Рішення

від 13.05.2024 по справі 560/18166/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/18166/23

РІШЕННЯ

іменем України

13 травня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що при звільненні відповідач протиправно на здійснив з ним усіх необхідних розрахунків. Пожежно-рятувальний загін на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду виплатив грошове забезпечення в сумі 191135,63 грн. Позивач вважає, що має право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

У відзиві на позов відповідач вказав, що відсутні правові підстави для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу адміністративного судочинства України. Також зазначив про застосування принципу співмірності та визначення розміру відшкодування середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Хмельницький окружний адміністративний суд розглядає адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши докази, суд встановив такі обставини справи.

Позивач проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до витягу з наказу 1 Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 10.03.2020 №74 позивач виключений зі списків особового складу ДСНС з 10.03.2020.

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 у справі №360/1809/22 відповідач нарахував позивачу 191135,63 грн грошового забезпечення і виплатив вказану суму 20.09.2023, що підтверджується випискою по картковому рахунку.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

За правилами статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною другою статті 117 Кодексу законів про працю України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Водночас Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон №2352-ІХ) положення статті 117 Кодексу законів про працю України викладені в такій редакції:

"У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".

Закон №2352-ІХ та відповідно і нова редакція статті 117 Кодексу законів про працю України набрали чинності з 19.07.2022.

У спірних правовідносинах остаточний розрахунок з позивачем здійснений відповідачем 20.09.2023, а періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних останньому сум, є проміжок часу з 11.03.2020 (з дня, наступного за датою звільнення) по 20.09.2023.

Тобто, спір у цій справі стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, в редакції якої у спірному періоді відбулися зміни на підставі Закону №2352-ІХ.

Верховний Суд в постановах від 14.03.2024 по справі №560/6960/23 та від 29.02.2024 по справі №460/42448/22 сформував правовий висновок про те, що у аналогічних правовідносинах належить враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. А також належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

При цьому до суми виплати за період до 18.07.2022 суд, у разі наявності переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець, і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати, може застосувати принцип співмірності і зменшити її розмір.

В свою чергу Верховний Суд сформував усталену практику щодо застосування положень статті 117 Кодексу законів про працю України в редакції, яка діяла до 19.07.2022, при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Так, Верховний Суд зауважував, що якщо спір вирішений на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягнення балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 Кодексу законів про працю України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Такий підхід в частині необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні суми розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, запроваджений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 та від 26.02.2020 у справах №761/9584/15-ц та №821/1083/17, та застосований Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 у справі №816/1640/17.

Водночас Верховний Суд у постановах від 29.02.2024 у справі №460/42448/22, від 22.02.2024 у справі №560/831/23, від 15.02.2024 у справі №420/11416/23, від 29.01.2024 у справі №560/9586/22, від 30.11.2023 у справі №380/19103/22 та від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22 зауважив на тому, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц викладений щодо приписів статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом №2352-ІХ.

Наведений у цій постанові підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки на той час стаття 117 Кодексу законів про працю України не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.

Середньоденний заробіток позивача відповідно до довідки відповідача складає 545,11 грн.

За період з 11.03.2020 по 18.07.2022 розмір коштів, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні позивача, складатиме 468794,60 грн (545,11 грн х 860 днів).

Однак, враховуючи розмір заборгованості, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача у сумі 46879,46 грн за період з 11.03.2020 по 18.07.2022.

Разом із тим, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, у чинній редакції, згідно з Законом №2352-ІХ, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Тому, з урахуванням норми статті 117 Кодексу законів про працю України щодо шестимісячного строку нарахування середнього заробітку, сума, яка вчасно не виплачена позивачу за 6 місяців до дати виплати індексації грошового забезпечення, складає 99210,02 грн (545,11 грн х 182 дні).

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.03.2020 по 20.09.2023 в загальному розмірі 146089,48 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.03.2020 по 20.09.2023.

Стягнути з 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.03.2020 по 20.09.2023 в розмірі 146089,48 грн з урахуванням сум податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (вул. Тритузна, 123А,м. Кам`янське,Дніпропетровська обл., Кам`янський р-н,51918 , код ЄДРПОУ - 38141401)

Головуючий суддя О.Л. Польовий