Постанова

від 02.05.2024 по справі 905/438/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року м. Харків Справа №905/438/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

за участю представників сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача Яремчук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод» (вх.№2386Д від 09.11.2023) на рішення Господарського суду Донецької області від 28.09.2023 у справі №905/438/23 (м.Харків, суддя Паляниця Ю.О., повний текст рішення складено 17.10.2023),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативенерго», м. Запоріжжя,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод», м.Маріуполь, Донецька область,

про стягнення 2624783,49 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтернативенерго», звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод», про стягнення основного боргу у розмірі 2176021,55 грн, втрат від інфляції у розмірі 383660,14 грн, трьох відсотків річних у розмірі 65101,80 грн та пені за несвоєчасне виконання зобов`язання у розмірі 1006356,85 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №044 від 08.01.2019 про постачання електричної енергії споживачу, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію за період січень-березень 2022 року у розмірі 2176021,55 грн, що стало підставою для нарахування пені, інфляційних втрат та процентів річних.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.09.2023 прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативенерго» від позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод» в частині стягнення 1006356,85 грн пені, закрито провадження у справі №905/438/23 у відповідній частині.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.09.2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативенерго» основний борг у розмірі 2176021,55 грн, втрати від інфляції у розмірі 383660,14 грн, три відсотки річних у розмірі 64918,31 грн, а також судовий збір в сумі 39369,01 грн. Ухвалено видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод» з вказаним рішенням суду першої інстанції частково не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить ухвалити постанову, якою скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 28.09.2023 у справі №905/438/23 в частині задоволених позовних вимог ТОВ «Альтернативенерго» до ТОВ «Південний механо-ливарний завод», в задоволенні позову у цій справі відмовити повністю; стягнути з ТОВ «Альтернативенерго» судові витрати понесені в рамках розгляду справи №905/438/23.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод» вказує, що суд першої інстанції не застосував закон, який підлягав застосуванню, а саме норми ст.204, ч.2 ст.215, ст.216 ЦК України, норми ст.1,2, 13 та 13-1, 19 ЗУ «Про забезпечення прав та свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», внаслідок чого з ТОВ «ПМЛЗ» вирішено стягнути кошти за нікчемним правочином. Крім того, оскільки з 27.02.2022 територія міста Бердянськ (куди здійснювалось постачання електричної енергії) зазнало тимчасової окупації, відповідач вважає, що з цього періоду постачання електроенергії було заборонено відповідно до спеціального закону. Також відповідач зазначає, що акти купівлі-продажу та рахунки про сплату електричної енергії за січень-березень 2022 не можна вважати направленими (врученими) належним чином, адже вони направлялись не у спосіб встановлений Договором №044. Відповідно, на думку скаржника, строк оплати електроенергії за цей період не настав.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод» (вх.№2386Д від 09.11.2023) на рішення Господарського суду Донецької області від 28.09.2023 у справі №905/438/23 залишено без руху.

В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№15179 від 07.12.2023, вх.№15208 від 08.12.2023) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 13.11.2023. Зокрема, апелянтом надано докази сплати судового збору та докази наявності електронного кабінету у ТОВ «Південний механо-ливарний завод».

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод» (вх.№2386Д від 09.11.2023) на рішення Господарського суду Донецької області від 28.09.2023 у справі №905/438/23. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/438/23.

20.12.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №905/438/23 (вх.№15830).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 призначено справу №905/438/23 до розгляду на « 22» лютого 2024 р. о 10:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

На електронну пошту суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативенерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№31ел.4 від 02.01.2024), в якому просить залишити рішення Господарського суду Донецької області від 28.09.2023 по справі №905/438/23 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод» - без задоволення.

Щодо поданого позивачем відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вказує про наступне.

29.06.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України №3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - ЄСІТС, Закон №3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України передбачені права та обов`язки учасників справи, зокрема ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, а також виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частинами 5 та 6 статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

За змістом розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до Господарського процесуального кодексу України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IX чинності.

Згідно з новою редакцією статті 6 Господарського процесуального кодексу України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (абзац 2 частини 6 статті ГПК України).

Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі не позбавляє особу права на подання документів до суду в паперовій формі, проте саме в електронній формі особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису, якщо інше не передбачено Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до пункту 7.52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №204/2321/22 вимога про звернення до суду через підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Так, відповідно до пункту 10 Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці) реєструють такі кабінети в добровільному порядку.

Таким чином, поданий представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативенерго» - адвокатом Саланською І.Л. відзив на апеляційну скаргу надісланий на електронну пошту суду, всупереч вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим залишається без розгляду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативенерго» адвоката Саланської І.Л. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду залишено без розгляду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативенерго» - адвоката Саланської І.Л. про її участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №905/438/23, яке відбудеться « 22» лютого 2024 року о 10:15 год. у залі судового засідання №132 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів представника, який подав вказану заяву. Судове засідання у справі №905/438/23, яке відбудеться « 22» лютого 2024 року о 10:15 год. ухвалено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативенерго» - адвоката Саланської І.Л. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод» - адвоката Яремчук Л.В. про її участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №905/438/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №905/438/23, яке призначено на « 22» лютого 2024 р. о 10:15 год. та подальші судові засідання у даній справі ухвалено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод» - адвоката Яремчук Л.В. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод» надійшли пояснення (вх.№2059 від 09.02.2024), в яких просить врахувати подані пояснення, апеляційну скаргу ТОВ «ПЛМЗ» на рішення Господарського суду Донецької області від 28.09.2023 у справі №905/438/23 задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 оголошено перерву у розгляді справи №905/438/23 до « 28» березня 2024 р. о 10:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 розгляд справи №905/438/23 відкладено на 02 травня 2024 року об 11:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативенерго» надійшло клопотання (вх.№6076 від 30.04.2024), в якому просить розглянути справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативенерго»; проти апеляційної скарги заперечує та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 02.05.2024 представник відповідача підтримав раніше подані пояснення, просив апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача до судового засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі.

Ураховуючи, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, про час та місце судового засідання сторони повідомлялись належним чином, зважаючи на клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.01.2019 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтернативенерго» (постачальник), та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод» (споживач), укладено Договір №044 про постачання електричної енергії споживачу, за змістом п.2.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

До вказаного договору були підписані, зокрема, додатки: №1 «Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу», №2 «Комерційна пропозиція».

У відповідності до п.5.1 укладеного сторонами правочину споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (п.5.2 договору №044 від 08.01.2019).

У заяві-приєднанні визначено, що операторами системи розподілу, з якими споживач уклав договір про надання послуг з розподілу електричної енергії, є Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго».

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції (додаток №2), яку обрав споживач, та набирає чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, яка є додатком №1 до цього договору та сплати рахунка постачальника, а в частині проведення розрахунків в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань (п.13.1 вищезазначеного правочину).

27.06.2019 сторонами було підписано додаткову угоду №2, у відповідності до якої додаток №2 (Комерційна пропозиція) було викладено у новій редакції.

За приписами п.11 комерційної пропозиції договір вважається укладеним з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу, обрання відповідної комерційної пропозиції та сплати відповідного 1-го планового рахунку постачальника. Дана комерційна пропозиція діє з 01.07.2019 по 31.12.2019. За 30 календарних днів до закінчення строку дії даної комерційної пропозиції, споживач має право обрати іншу комерційну пропозицію, або, у разі відсутності будь-яких відповідних повідомлень або зауважень будь-якої із сторін, договір автоматично вважається пролонгованим на наступний календарний рік на умовах даної комерційної пропозиції.

Як вказує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтернативенерго» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод» електроенергію:

- у січні 2022 року в обсязі 324073 кВт/год на суму 1300988,46 грн з ПДВ акт №04422011 від 31.01.2022 купівлі-продажу електричної енергії за січень 2022р.,

- у лютому 2022 року в обсязі 276496 кВт/год на суму 905137,31 грн з ПДВ - акт №04422021 від 28.02.2022 купівлі-продажу електричної енергії за лютий 2022р.,

- у березні 2022 року в обсязі 79367 кВт/год на суму 318907,72 грн з ПДВ - акт №04422031 від 31.03.2022 купівлі-продажу електричної енергії за березень 2022р.

До вказаних актів були виставлені рахунки.

Поряд з цим, з боку споживача наведені акти не підписані.

За твердженням позивача, відповідач встановлений договором №044 від 08.01.2019 обов`язок щодо оплати електричної енергії не виконав. Після погашення нарахувань за попередні розрахункові періоди, в рахунок погашення боргу за розрахунковий період січня 2022р. зараховано 349011,94 грн, як надлишок від оплат, які були здійснені у період з 04.01.2022р. по 11.03.2022р.

З огляду на викладені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтернативенерго» звернулось до суду з позовом про стягнення основного боргу в розмірі 2176021,55 грн, а також, з урахуванням часткової відмови від позовних вимог, 3% річних у розмірі 65101,80 грн за загальний період з 20.04.2022 по 18.04.2023, інфляційних витрат в розмірі 383660,14 грн за загальний період з 01.05.2022 по 31.03.2023.

Судове рішення мотивовано тим, що акти купівлі-продажу електричної енергії та рахунки до них направлялись відповідачу єдиним доступним на той час способом. Наявність або відсутність обставин фактичного отримання актів та рахунків не звільняє відповідача від обов`язку сплатити за фактично спожиту електроенергію, яка по суті є особливим видом товару. Приймаючи до уваги, що позивач зобов`язання за договором №044 від 08.01.2019 виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов`язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод» про стягнення основного боргу у розмірі 2176021,55 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню. За висновком суду, сума відсотків річних становить 64918,31 грн, з огляду на те, що позивачем допущено помилку при визначенні початкової дати нарахування за зобов`язаннями березня 2022р. Разом з тим, перевіривши розрахунок позивача щодо інфляційних втрат, суд встановив, що їх сума є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, суд визнав обґрунтованою визначену позивачем суму інфляційних у розмірі 383660,14 грн. Крім того, суд першої інстанції вказав, про відсутність підстав вважати укладений договір нікчемним оскільки невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Колегія суддів, надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, зазначає наступне.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статей 626 - 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312, договір про постачання електричної енергії споживачу це домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.

За приписами ч. 1 статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 276 Господарського кодексу України визначено, що загальна кількість енергії, яка відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі, виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Особливості визначення кількості (обсягів), якості, строків, ціни та порядку розрахунків за договором постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

У статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з ч. 7 статі 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір про постачання електричної енергії №044 від 08.01.2019 (далі Договір), який є публічним договором приєднання, за змістом якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

27.06.2019 сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору, у відповідності до якої додаток №2 (Комерційна пропозиція) було викладено у новій редакції.

За приписами пункту 11 Комерційної пропозиції договір вважається укладеним з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу, обрання відповідної комерційної пропозиції та сплати відповідного 1-го планового рахунку постачальника. Дана комерційна пропозиція діє з 01.07.2019 по 31.12.2019. За 30 календарних днів до закінчення строку дії даної комерційної пропозиції, споживач має право обрати іншу комерційну пропозицію, або, у разі відсутності будь-яких відповідних повідомлень або зауважень будь-якої із сторін, договір автоматично вважається пролонгованим на наступний календарний рік на умовах даної комерційної пропозиції.

Матеріали справи не містять відповідних повідомлень або зауважень будь-якої із сторін щодо припинення дії Договору, а тому з огляду на автоматичну пролонгацію, вказаний Договір був дійсним на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється на умовах, визначених ПРРЕЕ.

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору (п.5.1 Договору). Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (п.5.2 Договору).

Позивач зазначає про виконання своїх зобов`язань за укладеним Договором шляхом поставки відповідачу електроенергії, відображеної в актах купівлі-продажу. Відповідачем поставлена електроенергія за спірний період оплачена не була, що не заперечується останнім.

Згідно п. 4.3 Правил, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Відповідно до п.п. 4.12, 4.13 розділу IV Правил роздрібного ринку електричної - затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 (ПРРЕЕ) розрахунок між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з п. 10 постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

Функції адміністратора комерційного обліку з врахуванням положень п.9, п. 10 постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 та відповідно до ч. 1 статті 53 Закону України «Про ринок електричної енергії» покладаються на оператора системи передачі/оператора системи розподілу (далі - ОСП/ОСР).

Функції адміністратора комерційного обліку щодо відповідача здійснює ПАТ «Запоріжжяобленерго», що зокрема, відображено у Заяві-приєднання до Договору.

За вимогами п. 9.1.1 розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється у вигляді електронних документів відповідно до стандартів інформаційного обміну Датахаб, що розробляються адміністратором комерційного обліку (ПАТ «Запоріжжяобленерго») та затверджуються Регулятором.

На запит позивача, оператором системи розподілу (Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго») надано інформацію про обсяги спожитої відповідачем у лютому - березні 2022 року електричної енергії. Аналогічні обсяги споживання відображені Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтернативенерго» у наявних у матеріалах справи актах купівлі-продажу електричної енергії.

В свою чергу, ТОВ «Південний механо-ливарний завод» в обґрунтування відсутності обов`язку зі сплати заявлених до стягнення сум, посилається на неналежне направлення відповідачу актів купівлі-продажу електричної енергії та рахунків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, рахунок за січень 2022р. направлений на електронні адреси відповідача 08.02.2022р., за лютий 2022р. 08.03.2022р., за березень 2022р. 19.04.2022р. У наведених рахунках визначено термін оплати протягом 5 банківських днів.

Відтак, зобов`язання з оплати електричної енергії, яка була поставлена у січні 2022р., мало бути виконано не пізніше 15.02.2022р., у лютому 2022р. не пізніше 15.03.2022р., у березні 2022р. не пізніше 26.04.2022р.

Із умов укладеного Договору вбачається, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.5.5 Договору).

Відповідно до п.5.9 Договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку.

Відповідно до п.п.4.13.,4.14 ПРРЕЕ Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на вебсайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу.

Пунктом 5 Комерційної пропозиції визначено, що рахунки на попередню оплату за електричну енергію виставляються споживачу та надсилаються електронною поштою. Для надсилання акту купівлі-продажу передбачено порядок надсилання поштою або вручення особисто. На підставі акту постачальник виставляє остаточний рахунок.

Відповідач вважає, що акти купівлі-продажу та остаточні рахунки повинні бути надіслані саме в письмовій формі споживачу поштою або вручені кур`єром.

Суд зазначає, що позивачем на підтвердження дотримання належного порядку надсилання актів та рахунків надано до матеріалів справи докази направлення останніх на електронні адреси відповідача, зазначені у Заяві-приєднання. Більше того, з наданих доказів вбачається, що такий спосіб вручення (електронною поштою) використовувався сторонами у правовідносинах за Договором №044 до спірного періоду. Рахунки, зокрема, за листопад грудень 2021 року направлені відповідачу на аналогічні електронні адреси та оплачені останнім, що підтверджується випискою по рахунку.

Позивач вказує, що протягом договірних відносин сторони здійснювали обмін документами саме за допомогою електронної пошти. Матеріали справи не містять та скаржником не надано доказів здійснення між сторонами обміну документами в інший спосіб, ніж електронною поштою. Аналогічна адреса електронної пошти, на яку здійснено відправку документів за спірний період, зазначена відповідачем у поданих до суду документах, що свідчить про використання останньої.

Крім того, суд вказує, що обов`язок повідомлення про зміну засобів зв`язку покладено на сторін. Відповідна інформація в матеріалах справи відсутня.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України змінено назву статті 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналіз змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи обставини, що склалися у зв`язку з військовою агресією та стандарту доказування «баланс вірогідностей», колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання допустимим обраного позивачем способу направлення актів та рахунків, а посилання скаржника у цій частині безпідставними.

Постачання споживачу електроенергії та прийняття цієї електроенергії споживачем є підставою для виникнення у споживача зобов`язання оплатити спожиту електроенергію відповідно до умов договору, який є обов`язковим до виконання в силу вимог ст. 629 ЦК України та вимог чинного законодавства.

Щодо посилання скаржника на тимчасову окупацію міста, де розташовані об`єкти відповідача, колегія суддів вказує про наступне.

Саме по собі перебування відповідача на окупованій території не спростовує той факт, що електрична енергія йому поставлялась та ним споживалась у спірний період. Як вже було зазначено, відомості про споживання електричної енергії ТОВ «Південний механо-ливарний завод» підтверджено оператором комерційного обліку ПАТ «Запоріжжяобленерго», що вбачається із наявного в матеріалах справи листа №007-66/3547 від 20.07.2022.

При цьому, відповідно до п. 1.2.15. ПРРЕЕ укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Договір може бути укладений, змінений та розірваний за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації, зокрема через особистий кабінет у вигляді електронного документа.

Створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання, знищення електронних документів під час укладання, виконання, зміни та розірвання договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії та використання електронної ідентифікації при укладанні договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації здійснюється з урахуванням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Колегія суддів враховує пояснення позивача, що постачання електричної енергії, зміна електропостачальника та порядок припинення такого постачання має свою специфіку.

Згідно з положенням ПРРЕЕ до припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу попередній електропостачальник зобов`язаний забезпечувати постачання електричної енергії на умовах чинного договору (п.6.1.16).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку із невиконанням споживачем своїх зобов`язань за договором в частині сплати заборгованості за спожиту електричну енергію за грудень 2021 року-січень 2022 року, позивачем повідомлено останнього про припинення (обмеження) постачання електричної енергії та направлено звернення до оператора системи розподілу ПАТ «Запоріжжяобленерго» про припинення (обмеження) розподілу електричної енергії відповідачу у березні 2022 року. З огляду на початок збройної агресії, відключення споживача не відбулось. При цьому, суд зауважує, що відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства відключення споживача у зв`язку із наявністю заборгованості є правом, а не обов`язком постачальника.

В подальшому, з урахуванням Наказу Міністерства енергетики України №104 «Щодо проведення розрахунків на ринку електричної енергії» та на підставі звернення ТОВ «Альтернативенерго» до ПАТ «Запоріжжяобленерго», останнім надано підтвердження тимчасового переведення споживачів електричної енергії, зокрема, ТОВ «Південний механо-ливарний завод» з 04.04.2022.

Таким чином, з урахуванням викладеного, у позивача була відсутня можливість самостійно припинити постачання електричної енергії відповідачу лише за фактом тимчасової окупації місцезнаходження об`єктів відповідача.

З інформації про надходження коштів на рахунки ТОВ «Альтернативенерго» вбачається, що відповідачем 11.03.2022 проведено оплату за електроенергію за грудень 2021. При цьому, доказів звернення відповідача з приводу врегулювання питань щодо постачання та споживання електричної енергії за спірним Договором, пропозицій щодо його розірвання матеріали справи не містять.

Крім того, частина заборгованості заявлена за спірний період до обставин, пов`язаних з окупацією міста Бердянськ, на спростування чого скаржником належних та допустимих доказів не надано.

Щодо доводів апелянта про те, що постачання електроенергії за Договором №044 починаючи з 27.02.2022 прямо заборонено ч.2 ст. 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», колегія суддів вказує про наступне.

Воєнний стан в Україні введений з 24.02.2022 із 05 год. 30 хв Указом Президента України №64/2022, неодноразово продовжувався та триває дотепер.

06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» датою окупації Бердянської міської територіальної громади визначено 27.02.2022.

Відповідно до положень ч.2 ст. 131 Закону, на яку посилається апелянт, на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

При цьому, частиною першої цієї статті визначено, що положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Таким чином, оскільки територія м. Бердянськ визнана тимчасово окупованою в умовах воєнного стану, за відсутності рішення Кабінету Міністрів України, відсутні підстави для застосування вказаних законодавчих норм до обставин даної справи.

Стосовно доводів апелянта про нікчемність укладеного між сторонами Договору, суд зазначає, що питання відповідності правочину вимогам законодавства має оцінюватися відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Договір №044 укладений сторонами 08.01.2019 та не суперечив вимогам Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати його нікчемним з визначених відповідачем підстав.

З урахуванням переплати за попередній період сума заборгованості за спожиту електричну енергію по Договору №044 від 08.01.2019 за період січень-березень 2022 року склала 2176021,55 грн.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Докази сплати зазначеної заборгованості та докази, які би її спростовували відсутні.

З огляду на наведене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2176021,55 грн заборгованості є доведеними та підлягають задоволенню, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Також позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 65101,80 грн за період з 20.04.2022 по 18.04.2023, інфляційні втрати у розмірі 383660,14 грн за період з 01.05.2022 по 31.03.2023 згідно з поданими розрахунками.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 11 постанови Пленума Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок 3% річних та інфляційних втрат), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правильно вказано про допущену позивачем помилку при визначенні початкової дати нарахування за зобов`язаннями березня 2022, з огляду на що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 64918,31 грн.

Стосовно заявленої суми інфляційних нарахувань слід зазначити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Такий спосіб розрахунку інфляційних втрат у порядку статті 625 Цивільного кодексу України не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при відповідному розрахунку.

Вказана правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, з урахуванням меж позовних вимог, дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених до стягнення інфляційних втрат в розмірі 383660,14 грн.

За змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Доводи, наведені апелянтом не спростовують висновків господарського суду першої інстанції та не свідчать про допущення будь-яких порушень при прийнятті оскаржуваного рішення. Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване судове рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні. З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних вимог. Колегія суддів вважає, що під час апеляційного перегляду судового рішення судом було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 13.05.2024 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2024 №3564-IX).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 233 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 28.09.2023 у справі №905/438/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.05.2024.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук