомобільним транспортом.

При цьому, відповідач помилково в Акті перевірки кваліфікує вищевказаний договір як договір поставки.

На виконання умов договору № 0211-2/20 за результатами надання послуг сторонами було складено Акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0003499 від 30.11.2020 (т. 4 а.с. 166). Позивач оплатив послуги, що підтверджується даними платіжного доручення: №259, 260 від 04.12.2020 (т.4 а.с. 168-169).

Транспортування підтверджується товарно-транспортними накладними від 23.11.2020 № 2311-1, від 23.11.2020 № 2311-2, від 23.11.2020 № 2311-3, від 23.11.2020 №2311-4, від 23.11.2020 № 2311-5, від 23.11.2020 № 2311-6, від 23.11.2020 № 2311-7, від23.11.2020 № 2311-8, від 23.11.2020 № 2311-9, від 23.11.2020 № 2311-10, від 23.11.2020 №2311-11, від 23.11.2020 № 2311-12, від 23.11.2020 № 2311-13, від 23.11.2020 № 2311-14, від26.11.2020 № 2611-1, від 26.11.2020 № 2611-2, від 26.11.2020 № 2611-3, від 26.11.2020 №2611-4, від 26.11.2020 № 2611-5, від 26.11.2020 № 2611-6, від 26.11.2020 № 2611-7, від26.11.2020 № 2611-8, від 26.11.2020 № 2611-9, від 26.11.2020 № 2611-10, від 26.11.2020 № 2611-11, від 26.11.2020 № 2611-12, від 26.11.2020 № 2611-13, від 26.11.2020 № 2611-14, від 29.11.2020 № 2911-1, від 29.11.2020 № 2911-2, від 29.11.2020 № 2911-3, від 29.11.2020 № 2911-4, від 29.11.2020 № 2911-5 (т.4, а.с. 246-278).

Відтак, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та його контрагентом, суд дійшов висновку, що в контролюючого органу не було достатніх підстав для висновку нпро нереальність здійснення такої операції.

Водночас, зі змісту акта перевірки вбачається, що відповідач, висловлює, серед іншого наступні зауваження щодо операцій з ТОВ "ПРОДТРАНСГОЛД": "Враховуючи вартість транспортно-експедиційних послуг 5 217 240,00 грн., що значно перевищує вартість товарів, що були поставлені, а саме цементу, вартість якого, відповідно до видаткової накладної 2 000 152,80 грн. вбачається намір платником податку не досягнення економічного ефекту, а отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді збільшення податкового кредиту, оскільки вказані господарські операції не мають ознак таких, які спрямовані на отримання прибутку".

Оцінюючи вказані доводи, суд погоджується з твердження представника позивача, що зазначені висновки прийняті без врахування принципу свободи договорів та із перевищенням повноважень, покладених на суб`єкта владних повноважень податковий орган.

Так, згідно із ст. 42 Господарського кодексу України (далі ГК України) підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту абзацу 3 частини 1 статті 6 ГК України вбачається, що одним із принципів господарської діяльності є свобода підприємницької діяльності.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, при здійсненні господарської діяльності, керуючись принципами свободи підприємницької діяльності та свободи договору, суб`єкти господарювання вправі вільно укладати будь-які договори, не заборонені законом, та самостійно визначати умови виконання зобов`язань.

Відтак, ціна договору, за якою покупець отримує у власність товар, є умовою, яка сторонами визначається на власний розсуд, а відтак вказана податковим органом обставина не може самостійно свідчити про нереальність тих чи інших господарських операцій.

Щодо посилань контролюючого органу про відсутність деталізації в частині господарських операцій, зокрема зауважень щодо формального складання акту виконаних робіт № ОУ-000349, що посвідчує факт надання послуг за договором № 0211-2/20, суд зауважує, що інформація, зазначена у вказаному акті, не перешкоджає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні осподарської операції, та містить відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, що відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підтвердженням реальності здійснення господарської операції.

За встановлених обставин, суд вважає, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, не спростовують факту здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "ПРОДТРАНСГОЛД" та жодним чином не вказують на неможливість контрагента позивача виконати зобов`язання по договору.

Щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "БС-Боярка" матеріалами справи підтверджується, що сторони уклали договір поставки від02.11.2020 (т.4 а.с. 172-174), відповідно до умов якого ТОВ "БС-Боярка", як постачальник, зобов`язалося передати у власність позивача товар.

На виконання умов договору від 02.11.2020 сторонами було складено та підписано видаткову накладну № 274 від 26.11.2020 (т.4 а.с.175). Факти оплати поставки позивачем підтверджується даними платіжного доручення: № 234 від 26.11.2020 (т.4 а.с. 174).

Аналіз наданих позивачем документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Податкові накладні за операціями із вказаним контрагентом є зареєстрованими, про що вказано в Акті перевірки, що гарантує право позивача на формування податкового кредиту в силу вимог п. 201.10 ПК України.

Ставлячи під сумнів господарські операції позивача з ТОВ "БС-Боярка" контролюючий орган зауважив, що "проведеним аналізом даних ЄРПН встановлено придбання ТОВ "БС-Боярка" наступних товарів … у контрагента-постачальника ТОВ "Траст Інвест Груп"… [який] протягом жовтня-листопада 2020 року не здійснював придбання … у інших контрагентів та не може бути їх виробником…"

Також, відповідач вказав про відповідність платника податку на додану вартість ( ТОВ "Траст Інвест Груп") критеріям ризиковості платника податку - п.8.

Водночас, відповідно до правових позиції Верховного Суду, викладених у постановах від17листопада 2020 року у справі № 816/5040/14, від 11 листопада 2020 року №320/1147/19, від 24 листопада 2020 року № 813/3034/15 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

У контексті наведеного суд зауважує, що відомості щодо прийнятих органом ДПС рішень про відповідність критеріям ризиковості платника податку на додану вартість ( ТОВ "Траст Інвест Груп"), які зазнечені в акті перевірки, не є загальнодоступими.

Як зазначено у постановах Верховного Суду у справах № 820/7754/13-а від 22.08.2018, 804/14087/13-а від 08.08.2018, № 3826/19174/13-а від 16.05.2018, № 806/5710/14 від23.05.2018, № 804/9932/14 від 16.05.2018, № 813/8411/13-а від 25.04.2018, де Верховний Суд підтримав юзицію, сформовану раніше у постановах № 21-99а15 від 03.11.2015, №2479а15 від 10.11.2015 та № 2944а15 від 17.11.2015, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового юнтролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків зі збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Це однаково стосується дій податкового органу щодо внесення такої інформації до наявних інформаційних систем.

Отже, про наявність негативної податкової інформації щодо контрагента добросовісний платник податків не може дізнатися заздалегідь, користуючись загальнодоступними джерелами інформації, та відповідно, врахувати таку інформацію при укладенні договору.

Крім того, слід зазначити, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами - контрагентами позивача. У випадку невиконання контрагентом платника податків свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, правомірність декларування наслідків вчинених правочинів, відповідальність та негативні наслідки мають наставати саме щодо цієї особи. Дії чи бездіяльність останнього, наслідки ведення ним господарської діяльності - не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Також, законодавство не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання, так само, як і на платника податків не покладається обов`язок перевіряти своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає помилковими висновки контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями з ТОВ "БС-Боярка".

Щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Фермо" матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та ТОВ "Фермо" було укладено договір купівлі-продажу від 16.11.2020 №161120П (т.4 а.с. 178-181), відповідно до умов якого ТОВ "Фермо", як постачальник, зобов`язалося проводити продаж (поставку) позивачу у власність товар окремими партіями відповідно до замовлення позивача.

За фактом поставки на підставі договору від 16.11.2020 № 161120П сторонами було складено та підписано видаткові накладні № 991 від 18.11.2020 та № 992 від 18.11.2020 (т.4 а.с. 182-183).

Позивач оплатив товар, що підтверджується платіжним дорученням: № 183, 184 від18.11.2020.

Аналіз наданих позивачем документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Податкові накладні за операціями із вказаним контрагентом є зареєстрованими, про що вказано в Акті перевірки, що гарантує право позивача на формування податкового кредиту в силу вимог п. 201.10 ПК України.

Водночас, зі змісту акту вбачається, що за результатами перевірки контролючий орган вказав на неможливість підтвердити походження товару та відповідно його виробника, оскільки сертифікати якості та відповідності, або будь-які інші документи, що посвідчують походження та якість товару не були надані.

Водночас, сертифікати та якості відповідності не є первинними в розумінні вимог та визначенні податкового законодавства, і їх відсутність не може виступати показником фіктивності проведених операцій.

Так, відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 15.04.2021 у справі № 818/530/163 відсутність окремих документів (сертифікатів якості, товарно-транспортних накладних) не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо зауважень контролюючого органу до документів, які надані були до перевірки по взаємовідносинах з ТОВ «Трейд - Софт», TOB «К - Груп НК», ТОВ «ВКФ «Ельф» (не вказана юридична та фактична адреса ПАТ «Лебединське хлібоприймальне підприємство» в договорі від 03.11.2020 року № ТС/0311/1 по взаємовідносинах з контрагентом -постачальником ТОВ «Трейд - Софт»; договір купівлі - продажу від 01.09.2020 року №100920/558 по взаємовідносинах з контрагентом - постачальником TOB «К - Груп НК» не підписаний зі сторони покупця ПАТ «Лебединське Хлібоприймальне підприємство»; договір поставки від 01.11.2020 року № 01/11 по взаємовідносинам з контрагентом -постачальником ТОВ «ВКФ «Ельф» не підписаний зі сторони покупця ПАТ «Лебединське хлібоприймальне підприємство») суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від17.05.2022 у справі № 808/2099/17 (провадження № К/9901/58478/18), відповідно до якої первинні документи, якими оформлені господарські операції, складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили та доказовості. Недотримання вимог інших галузей законодавства під час укладення правочинів, якими опосередковані господарські операції, не свідчить про спрямованість відповідних правочинів на ухилення від оподаткування. Для даних податкового обліку преюдиційне значення має не те, про що сторони домовилися, а те, що вони вчинили, тобто не зміст зобов`язання, а його фактичне виконання. Саме з факту виконання (невиконання) правочину повинна визначатися база оподаткування господарських операцій суб`єкта господарювання.

У контексті наведеного суд зауважує, що згідно з п. 5 Розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч зазначеній нормі, податковий орган досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного та господарського законодавства, проте у матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договорів та порушення законодавства України. Водночас зібраними у справі доказами підтверджуються господарські операції позивача, а відтак спростовуються висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства у цій частині.

З огляду на досліджені докази та наведені обставини, суд констатує, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, позивачем надано належно оформлені первинні документи та інші документи, складені в межах вчинених господарських операцій, які в сукупності свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій та використання їх в межах господарської діяльності позивача.

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає помилковими висновки контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями з контрагентами та дійшов висновку про достовірність задекларованих позивачем даних.

Стосовно інших посилань відзиву/позову, то суд зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи позовної заяви отримали достатню оцінку.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2021 №00012240704, яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3874163,00 грн. та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2021 № 00012230704, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг на загальну суму 183436,00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 26840,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Лебединське хлібоприймальне підприємство" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 23.02.2021 № 00012240704.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 23.02.2021 № 00012230704.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 43995469) на користь Публічного акціонерного товариства "Лебединське хлібоприймальне підприємство" (вул. Залізнична, 46, м. Лебедин, Сумська область, 42200, код ЄДРПОУ 00955986) судовий збір у розмірі 26840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13.05.2024.

Суддя Є.Д. Кравченко