Рішення

від 14.05.2024 по справі 910/2616/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.05.2024Справа № 910/2616/24Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія консалдінг-інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дом-гермес"

про стягнення 305 218,95 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія консалдінг-інвест» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дом-гермес» про стягнення 305 218,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договорами Договору купівлі-продажу № 31/20-КП від 04.03.2020, в частині поставки обумовленого Специфікацією № 2 від 15.02.2021 товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2616/24. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.03.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім ухвала суду була повернута органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, суд враховує, що 29 червня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - ЄСІТС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.

За змістом розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до Господарського процесуального кодексу України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IX чинності.

Згідно з новою редакцією частин п`ятої ? восьмої статті 6 ГПК України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені ГПК України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

19 жовтня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3424-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи», який набрав чинності 04.11.2023.

Згідно з новою редакцією ч. 6 ст. 6 ГПК України, чинної з 04.11.2023, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Отже, з 18 жовтня 2023 року, відповідач у відповідності до приписів ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем процесуальних документів, в тому числі ухвали Господарського суду міста Києва від 18.12.2023, а отже отримання ухвали Господарського суду міста Києва від 18.12.2023, зокрема в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача.

Натомість, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як і не забезпечено в подальшому, реєстрацію свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 11.03.2024.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дом-гермес» (далі - продавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія консалдінг- інвест» (далі - покупець, позивач) укладено Договір купівлі-продажу № 31/20-КП (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього грошові кошти в сумі, порядку, строки та на умовах визначених цим Договором.

Під товаром за змістом цього Договору розуміються: насіннєва картопля (І та ІІ репродукція), комплексні добрива, засоби захисту рослин, насіння картоплі, кукурудзи та соняшника, в асортименті та ін.

Асортимент, кількість, ціна одиниці товару та загальна вартість товару визначається в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2 та п. 1.3 Договору).

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 Договору загальна сума Договору складається із суми вартості товару за всіма специфікаціями, підписаних в рамках цього Договору, які є невід`ємною частиною.

Ціна на товар визначається у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Ціна товару за цим Договором встановлюється сторонами в гривнях.

Згідно з п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється за рахунок покупця шляхом само-вивозу товару зі складу продавця. Сторонами можуть бути погоджені й інші умови поставки. Базис поставки товару FXW склад продавця за адресою: Київська обл., Баришівський район, с. Гостролуччя, вул. Центральна, 34-А (згідно Інкотермс у редакції 2010 року), якщо інші умови поставки не передбачені у Специфікації.

У відповідності до п. 3.2 та п. 3.3 Договору товар, що вказаний у Специфікації відвантажується продавцем покупцем однією або декількома партіями, за погодженням сторін. Під партією товару в цьому Договорі розуміється кількість (обсяг) та номенклатура товару, відвантаженого покупцю.

Факт передачі товару від продавця покупцеві підтверджується видатковою накладною, що підписується уповноваженими представниками сторін.

Право власності на товар, а також ризик його випадкового знищення або пошкодження переходять до покупця в момент одержання ним (уповноваженою особою, перевізником) товару, супровідних документів та підписання видаткової накладної на товар (п. 3.5 Договору).

Пунктом 4.1 Договору узгоджено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою в п. 2.2 цього Договору.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором (п. 9.1 Договору).

04 березня 2020 року сторонами узгоджено Специфікацію № 1 до Договору, відповідно до якої поставці підлягають добрива загальною вартістю 235 497,60 грн. та визначено наступні умови оплати: 50 000,00 грн. покупець зобов`язаний оплатити не пізніше 06.03.2020, 185 497,60 грн. покупець зобов`язаний оплатити не пізніше 15.03.2020.

15 лютого 2021 року сторонами узгоджено Специфікацію № 2 до Договору, відповідно до якої поставці підлягають добрива загальною вартістю 269 596,80 грн. та визначено наступні умови оплати: 269 596,80 грн. покупець зобов`язаний оплатити не пізніше 02.03.2021.

На виконання умов Специфікації № 2 до Договору, позивачем сплачено відповідачу 269 596,80 грн. згідно платіжних доручень № 7685 від 26.02.2021 на суму 3 300,00 грн., № 1255 від 26.02.2021 на суму 12 500,00 грн., № 7686 від 26.02.2021 на суму 3 000,00 грн., № 7689 від 02.03.2021 на суму 226 596,80 грн., № 1258 від 01.03.2021 на суму 24 200,00 грн.,

29 квітня 2021 року позивач звернуся до відповідача із Претензією вих. № 668 від 28.04.2021 про повернення коштів за непоставлений товар у розмірі 269 596,80 грн., яка отримана відповідачем згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення - 06.05.2021.

Відповідач в свою чергу, надав відповідь вих. № 15 від 11.05.2021 на Претензію позивача, у якій зазначив, що при ввезенні товару на митну територію України митними органами було заблоковано подальше розмитнення даного товару, оскільки поставало питання щодо розповсюдження на товар дії Закону України «Про пестициди та агрохімікати» та в подальшому у березні 2021 року було здійснено його повернення постачальнику в Республіку Польща, в зв`язку з чим, відповідач зазначив, що після повернення коштів постачальником, такі кошти будуть повернуті покупцю.

В подальшому, позивач повторно звернувся до відповідача із Вимогами вих. № 684 від 28.05.2021 та вих. № 696 від 22.06.2021 про повернення коштів за непоставлений товар, у відповідь на які відповідач частково повернув кошти у розмірі 69 596,80 грн. згідно платіжного доручення № 2498 від 21.09.2021.

Оскільки відповідач залишок коштів у розмірі 200 000,00 грн. позивачу не повернув, позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

29 квітня 2021 року позивач звернуся до відповідача із Претензією вих. № 668 від 28.04.2021 про повернення коштів за непоставлений товар у розмірі 269 596,80 грн., яка отримана відповідачем згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення - 06.05.2021, а отже, оскільки Специфікація № 2 від 15.02.2021 до Договору не містить строків поставки, відповідач зобов`язаний був поставити товар, або повернути попередню оплату у строк до 13.05.2021 включно.

В подальшому, відповідач частково повернув кошти у розмірі 69 596,80 грн. згідно платіжного доручення № 2498 від 21.09.2021.

Також, 31.10.2020 сторонами складено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого, заборгованість відповідача перед позивачем складає 200 000,00 грн.

Доказів на підтвердження здійснення відповідачем поставки позивачу обумовленого товару на всю суму попередньої оплати у розмірі 269 596,80 грн. так і на суму 200 000,00 грн., як і доказів повернення попередньої оплати у розмірі 200 000,00 грн., матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 200 000,00 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказаний обов`язок не спростований, доказів поставки товару або повернення попередньої оплати не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

З огляду на викладене вище, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині поставки товару, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення відповідачем покупцю передоплати у розмірі 200 000,00 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 17 964,52 грн. та інфляційні втрати в розмірі 87 254,43 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Cтаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Таким чином, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми та інфляційні втрати відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постановах від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15, у постанові від 16.01.2020 у справі № 914/1759/18, від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 17.02.2020 у справі № 911/2827/18, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17 та Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц та від 22.09.2020 у постанові № 918/631/19.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи, що ані умовами Договору, ані Специфікації № 2 від 15.02.2021, не було узгоджено строку поставки, а обов`язок з повернення попередньої оплати відповідач мав виконати у строк до 13.05.2021 включно, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 16 764,52 грн. та інфляційні втрати у розмірі 80 489,30 грн.

При цьому, оскільки кошти були сплачені позивачем на виконання умов Договору та Специфікації № 2 від 15.02.2021, посилання позивача на приписи ст. 1212 ЦК України не є релевантними до правовідносин сторін з урахуванням встановлених обставин справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення суми.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дом-гермес» (04060, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 27/22, оф. 15; ідентифікаційний код: 39422783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія консалдінг-інвест» (08289, Київська обл., Бучанський район, селище міського типу Гостомель, вул. Остромирська, буд. 34; ідентифікаційний код: 39220431) кошти у розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 16 764 (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 52 коп., інфляційні втрати у розмірі 80 489 (вісімдесят тисяч чотириста вісімдесят дев`ять) грн. 30 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 458 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят вісім) грн. 81 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 14.05.2024

Суддя О.А. Грєхова