Рішення

від 13.05.2024 по справі 620/4104/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/4104/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) 20.03.2024 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 , відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду його рапорта від 19.02.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту ''г'' пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України ''Про військовий обов`язок і військову службу'' як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами - у зв`язку з наявністю батька дружини із числа осіб з інвалідністю ІІ групи;

- зобов`язати відповідача розглянути його рапорт від 19.02.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту ''г'' пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України ''Про військовий обов`язок і військову службу'' як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами - у зв`язку з наявністю батька дружини із числа осіб з інвалідністю ІІ групи, з урахуванням висновків суду щодо наявності підстави для звільнення позивача, викладених в судовому рішенні.

Свої вимоги мотивує тим, що всупереч встановлених вимог, відповідач не розглянув його рапорт про звільнення, чим порушив права та законні інтереси позивача.

Ухвалою судді від 26.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для надання відзиву на позов.

Представник відповідача у встановлений судом строк відзив на позов не подав. Про розгляд справи повідомлений належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд враховує такі обставини.

Солдат ОСОБА_1 з 03.2022 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 на посаді механіка апаратної ІТВ (а.с. 12).

26.08.2023 позивач зареєстрував шлюб із гр. ОСОБА_2 , про що видано відповідне свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 14).

Батько дружини позивача є інвалідом 2 групи з дитинства (безтерміново) (а.с. 8 зворот).

Враховуючи наведене, 19.02.2024 ОСОБА_1 подав на ім`я начальника апаратної радіовідведення ІТВ рапорт щодо клопотання перед вищим командуванням про звільнення з військової служби у запас відповідно до абзацу 4 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку з інвалідністю батька дружини). Да рапорту позивач додав відповідний пакет документів (а.с. 13).

Вищезазначений рапорт має резолюцію тво начальника ІТВ, адресовану начальнику в/ч НОМЕР_1 , такого змісту: «Клопочу по суті рапорта солдата ОСОБА_3 щодо звільнення з військової служби. 19.02.2024».

Оскільки в установлені строки відповідач рапорт не розглянув, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджений Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).

Згідно із пунктом 260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.

Підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) здійснюється на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення № 1153/2008.

Пунктом 233 Положення № 1153/2008 закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до абзацу 2 пункту 14.10 розділу XIV «Особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов`язку в запасі в особливий період» Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170), звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Згідно із абзацом 13 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Командири військових частин зобов`язані забезпечити своєчасне здавання посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення з військової служби, у порядку, визначеному пунктом 242 Положення, та направлення їх на військовий облік до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.

Відповідно до пункту 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

З аналізу наведеного слідує, що спеціальним законодавством України чітко врегульовано порядок звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії особливого періоду.

Зокрема, рапорт особи про звільнення передається по команді в порядку підпорядкування прямому командиру, який здійснює його розгляд та, за наявності підстав, направляє документи на звільнення військовослужбовців безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. За відсутності відповідних підстав командир зобов`язаний надати обґрунтовану відмову в задоволенні поданого рапорту.

Разом з тим, рапорт позивача від 19.02.2024 про звільнення з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, з клопотанням по його суті, в/ч НОМЕР_1 не розглянула, оскільки ні документи на звільнення ОСОБА_1 з військової служби, ні обґрунтована відмова у задоволенні цього рапорту відповідачем не оформлені.

Жодних доказів на спростування вищезазначеного відповідач до суду не надав.

Вказане свідчить, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не розгляду рапорту позивача про звільнення його з військової служби.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов має бути задоволений.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 19.02.2024 відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 19.02.2024 відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» та прийняти відповідне рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 13 травня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ).

Суддя С.В. Бородавкіна