Рішення

від 23.10.2023 по справі 160/19930/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2023 року Справа № 160/19930/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

08.08.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, поданий представником позивача адвокатом Кошліченко Ніною Валеріївною, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 17.02.2020 року №Ф-3546-58 про сплату боргу (недоїмки) на суму 29293,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у травні 2023 року ОСОБА_2 встановила додаток Дія, після чого дізналась, що у Нікопольському міськрайонному ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває на виконанні виконавче провадження № 65120726 про стягнення з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 боргу у розмірі 29293,44 грн. на підставі вимоги про сплату боргу № ф-3546-58у виданої 17.02.2020 року. За змістом отриманого від ГУ ДПС у Дніпропетровській області листа від 17.05.2023 №35932/04-36-24-18-16 ОСОБА_2 перебувала на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області Нікопольська ДПІ як фізична особа-підприємець з 10.07.1996 року по 09.11.2020, підприємницьку діяльність здійснювала на загальній системі оподаткування та відповідно є платником єдиного соціального внеску. За запитуваний період з 01.01.2017 по 09.11.2020 в інтегрованій картці платника по технологічному коду класифікації єдиного внеску 71040000 «Для фізичних осіб - підприємців, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність», по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування обліковуються нарахування в загальній сумі 35588,74 грн. станом на 17.05.2023 року нарахування не сплачені. 17.02.2020 року на ім`я ОСОБА_3 (прізвище позивача після укладення шлюбу, хоча ще з 2010 року позивачем після розірвання шлюбу було змінено прізвище на дошлюбне « ОСОБА_4 ») було складено вимогу про сплату боргу № Ф-3546-58 на суму 29293,44 грн. Проте, в період нарахування згідно зі спірною вимогою боргу з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі ЄСВ) фактично підприємницьку діяльність ОСОБА_2 не здійснювала та не отримувала доходів від провадження підприємницької діяльності, оскільки з 12.10.2010 по 31.12.2010 року мала постійне офіційне місце роботи і працювала за трудовим договором у ТОВ «М`ясопереробний комплекс» ЄДРПОУ 36020655, таз 01.01.2011 року по 02.11.2020 року ТОВ «Птахокомплекс Дніпровський» ЄДРПОУ 36020648, а, отже, ЄСВ за позивача регулярно нараховував та сплачував його роботодавець в розмірі не менше мінімального страхового внеску, що підтверджується трудовою книжкою, Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 26.04.2023, Довідкою форми ОК-5, копії яких додані до позову.

За наведених обставин, позивач вважає, що ОСОБА_2 не є страхувальником у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-УІ (далі Закон №2464-УІ) в статусі фізичної особи-підприємця, одночасно, в розумінні цього Закону, позивач є застрахованою особою, і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, тому стягнення ЄСВ ще й з позивача спричинить його подвійну сплату, що є неприпустимим та суперечитиме меті збору ЄСВ. Крім того, відповідно до ст.9 Закону №2464-УІ обчислення єдиного внеску контролюючими органами здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати ЄСВ, звітності, що подається платниками ЄСВ, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) нараховується ЄСВ. Водночас, жодних перевірок відповідачем не проводилось, актів не складалось, а позивач про проведення перевірки чи борг жодним чином не повідомлялася.

Позивач також вказує, що 29.05.2023 року ОСОБА_2 звернулась до ГУ ДПС у Дніпропетровській області із заявою про надання їй копії вимоги про сплату боргу № Ф-3546-58 виданої 17.02.2020 року та документів, на підставі яких винесено вказану вимогу. За вих.№ 42279/6/04-36-24-12-13 від 13.06.2023 ГУ ДПС у Дніпропетровській області надало відповідь на заяву ОСОБА_2 від 29.05.2023 року, а також копію конверту із поштовим повідомленням, яким їй направлялась вимога на адресу: АДРЕСА_1 , за якою вона не була зареєстрована і не проживала, однак конверт повернувся податковому органу із зазначенням причини невручення «за закінченням терміну зберігання».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк на подання відзиву на позов та витребувано від відповідача додаткові докази у справі.

Копію ухвали про відкриття провадження, враховуючи припинення фінансування суду за кошторисними призначеннями для придбання поштових марок через військове вторгнення російської федерації на територію України та введенням на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/202 воєнного стану, 31.08.2023 представнику позивачу направлено засобами телекомунікаційного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену останньою в позовній заяві, що підтверджується матеріалами справи. За даними КП «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження 30.08.2023 о 17:49 надіслано одержувачу Головному управління ДПС у Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» в його електронний кабінет, а копію адміністративного позову 09.08.2023, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, з урахуванням положень ч.6 ст.251 КАС України строк на подання відзиву до 15.09.2023.

24.08.2023 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що за даними інформаційних систем ДПС України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - ФОП ОСОБА_2 з 10.07.1996р. по 09.11.2020р. перебувала на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Нікопольська ДПІ. як фізична особа-підприємець у статусі - «основний платник» на загальній системі оподаткування. і Станом на теперішній час, стан платника: 11- припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). Та відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 ФОП ОСОБА_2 є платником єдиного внеску.

Станом на 31.01.2020 в інтегрованій картці ОСОБА_5 ) за кодом бюджетної класифікації 71040000 обліковувалась заборгованість по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 29293,44 грн., в тому числі: - за 2017 рік 8448,00 грн., термін виникнення 09.02.2018; - за 1 квартал 2018 року 2457,18 грн., термін виникнення 19.04.2018; - за 2 квартал 2018 року 2457,18 грн., термін виникнення 19.07.2018; - за 3 квартал 2018 року 2457,18 грн., термін виникнення 19.10.2018; - за 4 квартал 2018 року 2457,18 грн., термін виникнення 21.01.2019; - за 1 квартал 2019 року 2754,18 грн., термін виникнення 19.04.2019; - за 2 квартал 2019 року 2754,18 грн., термін виникнення 19.07.2019; - за 3 квартал 2019 року 2754,18 грн., термін виникнення 21.10.2019; - за 4 квартал 2019 року 2754,18 грн., термін виникнення 20.01.2020. Згідно з частиною 12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідач вказує, що керуючись вимогами абз.10 п.4 ст.25 Закону №2464, ГУ ДПС було сформовано узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3546-58У від 17.02.2020 р. на суму 29293,44 грн. та разом із заявою про примусове виконання рішення від 30.07.2020 р. №75142/10/04-36-58-60 передана на виконання до Нікопольського ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Слід зазначити, що станом на 06.09.2023р. згідно даних інформаційно-комунікативних систем контролюючого органу у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковується заборгованість з єдиного соціального внеску в сумі 35588,74 гривень. Із зазначеного слідує, що обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

В ході судового розгляду сторони правом на подання відповіді на відзив та заперечень відповідно не скористалися.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була зареєстрована як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 10.07.1996 (запис №22300170000002329). З 09.11.2020 підприємницька діяльність позивача припинена за власним рішенням (запис №2002300060004002359), про що свідчать інформація в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та реєстраційні дані щодо ОСОБА_2 , копія яких міститься у матеріалах справи. Згідно вказаних реєстраційних даних стан платника податків: 11- припинено, але не знято з обліку (кор не пусті). За реєстраційними відомостями податкова адреса позивача АДРЕСА_2 .

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача було: 52.62. Роздрібна торгівля товарів з лотків та на ринках.

Позивачем визнається та підтверджено наявною у матеріалах справи копією трудової книжки серії НОМЕР_2 , що прізвище позивача « ОСОБА_4 » було змінено на « ОСОБА_6 » на підставі свідоцтва про шлюб від 29.02.1992, та в подальшому, прізвище « ОСОБА_6 » було змінено на « ОСОБА_4 » на підставі свідоцтва про розірвання шлюбу від 09.08.2010.

Як зазначає відповідач, станом на 31.01.2020 у зв`язку з несплатою нарахованого єдиного внеску в ІКП позивача обліковується недоїмка у розмірі 29293,44 грн, яка складається з таких нарахувань:

- за 2017 рік 8448,00 грн., термін виникнення 09.02.2018;

- за 1 квартал 2018 року 2457,18 грн., термін виникнення 19.04.2018;

- за 2 квартал 2018 року 2457,18 грн., термін виникнення 19.07.2018;

- за 3 квартал 2018 року 2457,18 грн., термін виникнення 19.10.2018;

- за 4 квартал 2018 року 2457,18 грн., термін виникнення 21.01.2019;

- за 1 квартал 2019 року 2754,18 грн., термін виникнення 19.04.2019;

- за 2 квартал 2019 року 2754,18 грн., термін виникнення 19.07.2019;

- за 3 квартал 2019 року 2754,18 грн., термін виникнення 21.10.2019;

- за 4 квартал 2019 року 2754,18 грн., термін виникнення 20.01.2020.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу про сплату ОСОБА_3 боргу (недоїмки) №Ф-3546-58 від 17.02.2020 на загальну суму 29293,44 грн, яку направлено ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку на адресу « АДРЕСА_3 », проте відділенням поштового зв`язку на адресу контролюючого органу повернуто конверт із відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». Пояснень щодо направлення означеної вимоги на зазначену адресу відповідачем в ході судового розгляду справи не наведено.

Крім того, відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3546-58 У від 17.02.2020 на загальну суму 29293,44 грн, яка набула статусу узгодженої та була направлена до органу виконавчої служби.

Доказів направлення/вручення позивачу оскаржуваної вимоги відповідачем всупереч законодавчо визначеного обов`язку до суду надано не було.

Згідно з витягом з ІКП станом на 31.12.2022 за ОСОБА_2 обліковується заборгованість з єдиного внеску (71040000) на загальну суму 35588,74 грн (без конкретизації жодних підстав та строків її виникнення).

Вважаючи вимогу від 17.02.2020 року №Ф-3546-58 про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з адміністративним позовом.

За приписами частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI; тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Виключно Законом №2464-VI визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів/податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів/податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів/податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з абзацами першим, третім - сьомим частини четвертої статті 25Закону №2464-VIподатковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, інформує про це платників єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом№ 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими визначаєІнструкція № 449.

Абзацом другим пункту 2 розділу VIІнструкції № 449 установлено, що у разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень (абзаци перший - третій, одинадцятий пункту 3 розділу VI Інструкції № 449).

Згідно з абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Приписами пунктів 2, 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції, що діяла до 01.01.2017) було визначено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, зазначені положення у редакції, яка діяла до 01.01.2017 передбачали саме право, а не обов`язок платника на визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання платником доходу у звітному періоді.

Суд звертає увагу, що за правовими висновками Верховного Суду, висловленими, зокрема, у постанові від 03.09.2020 у справі № 816/188/17, аналіз змісту наведених вище норм (у редакції, яка діяла до 01.01.2017) дає підстави для висновку, що платникам, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), у яких базою нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та якими у звітному році або окремому місяці звітного року не було отримано дохід (прибуток), надано право, у разі необхідності самостійно визначити базу нарахування. Тобто такі платники, за бажанням, у році або окремому місяці року, де не було ними отримано дохід (прибуток) можуть самостійно, у разі необхідності, визначити базу нарахування єдиного внеску. У такому випадку сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску та більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Надалі ж, Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування ЄВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Мінімальний страховий внесок сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

В частині сьомій статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (абзаци третій, п`ятий частини 8 статті 9 №2464-VI).

Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Доказів отримання позивачем у спірний період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено. Відповідач у відзиві на позов про наявність таких доходів також не зазначав.

Проте, факт перебування особи на обліку в податкових органах не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється податковим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що до 01.01.2017 року підлягав обов`язковій сплаті фізичними особами-підприємцями єдиний внесок у разі отримання такою особою доходу (прибутку).

Крім того, з 01.01.2017 року особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 та від 23.01.2020 у справі № 480/4656/18.

В ході судового розгляду встановлено, що з 01.01.2011 по 02.11.2020 ОСОБА_2 працювала у ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» на різних посадах, про що свідчать записи 14-20 трудової книжки серії НОМЕР_2 (копія міститься у матеріалах справи).

З індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) вбачається, що у 2017-2019 році за ОСОБА_2 страхувальником ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» (код ЄДРПОУ 36020648) проводилась сплата єдиного внеску з наступних сум заробітку:

- 2017 рік:

- за І місяць 2017 року 6462,38 грн.; за ІІ місяць 2017 року 6105,85 грн.; за ІІІ місяць 2017 року 8032,03 грн.; за ІV місяць 2017 року 8429,59 грн; за V місяць 2017 року 9917,16 грн; за VІ місяць 2017 року 9861,23 грн; за VІІ місяць 2017 року 10806,11 грн ; за VІІІ місяць 2017 року 11143,37 грн; за ІХ місяць 2017 року 10573,42 грн; за Х місяць 2017 року 11165,80 грн; за ХІ місяць 2017 року 8505,03 грн; за ХІІ місяць 2017 року 11680,46 грн;

- 2018 рік:

- за І місяць 2018 року 11813,54 грн.; за ІІ місяць 2018 року 13996,32 грн.; за ІІІ місяць 2018 року 13556,70 грн.; за ІV місяць 2018 року 16163,91 грн; за V місяць 2018 року 19861,44 грн; за VІ місяць 2018 року 16339,55 грн; за VІІ місяць 2018 року 18042,22 грн ; за VІІІ місяць 2018 року 18841,22 грн; за ІХ місяць 2018 року 16706,03 грн; за Х місяць 2018 року 18608,14 грн; за ХІ місяць 2018 року 16580,63 грн; за ХІІ місяць 2018 року 16412,73 грн;

- 2019 рік:

- за І місяць 2019 року 20597,57 грн.; за ІІ місяць 2019 року 16640,80 грн.; за ІІІ місяць 2019 року 19929,84 грн.; за ІV місяць 2019 року 24026,79 грн; за V місяць 2019 року 22703,92 грн; за VІ місяць 2019 року 18677,23 грн; за VІІ місяць 2019 року 24247,91 грн; за VІІІ місяць 2019 року 22045,99 грн; за ІХ місяць 2019 року 23352,48 грн; за Х місяць 2019 року 18340,07 грн; за ХІ місяць 2019 року 18667,34 грн; за ХІІ місяць 2019 року 19107,28 грн.

Усього в 2017 році вказаним страхувальником сплачено за позивача єдиний внесок з сум заробітку в загальному розмірі 11282,43 грн, у 2018 році 196922,97 грн, у 2019 році 248337,22 грн.

Разом із цим, відповідно до вищезазначеної форми ОК-7 протягом 2017-2019 років доходів від здійснення підприємницької діяльності позивачем отримано не було.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження підприємницької діяльності відповідачем в порушення встановленого ч.2 ст.77 КАС України обов`язку доказування до матеріалів справи надано не було.

Отже, у зазначений період саме роботодавець мав сплачувати за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що підтверджується наданими суду документами.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач у період часу 2017-2019 року, за який відповідачем здійснено нарахування єдиного внеску у сумі 29293,44 грн., був найманим працівником у розумінні чинного законодавства, отримував заробітну плату, з якої щомісячно страхувальниками-роботодавцями відраховувались суми єдиного внеску. Більш того, жодних доказів направлення оскаржуваної вимоги на належну податкову адресу позивача матеріали справи не містять, що додатково свідчить про її неузгодженість.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем як суб`єктом владних повноважень в ході судового розгляду справи недоведена правомірність оскаржуваної вимоги.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2020 року №Ф-3546-58, сформованої Головним управлінням ДПС в Дніпропетровській області, у зв`язку з чим наявні підстави для її скасування.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертоїстатті 73 КАС Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно доприписів статті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першоюстатті 77 КАС Українизакріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другоїстатті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1статті 143 КАС Українисуд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у загальному розмірі 1073,60 грн, сплачений позивачем при поданні до суду адміністративного позову відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 04.08.2023 №2, підлягає стягненню з Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату ОСОБА_3 боргу (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 17.02.2020 року №Ф-3546-58 на суму 29293,44 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно