Рішення

від 13.05.2024 по справі 904/6299/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2024м. ДніпроСправа № 904/6299/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр", м. Київ

до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест-Україна", м. Дніпро

Відповідача-2: ОСОБА_1 , смт. Петриківка, Дніпропетровська область

про солідарне стягнення заборгованості з тіла кредиту у розмірі 58 314,09 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 14 221,96 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест-Україна", Відповідача-2: ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості з тіла кредиту у розмірі 58 314,09 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 14 221,96 грн.

Ухвалою суду від 06.12.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" №15435344 від 23.11.2023 залишено без руху.

Ухвалою суду від 25.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/6299/23 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (надалі кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гефест-Україна" (надалі - позичальник) було укладено кредитний договір № 015/3639/496812/1 від 29.07.2020 (надалі кредитний договір).

Пунктом 1.1. кредитного договору передбачено, що відповідно до умов договору кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 95 341,14 грн. (надалі - ліміт), а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії. а також виконати інші зобов`язання, визначені договором.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору, кінцевий термін надання кредиту - 29.08.2020 - становить останній день, коли позичальник може звернутися до кредитора з метою отримання кредиту.

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3 договору включно, позичальник зобов`язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 25,4 % річних.

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору, у випадку неповернення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 25,4 % річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т.ч. простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту.

Позивач зазначив, що кредитор виконав умови кредитного договору, 30.07.2020 відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на суму 95 341,14 грн., що підтверджується випискою по рахунку.

Пунктом 1.3 кредитного договору визначено, що кінцевий термін погашення кредиту - 29.03.2021, або інша дата, визначена відповідно до п. 5.4 або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.2 кредитного договору, позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) однаковими) платежами в розмірах згідно з графіком.

У додатку № 1 до кредитного договору сторони погодили графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів. Відповідно до цього графіку, кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів є 23.03.2021.

Згідно з графіком, за період з 29.08.2020 по 29.03.2021 позичальник мав сплатити кредитору 95 341,14 грн. тіла кредиту та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 12 226,52 грн.

Пунктом 2 графіку погоджено, що наведений в п. 1 додатку графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів є орієнтовним примірником в частині нарахування процентів.

Сума фактичних нарахувань процентів змінюється в залежності від:

- кількості днів фактичного користування кредитом та розміру заборгованості за кредитом;

- дати фактичного погашення заборгованості за кредитом;

- облікової політики кредитора.

Однак, позичальник, за твердженням позивача, порушив свої зобов`язання за договором кредиту, не повернув кредитні кошти та не сплатив відсотки у строки та розмірах, встановлені договором. Всього позичальником було повернуто банку 37 027,05 грн. тіла кредиту.

За таких обставин, за розрахунком позивача, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест-Україна" утворилась заборгованість перед Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" зі сплати суми основної заборгованості (тіла кредиту) у розмірі 58 314,09 грн.

Разом з тим, позивач наполягає на тому, що, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест-Україна" наявна заборгованість перед Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 14 221,96 грн. Такі відсотки нараховані за період з 29.08.2020 по 09.12.2021.

Позивач зазначив, що у якості забезпечення зобов`язань позичальника за кредитним договором між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (надалі кредитор) та ОСОБА_1 (надалі - поручитель) було укладено договір поруки №015/3639/496812/1/П від 29.07.2020 (надалі - договір поруки).

Згідно з розділом "Визначення термінів" договору поруки:

- позичальник (боржник) Товариство з обмеженою відповідальністю "Гефест-Україна", ідентифікаційний код 39995824;

- кредитний договір - кредитний договір № 015/3639/496812/1 від 29.07.2020.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки, поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов`язаний:

1.1.1. повернути кредит у розмірі 95 341,14 грн. (кредит), в порядку, передбаченому кредитним договором, не пізніше29.03.2021, або іншої дати, визначеної відповідно до умов кредитного договору;

1.1.2. сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 25,4 % річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором;

1.1.3. сплатити комісії в розмірах, передбачених кредитних договором;

1.1.4. сплатити пені, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки кредитора, пов`язані з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору.

Пунктом 1.2 договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі, при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань.

Позивач стверджує, що за умови наявності у основного боржника перед Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" з тіла кредиту у розмірі 58 314,09 грн., відсотків за користування кредитом у розмірі 3 873,98 грн. та відсотків річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 10 347,96 грн., у ОСОБА_1 виник солідарний обов`язок зі сплати такої заборгованості на користь кредитора.

Також, за твердженням позивача, між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (надалі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт капітал" (надалі - новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги № 114/2-47 від 30.11.2021 (надалі - договір відступлення права вимоги № 114/2-47).

Пунктом 2.1 договору відступлення права вимоги № 114/2-47 визначено, що на умовах, встановлених цим договором, та відповідно до ст. 512 - 519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (портфель заборгованості).

Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання договору зазначені в додатку № 1 до договору (Попередній реєстр боржників, що є його невід`ємною частиною.

За таких обставин, на думку позивача, право вимоги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" суми заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест-Україна" за кредитним договором № 015/3639/496812/1 від 29.07.2020 у загальному розмірі 72 536,05 грн. перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт капітал".

Позивач вказав, що в подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт капітал" (надалі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (надалі - новий кредитор) був укладений договір відступлення прав вимоги №16-01/2023 від 16.01.2023 (надалі - договір відступлення прав вимоги № 16-01/2023).

Пунктом 2.1 договору відступлення права вимоги № 16-01/2023 визначено, що за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - боржники, зазначених у додатках № 1 та № 3 цього договору (надалі - реєстр боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, стаховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язку боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - Основні договори, надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.

За таких обставин, як зазначив позивач, право вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт капітал" суми заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест-Україна" за кредитним договором № 015/3639/496812/1 від 29.07.2020 у загальному розмірі 72 679,84 грн. перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр".

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧІВ-1, 2.

Відповідачі-1, 2 відзивів на позов не надали.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про солідарне стягнення заборгованості з тіла кредиту за кредитним договором № 015/3639/496812/1 від 29.07.2020 у розмірі 58 314,09 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 14 221,96 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (в які строки та якому розмірі мали бути поверненні кредитні кошти; чи наявні підстави для дострокового розірвання позивачем договору та повернення позичальником кредитних коштів), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи були поверненні кредитні кошти у встановлені строки та розмірі), які саме зобов`язання порушені боржниками (чи наявні підстави для солідарного виконання грошового зобов`язання), яке право чи інтерес кредитора порушено (чи перейшло до позивача право вимоги за кредитним договором), які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (надалі кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гефест-Україна" (надалі - позичальник) було укладено кредитний договір № 015/3639/496812/1 від 29.07.2020 (надалі кредитний договір).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 12.1 кредитного договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за договором.

Пунктом 1.1. кредитного договору передбачено, що відповідно до умов договору кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 95 341,14 грн. (надалі - ліміт), а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії. а також виконати інші зобов`язання, визначені договором.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору, кінцевий термін надання кредиту - 29.08.2020 - становить останній день, коли позичальник може звернутися до кредитора з метою отримання кредиту.

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3 договору включно, позичальник зобов`язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 25,4 % річних.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Кредитор виконав умови кредитного договору, 30.07.2020 відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на суму 95 341,14 грн., що підтверджується випискою по рахунку (том 1 а.с. 26 - 28).

Пунктом 1.3 кредитного договору визначено, що кінцевий термін погашення кредиту - 29.03.2021, або інша дата, визначена відповідно до п. 5.4 або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.2 кредитного договору, позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) однаковими) платежами в розмірах згідно з графіком.

У додатку № 1 до кредитного договору сторони погодили графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів. Відповідно до цього графіку, кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів є 23.03.2021.

Згідно з графіком, за період з 29.08.2020 по 29.03.2021 позичальник мав сплатити кредитору 95 341,14 грн. тіла кредиту та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 12 226,52 грн.

Пунктом 2 графіку погоджено, що наведений в п. 1 додатку графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів є орієнтовним примірником в частині нарахування процентів.

Сума фактичних нарахувань процентів змінюється в залежності від:

- кількості днів фактичного користування кредитом та розміру заборгованості за кредитом;

- дати фактичного погашення заборгованості за кредитом;

- облікової політики кредитора.

Однак, позичальник порушив свої зобов`язання за договором кредиту, не повернув кредитні кошти та не сплатив відсотки у строки та розмірах, встановлені договором. Всього позичальником було повернуто банку 37 027,05 грн. тіла кредиту.

З урахуванням п. 2.1 кредитного договору та п. 2 графіку, внаслідок порушення строків погашення тіла кредиту, за період з 29.08.2020 по 29.03.2021 позичальник мав сплатити банку проценти за користування кредитом у розмірі 13 563,98 грн.

Натомість за вказаний період позичальник сплатив кредиторі проценти за користування кредитом у розмірі 9 690 грн.

За таких обставин, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест-Україна" утворилась заборгованість перед Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" зі сплати суми основної заборгованості (тіла кредиту) у розмірі 58 314,09 грн. та відсотків за користування кредитом на підставі п. 2.1 договору у розмірі 3 873,98 грн.

Разом з тим, позивач наполягає на тому, що, відповідно до долученого до матеріалів справи розрахунку (том 1 а.с. 29), у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест-Україна" наявна заборгованість перед Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 14 221,96 грн. Такі відсотки нараховані за період з 29.08.2020 по 09.12.2021.

Так, відповідно до п. 2.2 кредитного договору, у випадку неповернення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 25,4 % річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т.ч. простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту.

Згідно зі ст.ст. 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит чи у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 наведено висновки про те, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 Цивільного Кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною 1 статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 розмежувала поняття проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами та проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами, а отже проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначених в договорі, і такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, і які сплачуються позичальником та порядок виплати яких урегульований частиною 1 статті 1048 та частиною 1 статті 1051 Цивільного кодексу України.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання порядок виплати яких урегульований частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Так, згідно зі ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що у разі сплати процентів за неправомірне користування кредитом, проценти за користування кредитом за той же період часу не сплачуються.

У постанові від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила відмінності у термінах строк договору, строк виконання зобов`язання та виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 відступила від висновку, викладеного Верховним Судом в постанові від 13.12.2018 у справі №913/11/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зазначивши, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

За таких обставин, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України (аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

В п. 81, 87, 91, 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування Велика Палата Верховного Суду в п. 114-116, 122-123, 128 постанови від 05.04.2023 у справі у справі №910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зазначила про таке.

Сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Тобто, проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором (п. 141 постанови ВП ВС від 05.04.2023 у справі у справі №910/4518/16).

Приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (які нараховуються за статтею 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за статтею 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін) (п. 143 постанови ВП ВС від 05.04.2023 у справі у справі № 910/4518/16).

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу (постанова Великої Палати ВС від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц).

У даному випадку, визначений договором строк кредитування сплив 29.03.2021. За таких обставин, після 29.03.2021 у кредитора припинилось право нараховувати позичальнику відсотки за користування кредитом на підставі п. 2.1 кредитного договору. Натомість існувало право нараховувати проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Так, як було вказано вище, відповідно до п. 2.2 кредитного договору, у випадку неповернення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 25,4 % річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т.ч. простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту.

Отже, вищевказаним пунктом договору, сторони встановили інший розмір процентів річних, ніж передбачено ст. 625 ЦК України. Що є правом сторін в рамках реалізації принципу свободи договору.

За розрахунком суду, за період з 30.03.2021 по 09.12.2021 25,4% річних на суму основного боргу 58 314,09 грн. становили 10 347,96 грн.

Виходячи з принципу судочинства jura novit curia - "суд знає закони", неправильна юридична кваліфікація позивачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Відтак, при розгляді цієї справи суд має самостійно перевірити доводи сторін щодо застосування закону, який регулює спірні правовідносини, та надати правильну правову кваліфікацію цим відносинам і зобов`язанням сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18.

А отже, неправильна юридична кваліфікація позивачем підстав виникнення у позичальника перед кредитором грошового зобов`язання зі сплати суми 10 347,96 грн. не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.

У якості забезпечення зобов`язань позичальника за кредитним договором між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (надалі кредитор) та ОСОБА_1 (надалі - поручитель) було укладено договір поруки № 015/3639/496812/1/П від 29.07.2020 (надалі - договір поруки).

Згідно з розділом "Визначення термінів" договору поруки:

- позичальник (боржник) Товариство з обмеженою відповідальністю "Гефест-Україна", ідентифікаційний код 39995824;

- кредитний договір - кредитний договір № 015/3639/496812/1 від 29.07.2020.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки, поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов`язаний:

1.1.1. повернути кредит у розмірі 95 341,14 грн. (кредит), в порядку, передбаченому кредитним договором, не пізніше29.03.2021, або іншої дати, визначеної відповідно до умов кредитного договору;

1.1.2. сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 25,4 % річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором;

1.1.3. сплатити комісії в розмірах, передбачених кредитних договором;

1.1.4. сплатити пені, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки кредитора, пов`язані з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору.

Пунктом 1.2 договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі, при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань.

Пунктом 7.2 договору поруки передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печаткою кредитора. Строк поруки, що встановлена договором, за кожним забезпеченим зобов`язанням становить 5 років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання. Порука для відповідного забезпеченого зобов`язання, не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо кредитор у межах цього строку пред`явив вимогу до поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для забезпечених зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині, починаючи з дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідної частини такого забезпеченого зобов`язання.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Положеннями статті 554 ЦК України встановлено, що, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За умови наявності у основного боржника перед Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" з тіла кредиту у розмірі 58 314,09 грн., відсотків за користування кредитом у розмірі 3 873,98 грн. та відсотків річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 10 347,96 грн., у ОСОБА_1 виник солідарний обов`язок зі сплати такої заборгованості на користь кредитора.

Пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини першої статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно із ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 512-517 ЦК України, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

У разі існування зобов`язання забезпечувального характеру (неустойки, поруки, застави тощо) щодо головного зобов`язання, за яким відступається право вимоги, відповідні забезпечувальні права кредитора також передаються новому кредитору.

Так, до нового кредитора в тому числі переходить в повному обсязі і право на неустойку як субсидіарне право. Якщо предмет зобов`язання є подільним (наприклад, зобов`язання по сплаті грошових коштів як основного боргу), то новому кредитору може бути передана лише частина прав первісного кредитора разом із субсидіарними правами у відповідній частині. Субсидіарні права не можуть передаватися самостійно без передачі основних прав за зобов`язанням.

Між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (надалі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт капітал" (надалі - новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги № 114/2-47 від 30.11.2021 (надалі - договір відступлення права вимоги № 114/2-47).

Пунктом 2.1 договору відступлення права вимоги № 114/2-47 визначено, що на умовах, встановлених цим договором, та відповідно до ст. 512 - 519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (портфель заборгованості).

Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання договору зазначені в додатку № 1 до договору (Попередній реєстр боржників, що є його невід`ємною частиною.

Так, відповідно до Реєстру боржників від 15.12.2021, право вимоги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" суми заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест-Україна" за кредитним договором № 015/3639/496812/1 від 29.07.2020 у загальному розмірі 72 536,05 грн. перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт капітал".

В подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт капітал" (надалі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (надалі - новий кредитор) був укладений договір відступлення прав вимоги № 16-01/2023 від 16.01.2023 (надалі - договір відступлення прав вимоги № 16-01/2023).

Пунктом 2.1 договору відступлення права вимоги № 16-01/2023 визначено, що за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - боржники, зазначених у додатках № 1 та № 3 цього договору (надалі - реєстр боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, стаховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язку боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - Основні договори, надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.

Так, відповідно до Реєстру боржників від 16.01.2023, право вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт капітал" суми заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест-Україна" за кредитним договором № 015/3639/496812/1 від 29.07.2020 у загальному розмірі 72 679,84 грн. перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр".

За таких обставин, позовні вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості з тіла кредиту у розмірі 58 314,09 грн., відсотків за користування кредитом у розмірі 3 873,98 грн. та відсотків річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 10 347,96 грн. - є обґрунтованими.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться кредитним договором №015/3639/496812/1 від 29.07.2020 з додатком (т. 1 а.с. 8 - 15), договором поруки з додатками (т. 1 а.с. 16 - 21), розрахунком заборгованості (т. 1 а.с. 29), договором відступлення права вимоги №114/2-47 (т. 1 а.с. 29 - 32), платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 32 - 32), банківськими виписками по рахунку (том 1 а.с. 26 - 28), реєстром боржників від 15.12.2021 (т. 1 а.с. 33 - 35), договором відступлення права вимоги № 16-01/2023 (т. 1 а.с. 36 - 38), реєстром боржників від 16.01.2023 (т. 1 а.с. 38 - 41).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості з тіла кредиту у розмірі 58 314,09 грн., відсотків за користування кредитом у розмірі 3 873,98 грн. та відсотків річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 10 347,96 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід розподілити покласти на відповідачів порівну.

ЩОДО ПОКЛАДЕННЯ НА ВІДПОВІДАЧА ВИТРАТ ПОЗИВАЧА НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ АДВОКАТА.

У позові позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 20 000 грн.

На підтвердження надання Адвокатським об`єднанням "Лігал Ассістанс" адвокатських послуг Товариству з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" під час розгляду справи №904/6299/23 позивачем було долучено до позову: договір про надання правової допомоги № 02-01/2023 від 02.01.2023, прайс-лист АО "Лігал Ассістанс", платіжну інструкцію № 0394730010 від 01.11.2023, заявку на надання юридичної допомоги № 5 від 30.10.2023, витяг з акту № 5 від 02.11.2023 про надання юридичної допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268) (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У даному випадку, відповідно до витягу з акту № 5 від 02.11.2023 про надання юридичної допомоги, адвокатом були надані юридичні послуги на загальну суму 20 000 грн., які складаються з:

- вивчення матеріалів кредитної справи - 3 000 грн.;

- надання консультації - 3 000 грн.;

- підготовка позовної заяви - 9 000 грн.;

- формування додатків до позовної заяви, зібрання та передача справи замовнику - 5 000 грн.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначене загальне правило розподілу судових витрат. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суду надано право з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019.

У даному випадку, розмір витрат на правову допомогу адвоката 20 000 грн. явно непропорційний до предмета спору, з урахуванням, складності цієї справи, ціни позову та кількості поданих доказів.

В ухвалі про відкриття провадження у справі судом було встановлено, що ця справа є малозначною, оскільки, зокрема, позовні вимоги не вимагають здійснення жодних складних розрахунків. Результат вирішення даної справи не впливає на репутацію сторін та не викликав публічного інтересу.

Також судом враховано неправильну юридичну кваліфікація позивачем підстав виникнення у позичальника перед кредитором грошового зобов`язання зі сплати суми 10 347,96 грн.

За таких обставин, клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката слід задовольнити частково. А саме покласти на відповідачів порівну витрати позивача на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

У задоволенні клопотання позивача у частині покладення на відповідачів витрат на правову допомогу у розмірі 15 000 грн. слід відмовити.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест-Україна" (місцезнаходження: 49022, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 2; ідентифікаційний код 39995824) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306; ідентифікаційний код 44276926) заборгованість з тіла кредиту у розмірі 58 314,09 грн., відсотки за користування кредитом у розмірі 3 873,98 грн. та відсотки річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 10 347,96 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест-Україна" (місцезнаходження: 49022, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 2; ідентифікаційний код 39995824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306; ідентифікаційний код 44276926) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 342 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 500 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306; ідентифікаційний код 44276926) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 342 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 500 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 13.05.2024.

Суддя М.О. Ніколенко