Постанова

від 22.11.2007 по справі 15/131-07-3060(15/313-07-3060)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/131-07-3060(15/313-07-3060)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 листопада 2007 р.                                                                                    № 15/131-07-3060(15/313-07-3060)  

              Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Грейц К.В.,

суддів :Бакуліної С.В.,Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги  Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”

на постанову від 11.09.2007 року Одеського апеляційного господарського суду

у справі№ 15/131-07-3060

господарського суду Одеської області

за позовомЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”

до

1.          Закритого акціонерного товариства “Холдинг        “Т і С”;2.          Закритого акціонерного товариства            “Санаторій “Україна”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні       позивача  -                                  Одеська міська рада

провизнання недійсними договору про спільну діяльність по створенню ЗАТ “Санаторій “Україна”, статуту ЗАТ “Санаторій “Україна” і державної реєстрації ЗАТ “Санаторій “Україна” та зобов'язання виконати певні дії

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від позивача:Рябко Є.О. (довіреність від 21.11.2007р. № 21/11-1)

від відповідача-1:від відповідача-2:не з'явилисьне з'явились

від третіх осіб:не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Петров В.С.) від 11.07.2007 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Мирошниченко М.А., судді –Ліпчанська Н.В., Шевченко В.В.) від 11.09.2007 року, у справі № 15/131-07-3060 в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти, справу передати на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.235 ЦК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідачі не надіслали.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідно 19.03.2003 року Приморською районною адміністрацією м. Одеси було зареєстровано підприємство “Санаторій “Україна” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” за № 26303264Ю0010206, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.

Рішенням Ради Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” № Р2-6 від 11.11.2003 року вирішено вважати доцільним створення Закритого акціонерного товариства “Санаторій “Україна” шляхом реорганізації Дочірньою підприємства “Санаторій “Україна” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України, що знаходиться за адресою: м. Одеса. Французький бульвар, 60. Пунктом 2 зазначеного рішення Ради встановлено, що формування вкладів до статутного фонду товариства здійснити таким чином, щоб доля Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” була не менше ніж 60 %.

Рішенням загальних зборів Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” № 6/2 від 15.01.2004 року (протокол № 6) було надано згоду Закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” виступити співзасновником Закритого акціонерного товариства “Санаторій “Україна” шляхом реорганізації Дочірнього підприємства “Санаторій “Україна”, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60, також вирішено передати у власність ЗАТ “Санаторій “Україна” як внесок ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” до його статутного фонду цілісний майновий комплекс Дочірнього підприємства “Санаторій “Україна”, його активи і пасиви. При цьому у вказаному рішенні зазначено, що розмір статутного фонду ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” залишається без змін, але вартість виключеного зі статутного фонду майна замінюється на цінні папери (акції) ЗАТ “Санаторій “Україна”. Формування вкладів до статутного фонду ЗАТ “Санаторій “Україна” передбачено здійснити таким чином, щоб частка Закритого акціонерного товариства “Укрпрофоздоровниця” у статутному фонді новоствореного товариства була не менше ніж 60%.

12.02.2004 року між Закритим акціонерним товариством “Лізингова компанія “Хліб України” та Закритим акціонерним товариством “Укрпрофоздоровниця” укладено договір про спільну діяльність по створенню Закритого акціонерного товариства “Санаторій Україна”, згідно положень п. 1.5 якого товариство організується з метою об'єднання матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інших ресурсів засновників для підвищення конкурентоспроможності товариства, освоєння рекреаційних та курортологічних ресурсів регіону, задоволення потреб підприємств, установ, організацій та населення в послугах і товарах, створення рекреаційної інфраструктури на території України, залучення інвестицій та отримання прибутку в інтересах акціонерів та засновників товариства.

Відповідно до п. 2.3 договору від 12.02.2004 року статутний фонд створюється за рахунок вкладів засновників в обмін на акції товариства.

Пунктом 2.5 вказаного договору про спільну діяльність передбачено, що ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” передає корпоративні права в Дочірньому підприємстві “Санаторій “Україна” на суму 7 765 600.00 грн. в обмін на 60% акцій б ЗАТ “Санаторій Україна”, а ЗАТ “Лізингова компанія “Хліб України” вносить до статутного капіталу грошові кошти в сумі 5 177 100,00 грн. на рахунок товариства.

Як вбачається за матеріалів справи, 19.05.2004 року виконавчим комітетом Одеської міської ради було зареєстровано Закрите акціонерне товариство “Санаторій “Україна”, про що зроблено запис про включення відомостей про юридичну особу до ЄДРПОУ за № 15561200000008131, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 258157.

В обґрунтування позову про визнання договору про спільну діяльність недійсним як такого, що є удаваним та прикриває угоду по відчуженню майна, позивач посилається на те, що Закрите акціонерне товариство “Лізингова компанія “Хліб України” не виконало умови договору від 12.02.2004 року щодо здійснення грошових внесків до статутного фонду новоствореного товариства, більш того, після реєстрації ЗАТ “Санаторій України” уклав ряд договорів внаслідок яких товариство позбавилося права власності на майно - внесок позивача.

Відмовляючи в позові суди виходили із того, що відповідачем-1 не порушено зобов'язань за договором про спільну діяльність, оскільки повністю здійснені внески в спільну діяльність; згідно ст.235 ЦК України, обидві сторони удаваної угоди повинні мати намір приховати іншу угоду.

Касаційна інстанція відзначає таке. Стосовно доводів позивача про те, ще укладений між ним та ЗАТ “Лізингова компанія “Хліб України” договір про спільну діяльність має бути визнаний недійсним, оскільки є удаваним, тобто укладеним з метою приховати інший правочин по відчуженню майна, то  стаття 235 ЦК України не передбачає в якості правових наслідків удаваного правочину визнання останнього недійсним, а відзначає, що якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Крім того, позивач в позові не наводить будь-яких обставин з якими ст.ст.203, 215 ЦК України пов'язують право вимагати визнання угоди недійсною. До речі позивач в якості правового обґрунтування позову і не посилається на вищенаведені норми (а.с.2-4). Разом з тим, будь-які дії сторони по порушенню умов договору можуть бути підставою для його зміни або розірвання.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” від 04.10.2007 року № 04-12/2655 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.09.2007 року у справі

№ 15/131-07-3060 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.09.2007 року у справі № 15/131-07-3060 –без змін.

Головуючий-суддя                                          К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна

О.Глос