Рішення

від 01.05.2024 по справі 910/680/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.05.2024Справа № 910/680/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

4. ОСОБА_4

5. ОСОБА_5

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Євробанк"

про стягнення шкоди в сумі 25 113 069, 66 грн.,

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Кобець Р.Ю. за ордером від 27.06.2023 року серії АІ № 1416420;

від відповідача-3: не з`явився;

від відповідача-4: не з`явився;

від відповідача-5: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач-1), ОСОБА_2 (далі - відповідач-2), ОСОБА_3 (далі - відповідач-3), ОСОБА_4 (далі - відповідач-4), ОСОБА_5 (далі - відповідач-5) про солідарне стягнення з відповідачів, як пов`язаних з банком осіб, шкоди в сумі 25 113 069,66 грн., заподіяної Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Євробанк" та його кредиторам.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2020 року відповідно до частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України зобов`язано Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної в місті Києві державної реєстрації надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ); зобов`язано Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної реєстрації надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ); зобов`язано Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної реєстрації надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ); зобов`язано Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Київської районної в місті Одеса державної реєстрації надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ); зобов`язано Відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Донецькій області надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.01.2020 року вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано Фонду гарантування вкладів фізичних осіб строк для усунення її недоліків.

29.01.2020 через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 27.01.2020 року № 105/01-422/1 на запит суду.

31.01.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 27.01.2020 року № 102/05/30-629 на запит суду.

31.01.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.01.2020 року про усунення недоліків позовної заяви.

03.02.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли відповіді Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 28.01.2020 року № 104-803 та від 29.01.2020 року № 104-832 на запит суду.

Ухвалою від 07.02.2020 року господарський суд міста Києва зобов`язав Київську районну адміністрацію Одеської міської ради надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ).

18.02.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області від 03.02.2020 року № 1401.2.3-1482/1401.2.3.1-20 на запит суду.

28.02.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов лист Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 20.02.2020 року № 420/01-11, в якому зазначено, що оформлення та видача довідки про реєстрацію місця проживання фізичних осіб на території м. Одеси здійснюється Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою господарського суду міста Києва від 02.03.2020 року зобов`язано Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ).

03.04.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 19.03.2020 року № 106с/01-07 на запит суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.04.2020 року відкрито провадження у справі № 910/680/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.05.2020 року. Крім того, цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, залучено Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Євробанк".

Проте, у зв`язку з направленням судді Ломаки В.С. на навчання до Національної школи суддів України на період з 18.05.2020 року по 22.05.2020 року включно, відповідно до наказу в.о. Голови господарського суду міста Києва від 13.05.2020 року № 17-А, підготовче засідання у справі, призначене на 20.05.2020 року, не відбулося.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2020 року підготовче засідання у справі № 910/680/20 призначено на 17.06.2020 року.

До початку підготовчого засідання 17.06.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання представника відповідача-1 та відповідача-2, в якому останній просив суд витребувати у Національного банку України ряд документів.

Крім того, до початку цього підготовчого засідання через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 17.06.2020 року на позовну заяву, в якому останні заперечили проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що останнім не було надано доказів, які свідчать про порушення відповідачами економічних нормативів при прийнятті рішення про надання беззаставного кредиту ТОВ "Юніон Трейдінг Груп", а також документів щодо результатів інспекційної перевірки, проведеної Національним банком України щодо порушень нормативів кредитного ризику. Крім того, позивачем, на думку означених відповідачів, не було доведено розміру шкоди, протиправної поведінки осіб, які визначені відповідачами, причинно-наслідкового зв`язку між їх діями та визначеною позивачем сумою шкоди.

У підготовчому засіданні 17.06.2020 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу, якою позивачу встановлено строк на подання відповіді на відзив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на позовну заяву до 26.06.2020 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлено строк на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву до 10.07.2020 року; підготовче засідання відкладено на 14.07.2020 року.

26.06.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про зупинення провадження у справі № 910/680/20 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2018 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 року в справі № 910/11027/18 у подібних правовідносинах.

Крім того, 26.06.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 24.06.2020 року № 46-8208/20 на відзив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на позовну заяву, в якій останній навів аргументи на спростування висловлених означеними відповідачами заперечень проти позову.

Слід також зазначити, що 26.06.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення позивача від 14.06.2020 року на клопотання представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про витребування доказів.

До початку призначеного підготовчого засідання 14.07.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача-1 та відповідача-2 від 10.07.2020 року на відповідь на відзив на позовну заяву, в якій останні зауважили, що за змістом наданого позивачем розрахунку навіть після закінчення строку кредитування банк продовжував нараховувати проценти за користування кредитом. Разом із тим, таке нарахування мало припинитися після спливу строку кредитування. Отже, з огляду на положення статей 1048, 1054 Цивільного кодексу України, сума в розмірі 11 730 508,00 грн. не може вважатися заборгованістю ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" за користування кредитними коштами.

Крім того, до початку означеного підготовчого засідання через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на заяву про зупинення провадження у справі.

У підготовчому засіданні 14.07.2020 року судом розглянуто клопотання представника відповідача-1 та відповідача-2 про витребування додаткових доказів у справі та вирішено відмовити в задоволенні означеного клопотання, оскільки воно не відповідає вимогам статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 14.07.2020 року господарський суд міста Києва зупинив провадження у справі № 910/680/20 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/11027/18 та оприлюднення повного тексту постанови.

08.06.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08.06.2023 року про поновлення провадження у справі.

Ухвалою від 20.06.2023 року господарський суд міста Києва поновив провадження у справі № 910/680/20 та призначив підготовче засідання на 18.07.2023 року.

17.07.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-2 від 17.07.2023 року, в якому останній просив суд витребувати у Національного банку України копії рішень кредитного комітету Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Євробанк" щодо видачі кожного окремого траншу ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" в межах договору кредитної лінії № ЮЛ-58/2015-КЛ від 10.04.2015 року; копії кредитних заявок щодо видачі кредитних коштів ТОВ "Юніон Трейдінг Груп"; докази підтвердження видачі кредитних коштів ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" та їх повернення в межах договору кредитної лінії № ЮЛ-58/2015-КЛ від 10.04.2015 року (за період з 10.04.2015 року по 17.06.2016 року; виписки з банківського рахунку, касові ордери, інші первинні документи); інформацію про розмір простроченої заборгованості ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" за договором кредитної лінії № ЮЛ-58/2015-КЛ від 10.04.2015 року станом на 17.06.2016 року.

Крім того, 17.07.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-2 від 17.07.2023 року про долучення до матеріалів справи доказів.

У підготовчому засіданні 18.07.2023 року суд долучив подані відповідачем-2 разом з клопотанням від 17.07.2023 року докази до матеріалів справи, а також постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/680/20 на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 22.08.2023 року.

21.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-2 від 21.08.2023 року про витребування у позивача копій рішень кредитного комітету ПАТ "КБ "Євробанк" щодо видачі кожного окремого траншу ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" в межах договору кредитної лінії № ЮЛ-58/2015-КЛ від 10.04.2015 року; копії кредитних заявок щодо видачі кредитних коштів ТОВ "Юніон Трейдінг Груп"; докази підтвердження видачі кредитних коштів ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" та їх повернення в межах договору кредитної лінії № ЮЛ-58/2015-КЛ від 10.04.2015 року (за період з 10.04.2015 року по 17.06.2016 року; виписки з банківського рахунку, касові ордери, інші первинні документи); інформацію про розмір простроченої заборгованості ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" за договором кредитної лінії № ЮЛ-58/2015-КЛ від 10.04.2015 року станом на 17.06.2016 року. В обґрунтування цього клопотання заявник вказував на те, що інформація та документи, які відповідач-2 намагався отримати від Національного банку України, в останнього відсутні, що дає можливість припустити, що така інформація може знаходитися у позивача.

До початку призначеного підготовчого засідання 22.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення позивача від 21.08.2023 року № 46-9843/23 проти приєднання поданих відповідачем-2 доказів до матеріалів справи. До наведених заперечень позивачем також долучено ряд доказів.

Крім того, до початку означеного підготовчого засідання через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення позивача від 21.08.2023 року на клопотання про витребування доказів, до яких Фонд гарантування вкладів фізичних осіб долучив копії рішень кредитного комітету ПАТ "КБ "Євробанк" щодо надання позичальнику кредитної лінії (протокол від 09.04.2015 року № 447) та щодо видачі кожного окремого траншу ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" в межах договору кредитної лінії № ЮЛ-58/2015-КЛ від 10.04.2015 року (69 протоколів); акту від 10.09.2019 року прийому-передачі документації згідно Договору № 010/ЮЛ-2019 про відступлення прав вимоги від 10.09.2019 року, паспорту відкритих торгів (аукціону) з продажу пулу активів, а також докази підтвердження видачі кредитних коштів ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" та їх повернення в межах договору кредитної лінії № ЮЛ-58/2015-КЛ від 10.04.2015 року (виписки з банківського рахунку). У наведених запереченнях відповідач також вказав про відсутність у його розпорядженні, а також у розпорядженні Національного банку України, кредитних заявок щодо видачі кредитних коштів ТОВ "Юніон Трейдінг Груп", з огляду на те, що 10.09.2019 року всі матеріали кредитної справи ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" за договором кредитної лінії № ЮЛ-58/2015-КЛ від 10.04.2015 року були передані ТОВ "КРЕДИТ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП" за відповідним актом прийому-передачі від 10.09.2019 року.

У підготовчому засіданні 22.08.2023 року представник відповідача-2 просив суд залишити без розгляду та не вирішувати по суті раніше подане ним клопотання від 17.07.2023 року про витребування у Національного банку України доказів, а також відкласти підготовче засідання на іншу дату.

У підготовчому засіданні 22.08.2023 року суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 06.09.2023 року.

04.09.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-2 від 30.08.2023 року, в якому останній просив суд витребувати у ТОВ "Кредіт Інвестмент груп" копії кредитних заявок щодо видачі кредитних коштів ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" за договором кредитної лінії № ЮЛ-58/2015-КЛ від 10.04.2015 року.

Крім того, 04.09.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_2 від 29.08.2023 року про витребування у Національного банку України та позивача для огляду оригіналів документів - протоколів кредитного комітету, в тому числі протоколу від 09.04.2015 року щодо затвердження умов кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп". В обґрунтування означеного клопотання відповідач-2 посилався на те, що матеріали справи містять протокол кредитного комітету АТ "КБ "Євробанк" від 09.04.2015 року в двох різних редакціях. Так, до позовної заяви у даній справі Фондом гарантування вкладів фізичних осіб долучено копію протоколу кредитного комітету АТ "КБ "Євробанк" від 09.04.2015 року, в якому відсутні відомості про порядковий номер цього документа, а в графі "Додаткові умови" зазначено, що надання кожного траншу відбувається згідно рішення кредитного комітету та додаткових угод. Водночас до заперечень позивача від 21.08.2023 року на клопотання про витребування доказів останнім долучено копію протоколу кредитного комітету АТ "КБ "Євробанк" від 09.04.2015 року, який містить порядковий номер - 447, а також відомості про відсутність будь-яких "Додаткових умов" кредитування. Означені обставини, на думку відповідача-2, ставлять під сумнів не лише автентичність і достовірність обох вищевказаних документів, але й інших протоколів кредитного комітету, ухвалених на виконання договору кредитної лінії № ЮЛ-58/2015-КЛ від 10.04.2015 року.

04.09.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-2 від 29.08.2023 року, в якому останній просив суд призначити у даній справі судову почеркознавчу експертизу та доручити її проведення експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертам відповідач-2 просив поставити наступні питання: чи виконані підписи від імені ОСОБА_2 , зображення яких міститься у наступних документах: протокол кредитного комітету Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Євробанк" від 09.04.2015 року щодо затвердження кредитного ліміту ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" за договором від 10.04.2015 року № ЮЛ-58/2015-КЛ (який подано разом із позовною заявою); протокол кредитного комітету АТ "КБ "Євробанк" № 1213 від 04.09.2015 року; протокол кредитного комітету АТ "КБ "Євробанк" № 1251 від 11.09.2015 року; протокол кредитного комітету АТ "КБ "Євробанк" № 1422 від 12.10.2015 року; протокол кредитного комітету АТ "КБ "Євробанк" № 1581 від 13.11.2015 року; протокол кредитного комітету АТ "КБ "Євробанк" № 239 від 09.03.2016 року; протокол кредитного комітету АТ "КБ "Євробанк" № 265 від 11.03.2016 року; протокол кредитного комітету АТ "КБ "Євробанк" № 681 від 07.06.2016 року; протокол кредитного комітету АТ "КБ "Євробанк" № 704 від 10.06.2016 року?

В обґрунтування наведеного клопотання відповідач-2 посилався на те, що справжність та дійсність означених протоколів викликає сумнів, тоді як ОСОБА_2 не може підтвердити справжність поданих позивачем документів, оскільки подібних протоколів кредитного комітету було ухвалено значну кількість. Водночас сам факт наявності декількох різних редакцій одних і тих самих документів, а також протиріччя щодо наявності протоколів в архіві Національного банку України, ставить під сумнів автентичність долучених документів, що зумовлює необхідність проведення почеркознавчої експертизи.

У підготовчому засіданні 06.09.2023 року представник відповідача-2 просив суд залишити без розгляду та не вирішувати по суті раніше подане ним клопотання про витребування доказів, яке надійшло до суду 21.08.2023 року.

Враховуючи наведені обставини, у підготовчому засіданні 06.09.2023 року суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду і вирішення по суті поданих відповідачем-2 клопотань від 17.07.2023 року та від 21.08.2023 року про витребування доказів. Крім того, у цьому підготовчому засіданні суд долучив до матеріалів справи докази, додані позивачем до заперечень від 21.08.2023 року № 46-9843/23, а також без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про залишення без задоволення клопотання відповідача-2 від 30.08.2023 року про витребування у ТОВ "Кредіт Інвестмент груп" доказів.

У підготовчому засіданні 06.09.2023 року суд запропонував позивачу надати суду для огляду оригінали протоколу кредитного комітету від 09.04.2015 року щодо затвердження умов кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" (копії якого, подані разом з позовом та разом із запереченнями позивача щодо витребування доказів, відрізняються); надати письмові пояснення щодо наявних у матеріалах справи копій протоколу кредитного комітету від 09.04.2015 року та наявності чи відсутності додаткових умов кредитування (надання кожного траншу згідно рішення кредитного комітету та додаткових угод); а також письмові пояснення щодо наявності чи відсутності правових підстав для призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи

Вирішення клопотань відповідача-2 про витребування у Національного банку України та позивача оригіналів документів, а також про призначення судової почеркознавчої експертизи, відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

19.09.2023 року через систему "Електронний суд" надійшли додаткові письмові пояснення позивача від 19.09.2023 року, в яких останній вказав, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має можливість ознайомлюватися із документами неплатоспроможних банків, які зберігаються в архіві Національного банку України, та робити з них копії, проте позбавлений можливості отримати оригінали вказаних документів для надання їх суду для огляду.

Крім того, позивач вказав, що копія протоколу кредитного комітету банку від 09.04.2015 року щодо кредитування ТОВ "ЮНІОН ТРЕЙДІНГ ГРУП", яка зберігалась в матеріалах кредитної справи, відрізняється від оригіналу протоколу кредитного комітету банку від 09.04.2015 року щодо кредитування ТОВ "ЮНІОН ТРЕЙДІНГ ГРУП", який зберігається в архіві Національного банку України. Зокрема, в оригіналі вказаного протоколу зазначено про відсутність будь-яких додаткових умов видачі кредиту ТОВ "ЮНІОН ТРЕЙДІНГ ГРУП", натомість в копії протоколу, який був у розпорядженні позивача (доданий до позовної заяви), була передбачена додаткова умова: "Надання кожного траншу відбувається згідно рішення кредитного комітету та додаткових угод". Водночас, на думку позивача, при винесенні рішення суду слід враховувати саме оригінал протоколу кредитного комітету банку від 09.04.2015 року щодо видачі кредиту ТОВ "ЮНІОН ТРЕЙДІНГ ГРУП" без будь-яких додаткових умов кредитування.

Разом із тим, у поданих додаткових письмових поясненнях позивач вказав про відсутність, на його думку, правових підстав для призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи.

19.09.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення відповідача-1 щодо заявлених відповідачем-2 клопотань, в яких ОСОБА_1 вказав про обґрунтованість та наявність правових підстав для задоволення клопотань ОСОБА_2 про витребування у Національного банку України та позивача оригіналів документів, а також про призначення судової експертизи.

До початку призначеного підготовчого засідання 20.09.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 20.09.2023 року про долучення до матеріалів справи копій посвідчених Національним банком України 70 протоколів засідання кредитного комітету ПАТ "КБ "Євробанк" щодо кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп".

Крім того, до початку цього засідання через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_3 від 20.09.2023 року, в якому відповідач-3 просив суд, зокрема, відкласти розгляд справи на іншу дату.

У підготовчому засіданні 20.09.2023 року суд долучив до матеріалів справи подані позивачем 20.09.2023 року документи (засвідчені Національним банком України копії протоколів засідання кредитного комітету ПАТ "КБ "Євробанк"). Крім того, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача-2 від 29.08.2023 року в частині вимог про витребування у Національного банку України та позивача для огляду оригіналів протоколів кредитного комітету ПАТ "КБ "Євробанк" щодо надання окремих траншів в рамках ліміту кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" за договором № ЮЛ-58/2015-КЛ від 10.04.2015 року, з огляду на недоведеність заявником існування обґрунтованого сумніву в автентичності, достовірності та відповідності копій цих документів їх оригіналам, а також зважаючи на подані позивачем засвідчені Національним банком України копії протоколів засідання кредитного комітету ПАТ "КБ "Євробанк" щодо надання позичальнику відповідних траншів.

Ухвалою від 20.09.2023 року господарський суд міста Києва вирішив витребувати у Національного банку України оригінал (для огляду в судовому засіданні) та належним чином засвідчену копію (для долучення до матеріалів справи) протоколу кредитного комітету Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Євробанк" від 09.04.2015 року щодо надання ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" кредитної лінії, а також відклав підготовче засідання на 18.10.2023 року.

17.10.2023 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив ОСОБА_3 на позовну заяву, в якому останній заперечив проти позову з огляду, зокрема, на те, що дії позивача містять корисливі мотиви та свідчать про бажання перекласти його вину за власні помилки, у тому числі за бездіяльність щодо стягнення заборгованості з ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" або власників істотної участі, контролерів, керівників банку та інших осіб. Також відповідач-3 звернув увагу на відсутність у його діях ознак складу цивільного правопорушення та неможливість застосування до відповідачів солідарної відповідальності.

Крім того, ОСОБА_3 просив суд поновити, у разі необхідності, процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву, посилаючись на те, що відповідач-3 не володів матеріалами справи № 910/680/20, а ознайомився з ними лише 09.10.2023 року. Безпосередньо ОСОБА_3 жодного разу не брав участі в розгляді цієї справи в суді, не отримував більшості документів по справі, з огляду, зокрема, на сукупну ситуацію з епідемією COVID-19 у 2020-2021 роках, зупиненням провадження у справі та початком 24.02.2022 року повномасштабної війни російської федерації проти України.

Слід зазначити, що 17.10.2023 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання ОСОБА_3 , в якому останній просив суд витребувати у ТОВ ТОВ "Кредіт Інвестмент груп" належним чином засвідчені копії наступних доказів: а) Додаток № 1 до Договору кредитної лінії № ЮЛ-58/2015-КЛ від 10.04.2015, укладеного між ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" та ТОВ "ЮНІОН ТРЕЙДІНГ ГРУП", який містить в собі документи про фінансовий стан і діяльність ТОВ "ЮНІОН ТРЕЙДІНГ ГРУП", а саме: щоквартальні баланси (форма № 1); щоквартальні звіти про прибутки та збитки (форма № 2); щоквартальні довідки про рух коштів по всіх поточних рахунках позичальника в національній або іноземній валюті; щоквартальні довідки про стан заборгованості за кредитами та позиками; будь-які документи визначені у зверненні ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" до ТОВ "ЮНІОН ТРЕЙДІНГ ГРУП"; б) кредитних заявок щодо видачі грошових коштів ТОВ "ЮНІОН ТРЕЙДІНГ ГРУП" по Договору кредитної лінії № ЮЛ-58/2015-КЛ від 10.04.2015.

У підготовчому засіданні 18.10.2023 року суд постановив протокольну ухвалу про залишення без задоволення клопотання відповідача-3 про витребування доказів з огляду на подання цього клопотання поза межами встановленого строку, а також зважаючи на те, що заявник належним чином не обґрунтував неможливості його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від ОСОБА_3 . Крім того, суд відклав вирішення питання про призначення судової експертизи до встановлення фактичних обставин справи.

Разом із тим, ухвалою від 18.10.2023 року господарський суд міста Києва залишив без розгляду відзив ОСОБА_3 на позовну заяву, витребував у Національного банку України оригінал (для огляду в судовому засіданні) та належним чином засвідчену копію (для долучення до матеріалів справи) протоколу кредитного комітету Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Євробанк" від 09.04.2015 року щодо надання ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" кредитної лінії, а також відклав підготовче засідання на 08.11.2023 року.

30.10.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Національного банку України від 26.10.2023 року № 18-0006/79386/БТ про долучення до матеріалів справи витребуваних у нього судом документів.

07.11.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

У підготовчому засіданні 08.11.2023 року суд розглянув клопотання відповідача-2 від 29.08.2023 року про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи та протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні з огляду на недоведеність ОСОБА_2 належними і допустимими доказами одночасної наявності передбачених статтею 99 Господарського процесуального кодексу України умов, необхідних для призначення означеної судової експертизи у даній справі. Судом також враховано, що у поданому клопотанні від 29.08.2023 року відповідач-2 фактично не заперечував підписання ним вищенаведених протоколів, а посилався лише на наявність у нього сумнівів у справжності та дійсності цих протоколів з огляду на значну кількість підписаних ОСОБА_2 подібних протоколів кредитного комітету. Разом із тим, у матеріалах справи наявний оригінал протоколу кредитного комітету Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Євробанк" від 09.04.2015 року № 447 щодо надання ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" кредитної лінії, а також його належним чином засвідчена копія, що виключає наявність сумнівів у автентичності означених документів.

Ухвалою від 08.11.2023 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/680/20 та призначив її до судового розгляду по суті на 12.12.2023 року.

До початку призначеного судового засідання 12.12.2023 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Крім того, до початку цього судового засідання через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення ОСОБА_2 , в яких останній вказав, що на момент запровадження у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Євробанк" тимчасової адміністрації ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" належним чином виконувало взяті на себе зобов`язання та не мало простроченої заборгованості, тоді як свої зобов`язання боржник припинив виконувати вже після введення тимчасової адміністрації. При цьому, позивач, починаючи з 30.06.2016 року по дату відступлення права вимоги (22.07.2019 року), не вчиняв будь-яких дій щодо повернення заборгованості, що свідчить про необґрунтованість тверджень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про завдання банку шкоди діями відповідачів. Посилання позивача на розмір статутного капіталу, зміну місця реєстрації та відсутність майна боржника є безпідставними, адже спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та жодним чином не впливають на виконання грошових зобов`язань позичальника.

Крім того, позивачем залишено поза увагою положення статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за якими банк має право видавати беззаставні (бланкові) кредити за умов додержання економічних нормативів. Водночас позивач не надав будь-яких доказів, які свідчать про порушення відповідачами економічних нормативів при прийнятті рішення про надання ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" беззаставного кредиту, а також не надав документів щодо результатів інспекційної перевірки, проведеної Національним банком України щодо порушень нормативів кредитного ризику.

ОСОБА_2 також вказував, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, звертаючись до відповідачів з даним позовом від свого власного імені та про стягнення шкоди на свою користь, порушив приписи статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", при цьому, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Євробанк" у даній справі залучено в якості третьої особи.

Відповідач-2 також звернув увагу на те, що згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості Банк навіть після закінчення строків кредитування продовжував нараховувати проценти за користування кредитом. Відтак, сума грошових коштів у загальному розмірі 11 730 508,00 грн., яка фактично входить до предмета спору в даній справі, не може вважатися заборгованістю ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" за користування кредитними коштами з огляду на положення статей 1048, 1054 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на подане відповідачем-3 клопотання про відкладення розгляду справи, у судовому засіданні 12.12.2023 року оголошувалася перерва до 26.12.2023 року.

22.12.2023 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У судовому засіданні 26.12.2023 року представник ОСОБА_3 подав письмові пояснення від 26.12.2023 року, в яких відповідач-3 вказав про відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не здійснював жодних дій щодо стягнення з позичальника заборгованості та фактично сприяв виникненню та існуванню заборгованості ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" перед третьою особою. Також відповідач-3 зазначив, що керівники банку можуть притягуватися до відповідальності за збитки, завдані банку вчиненням недійсного правочину, які не будуть відшкодовані внаслідок застосування наслідків недійсності правочину. Проте позивачем не було вчинено жодних дій щодо стягнення збитків внаслідок укладення кредитного договору з власників істотної участі, контролерів та керівників банку. Крім того, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (який не є належним позивачем у даній справі) не було надано належних доказів на підтвердження фіктивності ТОВ "Юніон Трейдінг Груп", а також наявності у діях відповідача-3 ознак складу цивільного правопорушення та підстав для притягнення відповідачів до солідарної відповідальності.

У судових засіданнях 26.12.2023 року, 24.01.2024 року та 06.02.2024 року оголошувалися перерви до 24.01.2024 року, 06.02.2024 року та 21.02.2024 року відповідно.

Проте, судове засідання, призначене у даній справі на 21.02.2024 року, не відбулося, у зв`язку з тимчасовою втратою суддею Ломакою В.С. працездатності.

29.02.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла письмова промова представника позивача в судових дебатах.

04.03.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив ОСОБА_5 від 01.03.2024 року на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з огляду на неналежність відповідача-5 до керівників банку, відсутність у нього вини та протиправної поведінки, а також обрання позивачем неналежного способу захисту прав. Крім того, у наведеному відзиві ОСОБА_5 просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності до пред`явлених Фондом гарантування вкладів фізичних осіб вимог.

Крім того, 04.03.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_5 від 01.03.2024 року, в якій останній просив суд продовжити йому строк на подання відзиву на позовну заяву. В обґрунтування цієї заяви відповідач-5 посилався на те, що він не знав і не міг знати про судовий розгляд справи № 910/680/20, а також не отримував ні від суду, ні від інших учасників справи жодних документів. У цій заяві ОСОБА_5 звернув увагу на те, що вказана у позовній заяві адреса: АДРЕСА_1 , не є його місцем проживання, за цією адресою він не проживає з липня 2011 року. Разом із тим, про розгляд господарським судом міста Києва справи № 910/680/20 відповідач-5 дізнався лише 27.02.2024 року після перегляду Єдиного державного реєстру судових рішень, після чого отримав від адвоката одного з відповідачів копію позовної заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою від 18.03.2024 року господарський суд міста Києва призначив судове засідання на 17.04.2024 року.

У судовому засіданні 17.04.2024 року суд долучив до матеріалів справи та прийняв до розгляду відзив ОСОБА_5 від 01.03.2024 року на позовну заяву, встановив позивачу строк на подання відповіді на означений відзив до 22.04.2024 року, встановив ОСОБА_5 строк для подання заперечень до 29.04.2024 року, а також оголосив у судовому засіданні перерву до 01.05.2024 року.

У судовому засіданні 01.05.2024 року представник ОСОБА_2 проти задоволення вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заперечив з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Євробанк" про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання 01.05.2024 року не забезпечили.

У судовому засіданні 01.05.2024 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача-2, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.04.2015 року Кредитним комітетом ПАТ "Комерційний банк "Євробанк", до складу якого входили відповідачі у справі - ОСОБА_1 (Голова комітету), ОСОБА_2 (Заступник Голови комітету), ОСОБА_3 (Член комітету), ОСОБА_4 (Член комітету), ОСОБА_5 (Член комітету), одноголосно прийнято рішення, оформлене протоколом Кредитного комітету ПАТ "Комерційний банк "Євробанк" № 447, про надання ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" (код ЄДРПОУ 39366876) відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 40 000 000,00 грн. строком на 12 місяців.

Враховуючи вищевказане рішення Кредитного комітету, 10.04.2015 року між ПАТ "Комерційний банк "Євробанк" (кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніон Трейдінг Груп" (позичальник) був укладений договір кредитної лінії № ЮЛ-58/2015-КЛ (далі - Договір), за умовами якого кредитодавець відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у національній валюті (далі - кредитна лінія) та після виконання умов пункту 4.4 цього Договору та на підставі додаткових угод до цього Договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених цим Договором. Позичальник, у свою чергу, зобов`язується використати кредит з метою, зазначеною у пункті 1.5 цього Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього Договору та повернути кредитодавцю кредит у терміни, встановлені цим Договором.

У цьому Договорі терміном "відновлювальна кредитна лінія" позначається кредитна лінія, протягом строку дії якої після повернення наданого позичальнику кредиту або його частини кредитодавець здійснює подальше кредитування позичальника у межах її ліміту.

У цьому Договорі терміном "кредит" позначається загальна сума усіх траншів, що фактично надані позичальнику згідно з цим Договором і не повернені кредитодавцю.

Пунктами 1.2-1.5 Договору передбачено, що ліміт кредитної лінії (граничний розмір кредиту) складає: 40 000 000,00 грн. (сорок мільйонів гривень 00 копійок). Процентна ставка за цим Договором є фіксованою. Розмір процентів за користування кредитом складає 30,0 % річних. Строк дії кредитної лінії закінчується 08 квітня 2016 року. Кредит надається для поповнення оборотних коштів позичальника і може бути використаний ним на будь-які цілі, що не суперечать законодавству України.

За умовами пунктів 2.1, 2.2 Договору належне виконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором забезпечується: а) неустойкою (пенею, штрафом), що передбачені цим Договором. Засоби забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань, передбачені пунктом 2.1 цього Договору, крім зазначеного у підпункті а) пункту 2.1 цього Договору, оформлюються окремими документами, що укладаються (складаються) одночасно з цим Договором або після його укладення та іменуються "Документи забезпечення".

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Договору у день укладення цього Договору кредитодавець відкриває позичальнику кредитну лінію та позичковий рахунок для обліку кредиту.

Кредитодавець надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього Договору, укладеної між позичальником і кредитодавцем, у строк не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дня її укладення. Додаткові угоди про надання окремих траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою сторін і є невід`ємною частиною цього Договору. У кожній такій додатковій угоді сторони повинні визначити, зокрема, розмір траншу, строк/термін його повернення та реквізити для його повернення.

Видача траншів кредиту проводиться шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок № НОМЕР_6 в ПАТ "КБ "Євробанк" позичальника з позичкового рахунку в межах ліміту кредитування, що діє на дату надання траншу, для подальшого використання за цільовим призначенням.

Відповідно до пункту 4.3 цієї угоди протягом строку дії кредитної лінії та у межах вільного залишку її ліміту за умови укладення додаткових угод згідно з пунктом 4.2 цього Договору позичальник має право необмежену кількість разів отримувати кредит у порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що позичальник повинен повернути кредитодавцю кредит шляхом повернення кожного траншу не пізніше останнього дня строку дії кредитної лінії, зазначеного у пункті 4.1 цього Договору. Повернення кредиту або його частини до настання зазначеного терміну вважається достроковим.

Згідно з пунктами 11.1, 11.2 Договору за прострочення повернення кредиту чи його частини та/або сплати процентів та/або комісій позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожний день прострочення. Для розрахунку пені застосовується облікова ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня.

У випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю такі штрафи:

- за кожний випадок невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якої з умов цього Договору - у розмірі 5 відсотків від ліміту кредитної лінії, зазначеного у пункті 1.2 цього Договору;

- за кожний випадок нецільового використання позичальником кредиту або будь-якої його частини - у розмірі 25 % від суми коштів, використаних не за цільовим призначенням.

Відповідно до пункту 12.3 Договору останній вважається укладеним з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання зобов`язань позичальника за цим Договором.

З матеріалів справи вбачається, що до означеного Договору, враховуючи, зокрема, відповідні рішення Кредитного комітету ПАТ "Комерційний банк "Євробанк", оформлені протоколами № 485, № 495, № 654, № 784, № 843, № 1046, № 1213, № 1251, № 1369, № 1377/1, № 1380, № 1388/1, № 1391, № 1421, № 1422, № 1460, № 1486, № 1488, № 1538, № 1574, № 1575, № 1581, № 1589, № 1602, № 1622, № 1645, № 1666, № 1667, № 1668, № 1669, № 1681, № 1724, № 1748, № 1780, № 1807 (у 2015 році), № 03, № 16, № 17, № 56, № 95, № 96, № 97, № 98, № 107, № 131, № 160, № 180, № 209, № 225, № 230, № 239, № 257, № 265, № 291, № 395, № 396, № 397, № 398, № 399, № 400, № 402, № 404, № 414, № 467, № 477, № 525, № 621, № 681, № 704 (у 2016 році), його сторонами неодноразово вносилися зміни.

Так, зокрема, у договорі від 08.04.2016 року про внесення змін № 5 до Договору кредитодавець та позичальник погодили внесення змін до пункту 1.4 Договору та домовилися, що строк дії кредитної лінії закінчується 05 квітня 2017 року.

У додатковій угоді від 04.09.2015 року № 7 до Договору (з урахуванням договорів про внесення змін до цієї додаткової угоди № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 7, № 8, № 9) його сторони погодили, що на виконання умов Договору кредитодавець надає позичальнику транш в сумі 2 000 000,00 грн. зі строком повернення до 05 квітня 2017 року включно, зі сплатою процентів у розмірі 30,0 % річних. Після надання траншу загальний розмір заборгованості за Основним договором станом на 04.09.2015 року складає 2 000 000,00 грн.

У додатковій угоді від 11.09.2015 року № 8 до Договору (з урахуванням договорів про внесення змін до цієї додаткової угоди № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 7, № 8, № 9) його сторони погодили, що на виконання умов Договору кредитодавець надає позичальнику транш в сумі 1 000 000,00 грн. зі строком повернення до 05 квітня 2017 року включно, зі сплатою процентів у розмірі 30,0 % річних. Після надання траншу загальний розмір заборгованості за Основним договором станом на 11.09.2015 року складає 3 000 000,00 грн.

У додатковій угоді від 12.10.2015 року № 10 до Договору (з урахуванням договорів про внесення змін до цієї додаткової угоди № 1, № 2, № 3, № 4, № 6, № 7) його сторони погодили, що на виконання умов Договору кредитодавець надає позичальнику транш в сумі 1 000 000,00 грн. зі строком повернення до 05 квітня 2017 року включно, зі сплатою процентів у розмірі 30,0 % річних. Після надання траншу загальний розмір заборгованості за Основним договором станом на 12.10.2015 року складає 5 920 000,00 грн.

У додатковій угоді від 13.11.2015 року № 14 до Договору (з урахуванням договорів про внесення змін до цієї додаткової угоди № 1, № 2, № 3, № 5, № 6) його сторони погодили, що на виконання умов Договору кредитодавець надає позичальнику транш в сумі 1 000 000,00 грн. зі строком повернення до 05 квітня 2017 року включно, зі сплатою процентів у розмірі 30,0 % річних. Після надання траншу загальний розмір заборгованості за Основним договором станом на 13.11.2015 року складає 5 000 000,00 грн.

У додатковій угоді від 09.03.2016 року № 32 до Договору (з урахуванням договору про внесення змін до цієї додаткової угоди від 08.04.2016 року № 1) його сторони погодили, що на виконання умов Договору кредитодавець надає позичальнику транш в сумі 1 000 000,00 грн. зі строком повернення до 05 квітня 2017 року включно, зі сплатою процентів у розмірі 30,0 % річних. Після надання траншу загальний розмір заборгованості за Основним договором станом на 09.03.2016 року складає 19 000 000,00 грн.

У додатковій угоді від 11.03.2016 року № 33 до Договору (з урахуванням договору про внесення змін до цієї додаткової угоди від 08.04.2016 року № 1) його сторони погодили, що на виконання умов Договору кредитодавець надає позичальнику транш в сумі 500 000,00 грн. зі строком повернення до 05 квітня 2017 року включно, зі сплатою процентів у розмірі 30,0 % річних. Після надання траншу загальний розмір заборгованості за Основним договором станом на 11.03.2016 року складає 19 500 000,00 грн.

У додатковій угоді від 25.05.2016 року № 38 до Договору його сторони погодили, що на виконання умов Договору кредитодавець надає позичальнику транш в сумі 1 000 000,00 грн. зі строком повернення до 24 серпня 2016 року включно, зі сплатою процентів у розмірі 27,0 % річних. Після надання траншу загальний розмір заборгованості за Основним договором станом на 25.05.2016 року складає 7 500 000,00 грн.

У додатковій угоді від 07.06.2016 року № 39 до Договору його сторони погодили, що на виконання умов Договору кредитодавець надає позичальнику транш в сумі 2 500 000,00 грн. зі строком повернення до 05 вересня 2016 року включно, зі сплатою процентів у розмірі 27,0 % річних. Після надання траншу загальний розмір заборгованості за Основним договором станом на 06.06.2016 року складає 10 000 000,00 грн.

У додатковій угоді від 10.06.2016 року № 40 до Договору його сторони погодили, що на виконання умов Договору кредитодавець надає позичальнику транш в сумі 3 000 000,00 грн. зі строком повернення до 10 серпня 2016 року включно, зі сплатою процентів у розмірі 27,0 % річних. Після надання траншу загальний розмір заборгованості за Основним договором станом на 10.06.2016 року складає 13 000 000,00 грн.

Факт видачі ПАТ "Комерційний банк "Євробанк" Товариству з обмеженою відповідальністю "Юніон Трейдінг Груп" кредитних коштів за Договором (окремих траншів за вищенаведеними додатковими угодами) підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по особовому рахунку позичальника за період з 01.01.2015 року по 22.07.2019 року.

Разом із тим, судом встановлено, що Правління Національного банку України прийняло постанову від 23.04.2015 року № 267/БТ "Про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ЄВРОБАНК" та призначення куратора" (зі змінами), якою запроваджено особливий режим контролю за діяльністю ПАТ "КБ" ЄВРОБАНК" до 16.10.2016 року.

У зв`язку зі здійсненням ПАТ "КБ" ЄВРОБАНК" ризикової діяльності в частині використання фінансових інструментів, що призвело до викривлення його звітності в червні 2016 року, ПАТ "КБ" ЄВРОБАНК" віднесено до категорії проблемних згідно з рішенням Правління Національного банку України від 15.06.2016 року № 70-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ЄВРОБАНК" до категорії проблемних".

17.06.2016 року Правління Національного банку України прийняло рішення № 73-рш "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ЄВРОБАНК" до категорії неплатоспроможних".

Того ж дня виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 1041 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", яким розпочала процедуру виведення ПАТ "КБ "ЄВРОБАНК" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, та призначила уповноважену особу Фонду.

Рішенням від 16.08.2016 року № 215-рш Правління Національного банку України відкликало банківську ліцензію та вирішило ліквідувати ПАТ КБ "ЄВРОБАНК".

16.08.2016 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 1523 "Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку" та запровадила процедуру ліквідації ПАТ "КБ "ЄВРОБАНК" строком на два роки з 17.08.2016 по 16.08.2018 включно.

Слід зазначити, що строк ліквідаційної процедури та повноважень уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" продовжувався, зокрема, до 16.08.2020 року включно, відповідно до рішень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.07.2018 року № 2054 та від 16.08.2019 року № 1185.

Рішенням від 24.11.2016 року № 2546 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затвердила перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ КБ "ЄВРОБАНК", за яким загальна сума реєстру акцептованих вимог кредиторів (з урахуванням змін, внесених рішенням від 07.11.2019 року № 2863) склала 598 199 806,08 грн.

Рішенням від 19.01.2017 року № 163 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затвердила акт формування ліквідаційної маси ПАТ КБ "ЄВРОБАНК", згідно з яким станом на 01.11.2016 року (з урахуванням змін, внесених рішенням від 11.07.2019 року № 1740) балансова вартість ліквідаційної маси ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" становить 999 783 047,96 грн. та ринкова вартість - 260 407 411,01 грн. Оціночна вартість майна банку, що є предметом застави, становить 1 194 020,96 грн.

Разом із тим, всупереч умовам Договору ТОВ "ЮНІОН ТРЕЙДІНГ ГРУП" належним чином не виконало взяті на себе обов`язки з повернення на користь ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" кредиту та нарахованих процентів. Наведені обставини не заперечувалися учасниками справи під час її розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що 22.07.2019 року під час ліквідаційної процедури ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" проведено відкриті торги (аукціон) з продажу активів ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" за лотом № EPCU072019, до складу якого увійшли права вимоги за Договором (номер і дата рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження умов продажу активів - № 1467 від 07.06.2019 року). За результатами проведення електронних торгів за лотом № EPCU072019 переможцем цих торгів оголошено Товариство з обмеженою відповідальністю "КРЕДІТ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП".

09.09.2019 року між ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРЕДІТ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП" укладено договір про відступлення права вимоги № 010/ЮЛ-2019, за умовами якого Банк відступає новому кредитору належні Банку, а новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників, заставодавців, поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них згідно з Реєстром у Додатку № 1 до цього договору.

Згідно з пунктом 15 Додатку № 1 до договору № 010/ЮЛ-2019 до Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, включено укладений між первісним кредитором (ПАТ КБ "ЄВРОБАНК") та ТОВ "ЮНІОН ТРЕЙДІНГ ГРУП" Договір із зазначенням розміру прав вимоги - 25 267 040,99 грн.

Зі змісту наявних у матеріалах справи документів, зокрема довідки Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" від 23.12.2019 року № 06/1095 вбачається, що ціна за відступлення прав вимоги за Договором склала 153 971,33 грн., а списана у збиток сума за результатами продажу прав вимоги за Договором становила 25 113 069,66 грн. (25 267 040,99 грн. - 153 971,33 грн.).

Враховуючи наведені обставини, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до відповідачів (членів Кредитного комітету ПАТ КБ "ЄВРОБАНК", які приймали рішення про надання ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 40 000 000,00 грн. строком на 12 місяців, оформлене протоколом Кредитного комітету ПАТ "КБ "Євробанк" № 447) з вимогою від 10.01.2020 року № 46-345/20 про солідарне відшкодування шкоди у розмірі 25 113 069,66 грн. на підставі частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Оскільки означена вимога була залишена відповідачами без задоволення, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до господарського суду міста Києва з даним позовом.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є деліктними, оскільки виникли з приводу відшкодування шкоди відповідачами, які не перебувають з позивачем у договірних відносинах, а заявлена до стягнення завдана відповідачами шкода не пов`язана з порушенням договірних зобов`язань.

За змістом частин 1-3 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до частин 1-3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України (яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При вирішенні спору про відшкодування шкоди, встановленню за загальним правилом підлягає наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку (яких) покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від її вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Суд зазначає, що причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою полягає у тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; а шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Тобто слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а завдана особі шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Обов`язок доведення належними, допустимими та достовірними доказами неправомірності поведінки заподіювача шкоди, наявності шкоди та її розміру, а також безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою у спорах про відшкодування майнової шкоди покладається на позивача.

У той же час, зважаючи на встановлену статтею 1166 Цивільного кодексу України презумпцію вини заподіювача шкоди у деліктних зобов`язаннях, наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а відсутність вини у діях заподіювача шкоди підлягає доведенню саме відповідачем.

Разом із тим, виною є невжиття особою всіх залежних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди. Умисел (як форма вини) включає елемент усвідомлення та наміру. Дії особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків). Вина у формі необережності має місце за відсутності в особи прямого наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачає можливості настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча може та за всіма обставинами повинна їх передбачити, або легковажно (безпідставно) сподівається на їх відвернення.

Отже, спростування наявності у певних діях вини є обов`язком її заподіювача, тобто відповідача (відповідачів) у правовідносинах про відшкодування шкоди.

Обґрунтовуючи пред`явлені у справі № 910/680/20 вимоги, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, з посиланням на приписи частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент пред`явлення позову), вказував на покладення на відповідачів обов`язку з відшкодування завданої ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" шкоди внаслідок прийняття ними (як членами Кредитного комітету означеного банку) невиправдано ризикового рішення щодо кредитування ТОВ "ЮНІОН ТРЕЙДІНГ ГРУП" без будь-якого забезпечення та неповернення позичальником кредиту.

За змістом правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 року в справі № 910/12930/18, від 28.10.2021 року в справі № 910/9851/20, стаття 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та стаття 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" за своєю правовою природою містять як норми матеріального, так й норми процесуального права.

До норм матеріального права належать норми, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави такої відповідальності та її розмір. Тоді як до процесуальних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності.

Порядок дій позивача (як ліквідатора ПАТ КБ "ЄВРОБАНК"), у тому числі вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування шкоди до пов`язаних з банком осіб, а у випадку їх невиконання - до суду, є процесуальною, процедурною нормою.

Отже, до правовідносин, в яких бере участь Фонд гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатор неплатоспроможного банку (виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов`язаних з банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов`язаних з банком осіб, звернення з позовом до суду) мають застосовуватись редакції статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність", що були чинними на момент вчинення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідних дій (станом на час подання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб позову - січень 2020 року).

Разом із тим, норми статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, а відтак щодо них застосовується принцип незворотної дії закону в часі.

Приписами статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття цими законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абзаци 2, 4 пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 року № 1-зп/1997).

Відтак, при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, слід керуватися тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин.

У даній справі спірні правовідносини (рішення Кредитного комітету щодо кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп") виникли у квітні 2015 року, а отже стаття 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та стаття 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у частинах, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави та розмір відповідальності, повинні застосовуватися у редакціях, що були чинними станом на 2015 рік.

Відповідно до частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на час прийняття Кредитним комітетом ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" рішення, оформленого протоколом від 09.04.2015 року № 447) Фонд або уповноважена особа Фонду у разі, якщо оціночна вартість ліквідаційної маси банку, затвердженої Фондом, є меншою за вимоги кредиторів, які включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку з її вини шкоди, та пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, завданої банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, установлений Фондом, Фонд звертається з такими вимогами до суду.

Частиною 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на час подання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб позову в даній справі у січні 2020 року) встановлено, що Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Фонд або уповноважена особа Фонду також має право заявити вимоги до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів.

Кошти, стягнуті з пов`язаних із банком осіб як відшкодування шкоди, а також з небанківських фінансових установ, зазначених в абзаці першому цієї частини, включаються до ліквідаційної маси банку.

У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду. Такі вимоги забезпечуються накладенням арешту на грошові кошти та майно осіб, до яких вони заявлені, у порядку забезпечення позову.

Відповідно до пункту 62 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, що діяла у січні 2020 року) недостатність майна банку - перевищення розміру зобов`язань банку відповідно до реєстру акцептованих вимог кредиторів над оціночною вартістю ліквідаційної маси банку, за винятком майна банку, що є предметом застави та використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя.

Як було зазначено вище, рішенням від 24.11.2016 року № 2546 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затвердила перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ КБ "ЄВРОБАНК", за яким загальна сума реєстру акцептованих вимог кредиторів (з урахуванням змін, внесених рішенням від 07.11.2019 року № 2863) склала 598 199 806,08 грн.

Рішенням від 19.01.2017 року № 163 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затвердила акт формування ліквідаційної маси ПАТ КБ "ЄВРОБАНК", згідно з яким станом на 01.11.2016 року (з урахуванням змін, внесених рішенням від 11.07.2019 року № 1740) балансова вартість ліквідаційної маси ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" становила 999 783 047,96 грн. та ринкова вартість - 260 407 411,01 грн. Оціночна вартість майна банку, що є предметом застави, становила 1 194 020,96 грн.

Отже, як було зазначено Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у позовній заяві, недостатність майна ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" для покриття вимог кредиторів цього банку склала 338 986 416,03 грн. (598 199 806,08 грн. - (260 407 411,01 грн. - 1 194 020,96 грн.)).

Питання відповідальності банку за своїми зобов`язаннями урегульовані також статтею 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до частин 4-6 статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на час прийняття Кредитним комітетом ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" рішення, оформленого протоколом від 09.04.2015 року № 447) власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Разом із тим, за змістом пункту 3 частини 1 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (як у редакції, чинній на час прийняття Кредитним комітетом ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" рішення, оформленого протоколом від 09.04.2015 року № 447, так і в редакції, чинній на момент звернення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до суду з наведеним позовом) пов`язаними з банком особами є, зокрема, керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на час прийняття Кредитним комітетом ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" рішення, оформленого протоколом від 09.04.2015 року № 447) банк зобов`язаний з метою управління ризиками утворити постійно діючі комітети, зокрема кредитний комітет.

Судом встановлено, 09.04.2015 року Кредитним комітетом ПАТ "Комерційний банк "Євробанк", до складу якого входили відповідачі у справі - ОСОБА_1 (Голова комітету), ОСОБА_2 (Заступник Голови комітету), ОСОБА_3 (Член комітету), ОСОБА_4 (Член комітету), ОСОБА_5 (Член комітету), одноголосно прийнято рішення, оформлене протоколом Кредитного комітету ПАТ "КБ "Євробанк" № 447, про надання ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" (код ЄДРПОУ 39366876) відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 40 000 000,00 грн. строком на 12 місяців.

Суд зазначає, що за змістом висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 21.07.2021 року в справі № 910/12930/18, від 25.07.2022 року в справі № 922/2860/18, від 07.09.2022 року в справі № 904/3867/21, від 27.09.2022 року в справі № 904/3864/21, від 25.07.2023 року в справі № 910/13325/21 (у подібних до цієї справи правовідносинах), предметом доказування у справах за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до пов`язаних з банком осіб про відшкодування шкоди є, зокрема:

1) персональний склад органів управління банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, пов`язаної з банком особи;

2) факт ухвалення рішення органом управління банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена; інші фактичні обставини ухвалення такого рішення, документи, на підставі яких (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, дотримання внутрішньої процедури банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення;

3) факт вчинення банком сумнівного правочину;

4) факт виконання банком сумнівного правочину;

5) факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики банку, відсутність в банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, дії відповідачів усупереч інтересам банку тощо);

6) збитки банку від конкретного правочину (балансова вартість активу на дату початку виведення банку з ринку, розмір грошових коштів, фактично стягнутих за рішенням суду (у разі звернення до суду) та включених до ліквідаційної маси, оціночна вартість активу, визначена незалежним оцінювачем у процедурі ліквідації, вартість продажу такого активу в процесі ліквідації банку) та їх причини;

7) розмір недостатності майна банку для розрахунків з кредиторами.

Суд зазначає, що на час ухвалення рішення від 09.04.2015 року про надання ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 40 000 000,00 грн. строком на 12 місяців, оформленого протоколом Кредитного комітету ПАТ "КБ "Євробанк" № 447, до складу цього Кредитного комітету ПАТ "Комерційний банк "Євробанк" входили відповідачі у справі - ОСОБА_1 (Голова комітету), ОСОБА_2 (Заступник Голови комітету), ОСОБА_3 (Член комітету), ОСОБА_4 (Член комітету), ОСОБА_5 (Член комітету). Означені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи документами та не заперечувалися відповідачами під час її розгляду. Отже, у розумінні наведених норм законодавства, на момент прийняття у квітні 2015 року рішення Кредитного комітету ПАТ "КБ "Євробанк", відповідачі діяли як пов`язані з банком особи (керівники - відповідач-1 (Голова), відповідач-2 (Заступник Голови); та члени - відповідач-3, відповідач-4, відповідач-5 Кредитного комітету).

При прийнятті наведеного рішення про кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" всі члени Кредитного комітету (відповідачі у справі) одноголосно голосували "за".

Слід зазначити, що відповідно до пункту 15 частини 1 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакції, що діяла у 2015 році) посадовими особами органів акціонерного товариства є фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства. Такі посадові особи можуть притягатися до відповідальності перед товариством на підставі статті 63 Закону України "Про акціонерні товариства".

У постанові від 21.07.2021 року в справі № 910/12930/18 Верховний Суд, враховуючи норми Закону України "Про акціонерні товариства", зазначив, що члени кредитного комітету, які не входили до складу зазначених вище органів, є посадовими особами акціонерного товариства, якщо утворення кредитного комітету передбачено статутом банку.

Відповідно до Положення про Кредитний комітет ПАТ "КБ "Євробанк" (у редакції, затвердженій рішенням Правління від 29.07.2013 року) (далі - Положення) Кредитний комітет Банку - колегіальний орган, створений для управління кредитною та інвестиційною діяльністю Банку, що має право прийняття самостійних рішень у межах своїх повноважень та компетенції.

Згідно з пунктом 2.2 Положення персональний склад Кредитного комітету повинен бути не меншим ніж п`ять осіб - членів Кредитного комітету - з правом одного голосу у кожного, серед яких Голова Кредитного комітету, Заступник Голови Кредитного комітету, представник структурного підрозділу, що відповідає за кредитні та інвестиційні ризики, представник структурного підрозділу, що відповідає за питання безпеки та представник структурного підрозділу, що відповідає за юридичні питання.

Пунктом 2.7 Положення передбачено, що Член Кредитного комітету - представник структурного підрозділу, що відповідає за кредиті інвестиційні ризики має право "вето" - право в односторонньому порядку відхилити питання, що було винесене на розгляд Кредитного комітету, та може голосувати лише "за" або накладати "вето".

За умовами пунктів 4.1, 4.2 Положення рішення Кредитного комітету, прийняте із додержанням вимог пунктів 2.7 та 2.8 даного Положення, вступає в силу з моменту його прийняття та підписання членами Кредитного комітету протоколу. Для структурних підрозділів Банку рішення Кредитного комітету є рішенням прямої дії, тобто воно є обов`язковим для виконання та підставою для здійснення необхідних для його реалізації дій.

Пунктами 5.1-5.14 Положення до функцій Кредитного комітету віднесено:

- розгляд та подання на затвердження Спостережній Раді пропозицій щодо кредитної політики Банку;

- затвердження процедур, що регламентують кредитну діяльність Банку;

- затвердження нових кредитних продуктів (у вигляді паспорту продукту або аналогічного внутрішнього документу з описом банківського продукту);

- затвердження кредитних заявок на здійснення операцій, що містять кредитний ризик, з позичальниками - юридичними та фізичними особами (у тому числі схвалення розбіжностей умов кредитних заявок та вимог внутрішніх документів Банку щодо кредитування);

- прийняття рішень по операціях з цінними паперами таких, як придбання цінних паперів до одного з портфелів Банку, їх реалізація або переведення з одного портфеля до іншого, авалювання векселів та проведення операцій репо;

- затвердження змін до прийнятих раніше рішень щодо умов здійснення операцій, що містять кредитний ризик;

- прийняття рішень про встановлення лімітів на банки-контрагенти за міжбанківськими операціями;

- прийняття рішень щодо співпраці Банку із страховими компаніями (у тому числі встановлення лімітів страхової відповідальності, за необхідності);

- затвердження категорій ризику активних операцій та розрахунку резервів для відшкодування можливих втрат за активними операціями Банку;

- розгляд та подання на затвердження Правлінню Банку пропозицій щодо визнання заборгованості за активними операціями безнадійною та списання безнадійних активів за рахунок резервів;

- розробка та затвердження заходів по роботі з проблемними активами;

- встановлення (за необхідності) загальних лімітів щодо окремих кредитних продуктів, загальних обсягів окремих видів забезпечення, інших обмежень кредитного портфелю Банку;

- затвердження внутрішніх лімітів, нормативів і обмежень, пов`язаних із здійсненням кредитно-інвестиційної діяльності Банку;

- розгляд будь-яких інших питань, що стосуються кредитування, та які буде включено в порядок денний за згодою членів Кредитного комітету.

Відповідальність за прийняття рішень несуть члени Кредитного комітету у відповідності до чинного законодавства України. Відповідальність за підготовку, повноту та якість матеріалів по питаннях, що розглядалися на Кредитному комітеті, несуть ініціатори таких питань (пункти 6.1, 6.2 Положення).

Крім того, згідно з пунктом 1.3 Глави І Розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 року № 368 (у редакції, чинній станом на квітень 2015 року) до управлінського персоналу банку належать, зокрема, керівники та члени комітетів правління банку (які створені з метою управління ризиками, зокрема кредитний комітет).

У постанові від 21.07.2021 року в справі № 910/12930/18 Верховний Суд зазначив, що навіть відсутність у відповідача статусу керівника банку чи посадової особи акціонерного товариства не виключає застосування статей 92, 1166 Цивільного кодексу України як правової підстави для відшкодування шкоди. Зазначена правова позиція також підтримана Верховним Судом у постанові від 09.01.2024 року в справі № 910/7305/21.

За таких обставин, Кредитний комітет ПАТ "КБ "Євробанк" на час прийняття рішення, оформленого протоколом Кредитного комітету ПАТ "КБ "Євробанк" від 09.04.2015 року № 447, був колегіальним органом, створеним для управління кредитною та інвестиційною діяльністю Банку та мав право приймати самостійні рішення у межах своїх повноважень та компетенції, а члени Кредитного комітету, зокрема, відповідно до пункту 1.3 Глави І Розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні належали до управлінського персоналу банку.

Отже, відповідачі у даній справі на момент голосування та одноголосного прийняття рішення, оформленого протоколом Кредитного комітету ПАТ "КБ "Євробанк" від 09.04.2015 року № 447, входили до переліку осіб, на яких може бути покладена заявлена у позові відповідальність у вигляді відшкодування шкоди в порядку частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки останні здійснювали діяльність з управління та мали статус пов`язаних з банком осіб (відповідачі у справі входили до персонального складу Кредитного комітету ПАТ "КБ "Євробанк"). Доказів на спростування означених обставин відповідачами надано суду не було.

Посилання ОСОБА_5 у відзиві на позовну заяву на те, що його було призначено членом Кредитного комітету банку Спостережною Радою Євробанку без його згоди, жодним чином не спростовують факту перебування означеного відповідача у складі Кредитного комітету банку при прийнятті рішення від 09.04.2015 року № 447 та не свідчать про наявність підстав для звільнення його від спірної у даній справі відповідальності, у тому числі з огляду на результатами одноголосного прийняття такого рішення та не накладення останнім на таке рішення "вето".

Згідно з частинами 3, 4 статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Відповідно до частини 2 статті 89 Господарського кодексу України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

- іншими винними діями посадової особи.

Стаття 63 Закону України "Про акціонерні товариства" визначає, що посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

Цими положеннями законодавства закріплено обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов`язки) діяти в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.

У постанові від 04.12.2018 року в справі № 910/21493/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 року в справі № 911/2129/17, від 26.11.2019 року в справі № 910/20261/16, від 25.05.2021 року в справі № 910/11027/18, а також у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 року в справі № 910/12930/18, від 08.02.2022 року в справі № 910/15260/18.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання збитків підприємству і зобов`язання їх відшкодувати.

Таким чином, при застосуванні статті 92 Цивільного кодексу України слід оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

Суд зазначає, що наведені вище положення законодавства, зокрема статті 92, 1166 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 89 Господарського кодексу України, стаття 63 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 37, 39, 40, 42, 43, 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частина 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у відповідних редакціях цих законів, чинних протягом спірного періоду), презюмують солідарну відповідальність органів юридичної особи за шкоду, заподіяну юридичній особі порушенням обов`язків щодо її представництва. Неправомірність їх поведінки може полягати як у вчиненні певних дій, так і в їх не вчиненні, тобто бездіяльності.

Означені обставини спростовують посилання відповідачів на відсутність правових підстав для притягнення їх до солідарної відповідальності.

При дослідженні питання та встановленні фактів ухвалення рішення органом управління банку про вчинення сумнівного правочину, інших фактичних обставин ухвалення такого рішення, документів, на підставі яких (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, дотримання внутрішньої процедури банку щодо погодження таких рішень, суд звертає увагу на таке.

Правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні та створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків врегульовано Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до статті 48 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на момент віднесення ПАТ КБ "Євробанк" до категорії неплатоспроможних) банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

У статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що банк зобов`язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

Банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів.

Вимоги до діяльності банків встановлює Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001 року № 368 (далі - Інструкція № 368, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). За змістом Інструкції № 368 метою регулювання діяльності банків є забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасне виконання ними зобов`язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності. Інструкція № 368 встановлює нормативи ліквідності, кредитного ризику та інвестування, яких мають дотримуватися банки протягом всього періоду своєї діяльності.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Глави 1 Розділу V Інструкції № 368 ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов`язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов`язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов`язаннями у зв`язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв`язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов`язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).

Розділом VI Інструкції № 368 встановлено нормативи кредитного ризику.

До активних операцій, що пов`язані з кредитним ризиком, належать операції банку, що пов`язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов`язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми.

Так, кредитна діяльність банків пов`язана з кредитним ризиком або нездатністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобов`язання згідно з угодою, тому банки зобов`язані оцінювати кредитоспроможність своїх контрагентів, вчасно ідентифікувати погані активи (тобто активи, за якими існує ймовірність отримання збитків), створювати необхідні резерви для списання безнадійних до погашення активів.

За змістом положень Інструкції № 368 банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов`язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів зі збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

Відповідно до приписів пункту 1.7 Глави 1 Розділу 1 Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління НБУ від 25.01.2012 року № 23 (далі - Постанова № 23, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), банк розробляє та затверджує рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківські положення щодо оцінки ризиків, формування та використання резервів за кожним видом фінансових активів, групою фінансових активів, дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку та наданими фінансовими зобов`язаннями. Внутрішньобанківські положення розробляються банком з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, повинні містити методики та процедури, визначені в додатку 1 до цього Положення, які є обов`язковими і мінімально необхідними для оцінки ризиків.

За умовами пункту 1.8 Глави 1 Розділу 1 Постанови № 23 банк за кожним кредитом боржника формує кредитну документацію (справу) боржника відповідно до вимог, визначених цим Положенням. Кредитна документація (справа) боржника має містити мінімально необхідні дані, перелік яких наведено в додатку 2 до цього Положення. Залежно від виду кредитної операції банк може розширити перелік даних про боржника, попередньо зазначивши їх у внутрішньобанківських положеннях. Узагальнена інформація про кредитну операцію формується з часу укладення договору та оновлюється впродовж його дії в частині, що зазнала змін, протягом п`яти робочих днів із дня отримання банком інформації, яка є підставою для внесення таких змін (зміни умов проведення/здійснення кредитної операції, установчих та реєстраційних даних боржника, його фінансового стану тощо).

Відсутність чи неподання внутрішньобанківських положень або кредитної документації (справи) для ознайомлення уповноваженим працівникам Національного банку України є підставою для негативних висновків щодо ефективності та/або адекватності системи управління ризиками в банку, а також застосування до банку заходів впливу в порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку України (пункт 1.9 Глави 1 Розділу 1 Постанови № 23).

Відповідно до пункту 1.10 Глави 1 Розділу 1 Постанови № 23 кредитна історія - сукупність інформації про виконання юридичною або фізичною особою боргових зобов`язань, що включає наявну в банку інформацію щодо дисципліни виконання боржником своїх зобов`язань у минулому за раніше наданими та діючими кредитами, а також отриману банком інформацію з бюро кредитних історій;

кредитна операція - вид активних банківських операцій, пов`язаних із розміщенням залучених банком коштів шляхом їх надання в тимчасове користування або прийняттям зобов`язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, акредитивів, акцептів, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання щодо сплати процентів та інших зборів із такої суми (відстрочення платежу);

кредитоспроможність - наявність у боржника (контрагента банку) передумов для проведення кредитної операції і його спроможність повернути борг у повному обсязі та в обумовлені договором строки;

платоспроможність - здатність боржника (контрагента) банку своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов`язань;

показник ризику активу - кількісний показник ризику невиконання боржником (контрагентом) своїх зобов`язань перед банком.

Пунктами 2.1, 2.2 Глави 2 Розділу 2 Постанови № 23 передбачено, що банк здійснює оцінку фінансового стану боржника - юридичної особи не рідше ніж один раз на три місяці. Банк здійснює оцінку фінансового стану юридичної особи (крім банку), якій надано кредит, шляхом розрахунку інтегрального показника фінансового стану боржника - юридичної особи.

Пунктом 2.4 Методичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України (схвалених постановою Правління НБУ від 28.03.2007 року № 98, чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що обов`язок сумлінності вимагає від керівників банку діяти спокійно, з усвідомленням й почуттям моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством і приймати рішення на підставі всієї необхідної інформації. Обов`язок сумлінності також покладає на членів спостережних рад постійну відповідальність за моніторинг дотримання банком законодавства України, а також за діяльністю банку як такою. Під час прийняття рішень керівники можуть покладатися на інформацію, що надається працівниками банку, а також найманими консультантами. Однак, ця можливість не звільняє керівників від їх відповідальності за прийняття незалежних рішень.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на те, що акти рекомендаційного характеру можуть бути застосовані при оцінці дій/бездіяльності відповідачів. Щодо регулювання діяльності банків, такими документами є не тільки зазначені Методичні рекомендації, але й Принципи корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку (далі ОЕСР), ухвалені на засіданні Ради ОЕСР у 1999 році (застосовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 року в справі № 910/11027/18, пункт 7.15).

Принципи корпоративного управління ОЕСР закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Такі акти діють за принципом "виконуй або поясни". Тобто коли поведінка особи (органу) відрізняється від рекомендованої практики, особа має пояснити суду причини такого відхилення. За відсутності таких причин дії/бездіяльність особи, які відхиляються від рекомендованого стандарту, можуть бути визнані судом як порушення нею своїх фідуціарних обов`язків.

Відтак, для визначення того, чи діяли керівники в найкращих інтересах банку, суд має використовувати не лише норми законів та підзаконних нормативних актів, але й джерела "м`якого права" - рекомендації, існуючі узагальнення найкращих практик, ділові звичаї тощо.

Методичні рекомендації щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, схвалені постановою Правління НБУ від 28.03.2007 року № 98, передбачають рекомендації щодо лояльності та сумлінності керівників банків, щодо спрямованості їх дій з урахуванням інтересів банку.

Вказаний акт закріплює певний стандарт належної поведінки керівників банку, який характеризується підвищеними вимогами до добросовісності та розумності, виваженості дій та прийняття рішень при веденні господарської діяльності, з урахуванням інтересів юридичної особи, яку він представляє.

Аналогічна правова позиція щодо наявності правових підстав для врахування при вирішенні відповідної категорії спорів Методичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, схвалених постановою Правління НБУ від 28.03.2007 року № 98, викладена у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 року в справі № 910/12930/18.

Отже, до обов`язків органів банку віднесено додержання основних принципів кредитування, оцінки ризиків, формування резервів та оптимальної структури активів. Основні (мінімальні) критерії щодо визначення вимог до кредитних операцій закріплюються у внутрішніх нормативних документах банку, а контроль за їх дотриманням покладається на Кредитний комітет, Правління банку та Спостережну раду.

За умовами пункту 3.2.2.1 Положення про кредитну політику ПАТ КБ "Євробанк" (тут і далі - Положення про кредитну політику в редакції, затвердженій рішенням Спостережної Ради від 02.01.2013 року № 1) перш за все, збирається інформація про клієнта, щодо якого Бізнес-підрозділ має намір прийняти кредитний ризик. Окрім того, може збиратися інформація про інші сторони, що є об`єктами кредитних рішень (це, зокрема, може бути третя сторона, що несе юридичну відповідальність).

До сторін, щодо яких необхідно отримувати та аналізувати інформацію, належать:

- позичальник;

- власники позичальника (при умові, що позичальник - юридична особа), акціонери/учасники, що фактично керують діяльністю позичальника, або якщо основна діяльність проводиться позичальником через своїх власників, або за їх допомогою, або якщо такі власники мають суттєвий вплив на діяльність позичальника;

- гаранти/поручителі.

Фінансові звіти є основними документами, що мають бути отримані від клієнта. Фінансові звіти включають: квартальну звітність - баланс, звіт про фінансові результати, річну звітність - баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про зміни у власному капіталі та всі додатки та примітки.

Відповідно до пункту 3.2.2.2 Положення про кредитну політику кожне рішення про надання кредиту має ґрунтуватися на аналізі мети отримання кредиту та здатності клієнта обслуговувати борг із майбутніх грошових потоків. Основною умовою надання кредиту є економічна обґрунтованість заходів, що фінансуються. Бізнес-підрозділ має перевірити, чи є потенційний кредит таким, що відповідає поточним та прогнозованим обсягам комерційних операцій клієнта. Окрім того, у залежності від специфіки потенційно кредитної операції має проводитися додатковий аналіз. У складних випадках Бізнес-підрозділ може залучати до структурування операції Ризик-менеджмент або зовнішніх спеціалістів у певній сфері.

Пунктом 3.2.2.2.3 Положення про кредитну політику передбачено, що оцінка кредитоспроможності позичальника проводиться на систематичній основі. Для кожного позичальника за допомогою внутрішньої системи проводиться оцінка фінансового стану. Оцінка фінансового стану клієнта визначає стандартну вартість ризиків та є значним параметром для управління кредитним портфелем. Перед прийняттям остаточного рішення про кредитування Бізнес-підрозділ Банку проводить подальший детальніший аналіз, повнота якого, зокрема, залежить від оцінки фінансового стану клієнта.

Оцінка фінансового стану проводиться (переглядається) у випадках та із періодичністю, визначеними відповідними внутрішньобанківськими нормативними документами.

Оцінка фінансового стану позичальника ґрунтується на двох головних модулях:

- кількісний аналіз: відображає кредитоспроможність клієнта згідно з фінансовою інформацією за попередні періоди;

- якісний аналіз: включає нефінансову інформацію щодо поточного та майбутнього розвитку клієнта.

Комбінація цих двох модулів визначає оцінку фінансового стану клієнта.

Крім оцінки кредитоспроможності за фінансовим станом позичальника, кожне рішення про кредитування вимагає також аналізу здатності клієнта обслуговувати кредит без порушень.

Умовами пункту 3.2.2.3.1 Положення про кредитну політику встановлено, що кредитна заявка документує всю інформацію, що є суттєвою для рішення про надання кредиту.

Кредитна заявка має складатися Бізнес-підрозділами відповідно до стандартної форми, що розробляється Ризик-менеджментом та затверджується відповідним нормативним документом Банку.

Згідно з пунктом 3.2.3.2 Положення про кредитну політику рішення Банку щодо надання кредиту базується на припущенні, що клієнт має виконувати свої зобов`язання своєчасно, в повному обсязі та за рахунок своїх грошових потоків. Тому Банк відхиляє кредитні заявки, які містять можливість погашення кредиту шляхом реалізації забезпечення; наявність забезпечення не знімає з Бізнес-підрозділу відповідальності за розуміння клієнта та операцій, що фінансуються (спеціальні продукти, такі як операції із грошовим покриттям є винятком).

Головною метою забезпечення є зменшення потенційних збитків, пов`язаних з кредитами у випадку невиконання клієнтом своїх зобов`язань. Тому забезпечення є суттєвим елементом угод про надання кредиту, особливо для довгострокових кредитних угод.

Забезпечення може також бути призначене не тільки з огляду на його безпосередню матеріальну цінність. Воно може стимулювати клієнта до чіткого виконання його договірних зобов`язань, слугувати для укріплення позицій Банку відносно інших кредиторів та осіб, що реалізують активи банкрута, або для запобігання передачі забезпечення іншим кредиторам. Переважно при кредитуванні юридичних осіб мають бути отримані гарантії від власника основної частки у статутному фонді. Такі випадки визначаються в залежності від того, наскільки бізнес позичальника залежить від діяльності/поведінки засновника.

Внутрішнім нормативним документом ПАТ КБ "Євробанк", який на час виникнення спірних правовідносин регламентував загальні принципи кредитування, механізм видачі банком кредитів фізичним особам та суб`єктам господарювання, обслуговування таких кредитів та процес їх погашення, а також відповідальність підрозділів банку в межах кредитного процесу, було Положення про кредитування фізичних осіб та суб`єктів господарювання в ПАТ КБ "Євробанк" (у редакції, затвердженій рішенням Правління від 15.01.2014 року № 1; далі - Положення про кредитування).

Відповідно до пункту 3.1 Положення про кредитування Банк надає кредити на умовах, передбачених кредитними договорами за умови обов`язкового виконання наступних основних принципів кредитування:

терміновість - надання кредиту на визначений строк;

зворотність - передбачає, що кредит підлягає обов`язковому поверненню;

платність - передбачає, що кредит надається за відповідну плату (у вигляді процентів і комісій);

забезпеченість - передбачає, що кредит надається під забезпечення (у вигляді застави, неустойки, поруки);

цільове використання - передбачає, що кредит надається та використовується на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.

Банк видає кредити і надає гарантії (поручительства, інші боргові інструменти) позичальникам за умов: платоспроможності позичальника; дотримання нормативів НБУ та внутрішніх лімітів банку; надання відповідних документів і наявності інформації, необхідної для оцінки кредитоспроможності позичальника.

Банк проводить політику пріоритетності якості суб`єкта кредитування над забезпеченням кредиту.

Прийняття рішень щодо прийнятності кредитного ризику банком відноситься до компетенції Кредитного комітету.

Як було зазначено вище, 09.04.2015 року Кредитним комітетом ПАТ КБ "Євробанк", до складу якого входили відповідачі у справі - ОСОБА_1 (Голова комітету), ОСОБА_2 (Заступник Голови комітету), ОСОБА_3 (Член комітету), ОСОБА_4 (Член комітету), ОСОБА_5 (Член комітету), одноголосно прийнято рішення, оформлене протоколом Кредитного комітету ПАТ "КБ "Євробанк" № 447, про надання ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" (код ЄДРПОУ 39366876) відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 40 000 000,00 грн. строком на 12 місяців.

Означеним рішенням Кредитного комітету ПАТ "Комерційний банк "Євробанк" (у складі відповідачів) також були передбачені наступні умови кредитування:

- графік погашення: тіло кредиту - в кінці терміну кредитування; проценти - щомісячно;

- процентна ставка по кредиту (фіксована), %: 30,0 %;

- комісія, од. вал. %: комісія за видачу кредиту не стягується;

- забезпечення: без забезпечення;

- додаткові умови: відсутні;

- відкладальні умови: відсутні;

- клас позичальника: 7;

- стан обслуговування боргу: "високий";

- категорія якості: ІІ;

- признак реструктуризації: ні.

Слід зазначити, що 19.09.2023 року через систему "Електронний суд" надійшли додаткові письмові пояснення позивача від 19.09.2023 року, в яких останній вказав, що копія протоколу Кредитного комітету банку від 09.04.2015 року щодо кредитування ТОВ "ЮНІОН ТРЕЙДІНГ ГРУП", яка зберігалась в матеріалах кредитної справи, відрізняється від оригіналу протоколу Кредитного комітету банку від 09.04.2015 року щодо кредитування ТОВ "ЮНІОН ТРЕЙДІНГ ГРУП", який зберігається в архіві Національного банку України. Зокрема, в оригіналі вказаного протоколу зазначено про відсутність будь-яких додаткових умов видачі кредиту ТОВ "ЮНІОН ТРЕЙДІНГ ГРУП", натомість в копії протоколу, який був у розпорядженні позивача (доданий до позовної заяви), була передбачена додаткова умова: "Надання кожного траншу відбувається згідно рішення кредитного комітету та додаткових угод".

20.09.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 20.09.2023 року про долучення до матеріалів справи копій посвідчених Національним банком України 70 протоколів засідання Кредитного комітету ПАТ "КБ "Євробанк" щодо кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп".

Зважаючи на викладене, ухвалами від 20.09.2023 року та від 18.10.2023 року господарський суд міста Києва витребував у Національного банку України оригінал (для огляду в судовому засіданні) та належним чином засвідчену копію (для долучення до матеріалів справи) протоколу Кредитного комітету Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Євробанк" від 09.04.2015 року щодо надання ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" кредитної лінії.

30.10.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Національного банку України від 26.10.2023 року № 18-0006/79386/БТ про долучення до матеріалів справи витребуваних у нього судом документів, у тому числі оригіналу протоколу Кредитного комітету банку від 09.04.2015 року № 447 щодо видачі кредиту ТОВ "ЮНІОН ТРЕЙДІНГ ГРУП" без будь-яких додаткових умов кредитування.

Відтак, наявний у матеріалах справи оригінал протоколу кредитного комітету Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Євробанк" від 09.04.2015 року № 447 щодо надання ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" кредитної лінії (без будь-яких додаткових умов кредитування), а також його належним чином засвідчена копія, виключають будь-які сумніви в автентичності означених документів, і при розгляді справи та винесенні рішення суд враховує саме означені документи (незважаючи на наявність у матеріалах справи й численних копій додаткових угод та протоколів засідання Кредитного комітету ПАТ "КБ "Євробанк" щодо кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп"), якими передбачене надання ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 40 000 000,00 грн. строком на 12 місяців без фактичного забезпечення.

Заперечуючи проти задоволення вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідач-1 та відповідач-2 посилалися на те, що під час прийняття Кредитним комітетом ПАТ КБ "Євробанк" рішення, оформленого протоколом Кредитного комітету ПАТ "КБ "Євробанк" від 09.04.2015 року № 447, було проаналізовано інформацію про ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" і визначено категорію якості, клас позичальника відповідно до внутрішніх положень банку та відповідно до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, а позивачем не доведено факту порушення відповідачами економічних нормативів та внутрішньобанківських положень щодо оцінки ризиків, формування та використання резервів при прийнятті рішення про надання бланкового кредиту ТОВ "Юніон Трейдінг Груп".

З огляду на наведене, суд звертає увагу на те, що під час прийняття рішень керівники можуть покладатися на інформацію, що надається працівниками банку, а також найманими консультантами. Однак, ця можливість не звільняє керівників від їх відповідальності за прийняття незалежних рішень.

Слід також зазначити, що за умовами пункту 4 Положення про кредитування кредити, що надаються банком фізичним особам та суб`єктам господарювання, класифікуються, зокрема, за способом забезпечення:

- забезпечені:

1) забезпечені заставою - в забезпечення виконання зобов`язань позичальник або третя особа згідно з договором застави встановленої форми надає в заставу банку майно, майнові права, цінні папери, інше майно, що може бути предметом застави відповідно до законодавства України;

2) гарантовані (забезпечені порукою) - виражаються в юридичному оформленні зобов`язання з боку гаранта (поручителя) відшкодувати фактично нанесені збитки банку при порушенні безпосереднім позичальником умов кредитного договору;

3) забезпечені іншими видами забезпечення, передбаченими діючим законодавством.

- незабезпечені (бланкові). У цьому випадку єдиною формою забезпечення повернення кредиту є неустойка (штрафи, пені), обумовлена кредитним договором.

З огляду на вищенаведені приписи та встановлені обставини справи, суд встановив, що Кредитним комітетом ПАТ "Комерційний банк "Євробанк" (у складі відповідачів) було прийнято рішення про надання ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 40 000 000,00 грн. строком на 12 місяців без реального забезпечення повернення такого кредиту.

Факт видачі Кредитним комітетом ПАТ "Комерційний банк "Євробанк" позичальнику (ТОВ "Юніон Трейдінг Груп") бланкового кредиту в значному розмірі відповідачами у справі не заперечувався.

Разом із тим, матеріали справи не містять належних доказів прийняття Кредитним комітетом баку рішення від 09.04.2015 року № 447 про кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" на підставі належним чином підготовлених матеріалів, з урахуванням аналізу кредитоспроможності позичальника, що повинні були бути підготовлені відповідною кредитною адміністрацією (структурними підрозділами) банку. Також матеріали справи не містять і відповідних кредитних заявок та належних доказів періодичного проведення банком оцінки фінансового стану боржника. У той же час, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у позовній заяві не стверджував про те, що дії відповідачів призвели до неплатоспроможності ПАТ КБ "Євробанк", а посилався саме на завдання діями відповідачів шкоди ПАТ КБ "Євробанк" ризикованою кредитною діяльністю.

Судом враховані положення статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за змістом яких банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів.

Разом із тим, суд відхиляє доводи відповідачів щодо відсутності порушення з їх боку законодавства у сфері банківської діяльності з посиланням на означену норму, оскільки відповідно до змісту приписів розділу VI Інструкції № 368 та статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів, зокрема, за відсутності ризикової діяльності, яка загрожує інтересам банку та його кредиторам. Однак, з встановлених вище обставин вбачається недотримання відповідачами основних принципів кредитування, тоді як позовна заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб взагалі не містить посилань на порушення відповідачами саме економічних нормативів.

Як було зазначено вище, заперечуючи проти позову, відповідач-1 та відповідач-2 вказували на дотримання банком економічних нормативів та систем управління ризиками банку при кредитуванні ТОВ "Юніон Трейдінг Груп", на підтвердження чого надали суду витяг з Аудиторського висновку ТОВ "Аудит-сервіс ІНК" за 2015 рік за результатами аудиту фінансової звітності ПАТ КБ "Євробанк" (т. 2, а.с. 15-16), за змістом якого висловлена умовно-позитивна думка про те, що фінансова звітність цього банку представляє достовірно в усіх суттєвих аспектах фінансовий стан банку станом на кінець дня 31.12.2015 року, його фінансові результати та рух грошових коштів за рік, що закінчився на зазначену дату, відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Проте, суд повторно констатує, що у позовній заяві Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не посилався на те, що дії відповідачів призвели до неплатоспроможності ПАТ КБ "Євробанк", а стверджував лише про завдання діями відповідачів шкоди цьому банку ризикованою кредитною діяльністю. Відтак, вищевказаний витяг з Аудиторського висновку не підтверджує та не спростовує жодних доводів сторін, оскільки не може у встановленому законом порядку підтвердити факти, що входять до безпосереднього предмета доказування у даній справі.

Суд звертає увагу на те, що за встановлених обставин справи рішення Кредитного комітету ПАТ КБ "Євробанк" від 09.04.2015 року було невиправдано ризиковим та нерозумним (очевидно необачним), враховуючи, зокрема, незабезпеченість кредиту на значну суму, непідтверджену платоспроможність позичальника та ряд інших суттєвих обставин.

Так, згідно з документами фінансової звітності ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" за 2015 рік та інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на початок періоду (2015 року) основні засоби підприємства позичальника були відсутні, інші необоротні активи - 0 гривень. Усі активи підприємства складалися з іншої поточної дебіторської заборгованості у розмірі 424 112,7 тис. грн., тоді як витрати на виплату заробітної плати становили 0 гривень; доходи від реалізації товарів, робіт, послуг за основним видом діяльності - відсутні, грошові кошти на банківських рахунках - 0 гривень тощо.

Статутний капітал ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" встановлений у розмірі 100 гривень (дата закінчення формування статутного капіталу - 26.08.2015 року), проте на час прийняття Кредитним комітетом ПАТ КБ "Євробанк" рішення від 09.04.2015 року та на час укладення Договору статутний капітал позичальника не був фактично сформований (не сплачені частки учасниками юридичної особи).

Крім того, на час укладення Договору ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" було зареєстроване у квартирі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом враховано, що відповідно до укладеного 16.02.2015 року між ТОВ "Планета Комфорт" та ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" договору купівлі-продажу нежитлових приміщень (посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. та зареєстрованого у реєстрі за № 200) позичальник (ТОВ "Юніон Трейдінг Груп") набув у власність нежитлові приміщення 2-го поверху №№ 53-55, 57, 58, 61, 62а, 68-70, 85-87, 89-92, 94-96, 96а, 96б, 97, 97а, 98, 98а загальною площею 475,2 м2 в літері "А-10", розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Полтавський шлях, будинок 123.

Відповідно до пункту 2.1 означеного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень продаж нерухомого майна вчиняється за 2 460 000,00 грн. без ПДВ.

Разом із тим, зобов`язання ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" за Договором не були забезпечені заставою вказаного майна, тоді як належні позичальнику нежитлові приміщення 29.03.2016 року були передані в іпотеку ПАТ КБ "Євробанк" за договором іпотеки від 29.03.2016 року № 590 в забезпечення виконання зобов`язань перед цим банком іншої особи за іншим договором, а саме: ТОВ "Аскан Трейд" за договором купівлі-продажу цінних паперів від 29.03.2016 року № ДД-10/2016.

Наведені обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (т. 3, а.с. 5-9).

Отже, ПАТ КБ "Євробанк" був позбавлений можливості задовольнити свої грошові вимоги до позичальника за рахунок вищенаведеної нерухомості, яка, до того ж, у подальшому на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 08.09.2016 року була відчужена ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" на користь ТОВ "Релайт Нерухомість" за ціною 295 000,00 грн. (у 8 разів нижчою від вартості придбання позичальником цього нерухомого майна).

Означеними обставинами спростовуються відповідні заперечення відповідачів проти позову.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо наявності у ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" ознак фіктивності та запереченням відповідачів з цього приводу, суд зазначає, що у даній категорії спорів позивач не зобов`язаний доводити фіктивність контрагента банку. Водночас позивачу достатньо лише довести, що за наявності подібних/схожих ознак, які мали бути виявлені відповідачами (як членами Кредитного комітету банку) при належній перевірці та ухваленні ними рішень на підставі достатньої інформації (що є виконанням вимог закону та фідуціарних обов`язків відповідачів перед банком), рішення відповідачів про кредитування зазначеного позичальника (ТОВ "Юніон Трейдінг Груп") було невиправдано ризикованим, абсурдним, таким, що вочевидь вчинялося всупереч інтересам Банку, його вкладників та кредиторів.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 року в справі № 910/12930/18.

Проте, відповідачі не спростували вказаних тверджень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та не надали жодних доказів, які б свідчили про економічну обґрунтованість прийнятого ними 09.04.2015 року рішення. Поряд із цим, у матеріалах справи відсутні докази та відповідачами протилежного не доведено, що під час прийняття рішення про кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" на значну суму коштів було проведено належний фінансовий моніторинг вказаного позичальника (зважаючи, зокрема, на вищенаведені встановлені судом обставини).

Суд також звертає увагу на те, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та заподіювача шкоди, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року в справі № 920/715/17).

Деліктна відповідальність застосовується самостійно, за наявності в особи, яка її заподіяла, складу цивільного правопорушення і стягнення шкоди з особи, яка її завдала, можливе без притягнення цієї особи до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Згідно з положеннями Закону "Про банки і банківську діяльність" банк є суб`єктом первинного фінансового моніторингу і зобов`язаний проводити ідентифікацію своїх клієнтів, відстежувати і блокувати сумнівні фінансові операції, інформувати про них Держфінмоніторинг відповідно до Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (який діяв у 2015 році).

Водночас відповідачі, зважаючи на необхідність детального аналізу позичальника з урахуванням оцінки його фінансового стану, не пояснили та жодним чином не мотивували своєї поведінки щодо прийняття рішення про незабезпечене кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" на суму 40 000 000,00 грн., яка явно відрізняється від рекомендованої практики та свідчить про порушення відповідачами своїх фідуціарних обов`язків.

Відповідачами не надано належних доказів щодо вчинення ними дій, які свідчили б про відсутність вини за невиконання передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність" обов`язків щодо добросовісного, розумного, відповідального керівництва діяльністю банку, запобігання можливим ризикам.

Наведені вище судом норми Закону України "Про банки і банківську діяльність", Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого Постановою № 23, Інструкції 368, Положення про кредитну політику, Положення про кредитування презюмують те, що керівники, посадові особи банку є особами, які володіють спеціальними знаннями та досвідом, мають розуміти значення своїх дій, вчинених при виконанні своїх повноважень на посадах, та/або своєї допущеної бездіяльності, а також наслідки таких дій/бездіяльності.

Однак, при прийнятті спірного рішення відповідачі не врахували приписів нормативних актів, які регулюють банківську діяльність щодо оцінки кредитних ризиків, а також інтересів Банку з дотриманням принципів кредитування.

Разом із тим, відповідачі, які володіли спеціальними знаннями та досвідом як посадові особи банку, не могли не розуміти значення та наслідки своїх дій по виведенню значної суми грошових коштів з банку шляхом надання кредиту без відповідного забезпечення та без належної перевірки фінансового стану позичальника, що відповідно впливало на ліквідність банку та призвело до знецінення його активів.

Більше того, як було зазначено вище, за умовами Положення про кредитування ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" прийняття рішень щодо прийнятності кредитного ризику Банком відносить виключно до компетенції Кредитного комітету, до складу якого входили відповідачі, тоді як згідно із Положенням про Кредитний комітет члени Кредитного комітету несуть відповідальність за прийняття ними відповідних рішень.

Наведені обставини спростовують посилання відповідача-3 на те, що Кредитний комітет є проміжною ланкою в ухваленні рішення про надання кредиту, а члени Кредитного комітету, як звичайні працівники Банку, не можуть бути притягнуті до солідарної відповідальності, адже робота Банку має організаційну структуру, вибудовану по вертикалі з чітким розподілом функцій, повноважень, засобів стримувань і противаг та відповідальності.

Враховуючи встановлені вище обставини одноголосного прийняття відповідачами рішення про видачу позичальнику незабезпеченого (бланкового) кредиту на значну суму без належної перевірки фінансового стану ТОВ "Юніон Трейдінг Груп", оцінки його кредитоспроможності, суд дійшов висновку, що прийняття рішення відповідачами про видачу кредиту такому позичальнику, у тому числі без реального забезпечення, прямо суперечило Закону України "Про банки і банківську діяльність", Положенню про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого Постановою № 23, Інструкції 368, Положенню про кредитну політику, Положенню про кредитування, та свідчить про підвищення ризику по Договору, оскільки в разі неповернення боржником коштів Банк не зможе задовольнити свої вимоги шляхом примусового стягнення заборгованості або за рахунок переважного права на майно.

Такі дії відповідачів вчинено всупереч обов`язку адекватного управління ризиками без дотримання норм статті 92 Цивільного кодексу України, статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Положення № 23, Інструкції № 368 та внутрішніх положень банку, що призвело до недотримання посадовими особами їх фідуціарних обов`язків і свідчить про їх протиправну поведінку та суперечить інтересам Банку і його кредиторів.

За таких обставин, достатньо обґрунтованим є висновок про те, що прийняте відповідачами рішення, оформлене протоколом від 09.04.2015 року № 447 щодо кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп", мало вплив на змогу банку розрахуватися зі всіма кредиторськими вимогами. При цьому, неможливість Банку розрахуватися із всіма кредиторськими вимогами фактично стала підставою для прийняття Національним банком України рішення про віднесення ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" до категорії неплатоспроможних.

Фактичними обставинами справи підтверджується прямий причинно-наслідковий зв`язок між рішенням відповідачів та збитками, нанесеними як самому банку, так і його кредиторам.

Як вже зазначалося судом вище, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди, а відтак саме відповідачі мають доводити суду відсутність вини, тобто вжиття ними всіх можливих заходів і вчинення дій для запобігання завданню шкоди Банку, свою добросовісну і розумну поведінку, як керівників Банку.

Однак, відповідачами під час розгляду справи не доведено відсутності своєї вини та не підтверджено жодними належними доказами обґрунтованої необхідності та доцільності прийняття ними рішення щодо кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" на значну суму без відповідного забезпечення.

Посилання відповідачів на те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не вживав заходів щодо стягнення заборгованості з позичальника, а збитки від непогашення кредиту стали наслідком бездіяльності самого позивача, суд оцінює критично, оскільки реалізація Фондом гарантування вкладів фізичних осіб права на стягнення заборгованості виходить за межі предмета доказування у спорі про завдання шкоди банку на момент завдання такої шкоди та не впливає на наявність у відповідачів обов`язку відшкодувати шкоду чи обсяг їх відповідальності.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 1193 Цивільного кодексу України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується, а якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 року в справі № 910/11027/18 відзначила, що невчинення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб таких дій, навіть якщо таке управлінське рішення було помилковим, не може свідчити про правомірність дій відповідачів, які призвели банк до неплатоспроможності, та бути підставою для звільнення їх від відповідальності, а також враховує надані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб пояснення, за змістом яких у межах встановлених судами обставин справи застосування наслідків нікчемності правочинів з придбання облігацій не могло істотно вплинути на загальну вартість ліквідаційної маси і бути способом виправлення завданої шкоди.

Суд вказує на те, що оцінка та встановлення можливих неправомірних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при виведенні банку з ринку не є предметом доказування у даній справі, з огляду на те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб скористався своїм правом та подав позов в інтересах неплатоспроможного банку до пов`язаних з банком осіб за шкоду, завдану Банку в порядку частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на час звернення з позовом). Цими обставинами також спростовуються посилання відповідачів на те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є належним позивачем у даній справі (що підлягає встановленню саме на час звернення Фонду з відповідним позовом).

Більше того, матеріалами справи підтверджується, що в межах процедури виведення неплатоспроможного ПАТ КБ "Євробанк" з ринку, означений банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відступив новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю "КРЕДІТ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП" право вимоги за Договором, про що було укладено Договір про відступлення права вимоги від 09.09.2019 року № 010/ЮЛ-2019, а отже право вимоги про стягнення саме кредиторської заборгованості (а не збитків, як у даному спорі) станом на січень 2020 року вже перейшло до іншої особи.

Суд також звертає увагу на те, що права вимоги за Договором до моменту їх продажу 10 разів були виставлені на продаж, про що зазначено в паспорті активу (мінімальна цін на останніх торгах становила 769 856,65 грн.), проте торги не відбулися через відсутність зацікавленості з боку потенційних покупців.

У постанові від 21.07.2021 року в справі № 910/12930/18 Верховний Суд, зокрема, зазначив, що виявлення нікчемних правочинів та застосування наслідків їх нікчемності якщо контрагенти за договорами мають ознаки фіктивності, а звернення до них з позовами не мало б позитивних наслідків, призвело б лише до додаткових витрат Банку. Невчинення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб таких дій, навіть якщо таке управлінське рішення було помилковим, не може свідчити про правомірність дій відповідачів, які призвели банк до неплатоспроможності, та бути підставою для звільнення їх від відповідальності.

Відтак, застосування до позичальника заходів примусового стягнення заборгованості за відсутності у боржника будь-якого майна чи коштів призвело б лише до додаткових витрат позивача та було б неефективним.

Часткове погашення позичальником заборгованості не спростовує факту прийняття відповідачами ризикового рішення всупереч принципам кредитування, а зі свого боку обставини неспроможності позичальника повернути кредитні кошти навпаки підтверджують ризиковість кредитної операції та завдання за її наслідками збитків банку.

Щодо доводів, зокрема відповідача-3, про наявність зв`язку між діями Національного банку України як регулятора і завданою шкодою, суд зазначає таке.

Відповідач-3 вказував на те, що правомірність дій відповідачів як членів Кредитного комітету підтверджується тим, що в банку з 2015 року і до дня оголошення його неплатоспроможним працював куратор НБУ, який погодив вчинення відповідного правочину, що свідчить про його правомірність та відсутність ризиків.

Відповідно до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 року № 346, НБУ може запровадити особливий режим контролю, що передбачає проведення всіх платежів підконтрольного банку винятково через відповідальних виконавців підрозділів банківського нагляду НБУ і (або) обмеження діяльності банку шляхом призначення спеціального куратора від НБУ.

До повноважень куратора належать: визначення рівня ризику, на який може йти банк при здійсненні операцій, обов`язкова присутність на зборах керівних органів, на засіданнях комітетів (кредитного, тарифного і з управління активами і пасивами), будь-яких нарадах керівництва банку, на переговорах з інвесторами з продажу банку; продаж активів і повернення пасивів банку для підвищення його платоспроможності або захисту вкладників та кредиторів банку; контроль виконання програми фінансового оздоровлення, а також виконання письмових зобов`язань банку перед НБУ; звільнення або переведення на іншу посаду службовців банку, у тому числі керівників, зміна розміру їхньої зарплати; контроль використання рефінансування, отриманого від НБУ; за погодженням з НБУ організація продажу або реорганізації банку; узгодження рішення керівництва банку та документів, пов`язаних з рухом грошових коштів.

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 року в справі № 910/11027/18 дійшла висновку про те, що будь-які порушення з боку регулятора (призначеного ним куратора як представника НБУ), неналежне виконання куратором банку своїх посадових обов`язків не можуть слугувати підставою для звільнення від відповідальності посадових осіб банку. Адже саме вони, а не регулятор, ухвалювали відповідні рішення і несли відповідальність за роботу банку.

Щодо здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми збитків у розмірі 25 113 069, 66 грн., суд зазначає таке.

У визначені розміру збитків суд виходить з того, що за загальним правилом розмір шкоди, який підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуження майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо.

Якщо ж банку заподіяно шкоди не шляхом вчинення окремо визначених дій (бездіяльності), які мали наслідком знищення або пошкодження конкретної речі, втрату конкретних доходів чи подібні наслідки, а шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди. Тобто у цьому разі розмір недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів є мінімальною оцінкою шкоди, завданої банку. У такому разі відповідно до частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або його уповноважена особа звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку; у разі невиконання зазначених вимог Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звертається з такими вимогами до суду.

Аналогічні висновки викладені, зокрема, у пунктах 7.59-7.61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 року в справі № 910/11027/18 та у пункті 203 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 року в справі № 910/12930/18.

У даній справі заявлена до стягнення сума збитків визначена позивачем шляхом розрахунку втрат майна банку та його кредиторів, завданих конкретною господарською операцією, тобто внаслідок кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп".

Сума збитків, завданих банку внаслідок збиткової операції з кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп", розрахована позивачем наступним чином: 25 267 040,99 грн. - сума неповерненого кредиту та несплачених відсотків - 153 971,33 грн. надходжень від продажу = 25 113 069, 66 грн. збитки.

Зі змісту наявних у матеріалах справи документів, зокрема довідки Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" від 23.12.2019 року № 06/1095 вбачається, що ціна за відступлення прав вимоги за Договором склала 153 971,33 грн., а списана у збиток сума за результатами продажу прав вимоги за Договором становить 25 113 069,66 грн.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість позичальника за кредитом становить 12 999 999,67 грн., а заборгованість за процентами за користування кредитом - 12 267 041,32 грн.

Разом із тим, згідно з положеннями частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання передбачені в статті 625 Цивільного кодексу України, згідно з частиною 2 якої боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року в справі № 910/4518/16 (пункти 80-87), "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України (постанови від 28.03.2018 року в справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 року в справі № 912/1120/16 (пункт 6.19), від 05.04.2023 року в справі №910/4518/16 (пункт 91)).

У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 Цивільного кодексу України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України) у розмірі, визначеному законом або договором (пункт 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року в справі № 910/4518/16).

За таких обставин, необґрунтованим є нарахування процентів у сумі 10 229 708,08 грн. на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України після закінчення строку кредитування. Грошові вимоги, обґрунтовані положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у даній справі не заявлялися.

Відтак, обґрунтованою є заборгованість за Договором у загальному розмірі 15 037 332,91 грн. (у тому числі 12 999 999,67 грн. - заборгованість за кредитом; 2 037 333,24 грн. - заборгованість за процентами).

Отже, дійсний розмір збитків, стягнення яких є предметом спору в даній справі, становить 14 883 361,58 грн. (15 037 332,91 грн. - 153 971,33 грн. (сума продажу прав вимоги за Договором), а відтак, вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є частково обґрунтованими у наведеній частині, тоді як у задоволенні решти вимог позивача слід відмовити.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що у діях відповідачів наявний повний склад цивільного правопорушення, а судом під час розгляду справи на підставі належних доказів встановлено персональний склад органів управління банку на момент ухвалення рішення від 09.04.2015 року № 447 та наявність у відповідачів статусу посадової/пов`язаної з банком особи, факт ухвалення ними рішення про вчинення сумнівного правочину (Договору), результати голосування кожного члена Кредитного комітету та фактичне вчинення і виконання банком сумнівного правочину, а також факт протиправної поведінки відповідачів та завдання такими діями збитків банку, з урахуванням розміру недостатності його майна для розрахунків з кредиторами та здійснених судом власних розрахунків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Щодо заяви відповідача-5 про застосування позовної давності до пред`явлених у даній справі вимог, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року в справі № 922/1425/17.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача за приписом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропущення позовної давності саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права (аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року в справі № 706/1272/14-ц та від 21.08.2019 року в справі № 911/3681/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 року в справі № 910/11027/18 викладена правова позиція, згідно з якою перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб останнього з двох зазначених документів: (а) затвердженого Фондом реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, (б) затвердженої Фондом оціночної (ринкової) вартості ліквідаційної маси банку.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням від 24.11.2016 року № 2546 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затвердила перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ КБ "ЄВРОБАНК", за яким загальна сума реєстру акцептованих вимог кредиторів (з урахуванням змін, внесених рішенням від 07.11.2019 року № 2863) склала 598 199 806,08 грн.

Ліквідаційну масу ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.01.2017 року № 163 (з урахуванням змін, внесених на підставі рішення від 11.07.2019 року № 1740).

Отже, можливість виявлення недостатності майна третьої особи виникла у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.01.2017 року.

Відтак, перебіг трирічного строку позовної давності розпочався 20.01.2017 року та закінчився 20.01.2020 року.

У той же час, до господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідачів шкоди Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся 17.01.2020 року (що підтверджується датою штампу вхідної кореспонденції суду на першій сторінці позовної заяви), а відтак не пропустив строку позовної давності для звернення до суду з наведеним позовом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про залишення без задоволення заяви ОСОБА_5 про застосування наслідків спливу позовної давності.

Враховуючи вищенаведене, вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у даній справі підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 126, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_5 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_6 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_7 (фактична адреса: АДРЕСА_8 ); ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17; код ЄДРПОУ 21708016) заподіяну ПAT КБ "ЄВРОБАНК" (код ЄДРПОУ 33305163) шкоду в розмірі 14 883 361 (чотирнадцять мільйонів вісімсот вісімдесят три тисячі триста шістдесят одну) грн. 58 коп.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17; код ЄДРПОУ 21708016) витрати по сплаті судового збору в розмірі 44 650 (сорок чотири тисячі шістсот п`ятдесят) грн. 08 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17; код ЄДРПОУ 21708016) витрати по сплаті судового збору в розмірі 44 650 (сорок чотири тисячі шістсот п`ятдесят) грн. 08 коп.

5. Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_5 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17; код ЄДРПОУ 21708016) витрати по сплаті судового збору в розмірі 44 650 (сорок чотири тисячі шістсот п`ятдесят) грн. 08 коп.

6. Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_6 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17; код ЄДРПОУ 21708016) витрати по сплаті судового збору в розмірі 44 650 (сорок чотири тисячі шістсот п`ятдесят) грн. 08 коп.

7. Стягнути з ОСОБА_5 ( АДРЕСА_7 (фактична адреса: АДРЕСА_8 ); ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17; код ЄДРПОУ 21708016) витрати по сплаті судового збору в розмірі 44 650 (сорок чотири тисячі шістсот п`ятдесят) грн. 08 коп.

8. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

9. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

10. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

11. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 13.05.2024 року.

Суддя В.С. Ломака