Ухвала

від 13.05.2024 по справі 372/2584/24

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/2584/24

Провадження 4-с-19/24

ухвала

Іменем України

13 травня 2024 року Обухівський районний суд Київської області у складі судді Тиханського О.Б., вивчивши скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою в порядку статті 447 ЦПК України.

Зі змісту скарги ОСОБА_1 вбачається, що нею оскаржуються дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипів Андрія Миколайовича у виконавчому провадженні № 63255955 щодо визнання відмови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва Андрія Миколайовича щодо винесення постанови про відкладення проведення виконавчих дій відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» неправомірною; зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва Андрія Миколайовича винести постанову про відкладення проведення виконавчих дій відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»; зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва Андрія Миколайовича негайно повідомити Державне підприємство «СЕТАМ» про зупинення електронного аукціону (торгів) реєстраційного номеру лоту №547021; зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва Андрія Миколайовича здійснити перевірку майна на предмет його цілісності, а саме: Будинок загальною площею 1366,4 кв.м, житлова площа 236,0 кв.м та земельна ділянка загальною площею 0,2500 га, К.Н.:3223186801:13:012:0029, адреса: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер лота: 547021).

За результатами вивчення скарги та доданих до неї документів суддя дійшов висновку, що скаргу подано з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства.

Так, відповідно до положень статті 19 ЦПК України, яка визначає компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ, у порядку цивільного судочинства розглядаються справи що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення у цивільній справі регламентований нормами розділу VII ЦПК України (Судовий контроль за виконанням судових рішень).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій (стаття 449 ЦПК України).

Стаття 451 ЦПК України визначає, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина 1 статті 4 КАС України визначає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта власних повноважень або іншої особи.

Згідно абзацу 7 частини 1 зазначеної норми суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Пунктом першим частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових чи індивідуальних актів) дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (статті 124, 129 Конституції України, стаття 18 ЦПК України).

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

Конституційний принцип обов`язковості виконання рішення суду реалізується, зокрема, на стадії виконавчого провадження, яке являється завершальною стадією судового провадження, спрямованою на реальне поновлення порушених прав.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» - рішення, дії чи бездіяльність виконавця, щодо виконання судового рішення, можуть бути оскаржені сторонами(стягувач, боржник), іншими учасниками (виконавець, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, оцінювач, особи, права інтелектуальної власності яких порушені) та особами (поняті, працівники поліції, представники органів опіки і піклування, інших органів та установ) до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом.

При цьому сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність виконавців, щодо виконання судових рішень, згідно зі ст. 383 ЦПК України може бути подана - стягувачем або боржником, згідно зі ст. 1212 ГПК України стягувачем, боржником або прокурором. При цьому відповідно до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій,мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою про оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавця.

Виходячи з положень вищезазначених норм, у разі оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавця, щодо виконання судових рішень, виданих у межах цивільного чи господарського судочинства, особами, які не є сторонами (їх представниками) у виконавчому проваджені або не є прокурором в межах господарського спору, то така скарга підлягатиме розгляду відповідно до ст.181 КАС України.

Така позиція підтверджена судовою практикою та викладена, зокрема у Постанові ВСУ від 13.01.2016р. у справі №6-2850цс15; п.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України (ВАСУ) «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 13.12.2010 р. №3; п. 9.8 постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012р. № 9, п.6постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 7.02.2014 р. № 6.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Судом установлено,що ОСОБА_1 звернулась зскаргою надії приватноговиконавця,щодо відмовиприватного виконавцящодо винесенняпостанови провідкладення проведеннявиконавчих дій;щодо зобов`язанняприватного виконавцявинести постановупро відкладенняпроведення виконавчихдій;щодо зобов`язанняприватного виконавцянегайно повідомитиДП «Сетам»про зупиненняелектронного аукціону. Вважаючи у зв`язку із цим свої права та інтереси порушеними та такими, що потребують захисту, заявник звернувся до суду з даною скаргою.

Даний спір виник з публічно-правових відносин, отже належить до компетенції адміністративних судів.

За наведених вище підстав скарга не може бути призначена до розгляду, а тому суд із застосуванням аналогії закону вбачає підстави для її повернення.

Керуючись частиною 9 статті 9, частиною 4 статті 185 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.Б. Тиханський