Постанова

від 14.05.2024 по справі 181/2142/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3380/24 Справа № 181/2142/23 Суддя у 1-й інстанції - Літвінова Л.Ф Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого судді: Новікової Г.В.

суддів:Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря Драгомерецької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шпакової О.С. на ухвалу Межівського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2024 року у цивільній справі за позовом Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі: Слов`янської об`єднаної територіальної громади в особі Слов`янської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Дніпропетровська обласна державна адміністрація обласна військова адміністрація, Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЕТРЕЙД» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року Першотравенська окружна прокуратура Дніпропетровської області звернулась до суду із зазначеним позовом, разом із яким подала заяву про його забезпечення.

В обґрунтування заяви посилалась на те, що Дніпропетровська обласна рада рішенням від 19 березня 2002 року № 525-22/ХХІІІ затвердила перелік цінних природних територій, що резервуються для подальшої організації об`єктів природно-заповідного фонду області, до якого увійшов об`єкт природно-заповідного фонду «Сухий Бичок», розташований у Межівському районі Дніпропетровської області.

Однак, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі ГУ Держгеокадастр), попри вимоги природоохоронного законодавства, затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність фізичних осіб на території Слов`янської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області за межами населених пунктів.

В подальшому, ТОВ«Землетрейд»уклало ряд договорів купівлі-продажу таких земельних ділянок та набуло право приватної власності на них об`єднавши їх в одну земельну ділянку із кадастровим номером 1222683300:01:003:0112 площею 76, 0000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Після оформлення правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку ТОВ«Землетрейд» уклало щодо неї договір купівлі-продажу від 12 жовтня 2023 року № 1861, за яким ОСОБА_1 став власником земельної ділянки 1222683300:01:003:0112.

Однак згідно із висновком спеціаліста від 14.11.2023 року № 35-19/147, земельна ділянка з кадастровим номером 1222683300:01:003:0112., яка наразі зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , сформована та розташована в межах об`єкта природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Сухий Бичок», площею 76,0000га. За результатами наукового вивчення цього питання шляхом співставлення площі земельної ділянки із зоною охоронюваного ландшафту в ідентичному масштабі спеціаліст підтвердив

накладення площі земельної ділянки із кадастровим номером 1222683300:01:003:0112 та вказаної охоронюваної зони.

Просили накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 1222683300:01:003:0112 площею 76, 0000 га; заборони ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) здійснювати будь-які дії із земельною ділянкою з кадастровим номером 1222683300:01:003:0112 площею 76, 0000 га, що можуть призвести до погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки; заборонити державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222683300:01:003:0112 площею 76, 0000 га, у тому числі, внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру про право власності на вказану земельну ділянку, вчинення дій щодо її поділу, об`єднання або інших дій, які можуть призвести до зміни об`єкта цивільних прав.

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2024 року заяву Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 1222683300:01:003:0112 площею 76, 0000 га, розташовану на території Слов`янської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Заборонено ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) здійснювати будь-які дії із земельною ділянкою з кадастровим номером 1222683300:01:003:0112 площею 76, 0000 га, що можуть призвести до погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки.

Заборонено державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222683300:01:003:0112 площею 76, 0000 га, у тому числі, внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру про право власності на вказану земельну ділянку, вчинення дій щодо її поділу, об`єднання або інших дій, які можуть призвести до зміни об`єкта цивільних прав.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати зазначену ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпеченняпозову.В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зокрема зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неспівмірним із заявленими позовними вимогами та таким, що суперечить положенням ч.10 ст. 150 ЦПК України, оскільки фактично вирішує спір по суті шляхом надання позивачеві переважного права користування спірною земельною ділянкою. Також вважає, що зазначений спосіб забезпечення позову порушує Конституційні права ОСОБА_1 , як добросовісного власника земельної ділянки, оскільки призводить до припинення ведення господарської діяльності та завдає відповідачу збитки. Наголошує, що користування відповідачем спірною земельною ділянкою в межах цільового призначення не призведе до її погіршення або знищення. Крім того вважає, що позивачем належними та допустимим доказами не доведено можливість утруднення або не виконання рішення у майбутньому.

Загалом вважає, що оскаржуване судове рішення є невмотивованим через те, що в ньому не відображені висновки суду щодо прийняття або відхилення доводів сторін з посиланням на відповідні норми права.

Першотравенською окружною прокуратурою Дніпропетровської області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просили відмовити в її задоволенні та залишити оскаржувану ухвалу без змін, як законну та обґрунтовану. Зокрема зазначали, що використання спірної земельної ділянки може призвести до пошкодження та втрати територій природно-заповідного фонду та знищення червонокнижної флори. Вважають, що обраний ними спосіб забезпечення позову є співмірним та відповідає меті, з якою вони звернулись до суду й не може розцінюватись як втручання держави у мирне володіння відповідачем з огляду на підстави та предмет позову.

В судовезасідання сторонине з`явились,про часта місцерозгляду справиповідомлені належнимчином,про щосвідчить витягіз комп`ютерноїпрограми «Д-3»щодо доставкиповісток наелектронні адресисторін тав електроннихкабінетах сторінта їхпредставників (а.с.69)Від представника ОСОБА_1 адвоката ШпаковоїО.С.надійшла заявапро слуханнясправи уїї відсутність.Крім тогоматеріали справимістять рекомендованіповідомлення провручення поштовихвідправлень сторонаму виглядіповісток.

Представник Першотравенської окружноїпрокуратури Дніпропетровськоїобласті мав прийматиучасть врежимі відеоконференції,однак назв`язок невийшов. Відповідно до ч.5 ст.212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву .

Згідно із ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до ч.13 ст.128 ЦПК України за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має електронного кабінету, та технічної можливості повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що її доводи та долучені докази дають підстави вважати про наявність між сторонами спору та наявність загрози у майбутньому не виконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої, другої статті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також інших підстав визначених законом.

Пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч.10 ст. 150 ЦПК України)

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тлумачення статей 152, 153 ЦПК України свідчить, що при вирішенні питанняпро забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.Суд повинен враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Подібних висновків дійшла Велика Палати Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 та у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17

Сукупний аналіз даних положень законодавства дає підстави вважати, що при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову, суд повинен, крім іншого, з`ясувати відомості про особу відповідача та про належність йому майна, про накладення арешту на яке просить інша сторона.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції предметом позову у даній справі є нерухоме майно, а саме: земельна ділянка земельну ділянку площею 76, 0000 га кадастровий номер 1222683300:01:003:0112 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, право на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, прокуратура виклала обґрунтування суті спору та ризиків, які можуть настати у разі невжиття заходів забезпечення позову, вказуючи на те, що спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_1 , яка не може перебувати у його власності з огляду на те, що ці землі належать до земель природного-заповідного фонду, що унеможливлює їх передачу у приватну власність.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не установлює прав та обов`язків сторін, а лише на підставі викладених обставин і наявних доказів, переконавшись, що поза розумним сумнівом дійсно є підстави вважати про наявність спору, застосовує заходи забезпечення позову.

Судом першої інстанції під час розгляду заяви прокуратури були дотримані зазначені вимоги.

Як зазначалось вище умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Як вбачається з вимог заяви про забезпечення позову, прокурор вимагав забезпечити позов шляхом накладення арешту наспірну земельну ділянку, а також заборони ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії із спірною земельною ділянкою, що можуть призвести до погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки та заборони державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки.

Також в заяві зазначалось, що спірна земельна ділянка накладається на землі природно-заповідного фонду, а саме ландшафтного заказника місцевого значення «Сухий Бичок» де є представники флори та фауни, занесені до Червоної книги України. Однак, у порушення вимог законодавства ОСОБА_1 отримав її у власність для ведення особистого селянського господарства.

Користування відповідачем, як власником землі, спірної земельної ділянки в сільськогосподарських цілях (розорювати, обробляти, здійснювати посів сільськогосподарських культур тощо) може привести до пошкодження або знищення території природно-заповідного фонду та спричинити негативні

Зазначений спосіб є співмірним із заявленими позовними вимогами щодо необхідності застосування заходів забезпечення, які випливають з фактичних обставин справи та свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що в силу положень статей 149-153 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що накладення арешту на спірну земельну ділянку є непропорційним втручанням держави у мирне володіння відповідачем його майном, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки оцінюючи пропорційність втручання у володіння майном особи та задоволення суспільного інтересу як мети такого втручання, суд першої інстанції врахував, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням відповідача у праві розпорядження вказаним майном, спір щодо земельної ділянки є реальним і носить майновий характер, а відсутність відповідного обтяження може стати дійсною перешкодою в ефективному захисті та поновленні прав, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору. Обрані заходи забезпечення позову пов`язані з предметом спору та відповідають позовним вимогам. Правові наслідки їх застосування не призведуть до невиправданих і надмірних обмежень прав відповідача, однак їх незастосування може призвести до настання незворотних наслідків для об`єкта природно-заповідного фонду через розорювання, засівання, псування та використання всупереч режиму, встановленому для територій заповідного фонду.

Щодо доводів апеляційної скарги з приводу відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову на підставі ч.10 ст. 150 ЦПК України, то слід зазначити, що з огляду на характер спірних правовідносин підстави та предмет позову у даному випадку під час вирішення питання про накладення арешту та про заборону вчиняти зі спірною земельною ділянкою дії, які можуть погіршити її стан не є тотожними заявленим прокуратурою позовним вимогам і спір при цьому не вирішено по суті.

Інші доводиапеляційної скарги стосуються питань, які підлягають вирішенню під час розгляду спору по суті позовних вимог та зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями через тлумачення процесуального законодавства на свою користь, а також не спростовують правильних по суті спору висновків суду першої інстанції.

За наведених обставин судом першої інстанції на законних підставах відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 адвокатаШпакової О.С.залишити без задоволення.

Ухвалу Межівського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: