Рішення

від 13.05.2024 по справі 520/7477/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

13 травня 2024 року №520/7477/23

Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді - Лариси Мар`єнко, розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "ФАРМАКОМ" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "ФАРМАКОМ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №335900 від 21.03.2023 року Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду контролю у Донецькій, Луганській та Харківській областях про застосування до ТОВ ВТФ "ФАРМАКОМ" (код ЄДРПОУ 30590731) адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 гривень за порушення ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21.03.2023 №335900 є протиправною та підлягає скасування, оскільки, ТОВ ВТФ "ФАРМАКОМ" не є автомобільним перевідником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", а перевезення продукції здійснював для забезпечення власних господарських потреб. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін у судове засідання.

Представник відповідача надіслав на адресу суду відзив на позов, в якому зазначив, що у водія ТОВ ВТФ "ФАРМАКОМ" на момент проведення перевірки була відсутня індивідуальна контрольна книжка або графік змінності водіїв, який відповідно до ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п.3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385, повинен знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам. Таким чином, рішення відповідача повністю відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "ФАРМАКОМ" (код 30590731) зареєстрована як суб`єкт господарювання в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14.10.1999 за №14801200000005156.

Основний вид діяльності за КВЕД: 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, не віднесених до інших угруповань.

Інші види діяльності за КВЕД: 20.42 Виробництво парфумних і косметичних засобів; 20.53 Виробництво ефірних олій; 21.20 Виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів; 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Судом встановлено, що на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області та направлення на перевірку №013478 від 06.02.2023 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області проводилась рейдова перевірка на 127 км а/д Н-05.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №422, був зупинений транспортний засіб, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "ФАРМАКОМ", марки Mercedes-Benz Sprinter 519 CDI, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія, який не надав посвідчення для складання акту.

В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він належить та використовується ТОВ ВТФ "ФАРМАКОМ". У водія на момент проведення перевірки встановлено відсутність індивідуальної контрольної книжки або графіку змінності водіїв.

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, державними інспекторами складено акт №333758 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.02.2023. Водій зі змістом акту №333758 від 06.02.2023 ознайомлений, однак від підпису відмовився.

Повідомленням №16190/540/24-23 від 14.03.2023 про розгляд акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яке надіслане на адресу ТОВ ВТФ "ФАРМАКОМ" рекомендованим повідомленням №0600024669332, позивача було викликано для розгляду на 21.03.2023.

За результатами розгляду акту №333758 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.02.2023, за участі представника позивача, прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №335900 від 21.03.2023 за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" в сумі 17000 грн.

Вважаючи протиправною постанову №333758 від 06.02.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу, представник позивача звернувся з цим позовом до суду, в якому просить скасувати вищевказану постанову.

Вирішуючи спір по суті спірних відносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року №2344-III.

Згідно з частиною 2 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку, відповідно до вимог законодавства України здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до п.6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі за текстом - Положення) автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до п.6.2 Положення облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Згідно з п.6.3 Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

У розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

У відповідності до п."а" ч.1 ст.10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 "Про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті" (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно з ч.3 ст.10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Приписи п."а" ч.1 ст.10 вказаної Конвенції, на думку суду, є універсальними для будь - якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що водії, які здійснюють перевезення вантажів автомобілями з повною масою понад 3,5 тонн, зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо ТЗ не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2020 у справі №823/1199/17, від 10.05.2019 у справі №816/124/17, від 29.08.2019 у справі №823/5035/15, в яких, зокрема, аналізувалося співвідношення п. 6.1 та 6.3 Положення №340.

Так, зі змісту вказаних постанов Верховного Суду можна зробити висновок, що п.6.3 Положення №340 фактично застосовується незалежно від того, чи підпадає автомобіль під ознаки, встановлені у п.6.1 Положення.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 823/5035/15 у схожих правовідносинах.

При вирішені спору, суд також керується правовими позиціями Верховного Суду у постановах від 11.02.2020 року у справі №820/4624/17, від 10.05.2019 року у справі №816/124/17, в яких Верховний Суд вказував, що положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010. За відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуальної контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, п.6.3 Положення №340 звільняє позивача лише від обов`язку встановлення тахографу на транспортний засіб з вагою не більше 3,5 тонн, однак не від обов`язку забезпечення водія транспортного засобу індивідуальною контрольною книжкою водія або копією графіка змінності водіїв.

Так, з матеріалів справи судом вище встановлено, що в ході проведення перевірки, посадовими особами відповідача було зупинено транспортний засіб марки Mersedes-Benz Sprinter 519 CDI, номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності ТОВ ВТФ "ФАРМАКОМ", що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 . Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, повна маса автомобіля марки Mersedes-Benz Sprinter 519 CDI, номерний знак НОМЕР_1 , становить 4600 кг (4,6 тонн) (а.с.16).

За результатами перевірки складено акт №333758 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.02.2023, яким встановлено наступне: під час перевірки виявлено порушення ст.34 Закону України "Про автомобільний транспорт", перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих нормативно-правових актів України, а саме: відсутня індивідуальна контрольна книжка водія або копія змінності графіка водіїв, чим порушено ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Так, відповідачем було вставлено факт відсутності індивідуальної контрольної книжки водія або копія змінності графіка водіїв та відсутність посвідчення водія відповідної категорії.

Позивачем відсутність вказаних документів під час проведення перевірки не заперечується. Більше того, в позовній заяві представник позивача посилається на те, що при перевезенні вантажів для власних потреб по транспортних шляхах внутрішнього сполучення, наявність індивідуальної контрольної книжки водія або копія змінності графіка водіїв не вимагається.

Разом з тим, суд враховує, що звертаючись в суд позивач не навів жодних доводів, які б доводили відсутність допущених водієм порушень вимог законодавства у сфері безпеки на транспорті.

Аргументи позивача фактично зводяться до неможливості застосування до нього п. 6.3 Положення №340 та відсутності обов`язку в його водія вести індивідуальну контрольну книжку водія чи мати копію графіка змінності водіїв, що спростовано судом вище.

Доводи позивача про наявність у водія на момент проведення перевірки товарно-транспортної накладної, посвідчення про відрядження та маршрутного листа, не спростовують факту відсутності документів, визначених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності перевізника складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 07.02.2018 по справі №К/9901/3278/17.

Діюче законодавство чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, суд вважає, що оскільки відповідачем в ході перевірки встановлено факт здійснення водієм перевезень на ТЗ, який належить позивачу, без оформлення індивідуальної контрольної книжки водія, то оскаржувана постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт є правомірною та не підлягає скасуванню.

Щодо порядку розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Як встановлено судом з матеріалів справи повідомленням №16190/540/24-23 від 14.03.2023, направленим засобами поштового зв`язку за номером поштового відправлення 0600024669332, позивача було викликано для розгляду справи на 21.03.2023 з 9.00 до 12.00. Вказане повідомлення позивач отримав. Представник позивача Ломоносов В.І. прибув на розгляд справи.

За результатами розгляду акту №333758 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.02.2023 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №335900 від 21.03.2023 за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Копію постанови №335900 від 21.03.2023 вручено представнику позивача за довіреністю 21.03.2021, що підтверджується розпискою, наданою представником відповідача.

Отже, процедуру належності повідомлення про дату та час розгляду справи про автомобільне правопорушення відповідачем було дотримано. Позовна заява не містить зауважень щодо процедури розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення.

Суд зазначає, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18, від 22.05.2020 у справі №825/2328/16.

З огляду на наведене, суд вважає, що позивач не довів наявності порушень суб`єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності, доказів зворотного суду не надано.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Враховуючи встановлені обставини справи суд вважає, що відповідач дотримався вимог чинного законодавства під час розгляду справи про порушення законодавства про транспорт, у зв`язку з чим спірну постанову відповідач прийняв обґрунтовано.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених по справі обставин, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку відмови у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "ФАРМАКОМ" (вул.Юр`ївська, буд.17, м.Харків, 61050, код ЄДРПОУ 30590731) до Державної служби України з безпеки на транспорті (просп.Перемоги, буд.14, м.Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 13 травня 2024 року.

Суддя Лариса МАР`ЄНКО