Постанова

від 18.04.2024 по справі 910/7352/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2024 р. Справа№ 910/7352/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 18.04.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріденс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 (повний текст рішення складено 26.12.2022)

та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 (повний текст складено 12.01.2023)

у справі № 910/7352/22 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріденс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг"

про стягнення 5 473 828,23 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кріденс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг", з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 03.10.2022, про стягнення 5 473 828,23 грн, з яких: 4 409 094,39 грн заборгованість зі сплати орендної плати, 585 266,64 грн заборгованість зі сплати операційних витрат, 35 000,00 грн заборгованість зі сплати експлуатаційних витрат, 408 896,24 грн пені, 35 570,96 грн 3% річних.

Обґрунтовуючи підстави позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Кріденс" зазначило, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" неналежно виконує умови договору оренди № 01/20 від 26.11.2020 в частині своєчасної сплати орендних платежів, операційних та експлуатаційних витрат.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що згідно з п. 3.2.2 Договору, по закінченню кожного календарного місяця оренди Орендодавець протягом 7 (семи) робочих днів надає Орендарю акт щодо оренди Приміщення та послуг. Таким чином, на думку відповідача, умовами Договору встановлено, що факт користування Приміщенням та факт надання позивачем операційних та експлуатаційних послуг у кожному календарному місяці фіксується Сторонами щомісячно шляхом підписання наданого Орендодавцем акту щодо оренду Приміщення та послуг, який за своєю правовою природою є первинним документом. З огляду на відсутність актів щодо оренди Приміщення та послуг, що підтверджували б використання відповідачем Приміщення та надання позивачем експлуатаційних та операційних послуг в період з 24.02.2022 по 31.07.2022, та відсутність зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних, складених позивачем за результатами операцій з постачання послуг оренди, експлуатаційних та операційних послуг у зазначений період, беручи до уваги, що орендою є платне користування майном та орендна плата сплачується лише за користування майном, операційні витрати є оплатою послуг, які надаються Орендодавцем та/або експлуатуючою організацією Комплексу, а експлуатаційні витрати є оплатою послуг з прибирання місць загального користування, вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати, операційних та експлуатаційних витрат за період, протягом якого Приміщення відповідачем не використовувалось та операційні й експлуатаційні послуги позивачем не надавалися, - є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач також вказує, що із настанням обставин, що не залежали від його волі та унеможливили використання ним орендованого Приміщення за визначеним в Договорі за цільовим призначенням, підтверджується листом Торгово-промислової палати № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, листами суборендарів відповідача, наказом відповідача про простій № 1/1 від 28.02.2022, публікаціями на офіційному порталі Києва (kyivcity.gov.ua) про події в м. Києві з 24.02.2022 по липень 2022 року. На думку відповідача, він має були звільнений від плати за оренду за час з 24.02.2022 відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Також відповідач вказував, що:

- позивач в позовній заяві не довів настання строку сплати орендної плати, експлуатаційних та операційних витрат за березень-липень 2022 року та, відповідно, його порушення відповідачем;

- з огляду на закріплений в законодавстві та Договорі обов`язок відповідача сплачувати всі платежі в гривні, а також відсутність визначеної в Договорі суми орендної плати та розміру операційних витрат, що підлягають оплаті в гривні, та закріплення порядку визначення такої суми (сума визначається позивачем у рахунку за курсом купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку, визначеному відповідно до даних сайту «finance.ua» на день виставлення позивачем відповідного рахунку), виконання Відповідачем обов`язку з оплати орендної оплати та операційних витрат без отримання від позивача відповідного рахунку неможливо;

- з огляду на відсутність належних доказів отримання відповідачем рахунків на оплату орендної плати за березень-липень 2022 року строк оплати орендної плати за відповідні періоди не настав та встановлення прострочення відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати в порядку ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України не є можливим;

- Договір є розірваним з 27.06.2022, відтак, у позивача відсутні підстави для нарахування будь-яких платежів за Договором з цієї дати.

В частині нарахування орендної плати, операційних та експлуатаційних витрат відповідно до рахунку СФ-0000744 від 02.04.2021 відповідач вказував, що рахунок був отриманий відповідачем 23.04.2021, тому строк його оплати настав 28.04.2021. Рахунок за квітень 2021 року був оплачений відповідачем частково, заборгованість з оплати орендної плати за квітень 2021 року складає 200 826,82 грн.

Відповідно до долученого представником відповідача розрахунку прострочення з оплати 200 826,82 грн за період з 29.04.2021 по 03.08.2022 складає 461 день, а відтак 3% річних становить 7 609,41 грн., в частині нарахованої пені відповідач заявляє вимогу про застосування позовної давності. Відповідач зазначив, що в листі вих. №17-06 від 17.06.2022 пропонував використати оплату в розмірі 716 625,01 грн (гарантійний платіж, який був авансований разом з підписанням позовної заяви) для покриття заборгованості попередніх періодів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 року позовні задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІДЕНС" заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 4 143 911 грн 12 коп., пені у розмірі 16 005 грн 62 коп., 3% річних у розмірі 7 625 грн 92 коп. та судовий збір у розмірі 62 513 грн 14 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що з огляду на умови договору, відповідач мав розрахуватись за договором оренди 10 числа поточного місяця, за який мав бути виставлений рахунок.

Суд, здійснивши власний розрахунок орендної плати за період з лютого 2022 року по липень 2022 року, взявши за основу ставки по курсу НБУ, які діяли у спірний період, визначив, що розмір орендної плати становить 4 143 911,12 грн.

Стосовно заборгованості зі сплати операційних витрат у розмірі 585 266,64 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у позові в цій частині, оскільки надання останніх не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 74, 76 ГПК України.

Щодо нарахування пені суд першої інстанції зазначив, що оскільки дію карантину було продовжено до 31 грудня 2022 року, суд в межах шестимісячного строку, а саме з 29.04.2021 нарахував пеню на суму заборгованості у розмірі 200 826,82 грн та яка за розрахунком суду становить 16 005,62 грн (нарахованої в межах шести місяців). В частині пені, нарахованої за період з лютого 2022 року по серпень 2022 року суд вказав на їх безпідставність, взявши до увагу триваючу дію форс мажорних обставин. Також суд здійснив власний розрахунок 3 % річних.

Короткий зміст додаткового рішення

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 року заяву про розподіл судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІДЕНС" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 170,24 грн.

В обґрунтування додаткового рішення суд першої інстанції зазначив про часткову обґрунтованість поданої заяви про розподіл судових витрат, а саме в розмірі 28 170,24 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" на рішення та додаткове рішення, узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 року у справі №910/7352/22 в частині задоволених позовних вимог та скасувати частково додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 року у справі №910/7352/22 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог та відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат відповідно.

Апеляційна скарга в частині оскарження рішення суду від 08.12.2022 обґрунтована тим, що суд не дослідив подані відповідачем докази неможливості використання орендованого приміщення у період з 24.02.2022 по липень 2022 (форс-мажорних обставин). Скаржник зазначив, що суд першої інстанції порушив право учасників справи на виступ з промовами (заключним словом) у судових дебатах.

Скаржник також наголошував, що судом першої інстанції неправильно застосовано ч. 1 ст. 759 та ч. 2 ст. 762 Цивільного кодексу України, а саме: суд не дослідив відсутність первинних документів, що підтверджують здійснення сторонами господарської операції з володіння та користування приміщенням. За твердженням скаржника, суд першої інстанції, встановивши наявність форс-мажорних обставин, що унеможливили використання приміщення, суд не застосував до спірних правовідносин ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" вказувало на неможливості виконання ним обов`язку зі сплати орендної плати в гривні до виконання обов`язку позивача визначити суму орендної плати в гривні, що підлягає оплаті відповідачем, на день виставлення рахунку оплати орендної плати. З огляду на умови договору, скаржник зазначив, що взяття судом за основу ставки по курсу НБУ для розрахунку орендної плати є порушенням ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України. Скаржник наголосив, що виставлення рахунків на оплату лежить на позивачеві та безпідставно був покладений судом першої інстанції на відповідача.

Скаржник також зазначив, що суд першої інстанції невірно визначив, що порядок надсилання листа від 17.06.2022 на електронну пошту позивача не був передбачений сторонами.

Апеляційна скарга в частині оскарження додаткового рішення суду від 09.01.2023 обґрунтована тим, що з огляду на не законність основного рішення, витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 28 170,24 не підлягають стягненню з відповідача.

Короткий зміст відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІДЕНС" на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" на рішення та додаткове рішення, узагальнення його доводів

16.03.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача засобами поштового зв?язку надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині - без змін з тих підстав, що оскаржуване рішення в оскаржуваній відповідачем частині та додаткове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, позивач вказував, що суд першої інстанції дослідив увесь обсяг наданих доказів у справу, з урахуванням наданих позивачем пояснень стосовно застосування відомостей сайту finance.ua.

Також, стосовно сертифікату ТПП України від 15.09.2022 № 3100-22-0840, позивач вказував, що вказаний сертифікат не може бути беззаперечним доказом наявності форс-мажорних обставин, і вказаним Сертифікатом не враховувались усі обставини, зокрема знаходження/зберігання речей у орендованому відповідачем приміщенні, передача відповідачем приміщень у суборенду, а добровільна відмова відповідачем від провадження господарської діяльності у приміщеннях жодним чином не свідчить про настання форс-мажорних обставин, не свідчить про настання таких обставин можливе припинення договорів суборенди, відсутність у відповідача коштів.

Додатково позивач вказував, що відповідно до акта приймання - передачі приміщення від 01.12.20202 позивач передав відповідачу приміщення, і згідно п. 6 вказаного акту, останній є підставою для нарахування орендної плати, а оскільки приміщення не повертались з оренди відповідачем за актом, а тому вони перебувають у володінні та користування відповідача. В свою чергу, відповідач не довів існування обставин, що є підставою для звільнення від сплати орендної плати.

Також, позивач наголошував, що:

- оскільки на момент виникнення у відповідача обов?язку зі сплати орендної плати за звітний місяць (п. 3.4.5 договору оренди) акт щодо оренди приміщення та послуг за такий місяць ще навіть не складався (п. 3.2.2 договору оренди), а тому наявність/відсутність акта щодо оренди приміщення та послуг жодного відношення до обов?язку відповідача зі сплати орендної плати за договором оренди не має;

- підстава для нарахування орендної плати за договором оренди - не відпала, договір між сторонами не припинявся та приміщення позивачу не передавались;

- акт та виславлеін позивачем рахунки - фактури за договором оренди за спірний період містять відомості про учасників, зміст та обсяг господарської операції оренди, дати складання документів, підписи сторін, у зв?язку з чим відсутні підстави для невизнання такої господарської операції;

- твердження відповідача про неотримання рахунків та відсутність в матеріалах справи актів щодо оренди приміщення та послуг, як підстави для несплати платежів за договором оренди, не є обгрунтованими та є недобросовісною спробою відповідача в односторонньому порядку відмовитись від виконання своїх зобов?язань по сплаті орендної плати, в той час , коли зустрічні зобов?язання позивача по передачі об?єкта оренди у користування виконані належим чином;

- лист відповідача № 17-06 від 17.06.2022 не був надісланий у встановлений договором спосіб (одним із способів, визначеним п. 7.5.1 договору оренди), відповідно, оригінал такого листа позивачем не отримувався, а надсилання такого листа електронною поштою - договором не передбачено, а зміст вказаного листа свідчить лише про бажання відповідача розірвати договір за згодою сторін, та не спричиняє наслідків, передбачених п. 5.4.6 договору оренди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІДЕНС" на рішення та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "КРІДЕНС" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 року у справі №910/7352/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІДЕНС" та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що:

- суд першої інстанції не дослідив доказ щодо курсу купівлі долара США згідно з даними сайту finance.ua, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин;

- офіційний курс НБУ гривні до долара США не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, з огляду на узгоджені між сторонами умови договору;

- суд першої інстанції помилково застосував шестимісячне обмеження щодо нарахування пені, оскільки п. 5.1.1. договору сторони передбачили, що нарахування пені здійснюється від суми простроченого зобов`язання за кожен календарний день прострочення;

- висновки суду щодо звільнення відповідача від відповідальності у зв`язку із наявністю форс-мажорних обставин не відповідають обставинам справи;

- суд першої інстанції не обґрунтував відмову у задоволенні вимог про стягнення експлуатаційних витрат та безпідставно відмовив у задоволенні вимог про стягнення операційних витрат.

Короткий зміст відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІДЕНС" на рішення та узагальнення його доводів

06.03.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача засобами поштового зв?язку надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині - без змін з тих підстав, що оскаржуване рішення в оскаржуваній позивачем частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу наголошував, що сторонами у Договорі (п. 3.4.2, 3.4.3, 3.4.4, 3.5.3) було визначено доларовий еквівалент орендної плати та операційних витрат, а Договір містить єдиний та безальтернативний порядок визначення суми орендної плати та операційних витрат, що підлягає сплаті у гривнях: за курсом купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку (курс купівлі долара США визначається відповідно до даних сайту finance.ua), на день виставлення Орендодавцем відповідного рахунку. Таким чином, твердження позивача про необхідність визначення гривневого еквіваленту орендної плати та операційних витрат за курсом купівлі долару США, визначеному на сайті finance.ua на дату заяви про зміну предмету позову, а не на дату виставлення позивачем відповідних рахунків - є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

При цьому, електронний доказ було досліджено судом першої інстанції - дані сайту finance.ua, і встановив наявність опублікованих даних щодо курсу купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку з кінця липня 2022 , вт.ч. на дату заяви позивача про зміну предмету позову, а також відсутність опублікованих на сайті finance.ua даних щодо курсу купівлі долару США на міжбанківському валютному ринку на дату виставлення рахунків - фактур.

Крім того, відповідач наголошував, що суд першої інстанції обгрунтовано застосовно щодо вимог позивача про стягнення пені ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Також, відповідач вказував, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що звільнення відповідача від відповідальності за договором оренди у зв?язку з настанням форс-мажорних обставин, доказів використання приміщення у спірний період матеріали справи не містять, використання відповідачем інших об?єктів нерухомості у своїй діяльності не має відношення до предмету спору, а також суд обгрунтовано відмовив у стягненні операційних витрат, оскільки відсутність зі сторони Орендодавця актів щодо оренди приміщення та послуг свідчить про ненадання і операційних витрат, як і експлуатаційних послуг.

Рух справи

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 у справі № 910/7352/22 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІДЕНС" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 910/7352/22 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі № 910/7352/22 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 910/7352/22 скасовано частково, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі № 910/7352/22 скасовано частково, ухвалено нове рішення, яким у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІДЕНС" про розподіл судових витрат відмовлено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІДЕНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" 93 769,71 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Витрати зі сплати судового збору за подачу Товариством з обмеженою відповідальністю "КРІДЕНС" апеляційної скарги покладено на заявника.

Постановою Верховного Суду від 24.10.2023 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріденс" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі № 910/7352/22 скасовано. Справу № 910/7352/22 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:

- відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати, заборгованості зі сплати експлуатаційних та операційних витрат за період з лютого 2022 року по липень 2022 року та нарахованих на цю заборгованість розміру пені і 3% річних суд апеляційної інстанції, у тому числі, дійшов висновку про те, що: Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" підлягає звільненню від орендної плати та сплати експлуатаційних та операційних витрат за весь час неможливості використання орендованого майна, починаючи з 24.02.2022 по 27.06.2022 на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України; неправомірністю нарахування позивачем орендної плати, експлуатаційних та операційних витрат за період з 28.06.2022 (частину червня 2022 року) по липень 2022 року, у зв`язку з використанням відповідачем права на односторонню відмову від Договору, який є розірваним з 28.06.2022; фактичної оплати заборгованості з орендної плати, сплати експлуатаційних та операційних витрат за 23 дні лютого 2022 року; необґрунтованості нарахування позивачем пені та 3% річних за період з 24.02.2022 по 03.08.2022;

- однак, такі висновки суду апеляційної інстанції є передчасними;

- роблячи висновок про звільнення Орендаря від сплати орендної плати, експлуатаційних та операційних витрат на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України суд апеляційної інстанції, окрім іншого, керувався тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактичного користування як відповідачем, так і його суборендарями, орендованого приміщення за період з 24 лютого 2022 по червень 2022 року" та наявністю форс-мажорних обставин;

- наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини;

- у такий спосіб підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає;

- при оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо;

- Верховний Суд у зазначеній постанові від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20 виснував про те, що саме наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини, при застосуванні частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України;

- Водночас, усупереч вказаним висновкам Верховного Суду, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові такий обов`язок поклав на Орендодавця (наймодавця), а не на Орендаря (наймача);

- при цьому, Суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, про те, що відповідний висновок суду апеляційної інстанції (недоведення позивачем належними та допустимими доказами фактичного користування орендованим приміщенням як відповідачем, так і його суборендарями) відповідає стандарту доказування та принципу змагальності сторін, з огляду на те, що впродовж розгляду справи позиція позивача, його аргументи, стосувались саме доказів, наявних в матеріалів справи. Тобто, одних і тих самих доказів, наданих як позивачем, так і відповідачем;

- позивач як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції послідовно наводив аргументи про те, що наявні у справі докази свідчать про використання орендованого приміщення як Орендарем, так і суборендарями;

- так, позивач зазначав, зокрема, те, що листи суборендарів датовані березнем-квітнем 2022 року, що свідчить про те, що принаймні у березні та квітні 2022 року орендовані приміщення суборендарями використовувались;

- також позивач зазначав, що Орендар продовжував користуватись орендованими приміщеннями у спірний період, мав можливість бути допущеним до приміщень, знаходитись у ньому, речі відповідача знаходились в орендованих приміщеннях, про що свідчить наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" від 27.06.2022 № 1/6 (про звільнення приміщення від розміщеного у ньому майна Орендаря), лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" від 31.08.2022 № 31-08-1, до якого було додано лист від 17.06.2022 № 17-06 та підписаний Орендарем акт приймання-передачі приміщення від 27.06.2022;

- оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, у порушення вищевказаних процесуальних норм, не містить як мотивів відхилення відповідних аргументів позивача, так і вирішення питання чи мали місце, чи ні обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення позивача;

- оскаржувана постанова свідчить про те, що оцінка доказів у справі здійснювалась судом апеляційної інстанції виключно в площині вимог та заперечень відповідача, що є порушенням принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

- окрім викладеного, Суд вважає за необхідне зазначити, що беручи до уваги листи від 15.03.2022, 03.03.2022, 26.02.2022, 26.02.2022, 14.03.2022, 05.04.2022, 28.02.2022, в яких суборендарі повідомили відповідача про неможливість використовувати орендовані приміщення, як докази неможливості використання відповідачем орендованого приміщення за Договором з 24.02.2022 по червень 2022 року, судом апеляційної інстанції не досліджено питання кількості всіх суборендарів Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" в орендованому приміщенні за Договором відповідно до реєстру договорів суборенди, наданого відповідачем (т. 1, а.с. 69-71), переліку тих суборендарів, хто відповідними листами повідомили відповідача про неможливість використовувати орендовані приміщення. Тобто, судом апеляційної інстанції не досліджено питання чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи (пункт 2 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України), зокрема чи підтверджують/спростовують такі дані доводи відповідача щодо неможливості використання ним орендованого приміщення за Договором з 24.02.2022 по червень 2022 року;

- до того ж судом апеляційної інстанції не досліджено питання чи наявність/відсутність використання/невикористання суборендарями Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" орендованим приміщенням за Договором унеможливлює використання Орендарем Приміщення для розміщення (розташування) в ньому офісів (кабінетів), які необхідні для здійснення діяльності, пов`язаної з виконанням обов`язків, передбачених установчими документами Орендаря (пункт 1.6.2 Договору);

- також враховуючи неможливість використання відповідачем орендованого приміщення за Договором з 24.02.2022 по червень 2022 року суд апеляційної інстанції послався на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", відповідно до якого вся територія міста Києва з 24.02.2022 по 30.04.2022 була визначена територією активних бойових дій. Однак, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить будь-яких мотивів неможливості використання відповідачем орендованого приміщення за Договором після 30.04.2022 (з 01.05.2022 по червень 2022 року), після закінчення ведення активних бойових дій на відповідній території;

- суд також зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить мотивів щодо того, яка саме інформація, яка міститься у публікаціях на офіційному порталі Київської міської державної адміністрації про події у м. Києві з 24.02.2022 по липень 2022 року слугувала підставою для висновку суду апеляційної інстанції про підтвердження такими публікаціями настання обставин, що не залежали від волі відповідача та унеможливлювали використання ним орендованого приміщення за визначеним у Договорі цільовим призначенням;

- крім того, враховуючи неможливість використання відповідачем орендованого приміщення за Договором з 24.02.2022 по червень 2022 року суд апеляційної інстанції послався на наказ відповідача № 1/1 від 28.02.2022 про оголошення простою, яким на товаристві було оголошено простій не з вини працівників та зупинено роботу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" на період з 01.03.2022 до можливості відновлення роботи;

- однак, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить будь-яких мотивів неможливості використання відповідачем орендованого приміщення за Договором з 24.02.202 по 01.03.2022, до введення на підприємстві простою;

- передчасними є висновки суду апеляційної інстанції про існування форс-мажорних обставин, з посиланням на наявність самих по собі обставин введення відповідним Указом Президента України воєнного стану, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та наявності листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, без доведення Орендарем та встановлення судом апеляційної інстанції, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

- крім того, помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що відповідач відповідно до умов Договору повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин листом від 28.02.2022, які ґрунтуються на тому, що в матеріалах справи міститься лист відповідача від 28.02.2022 № 02-02, в якому останній просив звільнити його від сплати орендної плати у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України та запровадження у зв`язку з цим воєнного стану), додатком до якого було долучено лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, та позивач підтвердив отримання вказаного листа, що відображено у його листі від 24.05.2022 № 24-05-22/01;

- питання належного виконання Орендарем умов Договору про підтвердження наявності форс-мажорних обставин та негайного повідомлення Орендодавця про це, залишилось без дослідження судом апеляційної інстанції;

- таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" підлягає звільненню від орендної плати за весь час неможливості використання орендованого майна, починаючи з 24.02.2022 по 27.06.2022 на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, з мотивів, наведених в оскаржуваній постанові, визнаються Судом, з урахуванням вищенаведеного, передчасними;

- як зазначалось вище, судом апеляційної інстанції залишилось без дослідження питання належного виконання Орендарем умов Договору про підтвердження наявності форс-мажорних обставин та негайного повідомлення Орендодавця про це. Вказане свідчить про передчасність висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності обставин для застосування Орендарем пункту 5.4.6 Договору;

- суд не заперечує те, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за статтею 7 Цивільного кодексу України;

- Однак, відповідно до приписів статті 7 Цивільного кодексу України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується;

- судом апеляційної інстанції не враховано приписів зазначеної норми, та не досліджено питання чи є таке правило поведінки, як здійснення електронної переписки, усталеним у сфері правовідносин сторін за Договором, та чи відповідне правило поведінки не суперечить Договору, і, відповідно, підлягає застосуванню;

- судом апеляційної інстанції не встановлювались обставини наявності підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, та дотримання Орендарем порядку, встановленого статтею 188 Господарського кодексу України при реалізації права на розірвання Договору;

- враховуючи вищевикладене, Суд вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції про те, що Договір є розірваним з 28.06.2022, та як наслідок, неправомірність нарахування позивачем орендної плати, експлуатаційних та операційних витрат за період з 28.06.2022 (частину червня 2022 року) по липень 2022 року;

- із наведених вище мотивів, зокрема, передчасністю висновків суду апеляційної інстанції про неправомірність нарахування позивачем орендної плати, експлуатаційних та операційних витрат за період з лютого 2022 року по липень 2022 року, є, відповідно, передчасними і висновки суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості нарахування позивачем пені та 3% річних за період з 24.02.2022 по 03.08.2022;

- судом апеляційної інстанції залишилось поза увагою те, що відповідач оплатив частково за оренду Приміщення у лютому 2022 року на суму 600 000,00 грн, що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача. Так суд апеляційної інстанції не дослідив дати сплати відповідачем зазначеної суми, призначення платежу, заперечення Орендаря проти розміру суми орендної плати тощо. Тобто, не дослідив питання на яку дату слід визначати відповідний курс валют;

- при цьому слід зазначити, що відповідний курс купівлі долара США станом на 10.01.2022 встановлювався судом апеляційної інстанції з веб-сайту "finance.ua";

- в матеріалах справи відсутні як копія електронного доказу (даних веб-сайту "finance.ua" щодо курсу купівлі долара США станом на 10.01.2022), так і протокол про огляд відповідного доказу, у порядку частини 4 статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Вказане свідчить про порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 77, 82 Господарського процесуального кодексу України;

- враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції про фактичну сплату відповідачем заборгованості з орендної плати, експлуатаційних та операційних витрат за 23 дні лютого 2022 року, також є передчасними;

- суд апеляційної інстанції визнав за можливе застосування до правовідносин між сторонами приписів статті 534 Цивільного кодексу України та пункту 3.3.1, пославшись при цьому на те, що: Орендарем, на виконання пункту 3.4.5 Договору, разом із підписанням Договору було здійснено гарантійний платіж на суму 716 625,01 грн (орендна плата, операційні та експлуатаційні витрати за жовтень 2023 року); Орендар у листі № 17-06 від 17.06.2022 просив суму, що залишилась з попередніх періодів у розмірі 200 826,82 грн (яка позивачем заявлена до стягнення як заборгованість за квітень 2021) покрити з гарантійного платежу;

- як наслідок застосування вказаної норми та пункту Договору суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що розмір авансового платежу за останній місяць оренди у розмірі 716 625,01 грн повністю погашає наявну у відповідача заборгованість з оренди за квітень 2021 року у сумі 200 826,82 грн, зі сплати 63 260,69 грн операційних втрат (з ПДВ) та 5 000,00 грн експлуатаційних втрат (з ПДВ) за квітень 2021 року; нараховані позивачем суми 3% річних за квітень 2021 року з 11.04.2021 по 26.06.2022 у розмірі 7 413,35 грн та пені у розмірі 13 730,18 грн за квітень 2021 року з 11.04.2021 (визнаний позивачем початок нарахування пені) по 11.09.2021 (останній день шестимісячного строку, встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України);

- натомість у постанові Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18 (на яку посилається скаржник), правовідносини у якій також стосувались орендних правовідносин, викладено наступні висновки: "можливість застосування ст. 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 ЦК України застосовуватися не може. Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст. 534 ЦК України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отриманий без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості. Відповідний порядок встановлено в п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22, та п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.".

- відповідні висновки суду апеляційної інстанції щодо можливості застосування статті 534 Цивільного кодексу України та здійснення відповідного зарахування не відповідають наведеним висновкам Верховного Суду;

- при цьому, Суд зауважує те, що умови пункту 3.3.1 Договору свідчать, що здійснення відповідного зарахування є правом (можливістю) Орендодавця, а не його обов`язком;

- здійснені судом апеляційної інстанції висновки свідчать про покладення на Орендодавця обов`язків не визначених умовами Договору та про використання судом апеляційної інстанції відповідного права (здійснення зарахування) як Орендодавцем, що є неприпустимим;

- вказане у даній постанові свідчить про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права (статті 77, 82, 86, 236, 237, 282 Господарського процесуального кодексу України), що є їх порушенням;

- суд також зазначає, що враховуючи те, що оскаржувана у даній справі додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі № 910/7352/22 є похідним судовим рішення від первісного судового рішення - постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 у цій справі, та є його невід`ємною складовою, та первісне судове рішення суду апеляційної інстанції (постанова Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 у цій справі) Судом скасовується і передається справа на новий розгляд до апеляційного господарського суду, підлягає скасуванню також додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у даній справі.

Крім того, суддею Верховного Суду під час розгляду даної справи, висловлено окрему думку, яка приєднана до матеріалів справи.

Короткий зміст додаткових пояснень учасниками спору

21.02.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" через канцелярію Північного апеляційного господарського суду подані письмові пояснення по справі, з урахуванням постанови Верховного Суду від 24.10.2023, який прийняті судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 2, 86 ГПК України, в яких відповідач додатково вказував на тому, що ним в розумінні ст. 79 ГПК України надано більш вірогідні докази неможливості використання орендованого приміщення у спірний період.

18.04.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Кріденс" через канцелярію Північного апеляційного господарського суду подані письмові пояснення по справі, з урахуванням постанови Верховного Суду від 24.10.2023, який прийняті судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 2, 86 ГПК України, в яких позивач заперечував проти доводів відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2023 прийнято справу № 910/7352/22 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріденс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Коробенко Г.П., розгляд справи призначено на 22.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріденс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

Судове засідання, призначене на 22.02.2024 не відбулось у зв?язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному, а тому вирішення питання стосовно призначення апеляційної скарги здійснюється після виходу судді з лікарняного.

Разом з тим, у зв`язку з перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці з 04.03.2024 по 08.03.2024, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями у справі №910/7352/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 прийнято справу №910/7352/22 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріденс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 та апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р., розгляд справи призначено на 18.04.2024.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого та діючого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 18.04.2024 з`явились представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріденс".

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріденс" в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Кріденс". Проти доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" заперечували.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" на рішення та додаткове рішення. Проти доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріденс" заперечували.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 26.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРІДЕНС" (надалі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" (надалі - Орендар) укладено договір оренди № 01/20 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець зобов`язується передати Орендарю у тимчасове платне користування Приміщення на умовах, визначених даним Договором. Опис та характеристика Приміщення наведені у пункті 1.2 статті 1 "Предмет та загальні положення договору" (пункти 1.1.1, 1.1.2 Договору).

Згідно з пунктами 1.2.1-1.3.1 Договору, Приміщення становить частину нежитлових приміщень групи приміщень № 1 по № 8, групи приміщень № 51 А (6 поверх, літ. "Д") та нежитлових приміщень № 1 по № 9, групи приміщень № 51 Б (6 поверх, літ. "Д"), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36 (надалі - Приміщення). Місце розташування Приміщення визначається на поповерховому плані Комплексу, з чітким визначенням розмірів та меж, який є невід`ємною частиною Договору. Приміщення передається з ремонтом. На момент укладення Договору вартість Приміщення з урахуванням індексації становить 80 000 000,00 грн. Площа Приміщення, яке передається Орендарю за Договором становить 1 132 кв. м (надалі - Орендована площа).

Пунктом 1.1.3 Договору передбачено, що Приміщення розташоване в будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36 (надалі - Комплекс), та дозволяє Орендарю використовувати його і здійснювати у ньому свою діяльність відповідно до цілей та умов Договору.

Відповідно до пункту 1.1.5 Договору право користування Приміщенням виникає у Орендаря з моменту підписання Акта прийому - передачі Приміщення. Орендар бере на себе зобов`язання підписати відповідний акт прийому-передачі не пізніше 3 робочих днів з дати підписання Сторонами Договору. Акт прийому-передачі Приміщення є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 1.6.1 Договору, Орендар зобов`язаний використовувати Приміщення виключно відповідно до цільового призначення, яке визначається умовами Договору (надалі - Дозволене використання).

У пункті 1.6.2 Договору сторони погодили, що Орендар зобов`язаний використовувати Приміщення для розміщення (розташування) в ньому офісів (кабінетів), які необхідні для здійснення діяльності, пов`язаної з виконанням обов`язків, передбачених установчими документами Орендаря, але у будь-якому випадку окрім діяльності з виробництва товарів.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Договір підписаний уповноваженими представниками сторін 26.11.2020, набирає чинності з 01.12.2020 і діє до 31.10.2023 (включно), але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Відповідно до пункту 2.2 Договору, строк користування Орендарем Приміщення/строк оренди обчислюється з дати підписання Акта прийому-передачі Приміщення і до 31.10.2023 (включно) (надалі - Дата закінчення).

У пункті 3.1.1 Договору, сторони погодили, що згідно з умовами Договору, Орендар сплачує Орендодавцю суми грошових коштів у вигляді наведених платежів (надалі - Платежі): орендна плата; операційні витрати (послуги, які надаються Орендодавцем та/або експлуатуючою організацією Комплексу); експлуатаційні витрати (послуги з прибирання місць загального користування); комунальні платежі.

Згідно з пунктом 3.2.1 Договору, всі належні за Договором Платежі Орендар сплачує Орендодавцю у формі безготівкових банківських розрахунків, шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця, зазначений у Договорі, або інший рахунок Орендодавця, про який Орендар повідомлений належним чином.

Пунктами 3.2.2-3.2.5 Договору передбачено, що по закінченню кожного календарного місяця оренди Орендодавець протягом 7 робочих днів надає Орендарю акт щодо оренди Приміщення та послуг. Всі рахунки Орендодавця, які направляються Орендарю відповідно до умов Договору, можуть бути складені та оформлені згідно з видами відповідних Платежів або ж можуть бути складені та оформлені у вигляді одного рахунка як єдиного документа. При цьому Орендодавець розділяє за пунктами види платежів, які підлягають сплаті. Всі Платежі здійснюються у національній валюті України - гривні. Зобов`язання щодо здійснення платежів, передбачені цією статтею або іншими умовами Договору, будуть вважатися виконаними належним чином у момент, коли суми грошових коштів, які відповідають повному розміру Платежів, будуть зараховані на рахунок Орендодавця.

Відповідно до пункту 3.3.1 Договору, якщо у будь-який момент сума Платежів або інших сум коштів, одержаних Орендодавцем від Орендаря за Договором, буде недостатньою для покриття всіх фінансових зобов`язань Орендаря перед Орендодавцем, такі суми зараховуються і можуть бути використані для виконання зобов`язань Орендарем у такому порядку: відшкодування будь-яких документально підтверджених збитків, понесених Орендодавцем з вини Орендаря при виконанні Договору (пункт 3.3.1.1); компенсація будь-яких документально підтверджених пошкоджень Комплексу, завданих з вини Орендаря (пункт 3.3.1.2); будь-які види неустойки. Якщо вони передбачені Договором або законодавством (пункт 3.3.1.3); прострочена Орендарем орендна плата (пункт 3.3.1.4); орендна плата (пункт 3.3.1.5).

Згідно з пунктом 3.4.1 Договору Орендар зобов`язаний сплачувати плату за користування Приміщенням у розмірах та у терміни, які визначаються Договором (надалі - орендна плата). Орендна плата починає нараховуватися з моменту передачі Приміщення за Актом приймання-передачі, передбаченим умовами Договору.

Пунктом 3.4.2 Договору передбачено, що розмір щомісячної орендної плати за 1 кв. м з урахуванням ПДВ визначається грошовим еквівалентом в іноземній вільноконвертованій валюті, а саме в доларах США, та складає еквівалент 20 доларів США.

Щомісячна орендна плата за користування Приміщенням складає еквівалент 22 640 доларів США з урахуванням ПДВ (пункт 3.4.3 Договору).

Відповідно до пункту 3.4.4 Договору сторони домовились, що Орендар сплачує щомісячну орендну плату за користування Приміщенням шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України (гривні) за курсом купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку (курс купівлі долара США визначається відповідно до даних сайту "fіnancе.ua"), на день виставлення Орендодавцем відповідного рахунку.

У пункті 3.4.5 Договору сторони погодили, що орендна плата протягом дії Договору сплачується Орендарем у такому порядку:

- у вигляді попередньої оплати в розмірі двох місячних орендних плат, що буде зарахована як оплата за перший та останній місяці оренди, згідно з отриманим рахунком, протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами Договору та Акта приймання-передачі Приміщення;

- всі наступні орендні платежі (орендна плата) за оренду Приміщення здійснюються у розмірі, що визначений пунктом 3.4.3 Договору, та сплачуються Орендарем у формі попередньої щомісячної орендної плати протягом 3 банківських днів здати отримання Орендарем відповідного рахунка-фактури, але не пізніше 10 числа поточного місяця за наступний місяць користування Приміщенням.

Згідно з пунктами 3.4.6-3.4.8 Договору, у разі необхідності визначення розміру орендної плати за певну частину місяця або за певну кількість днів, розмір орендної плати за один місяць може бути поділений на кількість календарних днів у відповідному місяці. Орендна плата за перший та останній неповні місяці строку оренди за Договором розраховується пропорційно до кількості днів у такому неповному місяці. Зміна розміру орендної плати здійснюється шляхом обов`язкового підписання сторонами додаткової угоди про внесення змін до Договору.

Пунктом 3.5.1 Договору передбачено, що Орендар зобов`язаний щомісяця сплачувати Орендодавцю компенсацію вартості послуг, що надаються Орендарю (у разі їх фактичної наявності) у зв`язку з користуванням Приміщенням та/чи Комплексом (згідно з рахунками, виставленими на підставі окремих договорів щодо обслуговування Приміщення).

Згідно з пунктом 3.5.3 Договору, оплата операційних витрат здійснюється Орендарем на підставі виставленого Орендодавцем рахунку із розрахунку еквівалента 2 долара США з ПДВ за 1 кв. м Приміщення, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України (гривні) за курсом купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку (курс купівлі долара США визначається відповідно до даних сайту "fіnancе.ua") на день виставлення Орендодавцем відповідного рахунку. В разі збільшення вартості робіт та послуг підприємств (організацій), роботами та послугами яких користується Орендодавець з метою виконання Договору, вартість операційних витрат може змінюватись, про що Сторони підписують додаткову угоду про внесення змін до Договору.

Відповідно до пункту 3.5.4 Договору, оплата експлуатаційних витрат, а саме послуг з прибирання місць загального користування, у розмірі 5 000 грн з ПДВ на місяць здійснюється Орендарем на підставі виставленого Орендодавцем рахунка. В разі збільшення вартості робіт та послуг підприємств (організацій), роботами та послугами яких користується Орендодавець з метою виконання Договору, вартість експлуатаційних витрат може змінюватись, про що Сторони підписують додаткову угоду про внесення змін до Договору.

Пунктом 3.5.5 Договору передбачено, що Орендодавець виставляє Орендарю рахунки на відшкодування комунальних послуг та операційних витрат на всю орендовану Орендарем площу. Оплата комунальних послуг, операційних та експлуатаційних витрат здійснюється Орендарем до 10-го числа кожного місяця за попередній місяць, на підставі виставлених рахунків Орендодавцем.

Відповідно до пункту 4.1.1 Договору, Орендар, який своєчасно вносить Платежі та всі інші суми, що підлягають оплаті відповідно до Договору, виконує та дотримується всіх домовленостей та умов, які підлягають виконанню та дотриманню за Договором, має право безперешкодно користуватися Приміщенням та здійснювати всі інші права Орендаря за Договором протягом Строку оренди без якого-небудь втручання або будь-яких перешкод зі сторони Орендодавця.

Згідно з пунктом 4.1.2 Договору, Орендар використовує Приміщення з метою здійснення господарської (підприємницької) діяльності, дозволеної для здійснення законодавством України та Договором, і з цією метою може розміщувати та встановлювати у Приміщенні необхідне майно, обладнання, а також відповідним чином опоряджувати Приміщення, не порушуючи при цьому вимог та обмежень, встановлених Договором.

У пунктах 4.2.1, 4.2.2 Договору, сторони погодили, що протягом Строку оренди Орендар, разом з усіма іншими користувачами (власниками) Комплексу, має право користуватися всіма площами, які відводяться для спільного користування (надалі - Загальні площі). До Загальних площ належать приміщення, частини та споруди всередині або ззовні Комплексу, які призначені для користування та відвідування всіма користувачами (власниками) включаючи, але не обмежуючись, наступними приміщеннями та площами: входи та виходи з Комплексу, коридори, ходи, переходи, ліфти, стоянки та місця для паркування автомобільного транспорту. Детальний опис Загальних площ може встановлюватися Правилами та Положеннями Комплексу.

Відповідно до пунктів 4.4.1, 4..6.1 Договору, за цілодобову охорону орендованих Приміщень відповідає Орендар. Доступ у Приміщення Орендаря його працівників, представників та відвідувачів не потребує додаткового узгодження з Орендодавцем.

Згідно з пунктом 5.1.1 Договору, у разі прострочення Орендарем виконання зобов`язання, яке передбачає здійснення Платежів на користь Орендодавця, Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки, яка встановлюється Національним банком України і дії у період прострочення, від суми простроченого зобов`язання за кожен календарний день прострочення.

Пунктом 5.4.1 Договору, передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору у випадку дії форс-мажорних обставин, настання яких не залежить від сторін і безпосередньо впливає на можливість виконання Договору.

Форс-мажорні обставини включають стихійні лиха, війни, збройні конфлікти, епідемії та інші події поза розумного контролю сторін. На підтвердження настання дії форс-мажорних обставин повинен бути наданий Сертифікат (висновок, довідка, підтвердження) про дію форс-мажорних обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом відповідно до діючого законодавства, на який покладено обов`язок прийняття таких рішень (пункт 5.4.2 Договору).

У пункті 5.4.3 Договору сторони визначили, що сторона, яка зазнала дії форс-мажорних обставин, негайно повідомляє іншу сторону у письмовій формі про початок та припинення дії таких обставин.

Потерпіла від форс-мажорної обставини сторона підтверджує наслідки такої обставини відповідно до застосовного законодавства (пункт 5.4.4 Договору).

У випадку дії форс-мажорних обставин невиконання зобов`язань за Договором може бути повністю або частково призупинене на термін дії таких обставин (пункт 5.4.5 Договору).

Відповідно до пункту 5.4.6 Договору якщо форс-мажорні обставини тривають понад 90 календарних днів, кожна сторона має право розірвати Договір шляхом надсилання іншій стороні письмового повідомлення не менше за 10 календарних днів до очікуваної дати дострокового розірвання Договору.

У пункті 6.3.2 Договору сторони погодили, що Орендар має право передавати приміщення та його окремі частини у суборенду.

Договір може бути розірваний або може бути припинений на інших підставах, передбачених умовами Договору або положеннями чинного законодавства України (пункт 6.5.1 Договору).

Згідно з пунктом 6.5.2 Договору, у випадку розірвання Договору або його припинення на інших підставах відповідні зобов`язання сторін припиняються з дати, з якої Договір є розірваним або припиненим, згідно з його умовами або положеннями чинного законодавства.

Відповідно до пункту 6.5.3 Договору, у випадку розірвання Договору до закінчення Строку оренди не припиняються і залишаються чинними ті умови та положення Договору, які стосуються наслідків його розірвання.

Пунктом 6.5.5 Договору передбачено, що кожна зі сторін Договору має право в односторонньому порядку розірвати Договір, шляхом направлення іншій стороні письмового повідомлення про розірвання Договору не пізніше, ніж за 60 календарних днів до дати розірвання. Договір буде вважатись розірваним на 61 календарний день з моменту відправлення ініціюючою стороною письмового повідомлення про розірвання Договору.

Згідно з пунктами 6.6.1, 6.6.2 Договору, після закінчення Строку оренди Орендар зобов`язаний негайно повернути Приміщення Орендодавцю. Повернення Приміщення Орендарем та його передача Орендодавцеві здійснюється на підставі акта приймання-передачі, який підписується сторонами.

Відповідно до пункту 6.6.4 Договору, припинення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань зі сплати передбачених Договором усіх платежів, в тому числі штрафних санкцій, які були застосовані за Договором.

Пунктами 7.1, 7.2 Договору передбачено, що обов`язок нараховувати та перераховувати загальнодержавні або місцеві податки, збори, платежі або мито, які підлягають оплаті у зв`язку з укладенням та виконанням Договору, покладаються на сторону, яка зобов`язана вчиняти зазначені дії в силу вимог чинного законодавства України. Орендодавець зобов`язаний відраховувати податки або обов`язкові збори та платежі тільки у разі, якщо це прямо передбачено чинним законодавством України.

У пункті 7.5.1 Договору сторони погодили, що повідомлення, які надсилаються стороні для виконання Договору або у зв`язку з ним, повинні бути складені у письмовій формі та підписані представниками сторін, які мають на це очевидні або фактичні повноваження.

Пунктом 7.5.2 Договору сторонами визначено, що зазначені вище повідомлення будуть вважатися переданими стороні належним чином, якщо вони відправлені одним із таких способів: кур`єром та вручені особисто (пункт 7.5.2.1); або за допомогою факсимільного зв`язку (пункт 7.5.2.2); або за допомогою послуг підприємств поштового зв`язку або кур`єрської служби (пункт 7.5.2.3).

Повідомлення, одержані стороною протягом звичайних робочих годин у робочий день, будуть вважатися переданими і набирають чинності з дати, наступної за датою їх одержання (пункт 7.5.3 Договору).

У пункті 7.5.4 Договору сторони погодили, що усі повідомлення надсилаються на адреси та за номерами сторін, які подаються у Розділі "Місцезнаходження та реквізити сторін" Договору, або на такі інші адреси та за номерами, які будуть повідомлені стороною. Кожна зі сторін зобов`язується негайно інформувати іншу сторону про зміни адреси або телефонних номерів.

01.12.2020 за актом приймання-передачі приміщення, відповідно до умов Договору, Орендодавець передав, а орендар прийняв частину нежитлових приміщень групи приміщень № 1 по № 8, групи приміщень № 51 А (6 поверх, літ. "Д") та нежитлових приміщень № 1 по № 9, групи приміщень № 51 Б" (6 поверх, літ. "Д"), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36, загальною площею 1 132 кв. м.

Позивач надав до матеріалів справи наступні рахунки-фактури на оплату:

- № СФ-0000744 від 02.04.2021 на суму 700 826,82 грн з ПДВ, з яких: орендна плата за квітень 2021 року у розмірі 527 138,44 грн без ПДВ, операційні витрати за квітень 2021 у розмірі 52 717,24 грн без ПДВ, експлуатаційні витрати за квітень 2021 року у розмірі 4 166, 67 грн без ПДВ, ПДВ у розмірі 116 804,47 грн;

- № СФ-0000877 від 03.02.2022 на суму 710 023,19 грн, з яких: орендна плата за лютий 2022 року у розмірі 534 111,56 грн без ПДВ, операційні витрати за лютий 2022 у розмірі 53 407,76 грн без ПДВ, експлуатаційні витрати за лютий 2022 року у розмірі 4 166,67 грн без ПДВ, ПДВ у розмірі 118 337,20 грн;

- № СФ-0000894 від 07.03.2022 на суму 762 090,66 грн, з яких: орендна плата за березень 2022 року у розмірі 573 550,44 грн без ПДВ, операційні витрати за березень 2022 у розмірі 57 358,44 грн без ПДВ, експлуатаційні витрати за березень 2022 року у розмірі 4 166,67 грн без ПДВ, ПДВ у розмірі 127 015,11 грн;

- № СФ-0000899 від 01.04.2022 на суму 740 913,20 грн, з яких: орендна плата за квітень 2022 року у розмірі 557 510,00 грн без ПДВ, операційні витрати за квітень 2022 у розмірі 55 751,00 грн без ПДВ, експлуатаційні витрати за квітень 2022 року у розмірі 4 166,67 грн без ПДВ, ПДВ у розмірі 123 485,53 грн;

- № СФ-0000916 від 03.05.2022 на суму 740 913,20 грн, з яких: орендна плата за травень 2022 року у розмірі 557 510,00 грн без ПДВ, операційні витрати за травень 2022 у розмірі 55 751,00 грн без ПДВ, експлуатаційні витрати за травень 2022 року у розмірі 4 166,67 грн без ПДВ, ПДВ у розмірі 123 485,53 грн;

- № СФ-0000928 від 22.06.2022 на суму 740 913,20 грн, з яких: орендна плата за червень 2022 року у розмірі 557 510,00 грн без ПДВ, операційні витрати за червень 2022 у розмірі 55 751,00 грн без ПДВ, експлуатаційні витрати за червень 2022 року у розмірі 4 166,67 грн без ПДВ, ПДВ у розмірі 123 485,53 грн;

- № СФ-0000935 від 04.07.2022 на суму 740 913,20 грн, з яких: орендна плата за липень 2022 року у розмірі 557 510,00 грн без ПДВ, операційні витрати за липень 2022 у розмірі 55 751,00 грн без ПДВ, експлуатаційні витрати за липень 2022 року у розмірі 4 166,67 грн без ПДВ, ПДВ у розмірі 123 485,53 грн.

Також, як підтверджується матеріалами справи, докази відправки відповідачу рахунків-фактури (окрім № СФ-0000744 від 02.04.2021) - відсутні.

Рахунок-фактура № СФ-0000744 від 02.04.2021 на суму 700 826,82 грн був оплачений частково та залишок несплаченої суми складає 200 826,82 грн.

Відповідач оплатив частково за оренду Приміщення у лютому 2022 року на суму 600 000,00 грн, що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача.

Листом від 28.02.2022 № 02-02 Орендар звернувся до Орендодавця, в якому просив звільнити його від сплати орендної плати та відповідальності, пов`язаної з такою несплатою, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України та запровадження у зв`язку з цим воєнного стану). Додатком до вказаного листа значиться лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 (відповідачем не надано доказів направлення листа від 28.02.2022 № 02-02, передбачених пунктом 7.5 Договору).

Листом від 24.05.2022 № 24-05-22/01 Орендодавець повідомив Орендаря щодо неможливості звільнення від сплати орендної плати та запропонував надати знижку на сплату орендної плати у розмірі 35 %, а також просив сплатити заборгованість (позивачем не надано доказів направлення листа від 24.05.2022 № 24-05-22/01, у передбаченому пунктом 7.5 Договору порядку).

17.06.2022 Орендар звернувся до Орендодавця з листом № 17-06 в якому просив розірвати Договір, та пропонував суму заборгованості у розмірі 200 826,82 грн та/або інші витрати пов`язані з утриманням будівлі у період з 24.02.2022 до сьогоднішнього дня покрити з гарантійного платежу, що був авансований разом з підписанням Договору на суму 716 625,01 грн.

07.07. 2022 Орендар звернувся до Орендодавця з листом № 07-07, у якому зазначив, що листом № 17-06 від 17.06.2022 офіційно повідомив про неможливість продовження співпраці на запропонованих Орендодавцем умовах. Згідно з пунктом 5.4.6. договору ділові стосунки під час дії форс-мажорних обставин припиняються через 10 днів з дня направлення відповідного повідомлення. Таким чином, з 28.06.2022 укладений договір є припиненим.

Орендар, на підтвердження неможливості використання ним орендованого приміщення з 24.02.2022 по червень 2022 року за Договором, надав до суду листи суборендарів від 15.03.2022, 03.03.2022, 26.02.2022, 26.02.2022, 14.03.2022, 05.04.2022, 28.02.2022, в яких суборендарі повідомили Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" про неможливість використовувати орендовані приміщення.

Також, в матеріалах справи міститься наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" № 1/1 від 28.02.2022 про оголошення простою, яким на товаристві було оголошено простій не з вини працівників та зупинено роботу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" на період з 01.03.2022 до можливості відновлення роботи.

На підтвердження форс-мажорних обставин щодо неможливості використання орендованого приміщення Товариством з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" до суду було надано сертифікат № 3100-22-0840 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 15.09.2022 № 264/05-4, яким Торгово-промислова палата України засвідчила відповідачу форс-мажорні обставини: військова агресія російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, щодо обов`язку використовувати приміщення за цільовим призначенням у термін з 28.02.2022 за укладеним з позивачем договором оренди № 01/20 від 26.11.2020.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач зазначає про наявність у відповідача заборгованості з орендної плати за квітень 2021, лютий-липень 2022, яку ним заявлено до стягнення в розмірі 4 409 094,39 грн., операційних витрат в розмірі 585 266,64 грн., та експлуатаційних витрат в розмірі 35 000,00 грн., виходячи з наступних показників та здійснених відповідачем часткових оплат:

- за квітень 2021 - 175 20,73 грн. орендної плати (залишок орендної плати згідно рахунку, з урахуванням курсової різниці, яка виникла між курсом, за яким нараховувався платіж - 27,94 грн. за 1 дол. США та поточним курсом станом на момент подання заяви про уточнення позовних вимог - 36,93 грн. за 1 дол. США) ;

- за лютий 2022 року - 53 397,66 грн. (залишок орендної плати згідно рахунку, з урахуванням курсової різниці, яка виникла між курсом, за яким нараховувався платіж - 28,31 грн. за 1 дол. США та поточним курсом станом на момент подання заяви про уточнення позовних вимог - 36,93 грн. за 1 дол. США); 83 609,52 грн. операційних витрат; 5 000,00 грн. експлуатаційних витрат;

- за березень 2022 року - 836 095,20 грн. орендної плати (орендна плата згідно рахунку, з урахуванням курсової різниці, яка виникла між курсом, за яким нараховувався платіж - 30,40 грн. за 1 дол. США та поточним курсом станом на момент подання заяви про уточнення позовних вимог - 36,93 грн. за 1 дол. США); 83 609,52 грн. операційних витрат; 5 000,00 грн. експлуатаційних витрат;

- за квітень 2022 року - 836 095,20 грн. орендної плати (орендна плата згідно рахунку, з урахуванням курсової різниці, яка виникла між курсом, за яким нараховувався платіж - 29,55 грн. за 1 дол. США та поточним курсом станом на момент подання заяви про уточнення позовних вимог - 36,93 грн. за 1 дол. США); 83 609,52 грн. операційних витрат; 5 000,00 грн. експлуатаційних витрат;

- за травень 2022 року - 836 095,20 грн. орендної плати (орендна плата згідно рахунку, з урахуванням курсової різниці, яка виникла між курсом, за яким нараховувався платіж - 29,55 грн. за 1 дол. США та поточним курсом станом на момент подання заяви про уточнення позовних вимог - 36,93 грн. за 1 дол. США); 83 609,52 грн. операційних витрат; 5 000,00 грн. експлуатаційних витрат;

- за червень 2022 року - 836 095,20 грн. орендної плати (орендна плата згідно рахунку, з урахуванням курсової різниці, яка виникла між курсом, за яким нараховувався платіж - 29,55 грн. за 1 дол. США та поточним курсом станом на момент подання заяви про уточнення позовних вимог - 36,93 грн. за 1 дол. США); 83 609,52 грн. операційних витрат; 5 000,00 грн. експлуатаційних витрат;

- за липень 2022 року - 836 095,20 грн. орендної плати (орендна плата згідно рахунку, з урахуванням курсової різниці, яка виникла між курсом, за яким нараховувався платіж - 29,55 грн. за 1 дол. США та поточним курсом станом на момент подання заяви про уточнення позовних вимог - 36,93 грн. за 1 дол. США); 83 609,52 грн. операційних витрат; 5 000,00 грн. експлуатаційних витрат.

Ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції, пунктом 3.2.2 Договору передбачено, що по закінченню кожного календарного місяця оренди Орендодавець протягом 7 робочих днів надає Орендарю акт щодо оренди Приміщення та послуг, а пунктом 3.4.4 та 3.5.5 Договору передбачено, що Орендодавець виставляє Орендарю рахунки на відшкодування комунальних послуг та операційних витрат на всю орендовану Орендарем площу. Оплата комунальних послуг, операційних та експлуатаційних витрат здійснюється Орендарем до 10-го числа кожного місяця за попередній місяць, на підставі виставлених рахунків Орендодавцем.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за умовами Договору обов?язок Орендаря по сплаті орендної плати, експлуатаційних та операційних витрат виникає саме за сукупності двох умов: (1) надання Орендодавцем Орендарю протягом 7 робочих днів по закінченню спірних місяців оренди акт щодо оренди Приміщення та послуг, і відповідний обов?язок покладено Договором саме на Орендодавця та (2) формування та виставлення Орендодавцем Орендарю відповідних рахунків щодо сплати вказаних сум за відповідний місяць, і відповідний обов?язок покладено Договором саме на Орендодавця, адже саме в сукупності вказані документи підтверджують як факт користування відповідним об?єктом оренди Орендарем, так і надання Орендодавцем об?єкта оренди у користування у відповідний місяць з забезпеченням додатковими витратами (експлуатаційними та операційними).

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що матеріали справи не містять доказів складання та надання Орендодавцем Орендарю у відпоідності до п. 3.2.2 Договору протягом 7 робочих днів по закінченню спірних місяців оренди акт щодо оренди Приміщення та послуг, зокрема і на спірну суму, заявлену до стягнення як орендну плату - 4 409 094,39 грн., як не містять і формування і виставлення Орендодавцем Орендарю у відповідності до п. 3.5.5 Договору рахунків з орендної плати за квітень 2021, лютий-липень 2022, яку ним заявлено саме до стягнення в розмірі 4 409 094,39 грн., операційних витрат в розмірі 585 266,64 грн., та експлуатаційних витрат в розмірі 35 000,00 грн., виходячи з наступних показників та здійснених відповідачем часткових оплат:

- за квітень 2021 - 175 20,73 грн. орендної плати (залишок орендної плати згідно рахунку, з урахуванням курсової різниці, яка виникла між курсом, за яким нараховувався платіж - 27,94 грн. за 1 дол. США та поточним курсом станом на момент подання заяви про уточнення позовних вимог - 36,93 грн. за 1 дол. США) ;

- за лютий 2022 року - 53 397,66 грн. (залишок орендної плати згідно рахунку, з урахуванням курсової різниці, яка виникла між курсом, за яким нараховувався платіж - 28,31 грн. за 1 дол. США та поточним курсом станом на момент подання заяви про уточнення позовних вимог - 36,93 грн. за 1 дол. США); 83 609,52 грн. операційних витрат; 5 000,00 грн. експлуатаційних витрат;

- за березень 2022 року - 836 095,20 грн. орендної плати (орендна плата згідно рахунку, з урахуванням курсової різниці, яка виникла між курсом, за яким нараховувався платіж - 30,40 грн. за 1 дол. США та поточним курсом станом на момент подання заяви про уточнення позовних вимог - 36,93 грн. за 1 дол. США); 83 609,52 грн. операційних витрат; 5 000,00 грн. експлуатаційних витрат;

- за квітень 2022 року - 836 095,20 грн. орендної плати (орендна плата згідно рахунку, з урахуванням курсової різниці, яка виникла між курсом, за яким нараховувався платіж - 29,55 грн. за 1 дол. США та поточним курсом станом на момент подання заяви про уточнення позовних вимог - 36,93 грн. за 1 дол. США); 83 609,52 грн. операційних витрат; 5 000,00 грн. експлуатаційних витрат;

- за травень 2022 року - 836 095,20 грн. орендної плати (орендна плата згідно рахунку, з урахуванням курсової різниці, яка виникла між курсом, за яким нараховувався платіж - 29,55 грн. за 1 дол. США та поточним курсом станом на момент подання заяви про уточнення позовних вимог - 36,93 грн. за 1 дол. США); 83 609,52 грн. операційних витрат; 5 000,00 грн. експлуатаційних витрат;

- за червень 2022 року - 836 095,20 грн. орендної плати (орендна плата згідно рахунку, з урахуванням курсової різниці, яка виникла між курсом, за яким нараховувався платіж - 29,55 грн. за 1 дол. США та поточним курсом станом на момент подання заяви про уточнення позовних вимог - 36,93 грн. за 1 дол. США); 83 609,52 грн. операційних витрат; 5 000,00 грн. експлуатаційних витрат;

- за липень 2022 року - 836 095,20 грн. орендної плати (орендна плата згідно рахунку, з урахуванням курсової різниці, яка виникла між курсом, за яким нараховувався платіж - 29,55 грн. за 1 дол. США та поточним курсом станом на момент подання заяви про уточнення позовних вимог - 36,93 грн. за 1 дол. США); 83 609,52 грн. операційних витрат; 5 000,00 грн. експлуатаційних витрат.

При цьому, позивачем не доведено належними та допустимими доказами і правомірність застосування ним показників, при здійсненні відповідного розрахунку, як не доведено і погодження орендарем відповідних нарахувань, з урахуванням п. 3.5.6 Договору.

Стосовно заборгованості за квітень 2021 у розмірі 200 826,82 грн. (яка позивачем заявлена до стягнення як заборгованість за квітень 2021 в межах зменшеної суми до 175 220,73 грн.), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, як вбачається рахунку № СФ-0000744 від 02.04.2021, позивачем було нараховано 527 138,44 грн. без ПДВ (632 566,13 грн. з ПДВ). Відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив отримання відповідного рахунку та не заперечував проти розміру визначеної суми орендної плати.

Відповідачем за квітень 2021 оплачено 500 000,00 грн., що підтверджується виписками із банківського рахунку позивача.

Відповідач визнав про наявність у нього заборгованості зі сплати орендної плати за квітень 2021 у розмірі 200 826,82 грн., у зв?язку з чим, суд апеляційної інстанції здійснює оцінку правовідносин сторін за квітень 2021 з урахуванням визнання сторонами обставин користування приміщенням у вказаний місяць.

В той же час, відповідно до п. 3.4.5 договору, орендна плата орендарем сплачувалась у порядку, зокрема, у вигляді попередньої оплати в розмірі двох місячних орендних плат, що будуть зараховані як оплата за перший та останній місяці оренди, згідно з отриманим рахунком, протягом 3 банківських днів з дня підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання даної умови договору, позивачем було виставлено рахунок № СФ-0000673 від 01.12.2020 на оплату орендної плати, операційних та експлуатаційних витрат за грудень 2020 та жовтень 2023 на суму 1 433 250,02 грн.

Орендна плата, операційні та експлуатаційні витрати за жовтень 2023 (останній місяць договору оренди) були оплачені відповідачем у повному обсязі на суму 716 625,01 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 782 від 14.12.2020, № 915 від 12.01.2021.

Відповідач у листі № 17-06 від 17.06.2022 просив суму, що залишилась з попередніх періодів у розмірі 200 826,82 грн. (яка позивачем заявлена до стягнення як заборгованість за квітень 2021 в межах зменшеної суми до 175 220,73 грн.) покрити з гарантійного платежу, сплаченого разом із підписанням договору на суму 716 625,01 грн., і вказаний лист підтверджує саме згоду відповідача на відповідне врегулювання орендних правовідносин між сторонами за договором в частині взаєморозрахунків.

Згідно положень ст. 534 Цивільного кодексу України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Вказане узгоджується із умовами п. 3.3. договору, відповідно до якого якщо у будь-який момент сума платежів або інших сум коштів, одержаних орендодавцем від орендаря за договором, буде недостатньою для покриття всіх фінансових зобов`язань орендаря перед орендодавцем, такі суми зараховуються у такому порядку: відшкодування будь-яких документально підтверджених збитків, понесених орендодавцем з вини орендаря при виконанні договору; компенсація будь-яких документально підтверджених пошкоджень комплексу, завданих з вини орендаря; будь-які види неустойки, якщо вони прямо передбачені договором або законодавством; прострочена орендарем орендна плата; орендна плата.

А тому, розмір авансового платежу за останній місяць оренди у розмірі 716 625,01 грн. повністю погашає наявну у відповідача заборгованість з орендної плати за квітень 2021 заявленій первісно у сумі 200 826,82 грн., а в подальшому зменшений до 175 220,73 грн., а також і експлуатаційні (5000,00 грн.) та операційні витрати (83 609,52 грн.), і саме який був заявлений позивачем до стягнення з урахуванням заяви від 04.10.2022.

Доводи позивача про те, що відсутність з боку Орендодавця актів щодо оренди Приміщення та послуг не звільняє Орендаря від обов`язку здійснити оренді та інші платежі в період з 24.02.2022 по 31.07.2022, оскільки відповідно до акту приймання-передачі приміщення, відповідач володів майном та не повернув його у відповідності до умов Договору - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, оскільки актом приймання-передачі приміщення від 01.12.2020 сторони зафіксували саме передачу приміщення в момент укладення Договору та його відповідність належному технічному і санітарному стану, що узгоджується з приписами п. 1.4.2 Договору оренди, проте, складання такого акту, як і зазначення його як підстави для нарахування орендної плати, жодним чином не звільняє Орендодавця від виконання саме обумовленого п. 3.2.2 Договору складання та надання щомісячного ату щодо оренди Приміщення та надання відповідного рахунку, що узгоджується як з приписами п. 3.2.2, п. 3.5.4, 3.5.5 Договору, так і приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, яка визначає необхідність виконання зобов?язання, обумовленого саме Договором, а не актом та/або рахунком, адже акти і рахунки складаються саме внаслідок правочину - Договору.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що виходячи з узгоджених сторонами умов Договору, обов?язку Орендаря сплатити відповідні суми орендної плати, експлуатаційних та операційних витрат, передує обов?язок Орендодавця сформувати та виставити Орендарю протягом 7 робочих днів по закінченню спірних місяців оренди акт щодо оренди Приміщення та послуг, а також відповідні рахунки - фактури з зазначенням чітких сум до оплати, і що в сукупності породжувало б у Орендаря зустрічний обов?язок по сплаті вказаних платежів, зокрема і на заявлену до стягнення суму, адже у будь-якому випадку, Орендар має право бути обізнаним з відповідними нарахуваннями, і прийняти їх до сплати або висловити певні зауваження, як сторона Договору, яка має право отримувати належний обсяг послуг.

При цьому, як встановив суд апеляційної інстанції, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України як складання Орендодавцем, так і їх надання /виставлення/надсилання Орендарю протягом 7 робочих днів по закінченню спірних місяців оренди акт щодо оренди Приміщення та послуг, а також відповідні рахунки - фактури з зазначенням чітких сум до оплати, заявлено до стягнення в розмірі 4 233 873,66 грн. орендної плати, операційних витрат в розмірі 501 657,12 грн., та експлуатаційних витрат в розмірі 30 000,00 грн., виходячи з показників, які викладені позивачем в заяві про зміну підстав позову, яка прийнята до розгляду судом першої інстанції.

В свою чергу, сторони у пункті 7.5.1, 7.5.2, 7.5.4 Договору чітко узгодили шляхи а порядок інформування одна одної та порядок документообігу між ними, зокрема повідомлення будуть вважатися переданими стороні належним чином, якщо вони відправлені одним із таких способів: кур`єром та вручені особисто (пункт 7.5.2.1); або за допомогою факсимільного зв`язку (пункт 7.5.2.2); або за допомогою послуг підприємств поштового зв`язку або кур`єрської служби (пункт 7.5.2.3).

Суд враховує, що разом з позовом Орендарем подано лише рахунки - фактури, які не є єдиними, і відповідно, не є належними та допустимими доказами виникнення у Орендаря обов?язку з сплати заявлених саме до стягнення сум, адже доказів їх виставлення/передання/надсилання у відповідності до 7.5.1, 7.5.2, 7.5.4 Договору - матеріали справи не містять. До того ж, як зазначалось вище, позивачем в процесі розгляду справи заявлено вимоги про наявність у відповідача заборгованості з орендної плати лютий-липень 2022, яку ним заявлено до стягнення в розмірі 4 233 873,66 грн. орендної плати, операційних витрат в розмірі 501 657,12 грн., та експлуатаційних витрат в розмірі 30 000,00 грн., проте, формування як Актів у відповідності до п. 3.2.2, так і рахунків у відповідності до п. 35.4, 3.5.5 Договору , як і їх виставлення Орендарю встановленими Договором засобами - матеріали справи не містять, що в сукупності з приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України підтверджує ненастання, і відповідно, відсутність у відповідача обов?язку по сплаті спірних сум.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частини перша, друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"; в редакції, чинній у спірний період).

За приписами частин третьої, восьмої статті 19 Господарського кодексу України, обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.

З урахуванням викладеного вище, суд апеляційної інстанції зазначає, що, оцінюючи у сукупності докази у справі, слід врахувати фактичні дії як позивача та відповідача щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку надання спірних послуг оренди, а відсутність в матеріалах справи дій сторін з реєстрації податкових накладних за фактом виникнення господарської операції з оренди, є додатковим підтвердженням відсутності виникнення у відповідача обов?язку із сплати заявлених до стягнення сум, адже факт виникнення господарської операції з надання послуг за Договором, як і їх прийняття орендарем - не підтверджується в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Також, доводи позивача про те, що листи суборендарів датовані березнем-квітнем 2022 року, що свідчить про те, що принаймні у березні та квітні 2022 року орендовані приміщення суборендарями використовувались, а також доводи і про те, що Орендар продовжував користуватись орендованими приміщеннями у спірний період з 24.02.2022 по 31.07.2022 мав можливість бути допущеним до приміщень, знаходитись у ньому, речі відповідача знаходились в орендованих приміщеннях, про що свідчить наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" від 27.06.2022 № 1/6 (про звільнення приміщення від розміщеного у ньому майна Орендаря), лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" від 31.08.2022 № 31-08-1, до якого було додано лист від 17.06.2022 № 17-06 та підписаний Орендарем акт приймання-передачі приміщення від 27.06.2022 - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для задоволення позовних вимог, оскільки вказані документи жодним чином не замінюють і не можуть спростовувати та/або звільняти позивача від виконання покладених на нього Договором обов?язків з (1) надання Орендодавцем Орендарю протягом 7 робочих днів по закінченню спірних місяців оренди акт щодо оренди Приміщення та послуг, і відповідний обов?язок покладено Договором саме на Орендодавця та (2) формування та виставлення Орендодавцем Орендарю відповідних рахунків щодо сплати вказаних сум за відповідний місяць, і відповідний обов??язок покладено Договором саме на Орендодавця, адже саме в сукупності вказані документи підтверджують як факт користування відповідним об?єктом оренди Орендарем, так і надання Орендодавцем об?єкта оренди у користування у відповідний місяць з забезпеченням додатковими витратами (експлуатаційними та операційними).

Отже, оцінивши наявні у справі докази, як кожен окремо, так і їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з огляду на відсутність актів щодо оренди Приміщення та послуг, що підтверджували б використання відповідачем Приміщення та надання позивачем експлуатаційних та операційних послуг в період з 24.02.2022 по 31.07.2022, беручи до уваги, що орендою є платне користування майном та орендна плата сплачується лише за користування майном, операційні витрати є оплатою послуг, які надаються Орендодавцем та/або експлуатуючою організацією Комплексу, а експлуатаційні витрати є оплатою послуг з прибирання місць загального користування, позивачем не доведено в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, як особою, на яку процесуальним законом покладено обов?язок доведення своїх вимог належними доказами згідно ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, наявність у відповідача обов?язку із сплати 4 233 873,66 грн. орендної плати, операційних витрат в розмірі 501 657,12 грн., та експлуатаційних витрат в розмірі 30 000,00 грн. за спірний період, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати, операційних та експлуатаційних витрат за спірний період з 24.02.2022 по 31.07.2022, в розмірі 4 233 873,66 грн. орендної плати, операційних витрат в розмірі 501 657,12 грн., та експлуатаційних витрат в розмірі 30 000,00 грн., виходячи з показників, які викладені позивачем в заяві про зміну підстав позову, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з підстав, наведених у даній постанові.

Також, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено відсутність простроченого грошового зобов?язання відповідача перед позивачем у заявлених до стягнення сум у спірний період, а тому підстави для застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді пені в сумі 408 896,24 грн. та відповідальності за прострочення грошового зобов?язання у вигляді 3% річних в сумі 35 570,96 грн. - також задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Крім того, оскільки прав позивача відповідачем не порушено щодо сплати заявлених до стягнення сум, а тому річний строк позовної давності, обумовлений п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, щодо вимоги про стягнення пені, саме як спосіб порушеного права, не підлягає застосуванню в контексті даних правовідносин та встановлених обставин. А дому доводи відповідача в цій частині не приймаються судом апеляційної інстанції.

Стосовно наявності підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, та дотримання Орендарем порядку, встановленого статтею 188 Господарського кодексу України при реалізації права на розірвання Договору, суд апеляційної інстанції зазначає, що вимог про розірвання спірного Договору у даному провадженні не заявлено.

При цьому, статтею 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. (ч. 1). Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.(ч. 2). Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. (ч. 3). У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.(ч.4).

Пунктом 6.5.5 Договору передбачено, що кожна зі сторін Договору має право в односторонньому порядку розірвати Договір, шляхом направлення іншій стороні письмового повідомлення про розірвання Договору не пізніше, ніж за 60 календарних днів до дати розірвання. Договір буде вважатись розірваним на 61 календарний день з моменту відправлення ініціюючою стороною письмового повідомлення про розірвання Договору.

Водночас, п. 7.5.4 договору встановлено, що усі повідомлення надсилаються на адреси та за номерами Сторін, які подаються у Розділі "Місцезнаходження та реквізити сторін" Договору, або на такі інші адреси та за номерами, які будуть повідомлені Стороною. Кожна зі Сторін зобов`язується негайно інформувати іншу Сторону про зміни адреси або телефонних номерів.

У розділі договору "Місцезнаходження та реквізити сторін" зазначені електронні пошти сторін, зокрема, й електронна пошта позивача: igor@benishgroup.com.

Як наголошував відповідач, Лист від 17.06.2022 вих. № 17-06 був направлений ним на електронну пошту позивача, вказаному у договорі: igor@benishgroup.com.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, на яку посилався скаржник, ухвала Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №914/1003/21).

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що встановити як осіб такого листування, так і їх повноваження стосовно заявлених у листі доводів - неможливо, а тому вказаний лист визнається неналежним доказом реалізації відповідачем одностороннього права на розірвання Договору в розумінні п. 6.5.5 Договору.

В свою чергу, 01.09.2022 відповідачем було направлено на адресу позивача акт приймання - передачі приміщення, датований 27.06.2022, за яким відповідач повертає орендоване приміщення орендарю, лист датований 31.08.2022 № 31-08-1, про припинення орендних відносин з 27.06.2022, направлення яких засобами поштового зв?язку підтверджується накладною Укрпошти від 01.09.2022 0105477970105 та описом вкладеного у цінний лист, а тому саме наведені докази в сукупності є належними та допустимими в розумінні ст. 76, 79 Господарського процесуального кодексу України в підтверження реалізації права орендаря на одностороннє розірвання Договору згідно п. 6.5.5 та 7.5.2 Договору, а отже, Договір між сторонами є розірваним саме 31.10.2022 за ініціативою орендаря.

В свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 409 094,39 грн. орендної плати за спірний період, операційних витрат в розмірі 585 266,64 грн., та експлуатаційних витрат в розмірі 35 000,00 грн. за спірний період з 24.02.2022 по 31.07.2022, виходячи з показників, які викладені позивачем в заяві про уточнення позовних вимог, і відповідно, у задоволенні вимог позивача в цій частині відмовлено з підстав відсутності актів щодо оренди Приміщення та послуг, що підтверджували б використання відповідачем Приміщення та надання позивачем експлуатаційних та операційних послуг в період з 24.02.2022 по 31.07.2022, а тому припинення Договору оренди шляхом його розірвання з ініціативи орендаря 31.10.2022 в контексті встановлених обставин жодним чином не впливає на оцінку правовідносин сторін у спірний період за квітень 2021 року, з 24.02.2022 по 31.07.2022, і позивачем в межах заявлених позовних вимог період нарахувань - не збільшувався.

Також, матеріалами справи підтверджується, що відповідач оплатив частково за оренду Приміщення у лютому 2022 року на суму 600 000,00 грн, що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача, і сторонами не заперечувалось, що вказані кошти сплачені згідно рахунку - фактури № 877 від 03.02.2022 (який виставлено на загальну суму 710 023,19 грн.), і вказані спірні кошти сплачені за період користування, який не є спірним, тобто до 24.02.2022, проте, як встановлено вище, вказана обставина сплати саме коштів сторонами не заперечувалась, проте, докази саме оформлення сторонами акту на виконання п. 3.2.2 Договору за лютий 2022 року - позивачем не надано.

Також, стосовно обставин форс-мажору, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Листом від 28.02.2022 № 02-02 Орендар звернувся до Орендодавця, в якому просив звільнити його від сплати орендної плати та відповідальності, пов`язаної з такою несплатою, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України та запровадження у зв`язку з цим воєнного стану). Додатком до вказаного листа значиться лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 (відповідачем не надано доказів направлення листа від 28.02.2022 № 02-02, передбачених пунктом 7.5 Договору,).

Листом від 24.05.2022 № 24-05-22/01 Орендодавець повідомив Орендаря щодо неможливості звільнення від сплати орендної плати та запропонував надати знижку на сплату орендної плати у розмірі 35 %, а також просив сплатити заборгованість (позивачем не надано доказів направлення листа від 24.05.2022 № 24-05-22/01, у передбаченому пунктом 7.5 Договору порядку).

17 червня 2022 року Орендар звернувся до Орендодавця з листом № 17-06 в якому просив розірвати Договір, та пропонував суму заборгованості у розмірі 200 826,82 грн та/або інші витрати пов`язані з утриманням будівлі у період з 24.02.2022 до сьогоднішнього дня покрити з гарантійного платежу, що був авансований разом з підписанням Договору на суму 716 625,01 грн.

07 липня 2022 року Орендар звернувся до Орендодавця з листом № 07-07, у якому зазначив, що листом № 17-06 від 17.06.2022 офіційно повідомив про неможливість продовження співпраці на запропонованих Орендодавцем умовах. Згідно з пунктом 5.4.6. договору ділові стосунки під час дії форс-мажорних обставин припиняються через 10 днів з дня направлення відповідного повідомлення. Таким чином, з 28.06.2022 укладений договір є припиненим.

Орендар, на підтвердження неможливості використання ним орендованого приміщення з 24.02.2022 по червень 2022 року за Договором, надав до суду листи суборендарів від 15.03.2022, 03.03.2022, 26.02.2022, 26.02.2022, 14.03.2022, 05.04.2022, 28.02.2022, в яких суборендарі повідомили Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" про неможливість використовувати орендовані приміщення.

В матеріалах справи міститься наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" № 1/1 від 28.02.2022 про оголошення простою, яким на товаристві було оголошено простій не з вини працівників та зупинено роботу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" на період з 01.03.2022 до можливості відновлення роботи.

На підтвердження форс-мажорних обставин щодо неможливості використання орендованого приміщення Товариством з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" до суду було надано сертифікат № 3100-22-0840 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 15.09.2022 № 264/05-4, яким Торгово-промислова палата України засвідчила відповідачу форс-мажорні обставини: військова агресія російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, щодо обов`язку використовувати приміщення за цільовим призначенням у термін з 28.02.2022 за укладеним з позивачем договором оренди № 01/20 від 26.11.2020.

Відповідно до частин 4, 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, правовідносини у якій виникли з орендних відносин, зазначено, що згідно з ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що відсутність у ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Отже, для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

В такий спосіб підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 910/14244/20.

Таким чином, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому, тощо.

Як стверджує відповідач у відзиві на позовну заяву, він не користувався об`єктом оренди з 24.02.2022 по липень 2022 через наявність форс-мажорних обставин - введення на території України воєнного стану.

Судом апеляційної інстанції враховано, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Згідно Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-IX. В подальшому, Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.08.2022 № 2500-ІХ. Відповідно до Указу Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 № 2738-IX. Відповідно до Указу Президента України від 6 лютого 2023 року № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 07.02.2023 № 2915-ІХ.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні")

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2).

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований "Всім кого це стосується", згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, який зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 в справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору у випадку дії Форс-мажорних обставин, настання яких не залежить від Сторін і безпосередньо впливає на можливість виконання Договору (пп. 5.4.1. Договору).

Форс-мажорні обставини включають стихійні лиха, війни, збройні конфлікти, епідемії та інші події поза розумного контролю Сторін. На підтвердження настання дії форс-мажорних обставин повинен бути наданий Сертифікат (висновок, довідка, підтвердження) про дію форс-мажорних обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом відповідно до діючого законодавства, на який покладено обов`язок прийняття таких рішень (пп. 5.4.2. п. 5.4. Договору).

Сторона, яка зазнала дії Форс-мажорних обставин, негайно повідомляє іншу Сторону у письмовій формі про початок та припинення дії таких обставин (пп. 5.4.3. п. 5.4. Договору).

Потерпіла від Форс-мажорної обставини Сторона підтверджує наслідки такої обставини відповідно до застосовного законодавства (пп. 5.4.4. п. 5.4. Договору).

У випадку дії Форс-мажорних обставин невиконання зобов`язань за Договором може бути повністю або частково призупинене на термін дії таких обставин (пп. 5.4.5. п. 5.4. Договору).

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", було визначено перелік населених пунктів, на території яких було ведення активних бойових дій. Відповідно до п. 2.11 вказаного наказу вся територія міста Києва з 24.02.2022 по 30.04.2022 була визначена територією активних бойових дій.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача саме в частині неможливості використання відповідачем орендованого приміщення з 24.02.2022 по червень 2022 , що підтверджується листами від 15.03.2022, 03.03.2022, 26.02.2022, 26.02.2022, 14.03.2022, 05.04.2022, 28.02.2022, в яких суборендарі повідомили відповідача про неможливість використовувати орендовані приміщення.

В матеріалах справи міститься наказ відповідача № 1/1 від 28.02.2022 про оголошення простою, яким на Товаристві було оголошено простій не з вини працівників та зупинено роботу ТОВ "Перемога Воркінг" на період з 01.03.2022 до можливості відновлення роботи.

Також на підтвердження форс-мажорних обставин щодо неможливості використання орендованого приміщення відповідачем також було надано Сертифікат №3100-22-0840 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 15.09.2022 вих. №264/05-4, яким Торгово-промислова палата України засвідчила відповідачу форс-мажорні обставини: військова агресія російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, щодо обов`язку використовувати приміщення за цільовим призначенням у термін з 28.02.2022 за укладеним з позивачем договором оренди № 01/20 від 26.11.2020.

Суд апеляційної інстанції вважає загальновідомими обставини того, що повномасштабна військова агресія російської федерації проти України, введення воєнного стану в України, ракетні удари російських військ по Києву, - спричинили дестабілізацію в усіх сферах життєдіяльності країни, і відповідно, сферах господарювання, що слід враховувати у будь-яких обставинах, вказані обставини мають надзвичайний характер, є невідворотними, та, як було доведено вище, унеможливлювали використання відповідачем орендованого приміщення відповідно до умов договору.

Настання обставин, що не залежали від волі відповідача та унеможливили використання ним орендованого приміщення за визначеним в договорі цільовим призначенням, підтверджено, зокрема, також і публікаціями на офіційному порталі Київської міської державної адміністрації про події у м. Києві з 24.02.2022 по липень 2022 року, які наявні в матеріалах справи.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактичного користування як відповідачем, так і його суборендарями, орендованого приміщення за період з 24 лютого 2022 по червень 2022 року.

В матеріалах справи міститься лист відповідача від 28.02.2022 вих. № 02-02, в якому останній просив звільнити його від сплати орендної плати у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України та запровадження у зв`язку з цим воєнного стану). Додатком до вищевказаного листа було долучено лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Позивач підтвердив отримання вказаного листа, що відображено у його листі від 24.05.2022 вих. № 24-05-22/01.

Тобто, відповідач відповідно до умов договору повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин листом від 28.02.2022, отримання якого позивач підтвердив.

В свою чергу, як зазначалось вище, 01.09.2022 відповідачем було направлено на адресу позивача акт приймання - передачі приміщення, датований 27.06.2022, за яким відповідач повертає орендоване приміщення орендарю (зокрема і у зв?язку з наявністю форс-мажорних обставин), лист датований 31.08.2022 № 31-08-1, про припинення орендних відносин з 27.06.2022, направлення яких засобами поштового зв?язку підтверджується накладною Укрпошти від 01.09.2022 0105477970105 та описом вкладеного у цінний лист, а тому саме наведені докази в сукупності є належними та допустимими в розумінні ст. 76, 79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження реалізації права орендаря на одностороннє розірвання Договору згідно п. 6.5.5 та 7.5.2 Договору, а отже, Договір між сторонами є розірваним саме 31.10.2022 за ініціативою орендаря. При цьому,

А тому, з огляду на встановлені вище обставини, які унеможливлювали використання відповідачем орендованого приміщення і за які він не відповідав, суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованими та підтвердженими більш вірогідними доказами доводи відповідача про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" підлягає звільненню від орендної плати за весь час неможливості використання орендованого майна, починаючи з 28.02.2022 по 31.07.2022 на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України. Стосовно подальших періодів користування, як зазначалось вище, позивачем вимоги про стягнення орендної плати та експлуатаційних, операційних витрат - не заявлялось.

Твердження позивача про не доведення відповідачем форс-мажорних обставин, за яких він не міг користуватись орендованими приміщеннями з посиланням на те, що ним нібито відкрито локації щодо оренди приміщень за адресою м. Київ, вул.. Ярославів Вал, 15, починаючи з 25.05.2022, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки використання чи не використання відповідачем інших об`єктів нерухомого майна, які не є предметом укладеного між сторонами договору, не має відношення до даного предмету спору та доказування у даній справі, а надані позивачем скріншоти соціальної мережі Instagram щодо приміщень за адресою м. Київ, вул.. Ярославів Вал, 15 не доводять використання відповідачем приміщення за адресою м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36, яке було надано позивачем відповідачу в оренду на підставі укладеного договору.

З огляду на викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 233 873,66 грн. орендної плати, операційних витрат в розмірі 501 657,12 грн., та експлуатаційних витрат в розмірі 30 000,00 грн. з 24.02.2022 по 31.07.2022, виходячи з показників, які викладені позивачем в заяві про зміну підстав позову, та про стягнення 175 220,73 грн. орендної плати, 83 609,52 грн. операційних витрат та 5 000,00 грн. експлуатаційних витрат за квітень 2021 року - задоволенню не підлягають з підстав, наведених у даній постанові.

Інші доводи, обгрунтування, пояснення судом апеляційної інстанції враховані під час розгляду спору, проте не є такими, що впливають на висновки суду апеляційної інстанції при прийнятті даної постанови.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції в оскажуваній відповідачем частині ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, за наведених у даній постанові підстав.

В свою чергу, апеляційна скарга позивача на рішення суду першої інстанції в частині частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІДЕНС" - задоволенню не підлягає, адже суд апеляційної інстанції дійшов висновку за наслідками апеляційного розгляду справи про відмову у задоволенні позову, за наведених у даній постанові підстав, і відповідно доводи позивача про невірність обрахунку присуджених до стягнення сум є безпідставними.

Крім того, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 року заяву про розподіл судових витрат задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІДЕНС" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 170,24 грн.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у даному випадку суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а тому витрати на професійну правничу допомогу, понесенні позивачем, покладаються на останнього відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати, у зв?язку з чим додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі № 910/7352/22 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення у цій частині, яким у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріденс» про розподіл судових витрат - слід відмовити повністю.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога Воркінг» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі № 910/7352/22 також підлягає задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені

відповідачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції в оскажуваній відповідачем частині ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, за наведених у даній постанові підстав.

В свою чергу, апеляційна скарга позивача на рішення суду першої інстанції в частині частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІДЕНС" - задоволенню не підлягає.

Крім того, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога Воркінг» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі № 910/7352/22 також підлягає задоволенню, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі № 910/7352/22 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення у цій частині, яким у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріденс» про розподіл судових витрат - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат (судового збору) наступним чином:

- з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріденс» (01013, місто Київ, вул. Будіндустрії, будинок 5, код 33396575) підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога Воркінг» (01133, місто Київ, вул. Євгена Коновальця, будинок 36 Д, код 41297215) 93 769,71 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги;

- судовий збір за розгляд справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій слід покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кріденс».

Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріденс» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 910/7352/22 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога Воркінг» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі № 910/7352/22 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 910/7352/22 скасувати, ухваливши нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, з підстав, наведених у даній постанові.

4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі № 910/7352/22 скасувати, ухваливши нове, яким у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріденс» про розподіл судових витрат - відмовити повністю.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріденс» (01013, місто Київ, вул. Будіндустрії, будинок 5, код 33396575) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога Воркінг» (01133, місто Київ, вул. Євгена Коновальця, будинок 36 Д, код 41297215) 93 769 (дев`яносто три тисячі сімсот шістдесят дев`ять) грн 71 коп судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. Судовий збір за розгляд справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кріденс».

7. Видачу судового наказу по справі № 910/7352/22 доручити Господарському суду міст Києва.

8. Матеріали справи №910/7352/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 13.05.2024 після виходу судді з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік