Рішення

від 14.05.2024 по справі 910/2640/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.05.2024Справа № 910/2640/24 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Ламкова Олександра Анатолійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮПІСІ Лоджистикс»

про стягнення 40 500, 00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Ламков Олександр Анатолійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮПІСІ Лоджистикс» про стягнення 40 500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами Договором на перевезення вантажів від 26.04.2022, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 40 500, 00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

02.04.2024 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав суму позову в розмірі 10 500, 00 грн та просив відмовити в задоволені позову в частині стягнення 30 000, 00 грн.

03.05.2024 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Враховуючи, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

26.04.2022 між ФОП Ламковим Олександром Анатолійовичом (позивач/перевізник) та ТОВ «ЮПІСІ Лоджистикс» (відповідач/експедитор) укладено договір на перевезення вантажів № 626, за яким перевізник на умовах даного Договору та Замовлення (заявки) експедитора, зобов`язується, доставити (організувати доставку) вантаж до пункту призначення в обумовлений сторонами строк та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу), а експедитор зобов`язується оплатити вартість його перевезення і інші, передбачені даним договором платежі (в тому числі штрафні санкції, додаткові витрати), за рахунок коштів свого клієнта (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору, на кожне перевезення оформляється транспортне замовлення (заявка), що складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора і передається перевізнику в тому числі за допомогою факсимільного зв`язку або по електронній пошті. Замовлення (заявки) передані по факсу чи електронній пошті мають силу оригіналу, без обов`язкового передання їх оригіналів у майбутньому.

23.11.2023 між позивачем та відповідачем підписано заявку № 23/11/23 щодо здійснення автоперевезення вантажів за маршрутом 80-180 Jankowo Gdanskie, Польща - м. Шостка Україна, автомобілем RENAULT НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 .

Відповідно до умов Заявки, оплата послуг перевезення складала 6700 євро, безготівковий розрахунок по курсу НБУ на день завантаження, що складає 263 109, 00 грн.

Оплата за заявкою два - три дні з моменту отримання оригіналів.

Позивач вказує, що по отриманню оригіналів документів, в строк, визначений у заявці, 18.12.2023 відповідачем була здійснена часткова оплата послуг у розмірі 226 109, 00 грн та не було здійснено оплату у розмірі 36 000, 00 грн.

Крім того, позивач зазначає, що у зв`язку з тривалим розмитненням вантажу в м. Київ та розвантаженням в м. Шостка, у транспортного засобу виник простій 3 доби, з чим погодився відповідач та відповідно до Заявки, повинен сплатити штрафні санкції у розмірі 1500, 00 грн за кожну добу простою, що загалом складає 40 500, 00 грн.

18.01.2024 позивачем направлено відповідачу Лист-претензію (вих. № 15-01 від 15.01.2024) з вимогою здійснити оплату залишку заборгованості за перевезення вантажу та за простій авто у загальному розмірі 40 500, 00 грн.

Вказана вимога відповідачем задоволена не була, що і стало підставою для звернення до Господарського суду міста Києва з даним позовом.

Відповідач заперечує щодо стягнення з нього 30 000, 00 грн, оскільки за результатами перевезення виявлено пошкодження вантажу про, що було зроблено відмітку в СМR накладній та відповідному Акті від 12.12.2023, що є порушенням з боку позивача умов договору та відповідно до п. 4.12 Договору підставою для відшкодування експедитору пошкодженого майна.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, ( ст. 909 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів, а транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування, а перевізником є юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

З метою виконання зобов`язань за Договором на перевезення вантажів, 23.11.2023 між позивачем (перевізник) та відповідачем (експедитор) підписано заявку № 23/11/23 щодо здійснення автоперевезення вантажів за маршрутом 80-180 Jankowo Gdanskie, Польща - м. Шостка Україна

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Згідно ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Міжнародний договорів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19.05.1956 (далі Конвенція).

Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 «Щодо набуття чинності міжнародними договорами» ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Відповідно до ст. 1 Конвенції, Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно зі статтею 9 Конституції України, частиною 1 статті 10 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

З огляду на те, що виконання перевезення автомобільним транспортом, передбачене Заявкою та Міжнародною автомобільною накладною CMR № 414560, відбувалося з перетином державного кордону України, до вказаних правовідносин сторін слід застосовувати положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Статтею 932 ЦК України визначено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Частиною 2 ст. 10 ЦК України, якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Частиною 1 ст. 17 Конвенції визначено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Відповідно до Акту від 12.12.2023 складеного представником перевізника ФОП Ламкова О.А. - водієм ОСОБА_1., обробником тканини ТОВ «Ю-ТЕК Текстильне виробництво» Власюком М.П. та службовцем на складі (комірник) Кузьменко О.М., під час вивантаження верстату на території вантажоотримувача ТОВ «Ю-ТЕК Текстильне виробництво», були виявлені його пошкодження. За результатом детального огляду та з`ясування обставин завантаження, транспортування та вивантаження, встановлено, що верстат був пошкоджений перед завантаженням або під час завантаження, так як під час транспортування верстат був закріплений пасами для кріплення вантажів та не мав взаємодії з іншими предметами, що унеможливлює пошкодження майна такого характеру під час його перевезення.

Відповідно до п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

В матеріалах справи відсутні докази того, що верстат був пошкоджений під час здійснення його перевезення, належних доказів протилежному відповідачем не надано, що спростовує доводи відповідача про неналежне виконання позивач своїх обов`язків під час перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача доставити довірений йому вантаж до пункту призначення, а відповідач зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідачем доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано, враховуючи, що строк оплати за поставлений товар настав, відсутність в матеріалах справи доказів його оплати у повному обсязі, вимога позивача про стягнення заборгованості у розмірі 40 500, 00 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 ГПК України, обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮПІСІ ЛОДЖИСТИКС» (03062, місто Київ, пр. Перемоги, будинок 67, ідентифікаційний код 44112808) на користь ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ ЛАМКОВА ОЛЕКСАНДРА АНАТОЛІЙОВИЧА ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) заборгованість у розмірі 40 500 (сорок тисяч п`ятсот) грн 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва