Постанова

від 13.05.2024 по справі 930/1118/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 930/1118/22

Провадження № 22-ц/801/888/2024

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 рокуСправа № 930/1118/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Берегового О.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Куленко О.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_2 , Фермерське господарство «Лемешівка Агро»,

розглянув апеляційну скаргу представника відповідача Фермерського господарства «Лемешівка Агро» адвоката Аваєвої Наталії Валеріївни на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 27 лютого 2024 року, постановлену місцевим судом під головуванням судді Алєксєєнка В.М., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «Лаптєва Леонтія Артемовича», Фермерського господарства «Лемешівка Агро» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом витребування земельної ділянки,

встановив:

В червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Селянського фермерського господарства «Лаптєва Леонтія Артемовича», Фермерського господарства «Лемешівка Агро» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом витребування земельної ділянки.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 13 лютого 2024 року прийнято відмову від позову та закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Лаптєва Леонтія Артемовича, Фермерського господарства "Лемешівка Агро" про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом витребування земельної ділянки.

20 лютого 2024 року представник відповідача Фермерського господарства «Лемешівка Агро» - адвокат Аваєва Н.В., звернулась до суду з заявою щодо компенсації Фермерському господарству «Лемешівка Агро» здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, в якій просила стягнути із позивача ОСОБА_1 на користь ФГ «Лемешівка Агро» судові витрати у розмірі 7000 гривень, мотивуючи свою заяву тим, що представником відповідача надавалася Відповідачу правнича допомога, розмір якої відповідно до Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги №133 від 30 серпня 2021 року становить 10000 гривень, та яка відповідно до Додаткової угоди від 19 лютого 2024 року до Договору про надання правової допомоги №133 від 30 серпня 2021 року у зв`язку із закриттям провадження у справі зменшена до 7000 грн.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 27 лютого 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача Фермерського господарства «Лемешівка Агро» - адвоката Аваєвої Наталії Валеріївни щодо компенсації Фермерському господарству «Лемешівка Агро» здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи №930/1118/22 відмовлено.

Ухвала Немирівського районного суду Вінницької області від 27 лютого 2024 року мотивована тим, що представником відповідача не надано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що чітко передбачено частиною 3 статті 137 ЦПК України. Крім того, заявником не доведено зловживання стороною позивача процесуальними правами, як це передбачено ч. 6 ст. 142 ЦПК України.

Не погодившисьіз зазначеноюухвалою суду,представник відповідачаФермерського господарства«Лемешівка Агро»адвокат АваєваНаталія Валеріївнаподала апеляційнускаргу, у якій, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, просила суд скасувати ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 27 лютого 2024 року та постановити нову постанову, якою стягнути з ОСОБА_1 на користь ФГ «Лемешівка Агро» судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 7000,00 грн. Також стягнути судові витрати понесені в суді апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку заявника суд попередньої інстанції неправильно застосував норми закону та останні правові висновки Верховного Суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат. Покликається на те, що розгляд клопотання про компенсацію судових витрат мав проводитись за участі сторін в судовому засіданні з метою реалізації принципів гласності, змагальності цивільного судочинства, а також дотриманням прав, визначених ст. 43 ЦПК України. Витрати на правову допомогу виникли внаслідок причинно-наслідкового зв`язку, що виник після звернення позивача із вказаним позовом. Поряд з цим покликається на доведеність та обґрунтованість понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, покликається на ті ж самі обставини, які викладені в заяві щодо компенсації судових витрат.

Сторони не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направили, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

13 травня 2024 року представник відповідача Фермерського господарства «Лемешівка Агро» адвокат Аваєва Наталія Валеріївна подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з її зайнятістю в іншому судовому засіданні в Одеського апеляційного суду, що свідчить про те, що їй відомо про дату та час розгляду справи.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

Враховуючи, що причиною неявки представника відповідача Фермерського господарства «Лемешівка Агро» адвоката Аваєвої Наталії Валеріївни є надання переваги участі у розгляді іншої справи, що не є поважною причини неявки у судове засідання в суді апеляційної інстанції, а тому судом відхиляється.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

Із тексту оскаржуваної ухвали вбачається, що 27 лютого 2024 року у відкритому судовому засіданні в день винесення оскаржуваної ухвали головуючим суддею Алєксєєнком В.М. при секретарі Загребельному С.В. згідно із ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Згідно з частинами другою, четвертою - шостою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Аналіз матеріалів свідчить, що відомості про належне повідомлення сторін у справі, зокрема, відповідача ФГ «Лемешівка Агро» (заявника) у матеріалах справи відсутні.

Отже суд першої інстанції розглянув заяву за відсутності учасника справи відповідача ФГ «Лемешівка Агро», належним чином не повідомленого про місце, дату та час судового засідання.

У постанові Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) зроблено висновок, що:

«обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою».

За ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Невиконання (неналежне виконання) судом зазначеного вище обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Відповідно до ст. ст. 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

В рішенні від 08 листопада 2018 у справі «Созонов та інші проти України», в якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. На національні суди покладено обов`язок з`ясувати чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.

За ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням вимог частин другої, четвертої - шостої статті 128 ЦПК України, оскільки відповідача ФГ «Лемешівка Агро» не було в установленому законом порядку повідомлено про день, час та місце розгляду їх клопотання про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відтак, розгляд указаної заяви за відсутності належним чином повідомленого заявника порушує права фермерського господарства.

За таких обставин, враховуючи те, що суд першої інстанції не забезпечив реалізацію процесуальних прав ФГ «Лемешівка Агро», що є обов`язковою підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, ухвала Немирівського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Так, у відповідності до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно з ч. 1,2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 6 ст. 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача в строк визначений ч. 6 ст. 142 ЦПК України подала відповідне клопотання з додатками про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та доказами направлення такого сторонам по справі (а.с. 198).

З вимог статті 137, 141 ЦПК України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

На підтвердження надання та понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною відповідача подано до суду:

На підтвердження надання та понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною відповідача подано до суду:

-ордер серії АІ № 1178853 від 30 листопада 2021 року про надання правничої (правової) допомоги ФГ «Лемешівка Агро». у Немирівському районному суді Вінницької області адвокатом Аваєвою Н.В. на підставі договору про надання правової допомоги № 133 від 30 серпня 2021 року (а.с. 121);

-договір про надання правової допомоги № 133 від 30 серпня 2021 року, який укладений між ФГ «Лемешівка Агро» та адвокатом Аваєвою Н.В., предметом якого є надання виконавцем правової допомоги у вигляді: «представлення інтересів замовника в…», «…судах усіх рівнів та підпорядкованості…», «… складання запитів, заяв, скарг, листів, процесуальних документів тощо» (п. 1.2. Договору). Про надання правової допомоги у суді по конкретній судовій її номер зазначається у акті приймання-передачі наданої правової допомоги або у Додатковій угоді до цього Договору (п. 1.3 Договору). Вартість правової допомоги, що надається за цим договором Виконавцем, узгоджена Сторонами, та сплачується Замовником на підставі виставлених Виконавцем рахунків або згідно Додаткової угоди до цього Договору (п. 3.1. Договору). Вказаний договір підписаний сторонами (а.с. 201-202);

-додаткову угоду від 30 червня 2022 року до договору про надання правової допомоги № 133 від 30 серпня 2021 року, відповідно до п.1, 3 сторони визначили, що у відповідності до п. 3.1. Договору узгодили вартість правової (правничої) допомоги (гонорару у фіксованому розмірі) по справі № 930/1118/22 в суді першої інстанції 10000,00 гривень та домовились, що при визначені вартості правової допомоги (гонорару) у фіксованому розмірі, складання акту виконаних робіт не є обов`язковим. Вказана додаткова угода підписана сторонами (а.с. 208, зворот);

-додаткову угоду від 19 лютого 2024 року до договору про надання правової допомоги № 133 від 30 серпня 2021 року, відповідно до п. 1, 2, сторони визначили, що у відповідності до п. 3.1. Договору узгодили зменшити вартість правової (правничої) допомоги (гонорару у фіксованому розмірі) по справі № 930/1118/22 в суді першої інстанції до 7000,00 грн в зв`язку поданням позивачем у цій справі заяви про відмову від позову та домовились, що при визначені вартості правової допомоги (гонорару) у фіксованому розмірі, складання акту виконаних робіт не є обов`язковим. Вказана додаткова угода підписана сторонами (а.с. 209);

-рахунок на оплату № 20240219/007 від 19 лютого 2024 року, в якому зазначено отримувач ОСОБА_3 , платник ФГ «Лемешівка Агро» на суму 7000,00 грн за надання правової (правничої) допомоги в суді першої інстанції у справі 930/1118/22 на підставі Договору № 133 від 30 серпня 2021 року, ДУ № б/н від 19 лютого 2024 року (а.с. 200, зворот).

Таким чином, заявником подано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому, колегія суддів вважає, що в цьому випадку неподання представником відповідача ФГ «Лемешівка Агро» адвокатом Аваєвою Н.В. попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат не порушило принципи змагальності та рівності та не завадило іншим учасникам спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості (необґрунтованості) та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Висновки місцевого суду про те, що відповідачем не наданий детальний опис робіт (наданих послуг) не заслуговують на увагу та спростовуються вказаними документами, які містяться в матеріалах справи, зокрема, договором про надання правової допомоги та додаткового угодою від 19 лютого 2024 року до договору про надання правової допомоги № 133 від 30 серпня 2021 року, в якому зазначено про вартість правової (правничої) допомоги у цій справі, а саме після подання позивачем заяви про відмову від позову, а також що складання акту виконаних робіт не є обов`язковим.

Крім того, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у справі № 922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про розподіл витрат, відповідачем на професійну правничу допомогу, взявши до уваги надані стороною докази надання такої допомоги, дійшов висновку про те, що визначений стороною відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 7000,00 грн., є явно завищеним, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою.

Так, даний спір для адвоката є спором незначної складності. Спірні правовідносини регулюються загальними нормами ЦК України, та окремими положеннями спеціального законодавства. Крім того, в постановах Верховного Суду викладені висновки в схожих правовідносинах. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Відтак, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належним чином обґрунтованими та дійсно понесеними у зв`язку з наданням необхідної за обставин цієї справи правової допомоги.

Враховуючи складність справи, необхідність надання відповідачу ФГ «Лемешівка Агро» адвокатом Аваєвою Н.В. послуг під час розгляду справи та їх характер, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, взявши до уваги надану професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що співмірним між ціною позову та розумністю судових витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі, надання якої доведено відповідними доказами, з урахуванням майнового стану сторін та конкретних обставинах справи, є 3000 грн.

Поряд з цим, колегія суддів вважає помилковими також висновки місцевого суду в оскаржуваній ухвалі з приводу того, що під час розгляду вказаної справи дії чи бездіяльність позивача та його представника не визнавалися судом як зловживання процесуальними правами і будь-які заходи процесуального примусу до позивача чи її представника не застосовувались, за наступних підстав.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першою статті 4 ЦПК України.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

У статті 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

Загальне правило щодо розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду передбачено частиною третьою статті 142 ЦПК України, згідно з якою у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду: від 21 квітня 2021 року в справі № 199/9188/16-ц, від 07 липня 2021 року в справі № 554/4353/17).

Висновки місцевого суду про те, що у відповідності до частини п`ятої статті 142 ЦПК України відповідачу слід було довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, є безпідставними, оскільки вказані у частині третій та у частині п`ятій статті 142 ЦПК України підстави відшкодування витрат на користь відповідача є різними за своєю правовою природою.

Частина п`ята статті 142 ЦПК України вказує на можливість відшкодування понесених відповідачем витрат внаслідок необґрунтованих дій позивача незалежно від підстав закриття провадження (частина перша статті 255 ЦПК України).

Частиною ж третьою статті 142 ЦПК України визначено безумовне право відповідача на відшкодування витрат лише у одному випадку, а саме при відмові позивача від позову. Дане право відповідача є обов`язковим, виникає виключно у єдиному випадку закриття провадження, а саме, як у даній справі, при відмові позивача від позову, і ніяким чином не пов`язується із наявністю чи відсутністю необґрунтованих дій позивача, як помилково вважав місцевий суд.

Аналогічний висновок релевантний із позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 05 вересня 2022 року в справі № 755/3436/20 (провадження № 61-20476св21).

Отже, обставини на які посилається сторона відповідача в апеляційній скарзі як на підставу перегляду ухвали суду в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права частково знайшли своє підтвердження.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 27 лютого 2024 року, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, належить скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення клопотання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника відповідача Фермерського господарства «Лемешівка Агро» адвоката Аваєвої Наталії Валеріївни задовольнити частково.

Ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 27 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення клопотання про розподіл судових витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «Лемешівка Агро» судові витрати на правничу допомогу надану в суді першої інстанції в розмірі 3000,00 грн.

В решті клопотання залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Ю. Береговий

Судді: О.С. Панасюк

Т.М. Шемета