Рішення

від 13.05.2024 по справі 473/1081/24

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/1081/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"13" травня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Ціліциної О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Вознесенську цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос-1» про стягнення орендної плати,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Геліос-1» про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки, в якому вказувала, що вона є власницею земельних ділянок площами 0,73 га (кадастровий номер 4822080800:15:000:0109) та 1,21 га (кадастровий номер 4822080800:15:000:0108), розташованих в межах території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

23 червня 2017 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Геліос-1» договір оренди належних їй земельних ділянок.

Договір укладено строком на 7 років.

05 липня 2017 року державний реєстратор Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області Голубова Ю.І. на підставі договору зареєструвала право оренди земельних ділянок, про що було внесено відповідні записи про держану реєстрацію іншого речового права за №№ НОМЕР_1 та 21305583.

Відповідно до умов договору орендар набув право на особисте використання об`єктів оренди за призначенням та зобов`язався щорічно в строк з 01 вересня по 01 листопада поточного року сплачувати орендну плату в грошовій формі в розмірі 2900 грн за 1 га земельної ділянки (з можливістю перегляду плати), а після закінчення строку дії договору повернути їх орендодавцю у стані, не гіршому ніж на момент отримання в оренду.

Проте відповідач порушив істотні умови договору оренди, оскільки протягом 2022-2023 років не сплачував орендну плату, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 11252 грн.

Враховуючи вказані обставини, ОСОБА_1 просила достроково розірвати договір оренди земельної ділянки від 23 червня 2017 року, стягнути з ТОВ «Геліос-1» на свою користь заборгованість за орендною платою в загальному розмірі 11 252 грн, а також відшкодувати понесені нею судові витрати.

05 березня 2024 року суд своєю ухвалою відкрив провадження у справі та призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

13 травня 2024 року суд своєю ухвалою залишив позовну вимогу ОСОБА_1 до ТОВ «Геліос-1» про розірвання договору оренди земельної ділянки без розгляду.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представниця ОСОБА_2 не з`явилися, проте остання надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовну вимогу про стягнення орендної плати підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Геліос-1» в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб сайті судової влади України, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки зі змісту заяви представниці позивачки вбачається, що остання не заперечує проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок площами 0,73 га (кадастровий номер 4822080800:15:000:0109) та 1,21 га (кадастровий номер 4822080800:15:000:0108), розташованих в межах території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

23 червня 2017 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Геліос-1» договір оренди належних їй земельних ділянок.

Договір укладено строком на 7 років.

05 липня 2017 року державний реєстратор Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області Голубова Ю.І. на підставі договору зареєструвала право оренди земельних ділянок, про що було внесено відповідні записи про держану реєстрацію іншого речового права за №№ НОМЕР_1 та 21305583.

Відповідно до умов договору орендар набув право на особисте використання об`єктів оренди за призначенням та зобов`язався щорічно в строк з 01 вересня по 01 листопада поточного року сплачувати орендну плату в грошовій формі в розмірі 2900 грн за 1 га земельної ділянки з урахуванням індексації (з можливістю перегляду плати), а після закінчення строку дії договору повернути їх орендодавцю у стані, не гіршому ніж на момент отримання в оренду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ч. 1 ст. 93 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч.ч. 1-3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

Орендна плата справляється у грошовій формі.

За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати (ч.ч. 1-2 ст. 22 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно п. «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України, ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати, а орендар повинен своєчасно вносити орендну плату.

Відповідно до вимогст. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як раніше встановив суд, згідно п.п. 8-11, 21 договору оренди за користування земельними ділянками ТОВ «Геліос-1» зобов`язалося щорічно в строк з 01 вересня по 01 листопада поточного року сплачувати ОСОБА_1 орендну плату в грошовій формі в розмірі 2900 грн за 1 га земельної ділянки з урахуванням індексації (з можливістю перегляду плати), а після закінчення строку дії договору повернути її орендодавцю у стані, не гіршому ніж на момент отримання в оренду.

Проте матеріали справи не містять жодних доказів, що протягом 2022-2023 років ТОВ «Геліос-1» сплачувало ОСОБА_1 орендну плату у визначеному договором оренди розмірі.

Таким чином, з відповідача на користь позивачки в межах її вимог підлягає стягненню заборгованість з орендної плати у загальному розмірі 11252 грн (2900 грн (розмір щорічної орендної плати за 1 га земельної ділянки) х 1,94 га (загальна площа орендованих ділянок) х 2 (роки, протягом яких не сплачувалася орендна плата)).

Що стосується розподілу між сторонами судових витрат, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст.627 ЦК України.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Водночас Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зробила висновок про те, щоЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічно у своїх постановах (зокрема від 08 грудня 2021 року у справі №454/3919/18 та від 09 лютого 2022 року у справі № 523/3904/19 та інших) Верховний Суд неодноразово висловлювався, що суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу лише у разі наявності клопотання відповідної сторони про зменшення таких витрат. Відсутність такого клопотання відповідно до приписів ч. 5ст.137ЦПК України унеможливлює вирішення судом з власної ініціативи питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що 19 лютого 2024 року між адвокатом Бінько М.А. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги б/н.

Відповідно до умов договору адвокат зобов`язалася надати ОСОБА_1 професійну правничу допомогу, пов`язану з захистом її прав та інтересів в усіх підприємствах, установах, організаціях, в тому числі судах України.

Зі свого боку позивачка зобов`язалося сплатити на користь адвоката вартість наданої правничої допомоги (гонорар) у фіксованому розмірі незалежно від вирішення справи 4000 грн.

В той же час, згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 19 лютого 2024 року б/н ОСОБА_1 сплатила адвокату Бінько М.А. 4000 грн в якості сплати вартості наданих послуг з правничої допомоги.

Матеріали справи не містять клопотання сторони відповідача щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а тому вона підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача у встановленому розмірі.

Також з ТОВ «Геліос-1» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1 211,20 грн судового збору (сплаченого за вимогу про стягнення орендної плати).

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Геліос-1»про стягненняорендної плати задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Геліос-1» (Херсонська обл., м. Нова Каховка, просп. Перемоги, 3/ІІІ; код ЄДРПОУ 30380358) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_2 ) заборгованість з орендної плати за 2022-2023 роки у загальному розмірі 11 252 (одинадцять тисяч двісті п`ятдесят дві) гривні, а також 5211 (п`ять тисяч двісті одинадцять) гривень 20 копійок судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв