Рішення

від 13.05.2024 по справі 381/678/24

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/597/24

381/678/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Ковалевської Л.М.,

за участю секретаря - Кавунець А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів Київської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом керівника Фастівської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Фастівської міської ради Київської області, комунального некомерційного підприємства Фастівської міської ради «Фастівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Фастівської окружної прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі Фастівської міської ради Київської області, комунального некомерційного підприємства Фастівської міської ради «Фастівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» до ОСОБА_1 про стягнення коштів в розмірі 9 619,40 гривень витрачених на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що Фастівською окружною прокуратурою Київської області встановлено підстави для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави щодо стягнення витрат закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.

Так, вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12.04.2023, який набрав законної сили, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.

Потерпілий від злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, вчиненого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КНП ФМР «Фастівська БЛІЛ» у період з 25.08.2022 по 05.09.2022 (11 ліжко/днів). Згідно розрахунків, вартість лікування склала 9 619,40 грн (дев`ять тисяч шістсот дев`ятнадцять грн. 40 коп.), що підтверджується довідкою-розрахунком вартості лікування.

Загальна сума затрачених лікарнею коштів на лікування потерпілого не відшкодована, а тому вважає, що вартість стаціонарного лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2 у КНП ФМР «Фастівська БЛІЛ» підлягає стягненню з відповідача.

Ухвалою судді від 01 березня 2024 року провадження у справі було відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 15 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник Фастівської окружної прокуратури, представник Фастівської міської ради, представник КНП ФМР «Фастівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» у судове засідання не з`явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, подали письмову заяву про підтримання позову та розгляд справи в їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день розгляду справи повідомлений судом належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12.04.2023 у справі № 381/3759/22 (кримінальне провадження № 12022111310001239 від 26.08.2022) ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України (а.с.13-19).

Вищевказаним рішенням суду встановлено, що 25 серпня 2022 року близько 21 години 17 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Hyundai» модель «Sonata» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по автомобільній дорозі в напрямку вулиці Польова села Триліси Фастівського району Київської області, де в порушення вимог підпункту б) пункту 2.3. ПДР, відповідно до якого «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну», Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, також в порушення вимог підпункту а) пункту 2.9 ПДР, відповідно до якого «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а також в порушення вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди», при виникненні перешкоди у вигляді руху пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку водій ОСОБА_1 об`єктивно був спроможний виявити, не застосував заходів зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_2 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку, множинних забійних ран голови, обличчя, закрита травма живота з розривом брижі попереково-ободової кишки, перелом 9-10 ребер праворуч, забій нижньої долі правої легені, лівосторонній пневмоторакс.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог підпункту б) пункту 2.3, підпункту а) пункту 2.9, пункту 12.3, підпункту б) пункту 21.11 та пункту 21.16 Правил дорожнього руху України перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив порушення Правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286-1 КК України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12022111310001239 від 26.08.2022 за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, здійснювалося Фастівською окружною прокуратурою Київської області.

Згідно вказаного вироку цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

У відповідності вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1206 Цивільного кодексу України, особа, що яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи потерпілого.

Частиною 3 цієї статті визначено, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, "у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалось. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Окрім того, відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.1995 № 545.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.

Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи може бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Якщо потерпілий на час розгляду справи продовжує стаціонарно лікуватись, витрачені на його лікування кошти стягуються із засудженого по день постановлення вироку. Витрати на подальше лікування потерпілого можуть бути стягнені із засудженого в порядку цивільного судочинства.

Відшкодуванню підлягають тільки кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого в лікарні, госпіталі, диспансері чи в іншому стаціонарному лікувальному закладі. Всі інші витрати (наприклад, пов`язані з наданням потерпілому швидкої або невідкладної медичної допомоги, на амбулаторне лікування тощо) не відшкодовуються.

Також п. 3 Порядку зазначає, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб.

У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Таким чином, відповідач зобов`язаний у повному обсязі відшкодувати витрати на стаціонарне лікування осіб, які потерпіли від злочину.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

На час розгляду судом кримінального провадження щодо ОСОБА_1 цивільний позов, у порядку ст. 128 КПК України, прокурором не заявлявся.

Як вбачається з листа генерального директора Комунального некомерційного підприємства Фастівської міської ради «Фастівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» від 10.01.2024 № 01-06/19 потерпілий від кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КНП ФМР «Фастівська БЛІЛ» у період з 25.08.2022 по 05.09.2022 (11 ліжко/днів). Згідно розрахунків, вартість лікування склала 9 619,40 грн.(а.с.20-22).

Загальна сума затрачених лікарнею коштів на лікування потерпілого не відшкодована. Процесуальний порядок повернення коштів, використаних КНП ФМР «Фастівська БЛІЛ» на лікування ОСОБА_2 , підприємством не застосовувався, що також підтверджується вищезазначеним листом.

Відповідно до Статуту КНП ФМР «Фастівська БЛІЛ» є лікарняним закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та Статутом.

Згідно п. 3.1 Статуту основною метою діяльності Підприємства є забезпечення медичного обслуговування населення шляхом надання йому медичних послуг в порядку та обсязі, встановленому законодавством.

Підприємство створене рішенням Фастівської міської ради від 03.06.2016 № 03-07-УІІ шляхом реорганізації (перетворення) комунального закладу Фастівської центральної районної лікарні у комунальне некомерційне підприємство.

Комунальне некомерційне підприємство Фастівської міської ради «Фастівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» знаходиться у комунальній власності Фастівської міської територіальної громади в особі Фастівської міської ради.

Засновником КПН ФМР «Фастівська БЛІЛ» є Фастівська міська рада. Підприємство належить до сфери управління виконавчого комітету Фастівської міської ради.

Джерелами формування майна та коштів Підприємства є, зокрема, кошти бюджету Фастівської міської територіальної громади, кошти обласного та державного бюджету.

Засновник відповідно до п. 7.3.3 здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є комунальною власністю Фастівської міської територіальної громади в особі Фастівської міської ради.

В межах повноважень, наданих Статутом (п.4.7), КНП ФМР «Фастівська БЛІЛ» має право укладати угоди (договори), набувати майнових прав та особистих немайнових прав, нести обов`язки, бути особою, яка бере участь у справі, що розглядається в судах України, міжнародних та третейських судах.

Таким чином, враховуючи вказане, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь держави в особі Фастівської міської ради та Комунального некомерційного підприємства Фастівської міської ради «Фастівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» потрібно стягнути витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 , понесені закладом охорони здоров`я, в сумі 9619 грн. 40 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 19, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1206 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов керівника Фастівської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Фастівської міської ради Київської області, комунального некомерційного підприємства Фастівської міської ради «Фастівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину - задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , прож. за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави в особі Фастівської міської ради, в особі Комунального некомерційного підприємства Фастівської міської ради «Фастівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» витрати, понесені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 9 619 грн. (дев`ять тисяч шістсот дев`ятнадцять гривень) 40 коп. (на р/р НОМЕР_3 , АТ «Ощадбанк» МФО 322669, ЄДРПОУ 01994238.)

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М.Ковалевська