Рішення

від 14.05.2024 по справі 910/720/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.05.2024Справа № 910/720/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод рудничного машинобудування"

про стягнення 988 281,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод рудничного машинобудування" про стягнення 988 281,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір поставки №10482-ПУ-УМТС-Т від 03.06.2022.

На виконання умов договору позивачем здійснено попередню оплату за продукцію в розмірі 941 220,00 грн.

Оскільки відповідачем не була здійснена поставка продукції, а позивачем здійснена попередня оплата, останній звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 941 220,00 грн. та штрафу в розмірі 47 061,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2024 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

06.02.2024 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків по справі з доданими документами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2024 року відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

З повідомлення про доставку електронного листа вбачається, що документ в електронному вигляді "ст.. 176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику)" від 12.02.24 по справі №910/720/24 (суддя Мудрий С.М.) було надіслано одержувачу товариству з обмеженою відповідальністю "Завод рудничного машинобудування" в його електронний кабінет: 13.02.24 20:19.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову на отримання копії судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суд іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 годин, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, в силу положення частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі є 14.02.2024.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/720/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

03.06.2022 року між приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Завод рудничного машинобудування" (постачальник) укладено договір поставки №10482-ПУ-УМТС-Т.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується поставити у власність покупця продукцію та (або) обладнання виробничо-технічного призначення (надалі - продукція) в асортименті, кількості, в терміни, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договорі, додатках, специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що постачається в його власність, відповідно до умов цього договору (п.1.2 договору).

Згідно з п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.4.1 договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в терміни, погоджені сторонами у специфікаціях до цього договору.

Згідно з п. 5.1 договору загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід`ємними частинами цього договору.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснює покупець шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах попередньої оплати 100% після повідомлення про готовність продукції до постачання.

09.03.2023 року між сторонами укладена специфікація до договору, відповідно до якої поставці підлягає: гальмівна колодка АМ-8Д у кількості 1890 шт., загальною вартістю 941 220,00 грн. Термін поставки: протягом 60 календарних днів після здійснення 100% попередньої оплати. Умови поставки, місце призначення поставки: DDP (Інкотермс-2010), Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул.. Тернівська, 5, ЦБ «ПУМТП». Розрахунки за продукцію, що поставляється за цією специфікацією, здійснюються в порядку і строки, передбачені договором.

17.03.2023 року позивачем здійснено попередню оплату в розмірі 941 220,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2880743 від 17.03.2023р. з призначенням платежу: «Предоплата за колодки, дог. №10482-ПУ-УМТС-Т от 03.06.22 сч.7 от 09.03.2023».

29.05.2023 сторонами складено акт №222/8-С невідповідність (за кількістю, якістю, комплектністю), при проведенні приймання гальмівної колодки АМ-8Д у кількості 1890 шт., встановлено:

- гальмівна колодка не щільно прилягає всією площею до реборди і бандажу колісної пари,

- лінійки розміри канавки під реборду колісної пари становлять 20 мм, замість 32 мм, що не відповідає кресленню АМ8Д-600.00.56.524 і специфікації до договору поставки №10482-ПУ-УМТС-Т від 03.06.2022.

Невідповідність геометричних параметрів конструкції гальмівної колодки АМ-8Д спричиняє перекіс у посадковому місці, нерівномірний знос, злам гальмівної колодки АМ-8Д і неякісне гальмування електровоза АМ-8Д.

Відповідно до п.37.3 акту №222/8-С, гальмівна колодка АМ-8Д у кількості 1 890 шт. підлягає заміні в установлені строки, передбачені умовами договору поставки №10482-ПУ-УМТС-Т від 03.06.22.

Вищезазначений акт підписаний зі сторони відповідача з особистою думкою: «Гальмівна колодка креслення АМ8Д-600.00.56.524 виготовлена згідно з кресленням АМ8Д-600.00.56.524, геометричні розміри дотримано».

07.09.2023 позивачем на адресу відповідача направлену претензію від 05.09.2023 про порушення умов договору поставки №10482-ПУ-УМТС-Т від 03.06.22, в якій просить останнього сплатити штраф в сумі 47 061,00 грн. за поставку неякісної продукції, повернути здійснену попередню оплату в розмірі 941 220,00 грн. та вивезти неякісну продукцію зі складу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Як зазначено позивачем, станом на дату складання позову відповідач не забрав продукцію зі складів позивача.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до п.4.8 договору зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в погоджене місце призначення постачання у належній якості, комплектності, асортименті, кількості, у терміни, із якісними характеристиками, погодженими сторонами в договорі та специфікаціях до договору.

Згідно з п.2.12 договору якщо внаслідок приймання продукції буде встановлено, що фактичні показники кількості та (або) якості та (або) асортименту та (або) комплектності не відповідають даним, зазначеним у товаропровідній документації, сертифікаті якості заводу-виробника, паспорті, ТУ або іншій документації, передбаченій для виду продукції, що постачається, а також у разі постачання постачальником продукції, не погодженої сторонами у відповідних специфікаціях до договору, покупець має право: відмовитися від приймання продукції та оплати її вартості, а у разі здійснення попередньої оплати продукції - вимагати повернення сплачених грошових коштів. Повернення коштів має бути здійснене постачальником протягом 10 (десяти) календарних днів із дати надсилання покупцем письмової вимоги постачальнику.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В матеріалах справи відсутні докази поставки товару (зокрема, належної якості), а також повернення сплачених позивачем коштів.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у розмірі 941 220,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростовано відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв`язку з поставкою неякісного товар позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 47 061,00 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у разі постачання продукції неякісної, некомплектної, яка не відповідає узгодженій кількості, або продукції, яка не відповідає асортименту, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5 % від вартості такої продукції.

Як зазначено раніше, відповідачем здійснено поставку неякісного товару, що підтверджується актом №222/8-С невідповідність (за кількістю, якістю, комплектністю), при проведенні приймання гальмівної колодки АМ-8Д у кількості 1890 шт. від 29.05.2023.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування штрафу, судом встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає положенням чинного законодавства та умовам контракту.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129,ч. 9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод рудничного машинобудування" (02160, м. Київ, пр.. Соборності, будинок 7-А, офіс 227, ідентифікаційний код 36616901) на користь приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" ( 51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, будинок 76, ідентифікаційний код 00178353) грошові кошти в розмірі 941 220 (дев`ятсот сорок одна тисяча двісті двадцять) грн. 00 коп., штраф в розмірі 47 061 (сорок сім тисяч шістдесят одна) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 14 824 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 22 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий