Ухвала

від 07.05.2024 по справі 908/825/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 26/10/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

07.05.2024 справа № 908/825/21(908/2571/23)

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства Укрпластик, с. Люцерна, Вільнянський район, Запорізька область

до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

в межах справи № 908/825/21

про банкрутство - Приватного акціонерного товариства Укрпластик, с. Люцерна, Вільнянський район, Запорізька область

Представники сторін не з`явились

УСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Запорізької області у складі судді Юлдашева О.О. перебуває справа № 908/825/21 про банкрутство Приватного акціонерного товариства Укрпластик.

До Господарського суду Запорізької області 14.08.2023 надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Укрпластик до відповідача - Головного управління ДПС у Запорізькій області, для розгляду в межах справи № 908/825/21 про банкрутство позивача.

Ухвалою суду від 18.08.2023 року матеріали позовної заяви № 908/2571/23 передано за підсудністю до Запорізького окружного адміністративного суду.

До Запорізького окружного адміністративного суду справа №908/2571/23 надійшла 06.09.2023.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2023 справу передано на розгляд головуючому судді Садовому І.В.

Ухвалою суду від 07.09.2023 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.09.2023 відкрито провадження в адміністративній справі №908/2571/23 (Провадження №ЗП/280/31/23) за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 25.09.2023 провадження у справі №908/2571/23 (Провадження №ЗП/280/31/23) за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «УКРПЛАСТИК» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення зупинене до перегляду в порядку апеляційного провадження ухвали Господарського суду Запорізької області від 18.08.2023 та повернення матеріалів справи.

Ухвалою суду від 30.01.2024 поновлено провадження у справі №908/2571/23 (Провадження №ЗП/280/31/23).

Матеріалами справи встановлено, що підставою для передачі до Запорізького окружного адміністративного суду матеріалів позовної заяви №908/2571/23 слугувала ухвала Господарського суду Запорізької області від 18.08.2023 про передачу матеріалів позовної заяви №908/2571/23 за підсудністю до Запорізького окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.08.2023 про передачу матеріалів позовної заяви №908/2571/23 за підсудністю до Запорізького окружного адміністративного суду Приватне акціонерне товариство «УКРПЛАСТИК» оскаржило вказану ухвалу в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «УКРПЛАСТИК» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.08.2023р. у справі №908/825/21 (908/2571/23) задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.08.2023 у справі № 908/825/21 (908/2571/23) скасовано, а справу №908/825/21 (908/2571/23) направлено для розгляду матеріалів позовної заяви Приватного акціонерного товариства «УКРПЛАСТИК» до Господарського суду Запорізької області.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2024 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «УКРПЛАСТИК» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без розгляду. Матеріли справи №908/2571/23 (Провадження №ЗП/280/31/23) направлено до Господарського суду Запорізької області.

Ухвалою господарського суду від 10.04.2024 прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства Укрпластик до відповідача - Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, для розгляду в межах справи № 908/825/21 про банкрутство позивача, відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07.05.2024 о/об 11-30 год.

Сторонни не направили своїх представників у судове засідання, про що повідомлені своєчасно та належним чином. Явка сторін не визнавалась обов`язковою. Відповідно до ст. 202 ГПК УКраїни, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності належно повідомлених сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд зазначає про таке.

Позивач у позові просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене ГУ ДПС у Запорізькій області (форма «ПС») від 21.07.2023 №00022580415.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На час відкриття провадження у даній справі про банкрутство набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 24.05.2023р. у справі № 908/1957/21 (908/3544/21) зробив наступні правові висновки щодо юрисдикції справ за участю суб`єктів владних повноважень щодо оскарження їх дій та рішень.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним КУзПБ, прийнятим відповідно до Закону України від 18.10.2018 № 2597-VІІІ та введеним в дію з 21.10.2019.

Водночас, як неодноразово наголошував Верховний Суд, з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і нормами КУзПБ, які мають пріоритет у правовідносинах за участю боржника, встановлені спеціальні правила розгляду вимог у спорах з майновими вимогами до боржника.

Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (постанова Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 905/813/20).

За правилами предметної юрисдикції господарських судів у п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Справи, передбачені п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (ч. 13 ст. 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.

Отже, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16, постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, від 23.09.2021 у справі №904/4455/19).

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможним боржником. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів в порядку черговості встановленому законом. Тому провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на засадах конкуренції кредиторів.

Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок, викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі №916/4644/15).

Дотримання цього принципу забезпечується, зокрема, концентрацією судових спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про його банкрутство відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України та кореспондуючими цій нормі правилами ст. 7 КУзПБ.

Відповідно до ч. 1, абзацу 1 ч. 2 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Частиною 3 ст. 7 КУзПБ встановлено правило, за яким матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Законодавець визначив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18(916/1051/20), постанови Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19, від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19).

У постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

Отже, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21.10.2019 КУзПБ має здійснюватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.

У розвиток наведених правових позицій у постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі ст. 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Отже, КУзПБ розширив юрисдикційність господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та раніше розглядалися судами інших юрисдикцій, визначивши критерій впливу спору на майнові активи боржника вирішальним при з`ясуванні питання щодо необхідності його розгляду в межах справи про банкрутство однієї із сторін.

Системний аналіз змісту приписів ст. 7 КУзПБ у сукупності із зазначеними нормами ГПК України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) свідчить, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна є універсальним і норми ГПК України чи КУзПБ не встановлюють винятків із цього правила.

Цей підхід є дієвим механізмом забезпечення реалізації принципу конкурсного імунітету, а також судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, за яким усі рішення чи дії, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що КУзПБ у ст. 7 розширив підсудність господарському суду спорів, стороною яких є боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, визначивши за змістом цієї норми критерій впливу на майнові активи боржника вирішальним при з`ясуванні питання щодо необхідності розгляду спору в межах справи про його банкрутство.

Крім того, абзацом 4 ч. 2 ст. 7 КУзПБ передбачено, що у разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Телеологічне та лексичне тлумачення приписів п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України у взаємозв`язку зі ст. 7 КУзПБ свідчить, що у цих нормах законодавець, застосувавши категорії "справи у спорах з майновими вимогами", "майновий спір", "спір щодо майна" та залишивши перелік таких спорів відкритим, визначив передумови для реалізації судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, функції судового контролю щодо максимально широкого кола правовідносин за участю боржника та щодо його майна.

За приписами КУзПБ зміст судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства полягає у тому, що рішення чи дії боржника та третіх осіб, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.

На переконання Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, за змістом п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, ст. 7 КУзПБ у межах справи про банкрутство підлягають вирішенню питання судового контролю і у справах, якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, однак за умови, що вирішення такого спору вплине на майнові активи боржника, або на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.10.2021 № 3294505/40001366 Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Запорізькій області; зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену ТОВ "ТЕП "Вертикаль" податкову накладну №1 від 07.10.2021 датою її первинного подання платником податків на реєстрацію.

Згідно з визначеннями, наведеними у п. 14.1 ст. 14 ПК України:

- єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами (підпунктом 14.1.60);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181).

З встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин, які не спростовані позивачем, слідує, що суть спірних правовідносин полягає в оскарженні позивачем як продавцем, який має законом визначений обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, дії контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок, тобто між позивачем та відповідачами (державними органами) існують публічно-правові відносини, пов`язані з реалізацією своїх владних повноважень у сфері адміністрування податків і зборів; спір виник через неналежне, на думку позивача, здійснення таких повноважень; вимоги направлені на спонукання державних органів здійснити свої повноваження щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Заявлена у справі вимога за своєю суттю є вимогою зафіксувати у загальній системі адміністрування загальнообов`язкових податків обсяг податкових зобов`язань, на яку покупець, що сплатив послуги боржнику у даній справі, має право як платник податку на додану вартість зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Тобто фактично у позивача виник спір з органом державної влади, пов`язаний з компетенцією податкового органу під час перевірки надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної.

Відносини, що виникають в процесі складення та реєстрації податкових накладних, регулюються зокрема, ст. 201 ПК України.

Отже, відносини між сторонами є такими, що виникли з податкового законодавства та фактично стосуються повноважень відповідачів щодо реалізації їх повноважень під час зупинення податкових накладних.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 платник ПДВ не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду в п. 25 постанови від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (постанова об`єднаної палати КГС ВС від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 дійшла висновку, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов`язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту. Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів/послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу п. 201.10 ст. 201 ПК України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця. Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій. Якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема, в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом.

Відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 500/2237/20, під час розгляду спорів щодо визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, предметом розгляду в такій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Після подання касаційної скарги у справі, що переглядається, 13.04.2023 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №320/12137/20, в якій вважала за необхідне відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19 щодо підсудності до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, справ з позовними вимогами в яких є оскарження рішення податкового органу, зокрема, з таких міркувань:

"Аналіз змісту наведених приписів КУзПБ у взаємозв`язку з нормами ст. 20 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов`язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Податкове правопорушення у зв`язку з простроченням податковим органом відшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з ПДВ напряму не пов`язане зі справою про банкрутство. Фактично спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли у межах публічно-правового спору у сфері бюджетного відшкодування ПДВ, тобто заборгованості держави щодо відшкодування платнику переплати з ПДВ, переведеного в площину процедурного врегулювання, встановлену законодавством. Тому автоматичне віднесення до господарської юрисдикції таких спорів не узгоджується з принципом правової визначеності.

З огляду на викладене вимоги платника податку (в тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) про стягнення з контролюючого органу на користь позивача пені на суму бюджетної заборгованості з ПДВ згідно з п. 200.23 ст. 200 ПК України, інфляційних втрат та річних процентів за характером і змістом відносин пов`язані саме з наявністю заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, що унормовано приписами ПК України. Такі позовні вимоги стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, а при вирішенні спору про стягнення з бюджету пені, інфляційних втрат та річних процентів перед судом обов`язково постає питання щодо суми заборгованості з ПДВ, строк сплати такої заборгованості та тривалість прострочення. Наведене свідчить про публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства".

Заявлені у даній справі вимоги по суті є публічно-правовим спором про зобов`язання відповідачів вчинити дії з реєстрації податкової накладної у ЄРПН. При цьому за наслідками вирішення даного спору не відбувається вплив ані на формування активів боржника (майно, майнові права), ані на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Отже цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів і при цьому відсутні обставини, що зумовлюють розгляд даного спору в межах цієї справи про банкрутство у випадках передбачених ст. 7 КУзПБ.

За змістом п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, ст. 7 КУзПБ у межах справи про банкрутство підлягають вирішенню питання судового контролю і у справах, якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, однак за умови, що вирішення такого спору вплине на майнові активи боржника, або на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Визначений позивачем предмет заявленого позову такий як протиправність дій податкового органу щодо прийняття рішення про зупинення та відмову у реєстрації податкової накладної та зобов`язання податкового органу здійснити дії щодо такої реєстрації, свідчить про те, що даний спір з відносин публічно-правового характеру результат вирішення якого не впливає на розмір або склад ліквідаційної маси боржника, або на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки, а отже цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з вищевикладеного, предмету та обставин спору у справі № 908/825/21 (908/2571/23), суд приходить до висновку, що дана справа не належить до юрисдикції господарського суду.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У зв`язку з викладеним, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі № 908/825/21(908/2571/23).

Керуючись ст.ст. 3, 12, 20, 231, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 908/825/21(908/2571/23) з розгляду позовної заяви Приватного акціонерного товариства Укрпластик до Головного управління ДПС у Запорізькій області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Повернути Приватному акціонерному товариству Укрпластик (70037, Запорізька область, Вільнянський район, село Люцерна, вул. Сонячна, 9-а, код ЄДРПОУ 00203588) з Державного бюджету України 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору сплаченого відповідно до платіжної інструкції № 14 від 08.08.2023.

Відповідно до ст. ст. 235, 255 ГПК України ухвала суду набирає законної сили 07.05.2024р. та підлягає оскарженню.

Ухвалу складено та підписано 14.05.24.

Суддя О.О. Юлдашев