Рішення

від 14.05.2024 по справі 910/1440/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2024Справа № 910/1440/24за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд кераміка»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Будреконструкція»

про стягнення 399 595,24 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Голд кераміка» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Будреконструкція» про стягнення 399 595,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу товарів №2207/19-Б від 22.07.2019 у частині оплати поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути 399 595,24 грн, з яких: 158 526,46 грн основного боргу, 143 547,24 грн пені, 33 426,05 грн інфляційних втрат та 64 095,49 грн 23% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 позовну заяву залишено без руху.

26.02.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

22.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Голд кераміка» (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будреконструкція» (покупець, відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу товарів №2207/19-Б від 22.07.2019 (далі - Договір) відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується протягом строку дії цього Договору передавати Покупцю цеглу керамічну окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що погоджуються сторонами в накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору (далі за текстом "товар"), а Покупець зобов`язаний приймати зазначений товар та оплачувати його на умовах, встановлених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору загальний обсяг Товару, що продається Покупцю за цим Договором визначається виходячи з сумарної вартості Товару проданого Покупцю по накладним на відпуск Товару протягом строку дії цього Договору.

У п. 1.5. та 1.6. Договору визначено, що відпускна ціна Товару на день відвантаження, його кількість, а також асортимент фіксуються у накладних на відпуск Товару. Загальна сума договору складається з сумарної вартості Товару проданого Покупцю по накладним на відпуск Товару та не може перевищувати 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень щорічно.

Згідно з п. 2.12. Договору товар вважається переданим Продавцем і прийнятим Покупцем з моменту підписання Сторонами накладних на реалізацію відповідної партії Товару.

Дослідивши зміст укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору, суд дійшов до висновку, що цей правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору продавець передав, а покупець прийняв товар загальною вартістю 416 687,88 грн що підтверджується видатковими накладними №2609 від 26.11.2021 на суму 97 902,00 грн, №57 від 21.01.2022 на суму 113 671,68 грн, №173 від 04.02.2022 на суму 92 345,40 грн, №222 від 10.02.2022 на суму 112 768,80 грн.

У подальшому, покупець сплатив продавцю 244 488,00 грн, що підтверджується виписками по рахунку за 25.01.2022 та за 15.09.2022, в яких міститься інформація про платіжні документи №40 на суму 39 488,00 грн, №46 на суму 65 000,00 грн, №37 на суму 100 000,00 грн та №213 на суму 40 000,00 грн. При цьому, частина коштів надійшла на покриття заборгованості, яка виникла за період до 26.11.2021 у розмірі 198 499,20 грн.

Також, покупцем було повернуто продавцю товари на суму 212 172,62 грн, що підтверджується накладними на повернення постачальнику №1 від 17.02.2023 на суму 5 827,22 грн, №2 від 17.02.2023 на суму 39 576,60 грн та №3 від 17.02.2023 на суму 112 768,80 грн.

Між сторонами було складено акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.07.2020 - 01.11.2022 за договором р/ф відповідно до якого дебет - 1 642 684,68 , кредит - 1 271 985,60, сальдо кінцеве - 370 699,08.

01.12.2023 продавець звернувся до покупця з листом-вимогою Вих.№2911/23 від 29.11.2023, у якому просив негайно в строк до 10.12.2023 погасити заборгованість за поставлений товар та оплатити кошти у розмірі 158 526,48 грн (докази направлення містяться в матеріалах справи).

Однак, як зазначено в позовній заяві, вимоги були проігноровані, кошти у повному обсязі сплачені не були.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу товарів №2207/19-Б від 22.07.2019 у частині оплати поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути 399 595,24 грн, з яких: 158 526,46 грн основного боргу, 143 547,24 грн пені, 33 426,05 грн інфляційних втрат та 64 095,49 грн 23% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу товарів №2207/19-Б від 22.07.2019 відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується протягом строку дії цього Договору передавати Покупцю цеглу керамічну окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що погоджуються сторонами в накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору (далі за текстом "товар"), а Покупець зобов`язаний приймати зазначений товар та оплачувати його на умовах, встановлених цим Договором.

Так, судом було встановлено, що на виконання умов Договору продавець передав, а покупець отримав товар загальною вартістю 416 687,88 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Крім того, судом встановлено, що покупець сплатив постачальнику 244 488,00 грн та повернув товари на суму 212 172,62 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку та накладними на повернення постачальнику.

При цьому, як зазначає позивач та вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, сплачена сума коштів у розмірі 198 499,20 грн пішла на погашення заборгованості, яка виникла у період до 26.11.2021. Вказану обставину відповідачем спростовано не було.

Зокрема, судом було встановлено, що між сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.07.2020 - 01.11.2022 за договором р/ф, який скріплено підписом представника та печаткою відповідача та головним бухгалтером позивача.

З акту вбачається, що він містить посилання на первинні документів, за якими здійснювалися операції між сторонами (наприклад: оплата 437 від 15.09.2022 40 000,00; у свою чергу з виписки за 15.09.2022 вбачається, що 15.09.2022 відповідачем сплачено позивачу 40 000,00 грн за документом №213; реалізація 10.02.2022 дебет 112 768,80, у свою чергу в матеріалах справи міститься накладна №222 від 10.02.2022 на суму 112 768,80 грн).

Так, відповідно до акту позивачем продано відповідачу товарів на суму 1 642 684,68 грн, а відповідачем сплачено позивачу з 01.07.2020 року по 15.09.2022 року 1 271 985,60 грн, відтак кінцеве сальдо складає 370 699,08 грн (1 642 684,68 грн - 1 271 985,60 грн).

В акті вказано, що за даними ТОВ «Голд Кераміка» на 01.11.2022 заборгованість на користь ТОВ «Голд Кераміка» 370 699,08 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору оплата товарів покупцем здійснюється на умовах 100% передоплати, в безготівковій формі, в національній валюті України

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, враховуючи умови договору, відповідач повинен був у повному обсязі оплачувати вартість кожної партії товару шляхом попередньої оплати, тобто на дату поставки відповідної партії товару включно.

Разом з тим, у матеріалах справи № 910/1440/24 відсутні доказів сплати вартості поставленого товару в повному обсязі.

Суд зазначає, що станом на дату розгляду справи, відповідачем не надано доказів сплати вартості поставленого товару на суму 158 526,46 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 158 526,46 грн, а відтак, задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 64 095,49 грн 23% річних та 33 426,05 грн інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до абз. 2 п. 4.2. Договору у випадку, якщо прострочення буде становити більше 30 (тридцяти) календарних днів, Покупець додатково оплачує Підприємству 23 (двадцять три) процентів річних від простроченої суми за весь період прострочення (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Перевіривши розрахунок 23% річних та інфляційних втрат, що міститься у позові, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення 64 095,49 грн 23% річних та 33 426,05 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 143 547,24 грн пені.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, приписами ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане, перебіг якого починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Відповідно до абз. 1 п. 4.2. Договору за прострочення оплати поставленої продукції Покупець сплачує Продавцю штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно перерахованої суми за кожний день прострочення платежу.

Позивачем здійснено розрахунок пені наступним чином: 2) щодо суми 370 699,08 грн за період з 15.09.2022 по 17.02.2023; 2) щодо суми 158 526,46 грн за період з 18.02.2023 по 30.01.2024.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивачем здійснено нарахування пені починаючи з дня сплати відповідачем 40 000,00 грн - 15.09.2022, тоді-як обґрунтованими періодами нарахувань пені (початком періодів) буде період починаючи з наступного дня від підписання кожної видаткової накладної протягом шести місяців.

При цьому, з огляду на визначені позивачем періоди нарахування, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із відповідними змінами і доповненнями) з 12.03.2020 до 22.05.2020 установлено на всій території України карантин.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та було відмінено лише з 24 год. 00 хв. 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Відповідно до п. 7 Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Як встановлено судом 22.07.2019 між сторонами було укладено Договір, з 12.03.2020 по 30.06.2023 на території України діяли карантинні обмеження, а позивачем проведено нарахування пені за період часу з 15.09.2022 по 30.01.2024.

Разом з тим, суд враховує, що розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України було доповнено пунктом 7, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року, тобто, після того як між сторонами було укладено Договір №2207/19-Б від 22.07.2019, а, відтак, відповідач, не міг передбачити потенційну можливість/обов`язок сторін нараховувати/сплачувати неустойку понад шість місяців.

Суд звертає увагу, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Водночас, суд акцентує увагу, що Договір не містить умов щодо зміни строку нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання.

З огляду на вказане, оскільки, визначені позивачем періоди нарахування пені виходять за межі строку, встановленого приписами ст. 232 ГК України, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення пені та відмовляє в позові у зазначеній частині.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стосовно розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1- 3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч.3 ст. 124 ГПК України).

Так, у позовній заяві позивачем викладено розрахунок судових витрат, які складаються з витрат на оплату послуг правничої допомоги та судового збору.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

20.05.2013 року між ТОВ «Голд Кераміка» (Довіритель) та ТОВ «Юридична компанія «Артес Консалтінг Груп» (Виконавець) було укладено Договір про надання юридичних послуг №075/13-ЮП (далі - Договір №075/13-ЮП) відповідно до п. 1.1. якого Юридична компанія зобов`язується надавати Довірителю юридичні послуги, в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п.1.2. Договору №075/13-ЮП під юридичними послугами по цьому Договору Сторони розуміють діяльність Юридичної компанії по наданню поточних юридичних консультацій Довірителю з питань, що виникають у процесі здійснення ним фінансово- господарської діяльності, а також розробка й упорядкування для нього різноманітних документів і представництво його інтересів перед суб`єктами права, у тому числі перед усіма фіскальними, адміністративними, правоохоронними, судовими та іншими органами, у відповідності і на умовах, передбачених цим Договором.

У п. 2.1.6. Договору №075/13-ЮП сторони узгодили, що окремі доручення і завдання Довірителя, які потребують виконання спеціальних робіт, а також вимагають додаткових затрат часу, грошових коштів, або залучення додаткової кількості працівників, виконуються Юридичною компанією на підставі окремих додаткових угод, які укладаються Сторонами і є невід`ємною частиною цього Договору.

29.11.2023 між Довірителем та Виконавцем було укладено Додаткову угоду №09 до Договору №075/13-ЮП згідно з п. 1.1. якої відповідно до п.п. 1.1. та 2.1.6. Договору № 075/13-ЮП від 20.05.2013 р. про надання юридичних послуг, Юридична компанія зобов`язується надати Замовнику послуги з підготовки документів та іншу правничу допомогу, пов`язану з врегулюванням спору та стягненням заборгованості з ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА "БУДРЕКОНСТРУКЦІЯ", в тому числі провести процедуру можливого досудового врегулювання спору, підготувати необхідні листи, звернення та позовну заяву у випадку відмови боржника погасити заборгованість у добровільному порядку, подати до суду позовну заяву, представляти у суді інтереси Замовника з вказаного питання, а також надати усні консультації та відповіді з зазначеного питання.

У п. 4. Додаткової угоди визначено, що розмір плати Юридичній компанії за виконання цієї Додаткової угоди становить 16 500,00 грн.

Виконавцем було виставлено Клієнту рахунок №2020.245 від 24.01.2024 на суму 16 500,00 грн.

Клієнт сплатив Виконавцю 16 500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №8208 від 25.01.2024 з призначенням платежу: «Оплата юридичних послуг зг.р/ф №2021.245 від 24.01.2024 без ПДВ.».

Суд зазначає, що зі змісту статті 129 Господарського процесуального кодексу України випливає, що судові витрати підлягають відшкодуванню за умови надання стороною належних доказів, що їх підтверджують.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до абз. 1 - 3 статті 28 затверджених Звітно - виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

З огляду на викладене, суд зазначає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 16 500,00 грн підтверджуються належними доказами.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Разом з тим, на адресу Господарського суду міста Києва не надходило заперечень відповідача стосовно заявленого до відшкодування розміру адвокатських витрат та не подано клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

Відтак, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу та витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Будреконструкція" (01013, місто Київ, вулиця Деревообробна, будинок 5, офіс 1/3; ідентифікаційний код: 42155064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд кераміка" (04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 72, офіс 320/1; ідентифікаційний код: 38321478) 158 526 (сто п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот двадцять шість) грн 46 коп. основного боргу, 64 095 (шістдесят чотири тисячі дев`яносто п`ять) грн 49 коп. 23% річних, 33 426 (тридцять три тисячі чотириста двадцять шість) грн 05 коп. інфляційних втрат, 10 572 (десять тисяч п`ятсот сімдесят дві) грн 68 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 3 840 (три тисячі вісімсот сорок) грн 72 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева