Рішення

від 14.05.2024 по справі 907/182/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/182/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Залізнична 4/22», м. Ужгород

до відповідача Комунального некомерційного підприємства «Закарпатська обласна клінічна стоматологічна поліклініка» Закарпатської обласної ради, м. Ужгород

про стягнення 29 856,00 грн

Секретар судового засідання Райніш М.І.

Сторони не викликалися

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Залізнична 4/22» заявило позов до Комунального некомерційного підприємства «Закарпатська обласна клінічна стоматологічна поліклініка» Закарпатської обласної ради про стягнення 29 856,00 грн заборгованості зі сплати щомісячних внесків за період з 01.02.2021 року по 31.01.2024 року. Позов заявлено з посиланням на статті 625, 655, 656, 657, 658, 692 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 27.02.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених у ній недоліків. На адресу Господарського суду Закарпатської області 05.03.2024 надійшла заява про усунення недоліків вх. №02.3.1-02/1721/24.

Однак, судом встановлено, що у позовній заяві від 23.02.2024 (вх. №№ 02.3.1-05/192/24) зазначена ціна позову у розмірі 50 000,00 грн, натомість, у заяві про усунення недоліків від 05.03.2024 вх. №02.3.1-02/1721/24 зазначена ціна позову у розмірі 29 856,00 грн.

Ухвалою суду від 06.03.2024 позовну заяву повторно залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених у ній недоліків.

На адресу Господарського суду Закарпатської області 12.03.2024 надійшли пояснення вх. №02.3.1-02/1929/24, за наслідками розгляду яких суд дійшов висновку, що позивач усунув виявленні у позовній заяві недоліки.

Ухвалою суду від 13.03.2024 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі та здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Від відповідача на адресу суду 25.03.2024 року надійшов відзив на позовну заяву.

Від позивача на адресу суду 02.04.2024 року надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що ним виконуються функції з управління багатоквартирним будинком за адресою: м. Ужгород, вул. Залізнична, 4/22, на частині першого поверху якого розміщені вбудовані приміщення загальною площею 455,70 кв.м., що знаходяться у володінні Ужгородської міської ради та на підставі Договору оренди №115/382 від 30.03.2011 передані в користування Закарпатській обласній клінічній стоматологічній поліклініці, правонаступником якої є відповідач у справі.

За твердженням позивача, в силу приписів ч. 4 ст. 12 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, відповідач зобов`язаний щомісячно сплачувати внески на управління багатоквартирним будинком за тарифом, що затверджений рішенням Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м. Ужгород, вул. Залізнична, 4/22 №5 від 30.05.2019 та становить 4 грн/м2.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на мирову угоду затверджену ухвалою суду від 05.11.2020 у справі № 907/457/20, що стосувалася попередніх періодів Договору оренди №115/382 від 30.03.2011, а саме стосувалася періоду часу з 01.01.2017 р. по 30.11.2019 року.

Позивач наголошує, що внаслідок невиконання відповідачем обов`язку зі сплати означених внесків за період з 01.10.2022 по 31.01.2024 заборгованість останнього становить 29 856 грн, стягнення якої у примусовому порядку і виступає предметом заявленого Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Залізнична 4/22 позову в даній справі.

Правова позиція відповідача.

Відповідач заперечує позовні вимоги в повному обсязі, оскільки зазначає, що позивачем здійснено розрахунок заявлених позовних вимог, виходячи із площі приміщень, що становить 466,5 кв.м., однак, як вбачається зі змісту Договору оренди №115/382 від 30.03.2011, правопопередник відповідача використовував нежитлове приміщення площею тільки 455,7 кв.м.

Представник відповідача наголошує на відсутності у відповідача обов`язку зі сплати внесків за експлуатацію та утримання багатоквартирного будинку, оскільки останній не є власником приміщень в такому будинку, які раніше були передані в користування правопопереднику відповідача.

На переконання представника відповідача, посилання позивача на положення п. 5.5. Договору оренди №115/382 від 30.03.2011, оскільки останній припинив свою дію у зв`язку із закінченням його строку, водночас у вказаному пункті Договору не передбачено обов`язку правопопередника відповідача сплачувати внески за утримання будинку ОСББ, натомість, обов`язок утримувати прилеглі території в належному стані встановлювався саме щодо орендаря, а не шляхом сплати внесків ОСББ.

За твердженням представника відповідача, договір оренди зумовлював виникнення прав та обов`язків виключно для його сторін, а не для третіх осіб, яким є позивач; крім того, на час укладення Договору оренди №115/382 від 30.03.2011 ОСББ Залізнична 4/22 ще не існувало як суб`єкт правовідносин, оскільки було зареєстроване як юридична особа тільки 25.11.2016.

Таким чином, відповідач зазначає, що не будучи власником нежитлового приміщення в будинку 4/22 по вул. Залізничній в м.Ужгороді не має обов`язку сплачувати внески на утримання багатоквартирного будинку за фактичних обставин при яких виник даний спір.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2011 між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради (орендодавцем) та Закарпатською обласною клінічною стоматологічною поліклінікою, правонаступником якої є відповідач у справі, (орендарем), було укладено Договір оренди нежилого приміщення №115/382 (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.1., 1.2. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення за адресою: м. Ужгород, вул. Залізнична, 4/22, площею 455,7 кв.м. для використання під ортопедичне відділення. Вартість об`єкту згідно з незалежною оцінкою для розрахунку орендної плати становить 374 438 грн станом на 30.04.2003.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Договір оренди укладається на строк з 30 березня 2011 року до 30 березня 2013 року.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна міста, затвердженої рішенням №48 XVІ сесії міської ради ІV скликання від 14.05.2003 із змінами та доповненнями до нього і складає 5 (п`ять) % (орендна ставка) від вартості орендованого об`єкту, визначеної згідно незалежної оцінки без ПДВ 18 721,90 грн в рік.

Згідно з п. 4.8. Договору, орендна плата вноситься безготівково не пізніше 15 числа наступного місяця.

Згідно із п. 5.2., 5.5. Договору, орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату; нести всі витрати по експлуатації об`єкта, що орендується, здійснювати плату за комунальні послуги, утримувати прилеглі території в належному стані.

В подальшому, 15.05.2017 між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (правонаступником Управління майном міста Ужгородської міської ради) (орендодавцем) та Закарпатською обласною клінічною стоматологічною поліклінікою, правонаступником якої є відповідач у справі, (орендарем) укладено Додаток б/н до Договору оренди нежилого приміщення №115/382 від 30.03.2011, за умовами якого сторони дійшли згоди викласти п. 1.1., 1.2., 3.1., 4.1., 4.2., 4.3. Договору в наступній редакції: 1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення за адресою: м. Ужгород, вул. Залізнична, 4/22, площею 466,5 кв.м. для використання під ортопедичне відділення; 1.2. Вартість об`єкту згідно з незалежною оцінкою для розрахунку орендної плати станом на 20.03.2017 становить 2 208 596 грн без ПДВ; 3.1. Строк Договору оренди до 15.04.2020; 4.1. Орендна плата визначається на підставі тимчасової Методики розрахунку орендної плати за комунальне майно м. Ужгорода та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням ХІ сесії міської ради VІ скликання від 09.12.2011 №344 із змінами та доповненнями і складає 1% (орендна ставка) від вартості орендованого об`єкту, визначеної згідно незалежної оцінки без ПДВ 22 085,96 грн в рік. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством; 4.2. Сума оплати за базовий місяць становить 2228,47 грн (в т.ч. ПДВ 371,41 грн). Базовий місяць квітень 2017р.; 4.3. Орендна плата за травень 2017 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень 2017.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи листа Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №1709/03-14 від 02.05.2023 та не оспорюється учасниками процесу, станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду строк дії Договору оренди нежилого приміщення №115/382 від 30.03.2011 закінчився, такий договір продовжений чи переукладений сторонами не був, водночас об`єкт оренди відповідачем за актом приймання передачі не повернуто.

Матеріалами справи встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою щодо сплати суми заборгованості, однак жодної оплати не було здійснено.

На переконання позивача, фактичне використання відповідачем нежитлового приміщення зумовлює виникнення в останнього обов`язку зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком в порядку ч. 4 ст. 12 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, заборгованість відповідача за якими за період з 01.10.2022 по 31.01.2024 заборгованість становить 29 856 грн, що підлягає стягнення з останнього у примусовому порядку та стало підставою звернення з позовом до Господарського суду.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

За положеннями частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків) (ч. 1 ст. 385 Цивільного кодексу України).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку №2866-III від 29.11.2001 (із наступними змінами) (далі Закон №2866-III), статтею 1 якого передбачено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2866-III, основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно зі статтею 10 Закону №2866-III, органами управління об`єднання є загальні збори об`єднання, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема, затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Статтею 15 Закону №2866-III встановлено, що співвласник зобов`язаний, зокрема, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Обов`язок співвласників виконувати рішення зборів співвласників визначений і у частині 1 статті 7 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку.

За приписами ст. 17 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку передбачено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право зокрема, вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Положеннями ст. 23 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку визначено, що внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління регулюється Законом України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку №417-VIII від 14.05.2015 (із наступними змінами) (надалі Закон №417-VIII).

Згідно ст. 1, 9 Закону №417-VIII, співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

За частиною 2 статті 10 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.

За змістом ст. 12 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення). Зобов`язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

Таким чином, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об`єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку.

З аналізу наведених положень чинного законодавства можна дійти висновку про те, що рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Залізнична 4/22, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком, є обов`язковими для власника нежитлового приміщення по вул. Залізнична 4/22 у м. Ужгород, яким є територіальна громада м. Ужгород, що в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна та зобов`язана виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ. При цьому, у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина 6 статті 13 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку).

Аналізуючи заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати щомісячних внесків на управління багатоквартирним будинком, суд звертає увагу, що дійсно, частиною 4 статті 12 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку передбачено, що зобов`язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

У той же час, застосовуючи норми права у подібних правовідносинах, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19 констатував, що визначаючи зобов`язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов`язання, у тому числі механізму захисту прав об`єднання співвласників, зокрема не встановлює для ОСББ права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (частина 6 статті 13, Закону №2866-III).

З урахуванням приписів статті 511 Цивільного кодексу України, прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ є обов`язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна.

Виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (стаття 11 Цивільного кодексу України), відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та ОСББ, або шляхом встановлення обов`язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна. Тобто обов`язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням ОСББ, виникає тільки у разі передбачення такого обов`язку в умовах укладеного ним правочину (договору) із власником майна або з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку.

Таким чином, ураховуючи відсутність у Договорі оренди (із змінами до нього) прямого обов`язку відповідача щодо сплати витрат за послуги з утримання багатоквартирного будинку на користь позивача, погодженого порядку їх сплати та розміру, недосягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо укладення окремого договору на оплату таких внесків, обов`язок зі сплати відповідних платежів має нести власник приміщень територіальна громада міста Ужгород в особі Ужгородської міської ради, для якого положення Статуту та рішення загальних зборів ОСББ Залізнична 4/22 є обов`язковими в силу закону, а відтак суд констатує, що позов у даній справі заявлено до неналежного відповідача.

Визначення відповідачів як одного із видів суб`єктів господарського процесу є правом позивача. Проте саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ГПК України, ураховуючи завдання господарського судочинства має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.

За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги.

З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси позивача саме від відповідача.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17, який в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України враховано апеляційним господарським судом.

Отже належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 917/2041/20, який в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України враховано апеляційним господарським судом.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

З аналізу наведених положень процесуального закону випливає, що законодавець надав саме позивачу право визначати відповідача у справі, і суд повинен розглянути позов щодо того відповідача, якого визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до того, хто відповідати за позовом не повинен, або визначив не всіх відповідачів, він не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача.

Як встановлено вище, відповідач не є особою, що має відповідати за позовом, а позивач упродовж підготовчого провадження у справі не звертався до суду із клопотанням про заміну неналежного відповідача.

За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача.

Наведене узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.09.2019 у справі №910/7122/17.

Щодо посилання позивача на мирову угоду, суд зазначає, що мирова угода не може вирішувати питання про права і обов`язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому.

Мирова угода це договір, який укладається між сторонами з метою припинення спору та вирішення всіх спірних питань, задля яких і було подано позов, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спори, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір.

Крім того, умови мирової угоди мають стосуватися лише правовідносин сторін, які є предметом спору. Умови мирової угоди не можуть стосуватися вимог, що не заявлялись в позовній заяві.

Таким чином, укладена сторонами мирова угода затверджена ухвалою суду від 05.11.2020 у справі № 907/457/20, що стосувалася стягнення заборгованості за Договором оренди №115/382 від 30.03.2011 за періоду часу з 01.01.2017 р. по 30.11.2019 року не береться судом до уваги, оскільки не стосується заявлених позовних вимог в даній справі.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а відтак, у задоволенні таких слід відмовити.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач доказів на підтвердження наведених ним обставин та обґрунтувань суду не надав. Аргументи позивача не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 130, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 14.05.2024

Суддя Андрейчук Л. В.