Постанова

від 01.05.2024 по справі 460/12688/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/12688/23 пров. № А/857/25014/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області,

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року (суддя Недашківська К.М., час ухвалення 14:31 год., місце ухвалення м.Рівне, дата складання повного тексту 08.11.2023),

в адміністративній справі №460/12688/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У травні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області №3796/1700240522 від 08.05.2023 року.

Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи такі безпідставним та необґрунтованим, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 08 травня 2023 року №3796/1700240522. Стягнуто на користь позивача суму судового збору у розмірі 13420,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю обставинам справи та прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що всупереч нормам чинного законодавства судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення враховано документи, що не надавались ні до перевірки, ні до заперечень на акт перевірки. Судом залишено поза увагою невідповідність та дефектність первинних документів, що надавались до перевірки. Під час здійснення документальної перевірки ОСОБА_1 не надано: документи, що підтверджують отримання валютної виручки на банківський рахунок від нерезидента «Baltі Spoon Kupu Kula Kuusalu Vald» по контракту від 02.01.2018 №6; документи, які продовжують (зупиняють) строки розрахунків, встановлені НБУ, за зовнішньоекономічними операціями ОСОБА_2 з експорту товарів за контрактом від 02.01.2018 року №6 або зупиняють строк нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків по зазначеному контракту, а долучені позивачем SWIFT-повідомлення про надходження коштів на валютний рахунок ФОП ОСОБА_1 не є належним доказом по справі, оскільки не завірені банком. Судом першої інстанції не враховано, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на виконання рішення ДПС України від 04.05.2023 №11124/6/99-00-06-01-02-06 та містить нарахування пені на підставі частини першої статті 4 Закону №185 за порушення граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями товарів за контрактом від 02.01.2018 року №6 за період з 11.07.2018 до 06.02.2019.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення суду від 31.10.2023 та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому зазначає, що рішення суду є законним і обґрунтованим. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

На підставі наказу від 11.01.2023 інспектором Головного управління ДПС у Рівненській області проведена позапланова виїзна перевірка діяльності ОСОБА_1 , за результатами якої складений Акт Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ОСОБА_1 , код за ЄДРПОУ НОМЕР_1 , з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом №6 від 02.01.2018 за період з 02.01.2018 по 31.12.2022 від 25.01.2023 №727/Ж5/17-00-07-07-04/2769903844 (далі Акт перевірки) (а.с. 39 т. 1).

Згідно висновку Акта перевірки перевіркою встановлено порушення частин 1 та 2 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції, та пункту 21 Розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №5 (далі Положення №5), а саме: ненадходження валютною виручки в сумі 748148,99 Євро у законодавчо встановлені строки розрахунків при виконанні зовнішньоекономічного контракту №6 від 02.01.2018, укладений з нерезидентом Balti Spoon Kupu Kula Kuusalu Vald (Естонія).

На підставі Акта перевірки контролюючим органом винесене податкове повідомлення-рішення №1596/1700240522 від 28.02.2023, яким визначено суму штрафних санкцій (пені) у розмірі 22667735,67 грн (а.с. 26 т. 1).

Рішенням ДПС від 04.05.2023 №11124/6/99-00-06-01-02-06 скаргу платника податків задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 28.02.2023 №1596/1700240522 скасовано у частині нарахування пені в розмірі 16471230,78 грн (а.с. 12 т. 1).

Контролюючим органом сформоване податкове повідомлення-рішення від 08.05.2023 №3796/1700240522, яким визначено суму штрафних санкцій (пені) у розмірі 6196504,89 грн (а.с. 9 т.1).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулася з даним позовом до адміністративного суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову, з врахуванням наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Перевіряючи правомірність прийняття Головним управленням ДПС у Рівненській області податкового повідомлення-рішення №3796/1700240522 від 08.05.2023 в межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд враховує наступне.

Відповідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до абз.2 п.44.6 ст.44 ПК України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, ведення бухгалтерського обліку власної господарської діяльності є складовою податкового обов`язку платника податків, пов`язаного з обчисленням податку.

Судим розглядом встановлено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та нерезидентом Balti Spoon Kupu Kula Kuusalu Vald (Естонія) (Покупець) укладений Контракт №6 від 02.01.2018 (далі Контракт №6) на поставку товару шпон; на кожну окрему партію товару формується Додаткова угода із зазначенням асортименту та кількості товару; загальна сума Контракту становить 500000,00 Євро; оплата за товар здійснюється в Євро; Покупець здійснює оплату партії товару шляхом банківського переказу валюти на рахунок (а.с. 153 т. 1).

Відповідно до Додаткової угоди від 14.05.2018 загальна сума Контракту становить 800000,00 Євро (а.с. 156 т. 1).

На виконання умов Контракту №6 позивач здійснив поставку товару на суму 748148,99 Євро.

На підтвердження отримання оплати за поставлений товар до перевірки надано копії документів, зокрема: банківські виписки; SWIFT-повідомлення; платіжні доручення (засвідчені позивачем).

За результатами перевірки наданих документів ГУ ДПС у Рівненській області встановлено порушення граничних строків розрахунків, встановлених НБУ, за зовнішньоекономічними операціями з експорту товарів за Контрактом №6:

1. грошові кошти за товар на суму 57609,54 Євро (МД від 11.01.2018 №UA204080/2018/000172 на суму 57609,54 Євро, граничний термін надходження грошових коштів 10.07.2018) станом 31.12.2022 не надійшли, що є порушенням граничних строків розрахунків, встановлених НБУ, на 1634 днів (з 11.07.2018 до 31.12.2022);

2. грошові кошти за товар на суму 56957,33 Євро (МД від 30.01.2018 №UA204080/2018/000441 на суму 56957,33 Євро, граничний термін надходження грошових коштів 29.07.2018) станом 31.12.2022 не надійшли, що є порушенням граничних строків розрахунків, встановлених НБУ, на 1615 днів (з 30.07.2018 до 31.12.2022);

3. грошові кошти за товар на суму 58074,17 Євро (МД від 14.02.2018 №UA204080/2018/000747 на суму 58074,17 Євро, граничний термін надходження грошових коштів 13.08.2018) станом 31.12.2022 не надійшли, що є порушенням граничних строків розрахунків, встановлених НБУ, на 1600 днів (з 14.08.2018 до 31.12.2022);

4. грошові кошти за товар на суму 57408,67 Євро (МД від 16.03.2018 №UA204080/2018/001453 на суму 57408,67 Євро, граничний термін надходження грошових коштів 12.09.2018) станом 31.12.2022 не надійшли, що є порушенням граничних строків розрахунків, встановлених НБУ, на 1570 днів (з 13.09.2018 до 31.12.2022);

5. грошові кошти за товар на суму 57036,72 Євро (МД від 20.04.2018 №UA204080/2018/002377 на суму 57036,72 Євро, граничний термін надходження грошових коштів 17.10.2018) станом 31.12.2022 не надійшли, що є порушенням граничних строків розрахунків, встановлених НБУ, на 1535 днів (з 18.10.2018 до 31.12.2022);

6. грошові кошти за товар на суму 57244,04 Євро (МД від 14.05.2018 №UA204080/2018/002903 на суму 57244,04 Євро, граничний термін надходження грошових коштів 10.11.2018) станом 31.12.2022 не надійшли, що є порушенням граничних строків розрахунків, встановлених НБУ, на 1511 днів (з 11.11.2018 до 31.12.2022);

7. грошові кошти за товар на суму 57964,58 Євро (МД від 04.06.2018 №UA204080/2018/003376 на суму 57964,58 Євро, граничний термін надходження грошових коштів 01.12.2018) станом 31.12.2022 не надійшли, що є порушенням граничних строків розрахунків, встановлених НБУ, на 1490 днів (з 02.12.2018 до 31.12.2022);

8. грошові кошти за товар на суму 57494,58 Євро (МД від 15.05.2018 №UA204080/2018/002923 на суму 57494,58 Євро, граничний термін надходження грошових коштів 11.11.2018) станом 31.12.2022 не надійшли, що є порушенням граничних строків розрахунків, встановлених НБУ, на 1510 днів (з 12.11.2018 до 31.12.2022);

9. грошові кошти за товар на суму 56741,78 Євро (МД від 26.06.2018 №UA204080/2018/003896 на суму 56741,78 Євро, граничний термін надходження грошових коштів 23.12.2018) станом 31.12.2022 не надійшли, що є порушенням граничних строків розрахунків, встановлених НБУ, на 1468 днів (з 24.12.2018 до 31.12.2022);

10. грошові кошти за товар на суму 23178,19 Євро (МД від 04.07.2018 №UA204080/2018/004044 на суму 23178,19 Євро, граничний термін надходження грошових коштів 31.12.2018) станом 31.12.2022 не надійшли, що є порушенням граничних строків розрахунків, встановлених НБУ, на 1460 днів (з 01.01.2019 до 31.12.2022);

11. грошові кошти за товар на суму 54367,36 Євро (МД від 29.10.2018 №UA204080/2018/006716 на суму 54367,36 Євро, граничний термін надходження грошових коштів 28.10.2019) станом 31.12.2022 не надійшли, що є порушенням граничних строків розрахунків, встановлених НБУ, на 1159 днів (з 29.10.2019 до 31.12.2022);

12. грошові кошти за товар на суму 51932,82 Євро (МД від 15.11.2018 №UA204080/2018/007112 на суму 51932,82 Євро, граничний термін надходження грошових коштів 14.11.2019) станом 31.12.2022 не надійшли, що є порушенням граничних строків розрахунків, встановлених НБУ, на 1142 днів (з 15.11.2019 до 31.12.2022);

13. грошові кошти за товар на суму 50274,81 Євро (МД від 27.11.2018 №UA204080/2018/007345 на суму 50274,81 Євро, граничний термін надходження грошових коштів 26.11.2019) станом 31.12.2022 не надійшли, що є порушенням граничних строків розрахунків, встановлених НБУ, на 1130 днів (з 27.11.2019 до 31.12.2022);

14. грошові кошти за товар на суму 51864,4 Євро (МД від 14.12.2018 №UA204080/2018/007733 на суму 51864,4 Євро, граничний термін надходження грошових коштів 13.12.2019) станом 31.12.2022 не надійшли, що є порушенням граничних строків розрахунків, встановлених НБУ, на 1113 днів (з 14.12.2019 до 31.12.2022) (а.с. 121-138 т. 1).

Висновки контролюючого органу базуються на тому, що: банківські виписки надані без оригіналу печатки банку; SWIFT-повідомлення надані без оригіналу печатки та підпису уповноваженої особи банку; в банківських виписках відсутня інформація щодо особи, яка здійснила оплату на користь ОСОБА_1 , а SWIFT-повідомлення не містять інформації щодо реквізитів зовнішньоекономічного контракту; під час здійснення документальної перевірки позивач не надав: документи, що підтверджують отримання валютної виручки на банківський рахунок від нерезидента Balti Spoon Kupu Kula Kuusalu Vald по Контракту від 02.01.2018 №6; документи, які продовжують (зупиняють) строки розрахунків, встановлені НБУ, за зовнішньоекономічними операціями з експорту товарів за Контрактом від 02.01.2018 №6 або зупиняють строк нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків по зазначеному контракту.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції обґрунтовано врахував наступне.

Так, правові засади здійснення валютних операцій, із часу введення в дію 05.10.1994 до втрати чинності 07.02.2019 визначав Закон України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі Закон №185/94-ВР).

Надалі Законом України Про валюту і валютні операції від 21.06.2018 №2473-VIII (далі Закон №2473-VIII), введеним в дію 07.02.2019, визначено правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлено відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Згідно статті 1 Закону №185/94-ВР, виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації (z0374-12)) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Статтею 4 Закону №185/94-ВР передбачалося, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до ч.8 ст.16 Розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону №2473-VIII, уповноважені установи, суб`єкти валютних операцій, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" та (або) нормативно-правових актів Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень. Рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення.

У той же час Закон №185/94-ВР відсутній у вказаному переліку актів, статтею 1 якого визначено підстави можливого нарахування пені за порушення строків виплати заборгованостей, зазначені в контрактах.

З урахуванням такого після 07.02.2019 пеня за порушення строків зарахування валютної виручки на підставі статті 4 Закону №185/94-ВР нараховуватися не може.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №2473-VIII, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Положеннями ч.2 ст.13 Закону №2473-VIII визначено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Частиною п`ятою статті 13 Закону №2473-VIII визначено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, нарахування пені на підставі частини п`ятої статті 13 Закону №2473-VIII можливе у разі порушення строків розрахунків, встановлених саме цією статтею.

Ці строки встановлюються Національним банком України відповідно до частини 1 статті 13 Закону №2473-VIII та за загальним правилом пункту 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 02.01.2019 №5, складають 365 календарних днів з дня митного оформлення продукції, що експортується.

Отже, нарахування пені на підставі частини п`ятої статті 13 Закону №2473-VIII до 07.02.2019 неможливе.

Суд зауважує, що в Розділі IV Висновок Акта перевірки міститься посилання на порушення позивачем саме норм Закону №2473-VIII. Таке ж посилання міститься і в оскаржуваному ППР. Акт перевірки та оскаржуване ППР не містять посилання на порушення позивачем вимог Закону №185/94-ВР.

Контролюючим органом сформований Розрахунок пені по оскаржуваному ППР (а.с. 11 т.1) в загальній сумі 6196504,89 грн (сума неодержаних грошових коштів х курс іноземної валюти х кількість днів прострочення х ставка пені):

1. 57609,54 х 30,698803 х 211 (з 11.07.2018 до 06.02.2019) х 0,3% = 1119488,30;

2. 56957,33 х 31,110251 х 192 (з 30.07.2018 до 06.02.2019) х 0,3% = 1020647,14;

3. 58074,17 х 31,180874 х 177 (з 14.08.2018 до 06.02.2019) х 0,3% = 961536,59;

4. 57408,67 х 32,468232 х 147 (з 13.09.2018 до 06.02.2019) х 0,3% = 822005,49;

5. 57036,72 х 32,188179 х 112 (з 18.10.2018 до 06.02.2019) х 0,3% = 616865,14;

6. 57244,04 х 31,903501 х 88 (з 11.11.2018 до 06.02.2019) х 0,3% = 482139,32;

7. 57964,58 х 31,645856 х 87 (з 12.11.2018 до 06.02.2019) х 0,3% = 478762,41;

8. 57494,58 х 32,328754 х 67 (з 02.12.2018 до 06.02.2019) х 0,3% = 373604,35;

9. 56741,78 х 31,313092 х 45 (з 24.12.2018 до 06.02.2019) х 0,3% = 239862,68;

10. 23178,19 х 31,714138 х 37 (з 01.01.2019 до 06.02.2019) х 0,3% = 81593,47.

Зі змісту Розрахунку пені видно, що таке нарахування здійснене за період до 06.02.2019, тобто за період дії Закону №185/94-ВР, при цьому, в Акті перевірки та оскаржуваному ППР йдеться про порушення позивачем вимог Закону №2473-VIII.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Під час існування спірних правовідносин Закон №185/94-ВР втратив чинність без встановлення перехідного періоду, впродовж якого передбачена ним відповідальність може бути застосована.

Проте, нарахування пені на підставі частини п`ятої статті 13 Закону №2473-VIII можливе у разі порушення строків розрахунків, встановлених саме цією статтею, а не норм Закону №185/94-ВР.

Така обставина свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області №3796/1700240522 від 08.05.2023 року.

Щодо доводів скаржника, що SWIFT-повідомлення не містять інформації щодо реквізитів зовнішньоекономічного контракту, за винятком трьох на суми 57609,54 Євро, 56957,33 Євро, 58074,17 Євро, колегія суддів зауважує наступне.

SWIFT-повідомлення на суму 57408,67 Євро (а.с. 60 том 1): міститься посилання на Invoice №9 (а.с. 142 том 1); Invoice №9 сформований на суму 57408,67 Євро та містить посилання на Контракт №6; митне оформлення товару здійснене на підставі МД із зазначенням валюти та загальної суми за рахунком (графа 22 МД) 57408,67 Євро (а.с. 127 том 1); на вказану суму сформоване Міжнародне платіжне доручення від 27.03.2018 (а.с. 73 том 1).

SWIFT-повідомлення на суму 57036,72 Євро (а.с. 61 том 1): міститься посилання на Invoice №16 (а.с. 143 том 1); Invoice №16 сформований на суму 57036,72 Євро та містить посилання на Контракт №6; митне оформлення товару здійснене на підставі МД із зазначенням валюти та загальної суми за рахунком (графа 22 МД) 57036,72 Євро (а.с. 128 том 1); на вказану суму сформоване Міжнародне платіжне доручення від 03.05.2018 (а.с. 80 том 1).

SWIFT-повідомлення на суму 57244,04 Євро (а.с. 62 том 1): міститься посилання на Invoice №23 (а.с. 145 том 1); Invoice №23 сформований на суму 57244,04 Євро та містить посилання на Контракт №6; митне оформлення товару здійснене на підставі МД із зазначенням валюти та загальної суми за рахунком (графа 22 МД) 57244,04 Євро (а.с. 131 том 1); на вказану суму сформоване Міжнародне платіжне доручення від 23.05.2018 (а.с. 81 том 1).

SWIFT-повідомлення на суму 57486,27 Євро (а.с. 63 том 1): міститься посилання на Invoice №22 (а.с. 144 том 1); Invoice №22 сформований на суму 57494,58 Євро та містить посилання на Контракт №6; митне оформлення товару здійснене на підставі МД із зазначенням валюти та загальної суми за рахунком (графа 22 МД) 57494,58 Євро (а.с. 130 том 1); відхилення на суму 8,31 Євро; на суму 57486,27 Євро сформоване Міжнародне платіжне доручення від 31.05.2018 (а.с. 79 том 1).

SWIFT-повідомлення на суму 57956,27 Євро (а.с. 64 том 1): міститься посилання на Invoice №48 (а.с. 146 том 1); Invoice №48 сформований на суму 57964,58 Євро та містить посилання на Контракт №6; митне оформлення товару здійснене на підставі МД із зазначенням валюти та загальної суми за рахунком (графа 22 МД) 57964,58 Євро (а.с. 132 том 1); відхилення на суму 8,31 Євро; на суму 57956,27 Євро сформоване Міжнародне платіжне доручення від 13.06.2018 (а.с. 78 том 1).

SWIFT-повідомлення на суму 56733,47 Євро (а.с. 65 том 1): міститься посилання на Invoice №62 (а.с. 147 том 1); Invoice №62 сформований на суму 56741,78 Євро та містить посилання на Контракт №6; митне оформлення товару здійснене на підставі МД із зазначенням валюти та загальної суми за рахунком (графа 22 МД) 56741,78 Євро (а.с. 133 том 1); відхилення на суму 8,31 Євро; на суму 56733,47 Євро сформоване Міжнародне платіжне доручення від 03.07.2018 (а.с. 77 том 1).

SWIFT-повідомлення на суму 23178,19 Євро (а.с. 66 том 1): міститься посилання на Invoice №73 (а.с. 148 том 1); Invoice №73 сформований на суму 23178,19 Євро та містить посилання на Контракт №6; митне оформлення товару здійснене на підставі МД із зазначенням валюти та загальної суми за рахунком (графа 22 МД) 23178,19 Євро (а.с. 134 том 1); на вказану суму сформоване Міжнародне платіжне доручення від 12.07.2018 (а.с. 71 том 1).

За вказаними вище сумами здійснені операції з продажу валютних коштів, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками (а.с. 97-120 т. 1).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджені під час розгляду справи докази у їх сукупності підтверджують факт отримання валютної виручки на банківський рахунок від нерезидента Balti Spoon Kupu Kula Kuusalu Vald по Контракту від 02.01.2018 №6 у строки, визначені Положенням №5.

Отже, у наведеній частині доводи скаржника є безпідставними.

Щодо доводів апелянта про те, що під час здійснення документальної перевірки ОСОБА_1 не надано: документи, що підтверджують отримання валютної виручки на банківський рахунок від нерезидента «Baltі Spoon Kupu Kula Kuusalu Vald» по контракту від 02.01.2018 №6, а надані суду не можуть бути враховані, суд апеляційної інстанції зазначає, що платник податків не обмежений правом довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги під час розгляду заперечення до акту перевірки, поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки, оскільки право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику податків як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Така правова позиці відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 28.05.2019 у справі №816/2023/15, від 26.03.2019 у справі №812/8245/13-а, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16.

У розглядуваній справу суд встановив, що позивачем до заперечень на Акт перевірки було надано платіжні доручення №72438 від 23.01.2018, №72655 від 06.02.2018, №72967 від 22.02.2018, №73505 від 27.03 2018, №74140 від 03.05.2018, №74469 від 26.05.2018, №74595 від 31.05.2018, №74787 від 13 06 2018, №75073 від 03.07.2018, №75236 від 12.07.2018, №76723 від 06.11.2018, №77025 від 23.11.2018, №77277 від 11.12.2018, №77512 від 20.12.2018, згідно яких відбувався перерахунок коштів від компанії «Baltі Spoon Kupu Kula Kuusalu Vald» Естонія» до ФОП ОСОБА_1 ..

Крім того до заперечень додавалися ще SWIFT-повідомлення про надходження валюти до ФОП ОСОБА_1 від «Baltі Spoon Kupu Kula Kuusalu Vald» за 2018 рік по контракту №6 від 02.01.2018.

Такі документи ФОП ОСОБА_1 були надані ДПС України разом зі скаргою на спірне рішення.

Судом установлено, що представник позивача звертався до банківської установи з адвокатським запитом про надання документів, проте такі документи надані не були (а.с. 162, 163 том 1).

На виконання ухвали суду від 18.07.2023 банківською установою надані SWIFT-повідомлення на суму 57609,54 Євро та SWIFT-повідомлення на суму 56852,33 Євро.

Відповідно до частин 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведених вище норм чинного законодавства та фактичних обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в тому числі не доведено, що розрахунки ФОП ОСОБА_1 по зовнішньоекономічному експортному контракту №6 від 02.01.2018, укладеному з фірмою нерезидентом «Baltі Spoon Kupu Kula Kuusalu Vald» (Естонія) були проведені з порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків в іноземній валюті.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції приймаються до уваги висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому у відповідності до приписів статті 316 КАС України немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року в адміністративній справі №460/12688/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови суду складено 13.05.2024 року