Рішення

від 08.05.2024 по справі 577/230/24

КОНОТОПСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 577/230/24

Провадження № 2/577/263/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2024 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Кравченка В.О.

за участю секретаря

судового засідання Цуканової О.В.

прокурора Шерудила В.О.

адвоката Майстренка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Конотопа за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом виконуючого обов`язки керівника Конотопської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі позивача Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області, до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обов`язки керівника Конотопської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області, звернувся до суду з позовом, у якому просить розірвати договір оренди землі від 11.02.2020 року укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_2 , зобов`язати останнього повернути земельну ділянку площею 43,8719 га з кадастровим номером 5922085000:10:001:0230 Попівській сільській раді Конотопського району Сумської області, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Вимоги обґрунтовуються наступним.

Так, на території Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області в межах Регіонального ландшафтного парку «Сеймський» (далі - РЛП «Сеймський») розташована земельна ділянка з кадастровим номером 5922085000:10:001:0230, площею 43,8719 га., цільове призначення якої, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а за видом використання - сіножаті.

З 20.07.2021 року земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді в особі Попівської сільської ради і перебуває в оренді відповідно до договору оренди землі від 11.02.2020 (далі - Договір) укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру в Сумській області (далі - ГУ Держгеокадастру) та ОСОБА_2 .

Відповідно до п.1 Договору ГУ Держгеокадастру надає, а ОСОБА_2 приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 43,8719 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Код використання згідно з Класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): А. 01,01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) з кадастровим номером 5922085000:10:001:0230, розташовану за межами населених пунктів на території Кузьківської сільської ради Конотопського району Сумської області.

Пунктами 2, 8 Договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка (кадастровий номер 5922085000:10:001:0230), загальною площею 43,8719 га, у тому числі: 43,8719 гектара - сіножаті на строк 7 років.

У п. 7 Договору передбачені інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, а саме: дотримання природоохоронних вимог; забезпечення оформлення охоронного зобов`язання; забороняється будь - яка діяльність, що негативно впливає або може негативно впливати на стан природних об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Також закріплені умови збереження стану об`єкту оренди:

- виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі передбаченому в законі або договором оренди землі;

- використовувати взяту в оренду земельну ділянку за цільовим призначенням;

- використовувати землю ефективно, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні та протиерозійні технології;

- запобігати погіршенню екологічного стану на території в результаті своєї господарської діяльності;

- дотримуватись загальноекологічних вимог та обмежень про охорону довкілля, передбачених Земельним, Водним, Лісовим кодексами та іншими нормативно-правовими (п. 17 Договору).

Положеннями п. 23 Договору унормовано, що на орендованій земельній ділянці встановлені обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб (охоронна зона - регіональні ландшафтні парки - 10.3):

-заборона на зміну цільового призначення без проекту землеустрою;

- дотримання природоохоронних та агротехнічних вимог, що використовуються при сільськогосподарському виробництві;

- використання земельної ділянки для ремонту інженерних комунікацій (за наявністю);

За приписами п. 25 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря:

- використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно договору оренди;

- дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грунтів, дотримання державних стандартів, норм та правил;

- дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно - захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються.

Відповідно до п.28 Договору орендар зобов`язаний, зокрема:

- сплачувати орендну плату за використання земельної ділянки (Підпункт 1);

- виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі передбаченому законом або договором оренди землі (Підпункт 3);

- дотримуватися режиму використання земель природно - заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого рекреаційного та історико культурного призначення (Підпункт 4);

- забезпечити оформлення охоронного зобов`язання на орендовану земельну ділянку в 30 денний термін з дати укладення договору оренди земельної ділянки (Підпункт 8).

Проте, на порушення наведеного ОСОБА_2 умов необхідності використання спірної ділянки з дотриманням природоохоронних вимог не дотримувався, проваджував діяльність, що негативно впливає на стан природних об`єктів розташованих на ній, а також не забезпечив оформлення охоронного зобов`язання. Крім того, не сплачував орендну плату у 2023 році, не виконував визначені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором оренди землі.

Так, під час, досудового розслідування у кримінального провадження № 12023200450000758 від 01.08.2023 було встановлено факт порушення режиму використання земель при обробітку ОСОБА_2 орендованої земельної діяльнки з кадастровим номером 5922085000:10:001:0230 шляхом її розорювання та засадження сільськогосподарською культурою «соя», що вбачається із протоколу огляду. Посіви мають однорідний характер та під них використано переважну частину вказаної ділянки площею 42,6 га.

Аналогічним чином орендарем використовувалася земельна ділянка і у 2020 та 2021 роках, що підтверджується актами перевірки ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 02.10.2020 та 17.09.2021 під час яких установлено нецільове використання, зокрема в першому випадку - ділянка використовувалась для вирощування технічної сільськогосподарської культури «соняшник», а в другому - технічної сільськогосподарської культури «кукурудза», що є порушенням вимог ст.ст. 25 та 37 Закону України «Про охорону земель».

На обґрунтування підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді вказано, що статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 4, 5 ст. 56 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Необхідність пред`явлення цього позову зумовлена потребою у забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства, повернення територіальній громаді земельної ділянки природно-заповідного фонду, захисту довкілля і реалізації екологічних прав громадян, а також контролю за використанням і розпорядженням майном відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання та розпорядження відбувалося згідно з вимогами законодавства.

Прокурор Конотопської окружної прокуратури Шерудило В.О. підтримав позов фактично пославшись на обставини викладені вище.

Сільській голова Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області Боярчук А.М. подав клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника, вимоги підтримує (а.с. 141, 142-143).

Відповідач ОСОБА_2 заперечуючи задоволенню позову вказав на бажання продовжити договір оренди землі та сплату заборгованості. При цьому підтвердив факт нецільового використання орендованої ділянки (сіножаті) шляхом засівання культурами «соняшника», «кукурудзи», «рапсом», а також - не оформлення охоронного зобов`язання.

Суд, вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши представлені докази дійшов висновку про задоволення позову.

Щодо представництва прокурора у даній справі, то необхідно зазначити таке.

Згідно з частинами 3-5 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 1, абз. 1 ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій має право звертатися до суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави (ст. 55 Конституції України), але не на загальних підставах, а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Конституція України та Закон України «Про прокуратуру» не визначають перелік випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Наприклад, таке право виникає тоді, коли прокурор діє в інтересах громадян, які за певних очевидних і об`єктивних причин не здатні захистити свої порушені або оспорювані права чи реалізувати процесуальні повноваження. Здійснювати захист інтересів держави в суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належать відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки означенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього, або ж звертається в інтересах громадян, які за віком, станом здоров`я чи соціально-правовим статусом самі не спроможні захистити свої права. Таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен обґрунтувати, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Саме такий правовий висновки викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2020 року у справі № 693/1344/16-ц (провадження № 61-45445св18).

Виконуючий обов`язки керівника Конотопської окружної прокуратури обґрунтував право звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі Попівської сільської ради фактичною бездіяльністю ради, яка послалася на відсутність коштів для сплати судового збору, що підтверджується відповідними листами переписки між зазначеними органами.

На переконання суду прокурор обґрунтовував порушення інтересів держави, визначив орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, та вказав, у чому полягає бездіяльність зазначеного органу щодо захисту законних інтересів держави, а саме, що Попівська сільська рада всупереч покладених на неї завдань щодо повернення у власність майна (земельної ділянки), яке використовується з відповідним порушенням умов договору оренди землі, протягом розумного строку після звернення прокурора, не вжила заходи для усунення порушень, вказаних у позовній заяві.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 522/3777/17 (провадження № 14-651цс19).

Щодо вирішення спору по суті, то суд виходить із такого.

Із представлених доказів видно, що на підставі протоколу №8 земельних торгів (аукціону) від 11.02.2020 року, того ж дня, між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській обл. та ОСОБА_2 укладено Договір оренди землі (далі Договір) за умовами якого відповідач отримав у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 43,8719 га (сіножаті) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5922085000:10:001:0230, що розташована на території Кузьківської сільської ради Конотопського р-ну Сумської обл., строком на сім років.

Пунктом 9 Договору передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на земельних торгах згідно протоколу №8 земельних торгів (аукціону) з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності від 11.02.2020 року вноситься орендарем у розмірі 125062,20 грн. на рік, що становить 53,638674%, від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації відповідно до вимог Податкового кодексу України.

За положеннями п.11 Договору орендна плата вноситься у такі строки:

За земельні ділянки державної власності, набуті в оренду за результатами земельних торгів:

- за перший рік - не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди;

- починаючи з наступного року - відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 24 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно … земельна ділянка кадастровий номер 5922085000:10:001:0230, площею 43,8719 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить на праві власності територіальній громаді Попівська сільська рада, дата реєстрації 20.07.2021 року (а.с.37).

Отже, саме до Попівської сільської ради перейшли права Орендодавця за Довором оренди земельної ділянки кадастровий номер 5922085000:10:001:0230.

За повідомленням Попівської сільської ради заборгованість по орендній платі за 2023 рік становила 125014,7 грн., проти чого не заперечував і орендар ОСОБА_2 стверджуючи, що наведений борг вже сплачений.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) (далі Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статею 24 Закону передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, встановлена договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання (наведена правова позиція викладена у постанові ОП КЦС від 09.12.2019 року у справі № 709/1089/17).

Відтак посилання прокурора на одноразову несплату орендної плати відповідачем, як підставу для розірвання спірного Договору, не заслуговує на уваги суду.

Проте, слушними є доводи прокурора на підтвердження вимог про недотримання орендарем ОСОБА_2 встановлених щодо об`єкта оренди обмежень відносно цільового використання земельної ділянки, яка за видом земельних угідь є сіножаті, та недотримання режиму використання земель природно-заповідного призначення, що є порушеннями пунктів 17, 23, 25, 28 Договору.

Вказані підстави підтверджені Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 02.10.2020 року № 593-ДК/505/АП/09/01/-20 за яким на час перевірки земельна ділянка з кадастровим номером 5922085000:10:001:0230 використовувалася для вирощування товарної сільськогосподарської продукції (соняшник) з відхиленням від затверджених у випадках визначених законом проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, чим порушені вимоги ст.ст. 25, 37 Закону України «Про охорону земель» та ст. 20 Закону «Про землеустрій», у зв`язку з чим ОСОБА_2 вручено припис про усунення порушення та притягнуто останнього до адміністративної відповідальності (а.с.63-72).

Але відповідач належних висновків не зробив і наступного року, тобто 2021, здійснив обробіток грунту та засіяв цю земельну ділянку сільськогосподарською культурою (кукурудза), що є порушенням ст. 37 Закону України, використання земельних ділянок обмежена щодо розорювання сіножатій та пасовищ (а.с.73-78). Більш того, у 2023 році обробив грунт і засіяв земельну ділянку «рапсом», що відображено у протоколі огляду місця події від 01.11.2023 року по кримінальному провадженні № 12023200450000758 від 01.08.2023 (а.с. 49-56).

Крім того, згідно умов договору та чинного законодавства встановлено обмеження щодо розорювання.

За змістом абз. 2 ч. 5 ст. 20 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі) земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Зокрема стаття 34 ЗК передбачає такий вид використання земель, як сінокосіння.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) (ч. 2 ст. 22 ЗК).

Аналізуючі вказані норми земельного кодексу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 виснувала, що вони розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель.

Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, зокрема на землі фермерського господарства, без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено (п.37 Постанови).

Разом з тим користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником, (п.39 Постанови).

У додатку №4 Постанови КМУ «Про затвердження порядку ведення Державного земельного кадастру» № 1051 від 17.10.2012 визначено, що Рілля група включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви; сіножаті - підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

Наведене свідчить про можливість експлуатації ріллі для вирощування трав і фактичну заборону використання сіноножаті для вирощування сільскогосподраських культур.

Як вже зазначалося вище земельна ділянка з кадастровим номером 5922085000:10:001:0230 за своїм цільовим призначенням належать до земель сільськогосподарського призначення, за видом використання, згідно договору оренди землі від 10.11.2020, є сіножаттю і вид її використання (вид угідь) не змінювався.

У статті 36 Закону України «Про охорону земель» закріплено, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб. Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.

Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані серед іншого дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку, забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні (ст. 35 ЗУ «Про охорону земель»).

За змістом ст. 37 цього Закону власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

Пунктом «і» статті 211 ЗК України унормовано, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою; використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

Вказані порушення є систематичними, а діяльність відповідача щодо розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території об`єкту природно-заповідного фонду, яка за своїми характеристиками відноситься до сіножатей, - такою, що не узгоджується з вимогами діючого законодавства та договору використання орендованої земельної ділянки.

Окрім порушення законодавства про охорону земель Орендарем також недотримано норми природоохоронного законодавства.

Так, згідно абз. 1 ч. І ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» серед інших об`єктів до природно-заповідного фонду України належать регіональні ландшафтні парки.

Положеннями статті 23 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об`єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

Регіональні ландшафтні парки організовуються з вилученням або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

На регіональні ландшафтні парки покладається виконання таких завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об`єктів; створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об`єктів; сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.

Розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 14.12.1995 № 237 «Про розширення мережі природного-заповідного фонду» на площі 95857.9 га із земель Буринського, Конотопського, Кролевецького, Путивльського районів Сумської області оголошено Регіональний ландшафтний парк «Сеймський» (далі - РЛП «Сеймський»).

Згідно листів комунального закладу Сумської обласної ради «РЛП «Сеймський» від 01.11.2023, Департаменту захисту довкілля та природніх ресурсів Сумської обласної державної адміністрації від 06.11.2023 та листа Головного управління Держгеокадастру в Сумській області від 07.11.2023, орендована ОСОБА_2 земельна ділянка знаходиться в межах РЛП «Сеймський».

Вказана обставина також підтверджується графічними матеріалами виготовленими спеціалістами Конотопського МРВ ГУ ДЗК в Сумській області.

Державна екологічна інспекція в Сумській області за результатами обстеження спірної ділянки надала довідку, з якої вбачається, що використання вказаної земельної ділянки для рільництва є порушенням ст.ст. 35, 37 Закону України «Про охорону земель» ст.ст. 20, 46-1 ЗК України ст.ст 21, 24, Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Зазначені обставини свідчать про недотримання орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 5922085000:10:001:0230 обмежень щодо її використання та порушення режиму використання земель природно-заповідного фонду, зокрема порушення заборони щодо розорювання сіножатей, а також могли спричинити можливі пошкодження об`єкту природно-заповідного фонду Регіональний ландшафтний парк «Сеймський» і негативно вплинути на стан природних об`єктів та навколишнього природного середовища на вказаній території в цілому.

Заборона розорювання вказаної території також підтверджується листом КЗ СОР «РЛП «Сеймський» від 28.11.2023, у якому наголошується, що зважаючи на значне видове різноманіття фауни на дослідженій території, наявності природних заплавних біотопів, в межах яких знаходять собі місце для розмноження й харчування багато видів тварин, у тому числі з різним охоронним статусом, а тому має згубний характер розорювання чи проведення інших господарських робіт, які не відповідають земельному статусу території.

Разом з цим, віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення не має першочергового значення, оскільки статус спірної земельної ділянки визначається розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом цієї території.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, що охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу, що розпорядився нею. Неприйняття цим органом рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.

За таких обставин орендована відповідачем земельна ділянка в силу імперативної вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного призначення за фактом розташування на ній об`єкта природно-заповідного фонду - регіонального ландшафтного парку.

Відповідно до ст. 44 ЗК України регіональні ландшафтні парки є природними об`єктами та включаються до земель природно-заповідного фонду.

За положеннями ст. 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

Під цільовим призначенням земельної ділянки варто розуміти визначений законодавством правовий режим її експлуатації (використання), водночас поширення на відповідну територію режиму природно-заповідного фонду, встановленого законом, обтяжує цю земельну ділянку тими обмеженнями, які вимагаються для збереження і охорони цих земель.

З огляду на викладене цільове призначення спірної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її дійсного використання за таким призначенням, оскільки з моменту оголошення РЛП «Сеймський» ця територія має статус природно-заповідного фонду.

Статтею 46-1 ЗК України (в редакції станом на час порушення відповідачем договору оренди землі) землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об`єкти.

Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення.

Режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду може бути уніфікованим (єдиним для всієї території, встановлюється для природних заповідників, заказників, пам`яток природи, заповідних урочищ та парків- пам`яток садово-паркового мистецтва) і диференційованим (різним залежно від функціонального призначення відповідних зон або інших форм диференціації території, передбачається для біосферних заповідників, національних природних парків та зоологічних парків).

Поширення на територію режиму природно-заповідного фонду, встановленого законом, обтяжує земельну ділянку тими обмеженнями, які вимагаються для збереження й охорони цих земель.

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що на території регіональних ландшафтних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей проводиться зонування з урахуванням вимог, встановлених для територій національних природних парків.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», на території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.

Статтею 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

Орендарю було відомо щодо особливостей об`єкта оренди, які могли вплинути на орендні відносини, а саме дотримання природоохоронних вимог та заборона будь-якої діяльність, що негативно впливає або може негативно впливати на стан природних об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням (п. 7 Договору). Проте, відповідач, отримавши в оренду земельну ділянку природно-заповідного фонду, не дотримався екологічних норм, які встановлені чинним законодавствам щодо режиму використання, а саме розорав її, чим грубо порушив вищенаведені вимоги законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Вказані вище обставини свідчать про не виконання відповідачем істотних умов договору оренди, які повинні забезпечувати охорону земельної ділянки і є підставами для розірвання правочину.

Крім того, ОСОБА_2 не виконав умов Договору щодо забезпечення оформлення охоронного зобов`язання на орендовану земельну ділянку в 30-ти денний термін з дати укладення договору оренди землі (п. 7, п.п.8 п.28 Договору).

Положеннями ч. 5 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» закріплено, що територія та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, які створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Приписами п.1.4. Інструкції щодо оформлення охоронних зобов`язань на території та об`єкти природно-заповідного фонду, затвердженої наказом Міністерства екології та природніх ресурсів від 25.02.2013 № 65 (далі - Інтрукція) визначено, що охоронні зобов`язання на території та об`єкти природно-заповідного фонду оформляються органами, уповноваженими згідно із Законом України «Про природно-заповідний фонд України», землекористувачам (землевласникам) у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду або їх частини, які створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають (далі - території та об`єкти природно-заповідного фонду).

Підпунктом 7 п.2.2. Інструкції визначається перелік зобов`язань, які покладаються на землекористувача (землевласника), а саме: дотримуватись встановленого режиму для території (об`єкта) природно-заповідного фонду, не здійснювати заборонену господарську діяльність, вживати заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та шкідливого впливу на територію (об`єкт) природно-заповідного фонду, дотримуватися вимог щодо використання території (об`єкта) природно-заповідного фонду, забезпечити охорону та збереження цінних природних комплексів території (об`єкта) природно-заповідного фонду.

Таким чином, укладення охоронного зобов`язання не являється звичайною формальність, а є додатковим актом, який окреслює межі дозволеної господарської діяльності на вказаній земельній ділянці.

Однак відповідачем протягом дії Договору не вжито жодних заходів щодо укладення охоронного зобов`язання на вказану земельну ділянку, що підтверджується відповідним листом Дерпартаменту захисту довкілля та природніх ресурсів Сумської ОДА від 07.12.2023, а відтак дане порушення є ще однією підставою розірвання договору оренди землі згідно положень п.35 Договору.

За правилами ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону «Про оренду землі», на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктами 11.3, 12.1 Договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим договором, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених чинним законодавством України. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та цього договору.

Підсумовуючи викладене слід дійти висновку, що порушення умов договору оренди землі, яким передано в оренду земельну ділянку, що відноситься до сіножатей, тобто використання орендарем земельної ділянки в інших цілях ніж для сінокосіння є підставою для розірвання договору оренди землі.

Статтею 34 Закону «Про оренду землі» передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Отже, повернення відповідачем орендованої земельної ділянки Попівській сільській раді є правовим наслідком розірвання договору оренди землі.

На підставі ст. 141 ЦПК України за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню сплачений Сумською обласною прокуратурою судовий збір в розмірі 5368,00 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 207, 319, 324 386, 526, 530, 626, 628, 792 ЦК України, ст. ст. 15-1, 93, 122, 152 ЗК України, ст.ст. 1, 3, 5, 7, 9-13, 81, 89, 141, 263-265, 273 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги виконуючого обов`язки керівника Конотопської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі позивача Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області, задовольнити.

Розірвати договір оренди землі від 11.02.2020 року укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_2 .

Зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку площею 43,8719 га з кадастровим номером 5922085000:10:001:0230 територіальній громаді в особі Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце реєстрації АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Сумської обласної прокуратури (м. Суми вул. Герасима Кондратьєва, 33, код ЄДРПОУ 03527891, р/р НОМЕР_2 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) понесені судові витрати в розмірі 5368 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 10.05.2024 року.

Суддя Кравченко В. О.