Рішення

від 01.05.2024 по справі 449/619/23

ПЕРЕМИШЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 449/619/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2024 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого: судді Борняк Р.О.,

секретаря: Вовк О.С.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: адвоката - Зозуля Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Бібрської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду про визнання права власності на спадкове нерухоме майно 1/2 житлового будинку з прилеглими господарськими будівлями в АДРЕСА_1 , з посиланням на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , якому на праві особистої власності належав житловий будинок з відповідними господарськими будівлями в АДРЕСА_1 , проте відповідно до довідки Золочівського МБТІ даний будинок не зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно. Факт приналежності батькові вищезгаданого будинку підтверджується витягом з погосподарських книг Великоглібовицької сільської ради з 1976 року по 1994 роки. Будинок в с. Волощина був збудований його батьком ОСОБА_3 в 1971 році, на час його будівництва та добудови він був підлітком, проте допомагав батькові у будівельних роботах. В батьківському домі він проживав до 1983 року. Відповідно після смерті батька відкрилась спадщина на його майно за законом, а він являється спадкоємцем майна покійного в частині 1/2 будинку в АДРЕСА_1 , оскільки його мати ОСОБА_4 померла ще ІНФОРМАЦІЯ_2 , його сестра ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а її син ОСОБА_6 помер в 2022 році. Після смерті батька спадкоємцями 1 черги був він та його сестра ОСОБА_5 , після смерті якої в будинку проживав син ОСОБА_6 , який помер останнім членом двору, залишивши після себе сина ОСОБА_2 , який по спадковій лінії являється вже правнуком його батька ОСОБА_3 . В нотаріальному порядку він не зміг оформити прийняття спадщини, оскільки будинковолодіння в АДРЕСА_1 не зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно, на даний час відсутні підтверджуючі документи щодо права власності на житловий будинок.

Представник відповідача адвокат Зозулю Ю.М. подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просив у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи це тим, що наведені у позовній заяві обставини про те, що спірний житловий будинок збудований батьком позивача у 1971 році не відповідають дійсності. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у престарілому віці 74 років, а, відповідно до вищезазначених документів Бібрської міської ради (виданих на підставі погосподарських книг) та технічного паспорта, житловий будинок під АДРЕСА_1 збудований у 1989 році батьком Відповідача-- ОСОБА_6 , у якому він проживав та був зареєстрований як єдиний володілець до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 . Таким чином, житловий будинок із приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 , не входить до складу спадщини батька позивача - ОСОБА_3 . Позивач стверджує, що у спірному житловому будинку він проживав разом із батьком до 1983 року. Згідно із наведеними у позові обставинами, на момент смерті свого батька (10.02.1994) позивач не проживав разом із ним, на відміну від свого племінника ОСОБА_6 . При цьому, заяву про прийняття спадщини свого батька позивач до нотаріальних органів не подавав. Таким чином, позивач є таким, що не прийняв спадщини свого батька ОСОБА_3 . У разі претендування на спадщину ОСОБА_6 - батька відповідача, позивач мав бути подати у нотаріальні органи відповідну заяву про прийняття спадщини, чого ним, на відміну від відповідача, зроблено не було. Також позивач відносно спадщини ОСОБА_6 є спадкоємцем аж п`ятої черги, на відміну від ОСОБА_2 , який є спадкоємцем спадщини свого батька першої черги та не подавав заяви про відмову від прийняття спадщини.

Крім цього адвокат Зозулю Ю.М. подав до суду додаткові пояснення, згідно яких він посилається, що у наявних у матеріалах спадкової справи, відкритої за заявою його Довірителя приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Рудою С.В., єдиним спадкоємцем першої черги на майно покійного ОСОБА_6 є його син - ОСОБА_2 . У той же час, відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №72204802 від 20.04.2023 року, у Спадковому реєстрі відсутня будь-яка інформація щодо заведення спадкової справи у зв`язку із смертю ОСОБА_3 , що в свою чергу свідчить про те, що ні позивачем, ні будь-ким іншим до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини останнього з моменту його смерті -10.02.1994 по 20.04.2023 не подавались.

Позивач у судовому засіданні просив позовні вимоги задоволити, з мотивів викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Зозулю Ю.М. в судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечив, надавши пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов та додаткових поясненнях.

Представник Бібрської міської ради в судове засідання не з`явився, проте подав клопотання про розгляд справи проводити у його відсутності.

Вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши обставини та документальні докази по справі, суд вважає, що позовна заява обґрунтована і підлягає до задоволення мотивуючи це наступним.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Свідоцтвом про смерть стверджено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Померлий ОСОБА_3 є батьком позивача.

Згідно свідоцтв про смерть встановлено, що дружина спадкодавця ( ОСОБА_3 ). ОСОБА_4 померла, ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька спадкодавця ( ОСОБА_3 ) ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а її син внук спадкодавця ( ОСОБА_3 ) ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що єдиними наявними спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є його син ОСОБА_1 та його правнук ОСОБА_2 .

Згідно з ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю в момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

За змістом ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

На підставі п.9 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на нерухоме майно, є рішення суду щодо права власності на нерухоме майно.

Згідно виписки з погосподарських книги виданої виконавчим комітетом Бібрської міської ради Львівської області, встановлено, що житловий будинок в АДРЕСА_1 числиться за ОСОБА_6 .

Відповіддю КП ЛОД Золочівське МБТІ від 28.03.2023 року, стверджено, що державна реєстрація права приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 не проводилася.

Згідно технічного паспорта на будинок, встановлено, що ОСОБА_1 виготовив у КП ЛОД Золочівське МБТІ технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Витягом з погосподарських книг Великоглібовецької сільської ради, встановлено факт приналежності ОСОБА_3 житлового будинку в АДРЕСА_1 .

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу.

Так, за змістом 1261-1265ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька,так і з боку матері.У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Оскільки, після смерті ОСОБА_3 залишилося двоє спадкоємців його син ОСОБА_1 та його правнук ОСОБА_2 , який має право на частину спадщини, яку б успадкувала баба ОСОБА_5 (дочка ОСОБА_3 ), відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_7 мають право на 1/2 спадкового майна ОСОБА_3 , на основі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

А тому, керуючись ст. ст. 12, 13, 83, 89, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 328, 392, 1261 - 1265 ЦК України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Бібрської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно 1/2 житлового будинку з прилеглими господарськими будівлями в АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Львівського Апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складений 10.05.2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жит. с. Суходіл Львівського району Львівської області, ІД 008938631.

Відповідач: Бібрська міська рада, м. Бібрка, вул. Тарнавського, 22, Львівського району Львівської області, ЄДРПОУ: 04056183.

Відповідач: ОСОБА_2 , жит. с. Суходіл Львівського району Львівської області, РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Р. О. Борняк