Рішення

від 07.05.2024 по справі 757/4576/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/4576/24-ц

пр. № 2-354/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвиновій І. В.,

при секретарі судового засідання - Орел А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Шериф-ГШР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,

ВСТАНОВИВ:

I. Позиції учасників справи.

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила стягнути із ТОВ «Везем шиппінг» суму заборгованості за договором № 11686876 про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони від 28 травня 2021 року у розмірі 6 420, 00 грн за надані послуги по договору та судовий збір - 3 028, 00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 28 травня 2021 року між ПП «ШЕРИФ-ОХОРОНА 02» та ОСОБА_1 укладений договір N 6176015 про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони, за умовами якого виконавець надає послуги замовнику в обсягах та кількості, які ним обрані, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

В порушення умов договору відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань по сплаті вартості наданих послуг, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду має заборгованість в сумі 6 420 ,00 грн.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

II. Процесуальні дії та рішення суду.

26 січня 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 31 січня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

31 січня 2024 року судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру з інформацією про відсутність відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача фізичної особи, 12 лютого 2024 року - про відсутність зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 .

Станом на 19 лютого 2024 року залишаються без відповіді запити суду про наявну інформацію щодо зареєстрованої / задекларованої адреси місця проживання відповідача, якою володіє КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» та відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області.

21 лютого 2024 року ухвалою судді у справі відкрито провадження, для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Разом з позовною заявою представник позивача подав клопотання про розгляд справи за відсутності представників позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та постановлення судом заочного рішення у справі.

Враховуючи подане завчасно клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, він не з`явився у судове засідання.

Відповідача у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про час, дату і місце призначеного судового засідання, не з`явився, заяви по суті або з процесуальних питань до суду не надходили.

Згідно з частиною першою ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено частиною сьомою ст. 178 Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

III. Фактичні обставини справи.

28 травня 2021 року ПП «ШЕРИФ-ГШР» та ОСОБА_1 укладено договір № 11686876 про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони.

Відповідно до умов договору, виконавець надавав обраний замовником перелік послуг визначених п.1.3. договору а саме: - п.п. 1.3.1. Договору, охорона об`єкта - здійснюється виконавцем шляхом спостереження за станом технічних засобів охоронної сигналізації, яка встановлена на об`єкті замовника та автоматично сповіщає про проникнення в приміщення чи порушення архітектурно-будівельних конструкцій, а також забезпечення негайного виїзду групи швидкого реагування, з метою вжиття заходів, спрямованих на встановлення причин спрацювання ос, та при необхідності - затримання осіб, які проникли на об`єкт».

Пунктом 1.2. договору визначено, що послуги надаються за адресою, яка вказана в додатку №1. Так, згідно п.1. додатку №1 до договору адреса об`єкта - АДРЕСА_1 .

Вартість обраних замовником послуг, згідно переліку викладеному в пункті 1.3. договору, визначаються у додатку №1 (пункт 2 договору). В свою чергу згідно п. 2. додатку №1 вартість обраних Замовником послуг складає 360,00 грн за один місяць їх надання.

Згідно положень п. 2.3. договору, оплата за цим договором здійснюється на умовах передоплати і проводиться замовником щомісячно, протягом перших п`яти календарних днів місяця в якому надаються послуги.

Водночас, відповідно до п. 3.2.14. договору замовник зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату послуг, що надаються виконавцем згідно умов договору.

Згідно підпункту 1 п. 4.1.4. договору виконавець має право тимчасово не надавати послуги якщо замовник має заборгованість по оплаті.

Крім того, п.п.8.1.-8.2. договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом календарного року, але у будь-якому випадку до моменту повного виконання обома сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Якщо за 15 днів до закінчення дії договору жодна зі сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовжений на той же термін, без обмежень кількості разів продовження дії договору.

З моменту підписання договору відповідачем періодично допускалось прострочення оплати за звітний місяць в яких надавались послуги. Проте з березня місяця 2022 року та до 17 липня 2023 року (включно) відповідачем взагалі не здійснено жодної оплати, що підтверджується детальним розрахунком ціни позову, у зв`язку з чим в останнього утворилась істотна заборгованість перед позивачем, за отримані по договору послуги.

З 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення рф, але підприємство продовжувало свою роботу по охороні об`єктів, всіх без винятків. Робота контактного центру не припинялася ні на хвилину, були клієнти які повідомляли про призупинення надання послуг, а Відповідач ніяким чином не проінформував про відключення чи призупинення надання послуг по об`єкту який зазначений в п. 1. додатку №1 до договору. Позивач в тяжку хвилину в країні та керуючись власною клієнторієнтованістю не припиняв надавати послуги тим самим виконав свої зобов`язання за Договором належним чином, надавши відповідні послуги в повному обсязі.

Позивач протягом всього періоду за який не було оплати за надані послуги, намагався встановити контакт з Відповідачем, але всі спроби не мали успіху, оскільки останній не відповідав на дзвінки Виконавця.

В зв`язку з невиконанням грошових зобов`язань, позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення-вимогу вих. № 08-12/22-2 від 21 грудня 2023 року про неналежне виконання зобов`язань за договором, сплату грошових коштів. Вказаною вимогою відповідач був повторно проінформований про припинення надання послуг згідно договору на підставі п. 4.1.4. з 18 липня 2023 року.

Проте, відповідач так і не виконує грошові зобов`язання по сплаті вартості наданих позивачем послуг. Станом на дату подачі позову сума заборгованості відповідача за отримані по договору послуги складає 6 060, 00 грн.

Крім того п. 5.1.1. договору встановлено, що за несвоєчасну оплату наданих виконавцем послуг протягом календарного місяця, зобов`язується оплатити штрафні санкції у розмірі 100% вартості послуг виконавця, зазначених в п. 2. додатку №1 до договору, що становить 360, 00 грн.

Керуючись пунктом 5.1.1 договору штраф у розмірі 100% вартості послуг виконавця, зазначених в п. 2. додатку №1 до договору за несвоєчасну оплату наданих виконавцем послуг підлягає стягненню в розмірі 360, 00 грн.

Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань.

IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Згідно з пунктом 1 частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частити другої ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до часини першої ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина друга ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша ст. 627 ЦК України).

Згідно з частино першою ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

3а приписами ст. 978 ЦК України встановлено, що за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

На підставі досліджених доказів, суд приходить до висновку, що обсяг заборгованості знайшов своє документальне підтвердження, тому підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПП «Шериф-ГШР» в загальному обсязі 6 420, 00 грн.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

V. Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, беручи до уваги те, що понесені позивачем судові витрати в сумі 3 028,00 грн. пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим з урахуванням ціни позову, згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 24, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст.1-16, 202-204, 207, 509, 526, 546, 570, 610, 635, 655, 656 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 139-141, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «Шериф-ГШР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг задовольнити.

Стягнути з Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Приватного Підприємства «ШЕРИФ-ГШР» (ідентифікаційний код юридичної особи: 41530947; вул. Мешкова, буд. 20, с. Гнідин, Бориспільський р-н, Київська обл., 08340) заборгованість за договором № 11686876 про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони від 28 травня 2021 року у розмірі 6 420, 00 грн за надані послуги по договору і судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено .

Суддя І. В. Литвинова