Рішення

від 13.05.2024 по справі 902/259/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2024 р.Cправа № 902/259/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрон-Україна" (вул. Є.Коновальця, 36, приміщення, 31, м. Київ, 01133)

до: Приватного підприємства "Нафтіма" (вул. Промислова, буд 54, м. Калинівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22400)

про стягнення 231 507,49 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Газтрон-Україна" подано позов до Приватного підприємства "Нафтіма" про стягнення 231 507,49 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором 05/05-3 поставки скрапленого газу від 05.05.2022 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару (скрапленого вуглеводневого газу), внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Газтрон-Україна" заявлено до стягнення з Приватного підприємства "Нафтіма" 231 507,49 грн, з яких: 196 800 грн - основного боргу; 14 999,93 грн - 26 % річних; 17 537,25 грн - пені та 2 170,31 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 12.03.2024, з урахуванням виправлених недоліків позовної заяви, за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/259/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Ухвала про відкриття провадження у справі вручена відповідачу 21.03.2024, що підтверджується результатами відстеження відповідного поштового пересилання на офіційному сайті АТ "Укрпошта".

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

05.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газтрон-Україна" (Постачальник, позивач) та Приватним підприємством "Нафтіма" (Покупець, відповідач) укладено Договір №05/05-3 (Договір), відповідно до п. 2.1 якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві в погоджені строки скраплений вуглеводневий газ (Товар) узгодженими партіями, а Покупець зобов`язується їх оплатити і прийняти в кількості згідно з поданими заявками, які погоджені з Постачальником.

Відповідно до п. 4.1. Договору, поставка Товару здійснюється партіями, відповідно до обраного базису поставки, зокрема DDP - АГЗП або АГЗС Покупця, зазначена у відповідному Додатку або заявці по формі Додатку №1 до цього Договору, при цьому у вартість Товару включається вартість доставки Партії товару до місця поставки.

Згідно із п. 4.9. Договору датою поставки вважається дата передачі Товару, зазначена в товарно-транспортній/залізничній накладній, або в акті приймання-передачі, в залежності від базису поставки Товару.

Ціна партії Товару узгоджується з Покупцем на підставі Заявки останнього шляхом відображення у Додатку до Договору та/або у відповідному рахунку-фактурі (п. 7.1. Договору).

Пунктом 8.4. Договору сторони погодили, що у разі невиконання Покупцем своїх грошових зобов`язань, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, коли сталося порушення, від несплаченої суми за кожен день прострочення з моменту поставки Товару.

За умовами пп. 8.8., 8.9. Договору до вимог з оплати пені застосовується строк позовної давності у три роки. Нарахування пені зупиняється тільки повним виконанням своїх зобов`язань Стороною, яка порушила умови даного Договору.

13.11.2023 сторони уклали Додаток № 05/05-3-36 до Договору, відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити партію товару на умовах DDP загальною вартістю 463 800 грн. Термін поставки до 14.11.2023 включно. Умови оплати партії товару - відтермінування платежу 7 (сім) календарних днів з дати поставки товару.

На виконання умов Договору згідно Додатку № 05/05-3-36 позивач передав відповідачу обумовлений Товар на загальну суму 463 800 грн, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими та товарно-транспортними накладними:

- видаткова накладна № 16276 від 14.11.2023 на суму 166 260 грн з ПДВ (ТТН № 104453 від 14.11.2023);

- видаткова накладна № 16277 від 14.11.2023 на суму 165 360 грн з ПДВ (ТТН № 104454 від 14.11.2023);

- видаткова накладна № 16278 від 14.11.2023 на суму 132 180 грн з ПДВ (ТТН № 104455 від 14.11.2023).

Поряд з цим Приватне підприємство "Нафтіма" здійснило часткову оплату за поставлений Товар на загальну суму 267 000 грн, що підтверджується підписаним позивачем в односторонньому порядку Актом звірки взаєморозрахунків за Договором станом на 05.03.2024.

Несплата відповідачем решти вартості отриманого Товару слугувала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрон-Україна" з відповідним позовом до суду про стягнення з Приватного підприємства "Нафтіма" 196 800 грн - основного боргу. Поряд з цим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 14 999,93 грн - 26 % річних; 17 537,25 грн - пені та 2 170,31 грн - інфляційних втрат внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір 05/05-3 поставки скрапленого газу від 05.05.2022.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт поставки відповідачу Товару за Договором підтверджено належними первинними документами - видатковими накладними. Поряд з цим відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленого товару в загальному розмірі 267 000 грн відповідно до підписаного позивачем в односторонньому порядку Акту звірки взаєморозрахунків за Договором станом на 05.03.2024. Водночас суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Таким чином, несплачений основний борг склав 196 800 грн (463 800 грн - 267 000 грн = 196 800 грн).

Так, відповідач є боржником, що прострочив, позаяк не здійснив остаточний розрахунок за отриманий Товар протягом семи календарних днів з дати поставки згідно із Додатком від 13.11.2023 № 05/05-3-36 до Договору. Тобто до 21.11.2023 (крайній день для оплати), оскільки дата поставки - 14.11.2023, а в силу ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з Приватного підприємства "Нафтіма" 196 800 грн основного боргу.

Окрім основного боргу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 14 999,93 грн - 26 % річних; 17 537,25 грн - пені та 2 170,31 грн - інфляційних втрат внаслідок прострочення виконання зобов`язання зі сплати вартості поставленого Товару.

Як встановлено фактичними обставинами справи, відповідач є боржником, що прострочив, позаяк не здійснив остаточний розрахунок за отриманий Товар до 21.11.2023, тобто зобов`язання є простроченим з 22.11.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.4. Договору сторони погодили, що у разі невиконання Покупцем своїх грошових зобов`язань, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, коли сталося порушення, від несплаченої суми за кожен день прострочення з моменту поставки Товару. Водночас за умовами пп. 8.8., 8.9. Договору до вимог з оплати пені застосовується строк позовної давності у три роки. Нарахування пені зупиняється тільки повним виконанням своїх зобов`язань Стороною, яка порушила умови даного Договору.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, 26% річних та інфляційних втрат судом встановлено помилковість початку періоду прострочення виконання грошового зобов`язання з 21.11.2023, позаяк 21.11.2023 є крайнім днем для оплати, а прострочення виникло з 22.11.2023.

Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" перерахунок пені, 26 % річних та інфляційних втрат за період прострочення з 22.11.2023 до 06.03.2024 на суму 196 800 грн, судом встановлено, що нараховані позивачем інфляційні втрати перебувають в межах розрахунку суду. Водночас обґрунтованість нарахування пені підтверджується в сумі 17 364,72 грн, що на 172,53 грн є меншою, аніж заявлено позивачем. Обґрунтованість нарахування 26% річних підтверджується в сумі 14 834,47 грн, що на 165,46 грн є меншою від заявленої.

Відтак, позов в частині стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі 2 170,31 грн, пеня та 26% річних у встановлених судом сумах 17 364,72 грн та 14 834,47 грн відповідно. Оскільки пеню в сумі 172,53 грн та 26% річних в сумі 165,46 грн заявлено безпідставно, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду відзиву, доказів в спростування позовних вимог, власного контррозрахунку заборгованості чи доказів її погашення.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з урахуванням мотивів щодо безпідставного нарахування 172,53 грн - пені та 165,46 грн - 26% річних.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що позов задоволено частково, витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 774,05 грн покладаються на Приватне підприємство "Нафтіма" та такі витрати в розмірі 4,05 грн залишаються за Товариством з обмеженою відповідальністю "Газтрон-Україна". При обчисленні ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" застосовано коефіцієнт 0,8, оскільки позовну заяву подано в електронній формі в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", тому розподіл здійснюється із суми судового збору 2 778,1 грн, що не позбавляє позивача права на повернення суми надмірно сплаченого судового збору.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Як слідує з матеріалів справи, 08.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газтрон-Україна" (Замовник) та адвокатом Маловічко Іриною Віталіївною (Виконавець) укладено Договір про надання правової допомоги №2/24, відповідно до п. 1.1. якого Замовник замовляє, а Виконавець приймає на себе зобов`язання з якісного і своєчасного надання Замовнику Послуг, а Замовник зобов`язується приймати та своєчасно оплачувати належним чином надані Послуги на правову допомогу.

Вартість послуг визначається сторонами в окремому додатку до цього договору (п. 3.1. Договору про надання правової допомоги №2/24).

Згідно із п. 3.5. Договору про надання правової допомоги №2/24 Замовник зобов`язаний оплатити Послуги Виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання Сторонами акту прийому Послуг, або здійснити передоплату за Послуги Виконавця в залежності від домовленості Сторін.

Як підтверджується датованим 05.03.2024 розрахунком витрат на правову допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги №2/4 від 08.02.2024, сторони засвідчили надання відповідних послуг на загальну суму 24000 грн. Крім того, сторони визначили, що цей розрахунок є Актом виконаних послуг наданих відповідно до договору про надання правової допомоги №2/24 від 08.02.2024, що включає:

- збирання та аналіз матеріалів договору поставки, видаткових документів, ТТН, судової практики вартістю 4 000 грн;

- формування правової позиції, підготовку позовної заяви про стягнення дебіторської заборгованості, виготовлення копій документів в суд та для відповідача, передачу документів до суду та для відповідача вартістю 14 000 грн;

- підготовку та подачу відповіді на відзив та додаткових пояснень до позовної заяви вартістю 2 500 грн;

- участь в 3 судових засіданнях вартістю 3 500 грн.

Окрім того, матеріали справи містять копії довіреності №5 від 29.02.2024 на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрон-Україна" адвокатом Маловічко Іриною Віталіївною та свідоцтва про право на заняття вказаним адвокатом адвокатською діяльністю серії КС №7087/10 від 19.10.2018.

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

Так, за приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи зміст норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Оскільки доказів фактичної сплати відповідачем вартості витрат на правову допомогу матеріали справи не містять, суд враховує, що в силу приписів п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу незалежно від того чи їх фактично сплачено чи має бути сплачено. Таку правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Окремо суд звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 12.05.2020 у справі №904/4507/18), що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання.

Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження витрат на правову допомогу, суд враховує, що витрати позивача на підготовку та подачу відповіді на відзив та додаткових пояснень до позовної заяви вартістю 2 500 грн та за участь в 3 судових засіданнях вартістю 3 500 грн є непідтвердженими, позаяк справа розглядалася у спрощеному позовному провадженні без призначення судового засідання. При цьому відповідь на відзив та додаткові пояснення до позовної заяви не подавалися, оскільки відзиву відповідача на позовну заяву не надходило.

Крім того, послуга "збирання та аналіз матеріалів договору поставки, видаткових документів, ТТН, судової практики" вартістю 4 000 грн по своїй суті поглинається в межах послуги "формування правової позиції, підготовки позовної заяви про стягнення дебіторської заборгованості" загальною вартістю 14 000 грн.

Отже, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає обґрунтованими витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі в сумі 14 000 грн.

У відповідності до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги частково, то відповідному частковому задоволенню підлягають і обґрунтовані витрати позивача на професійну правову допомогу (у співвідношенні 99,86 % - задоволено та 0,14 % - відмовлено).

Отже, за рахунок Приватного підприємства "Нафтіма" підлягають відшкодуванню витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 13 980,4 грн (14 000 грн х 99,86 %). Водночас залишенню за Товариством з обмеженою відповідальністю "Газтрон-Україна" підлягають витрати на адвоката в сумі 10 019,6 грн (виходячи із суми заявлених витрат 24 000 грн).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Нафтіма" (вул. Промислова, буд 54, м. Калинівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22400, код ЄДРПОУ 36886244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрон-Україна" (вул. Є.Коновальця, 36, приміщення, 31, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 34048506) 196 800 грн - основного боргу; 14 834,47 грн - 26 % річних; 17 364,72 грн - пені; 2 170,31 грн - інфляційних втрат; 2 774,05 грн - витрат на сплату судового збору та 13 980,4 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

3. У стягненні з відповідача 172,53 грн - пені та 165,46 грн - 26% річних відмовити.

4. Витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 4,05 грн та на професійну правничу допомогу в сумі 10 019,6 грн залишити за позивачем.

5. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 13 травня 2024 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.