Рішення

від 13.05.2024 по справі 740/5016/23

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/5016/23

Провадження № 2/740/96/24

Р І Ш Е Н Н Я

ЗАОЧНЕ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2024 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Карпуся І.М.,

із секретарем судового засідання Дьоміною Н.А.,

за участю:

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Гринь Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, ОСОБА_2 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із позовом, в якому просить визнати право власності на спадкове майно, а саме на будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері - ОСОБА_3 .

Позов аргументує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина на земельні паї та будинок АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким все належне їй майно заповіла своїм дітям - позивачці ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , проте ніхто із них із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08.01.2019 у справі № 740/4544/18 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_3 на час смерті останньої та визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на земельні ділянки площею 2,15 га та 3,07 га, розташовані на території Заньківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.

Крім земельних паїв, до спадкової маси також відноситься житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , який мав статус колгоспного двору і в якому станом на 15.04.1991 були зареєстровані та постійно проживали ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_6 (вітчим позивачки).

Мати позивачки уклала шлюб із ОСОБА_6 20.06.1981 і з того часу він почав проживати в будинку АДРЕСА_1 .

На час укладення шлюбу вказаний будинок був побудований (1952 року забудови), а також побудовані і інші господарські будівлі і споруди: хлів 1973 року забудови та погріб 1962 року забудови. З 1981 до 15.04.1991 у даному господарстві нічого не будувалось, не добудовувалось, капітально не ремонтувалось.

Оскільки ОСОБА_6 не вніс у майно колгоспного двору ніякого трудового чи майнового внеску, враховуючи його недовгочасне перебування у колгоспному дворі, позивачка вважає, що наявні підстави для відмови у виділі його частки, як члена колгоспного двору, та визнання ОСОБА_3 єдиною власницею майна колгоспного двору по АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді 10.08.2023 у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою суду 27.11.2023 залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_7 .

Ухвалою суду 10.01.2024 за результатами підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання представник відповідача - Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області не з`явився, надавши до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності за наявними в справі матеріалами.

Відповідач ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлений шляхом вручення судової повістки, відзив не подав, причини неявки в судове засідання не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подав.

Позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала і пояснила, що спірне домоволодіння збудовано її батьком у шлюбі із її матір"ю. У подальшому батько відбував покарання у місцях позбавлення волі, а після звільнення з матір"ю більше не проживав. Матір продовжувала проживати у будинку, а згодом у 1981 році уклала шлюб з ОСОБА_8 , який по господарству матері не допомагав, трудової чи майнової участі у колгоспному дворі не брав.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та дійшов наступного висновку.

Позивачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , про народження НОМЕР_3 та відповіддю з Ніжинського відділу ДРАЦС (а.с. 12 зворот-14).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).

ОСОБА_1 прийняла спадщину, як спадкоємець за законом після померлої матері, оскільки проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на день відкриття спадщини в будинку АДРЕСА_2 . Даний юридичний факт встановлено рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08.01.2019 по справі № 740/4544/18 (а.с. 15-16). Крім того, вказаним рішенням суду за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_3 на частину спадкового майна, а саме на дві земельні ділянки, розташовані на території Заньківської сільської ради Ніжинського району.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

З копії спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_1 зверталась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно - житловий будинок в АДРЕСА_1 . Постановою нотаріуса від 28.09.2020 у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказаний житловий будинок їй відмовлено, у зв`язку з відсутністю документів, підтверджуючих право власності ОСОБА_3 на будинок (а.с. 36-51).

У роз`ясненнях, наданих у п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Відповідно до ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно із ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини ( ч.1 ст.1220, ч.1 ст.1270 ЦК України).

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 316 ЦК України поняття права власності визначено як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно п.4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом МЮУ № 296/5 від 22 лютого 2012 року видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна.

Копією довідки від 23.09.2020 № 03-05/53 Заньківського старостинського округу Вертіївської сільської ради Ніжинського району, підтверджується, що станом на 15.04.1991 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , мав статус колгоспного двору. В ньому були зареєстровані та постійно проживали ОСОБА_6 , 1937 року народження, та його дружина ОСОБА_9 , 1930 року народження.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджуєтьс копією актового запису про смерть №53 від 06.05.2020 (а.с. 58).

Згідно копії спадкової справи до майна померлого ОСОБА_6 , спадщину після його смерті за заповітом прийняв ОСОБА_2 (а.с. 60-67).

Створення і діяльність колгоспного двору врегульовувалось положеннями статтей 120-127 ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно ст.120 ЦК УРСР колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч.2 ст.123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Закон Української РСР "Про власність", який набув чинності 15.04.1991, не містив поняття "колгоспний двір" і закріпив загальні положення щодо права власності на майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї.

Так, відповідно до статті 17 цього Закону майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

06.01.1994 набрав чинності Закон України від 16.12.1993 № 3718-XII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким виключено з ЦК Української РСР статті 120-127, які врегульовували створення та діяльність колгоспного двору, і статтю 563 щодо спадкування майна колгоспного двору.

При вирішення спорів щодо майна колишнього колгоспного двору, яке придбане до 15.04.1991, належить застосовувати норми, ще регулювали власність цього двору до вказаної дати, зокрема, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 не втратили права на частку в його майні. Розмір таких часток визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Згідно з ч. 3 ст.123 ЦК УРСР частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

У позовній заяві стверджується, що хоча ОСОБА_6 з часу укладення шлюбу в 1981 році із ОСОБА_3 і до 15.04.1991 значився членом колгоспного двору по АДРЕСА_1 , проте не вніс у майно колгоспного двору ніякого трудового чи майнового внеску, будинок та господарські споруди були збудовані набагато раніше. Тому, враховуючи його недовгочасне перебування у колгоспному дворі, необхідно відмовити у виділі його частки та визначити частку ОСОБА_3 у колгоспному дворі, як цілу, що і увійшла до складу спадкової маси після її смерті.

Позивачка пояснила та свідок ОСОБА_10 надав показання суду, що ОСОБА_6 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3 , працював трактористом у колгоспі, зловживав алкогольними напоями, участі у веденні підсобного господарства не брав ні своєю працею, ні коштами.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими доказами.

Згідно із ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У частинах 1, 3 статті 12, частинах 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Протягом розгляду цивільної справи відповідач на підставі норм ст.ст.12,81 ЦПК України, не скористався своїми процесуальними правами та не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, який би містив інформацію щодо предмету доказування, зокрема щодо обставин участі ОСОБА_6 у колгоспному дворі. Тоді як позивачка пояснила та свідок ОСОБА_10 надав показання суду, що ОСОБА_6 участі у веденні підсобного господарства не брав ні своєю працею, ні коштами. Відтак відповідач ОСОБА_2 несе ризик настання наслідків, пов`язаних із не вчиненням відповідних процесуальних дій, в даному випадку - ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Ураховуючи показання свідка ОСОБА_10 та пояснення позивачки суд доходить висновку, що згідно з ч. 3 ст.123 ЦК УРСР відсутні підстави для висновку про наявність в майні колгоспного двору частки ОСОБА_6 , у зв"язку з чим до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , увійшло право власності на спірне домоволодіння вцілому.

Оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спірний житловий будинок, у зв`язку з належністю його до категорії «колгоспний двір», позивачка позбавлена можливості відновити свої права у позасудовому порядку, а тому її права підлягають судовому захисту, шляхом визнання за нею права власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері - ОСОБА_3 .

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263 - 265, 280 - 282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, ОСОБА_2 про визнання права власності задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 .

Копію заочного рішення направити відповідачам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, - протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складений 14.05.2024.

Суддя І.М. Карпусь