Рішення

від 14.05.2024 по справі 911/3368/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3368/23

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна Компанія «Еліт Строй» (08300, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Дзержинського, будинок 3, квартира 45, код: 40086333)

до

Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради (08300, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Київський Шлях, будинок 72, код: 36359583)

про стягнення 38186,67 гривень,

До Господарського суду Київської області 07.11.2023 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна Компанія «Еліт Строй» (далі по тексту позивач/ТОВ «Еліт Строй») про стягнення з Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради (далі по тексту відповідач/Управління) заборгованості за договором підряду від 22.06.2021 № 5 у загальному розмірі 38186,67 гривень, з яких: 25653,97 гривень основний борг, 2325,03 гривень пеня, 1629,91 гривень 3% річних та 8577,76 гривень інфляційні втрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що стягувана сума виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт за укладеним договором, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.11.2023 позовну заяву ТОВ «Еліт Строй» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3368/23. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

До суду 08.12.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, за змістом якого відповідач заперечує пред`явленні позовні вимоги та просить суд відмовити у задоволенні позову. Одночасно із поданням відзиву на позов відповідачем подано клопотання про витребування оригіналів документів для огляду.

На адресу суду 10.01.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує проти доводів відповідача наведених у відзиві.

Ухвалою суду від 29.01.2024 клопотання ТОВ «Еліт Строй» про поновлення процесуального строку для подання відповіді на відзив задоволено та поновлено позивачу пропущений строк на подання відповіді на відзив.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Управлінням (замовник) та ТОВ «Еліт Строй» (виконавець) 22.06.2021 укладено договір про надання послуг з поточного ремонту дороги по вул. Глибоцька, 83 в м. Бориспіль Київської області № 5 (далі договір), відповідно до умов якого:

- замовник доручає виконавцю в межах договірної ціни надавати власними і залученими силами та засобами, всі передбачені договором послуги ДК 021:2015 - 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (Поточний ремонт дороги по вул. Глибоцька, 83 в м. Бориспіль Київської області) (далі - послуги) (пункт 1.1.);

- замовник приймає та оплачує надані виконавцем послуги у відповідності до умов цього договору (пункт 1.2.);

- виконавець розпочинає виконання послуг протягом 10 календарних днів з моменту підписання договору та зобов`язується завершити виконання даних послуг до 30 вересня 2021 року, згідно погодженого графіку виконання послуг, який є невід`ємною частиною договору (пункт 2.1.);

- строком дії договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині виконання грошових зобов`язань - до їх повного виконання (пункт 2.2.);

- датою закінчення послуг вважається дата їх прийняття замовником. Виконання послуг може бути закінчено достроково тільки за згодою замовника (пункт 2.3.);

- сума договору на надання послуг складає 25653,97 гривень, у тому числі ПДВ 4275,66 гривень (пункт 3.2.);

- розрахунки за виконані послуги будуть здійснюватися на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3. Замовник проводить оплату за виконанні послуги протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 за умови надходження фактичного бюджетного фінансування видатків на рахунок замовника. Оформлення календарних дат реєстрації форм (№ КБ-2в, КБ 3) буде здійснюватися відповідно до діючого порядку реєстрації, визначеного Державною казначейською службою України. У випадку відсутності на розрахунковому рахунку замовника бюджетного фінансування видатків, призначених на оплату послуг, замовник проводить оплату виконаних робіт протягом 10 (десяти) банківських днів з дня надходження відповідного бюджетного фінансування на рахунок замовника (пункт 4.2.);

- виконавець визначає обсяги та вартість виконаних послуг, що підлягають оплаті та готує акти за формою № КБ-2в та довідки за формою № КБ-3 і передає для підписання відповідальною особою зі сторони замовника. Замовник протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-З повертає виконавцю підписані або із зауваженнями екземпляри вищевказаних актів та довідок (пункт 4.3.);

- у разі відмови замовником від підписання актів за формою КБ-3 і КБ-2в протягом 10 (десяти) робочих днів з дати їх отримання без письмової вмотивованої відмови у прийнятті виконаних послуг із зазначенням виявлених недоліків, такий акт вважається підписаним, а роботи прийнятими та підлягає оплаті відповідачем (пункт 4.4.);

- у разі неповернення замовником підписаних актів за формою КБ-3 і КБ-2в протягом 10 (десяти) робочих днів з дати їх отримання, такий акт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати вважається підписаним, а роботи прийнятими та підлягають оплаті замовником (пункт 4.5.);

- замовник зобов`язаний прийняти в установленому порядку та оплатити виконані послуги (пункт 13.2.3.).

Передача виконаних послуг виконавцем і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані послуги (п. 15.2 Договору).

Додатками до договору є:

- договірна ціна «Поточний ремонт дороги по вул. Глибоцька, 83 в м. Бориспіль Київської області, що здійснюється у 2021 році»;

- графік виконання послуг;

- підсумкова відомість ресурсів;

- локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на Поточний ремонт дороги по вул. Глибоцька, 83 в м. Бориспіль Київської області, що здійснюється у 2021 році;

- дефектний акт.

Актом обстеження об`єкта від 22.06.2021 № 56, підписаного обома сторонами договору, сторони здійснили обстеження об`єкта по вул. Глибоцькій, 83 у м. Бориспіль Київської області на відповідність дефектному акту замовника, що є додатком до договору, за результатами якого дійшли згоди про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики об`єкта та підтвердили необхідність проведення поточного ремонту дороги по вул. Глибоцька 83 в м. Бориспіль Київської області. У зв`язку з чим сторони підписали технічне завдання ДК 021:2015-45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (Поточний ремонт дороги по вул. Глибоцька 83 в м. Бориспіль Київської області.

Представниками сторін 02.07.2021 складено та підписано акт на закриття прихованих робіт № 1, з якого вбачається, що комісія в складі представників позивача та відповідача провела огляд виконаних позивачем робіт, за результатом якого складено зазначений акт про наступне: 1) до закриття пред`явлені роботи установлення бортових каменів, підсипання ґрунту з зовнішнього боку бордюру; 4) при виконанні робіт відсутні відхилення від проектної документації. Рішення комісії роботи виконанні відповідно до проектної документації, стандартів, будівельних норм і правих, технічних умов і відповідають вимогам їх прийняття, у зв`язку з чим дозволяється виконання наступних робіт.

Також, представниками сторін 06.07.2021 складено та підписано акт на закриття прихованих робіт № 2, з якого вбачається, що комісія в складі представників позивача та відповідача провела огляд виконаних позивачем робіт, за результатом якого складено зазначений акт про наступне: 1) до закриття пред`явлені роботи Ямковий ремонт асфальтобетонного покриття дорір товщиною 50 мм, площею ремонту від 5 м2 до 25м2; 4) при виконанні робіт відсутні відхилення від проектної документації. Рішення комісії роботи виконанні відповідно до проектної документації, стандартів, будівельних норм і правих, технічних умов і відповідають вимогам їх прийняття, у зв`язку з чим дозволяється виконання наступних робіт.

Як зазначає позивач, ним належним чином виконано роботи, обумовлені умовами договору на загальну суму 25653,97 гривень, що підтверджується складеним актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2021 року форми КБ-2в № 1, а також довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за вересень 2021 року.

Матеріалами справи підтверджується, що вказані акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2021 року № 1 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат вручено т.в.о. начальника Управління Самаріну І.М. 14.09.2021 особисто під розписку, про що свідчить відповідна відмітка проставлена на супровідному листі від 14.09.2021 № 86.

Позивач 01.12.2021 звернувся до Управління із вимогою від 01.12.2021 № 183, в якій посилаючись на отримання відповідачем 14.09.2021 акту приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт, неповернення зазначених документів позивачу, вимагав від відповідача невідкладно повернути позивачу екземпляри акту приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт, та погасити обліковану за договором заборгованість у розмірі 25653,97 гривень.

Як вбачається з проставленої у вимозі відмітки, така отримана 01.12.2021 представником Управління Самаріним І.М.

З огляду на невиконання відповідачем обов`язку по оплаті виконаних позивачем підрядних робіт, останній звернувся до Управління із претензіями від 21.06.2022 № 17 та від 20.07.2022 № 27 про негайну сплату заборгованості за укладеним договорами у загальному розмірі 25653,97 гривень.

Факт надсилання вказаних претензій на належну адресу відповідача підтверджується копіями описів вкладення у лист від 25.06.2022 та від 20.07.2022.

У відповідь на претензію № 27 відповідач листом від 16.08.2022 № 02-10-472 повідомив позивача про те, що: відповідно до журналу реєстрації договорів за 2021 рік, договір від 22.06.2021 № 5 відсутній, як наслідок не оприлюднений у відповідності до Закону та не переданий в ДКСУ для подальшої його реєстрації; у червні 2021 року жоден договір на надання послуг чи виконання робіт між Управлінням та ТОВ «Еліт Строй» не укладався.

З огляду на наведені обставини Управління відмовило у задоволенні претензії ТОВ «Еліт Строй» від 20.07.2022 № 27.

Підставою звернення до суду із розглядуваним позовом, як зазначив позивач, стало неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт за укладеним договором внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 25653,97 гривень, яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідач у відзиві на позов вказував на те, що:

- у період з 22.04.2021 по 14.07.2021 начальником Управління був ОСОБА_1 , тому ОСОБА_2 не міг підписувати договір;

- відповідно до журналу реєстрації договорів за 2021 рік, договір від 22.06.2021 № 5 відсутній;

- у червні 2021 року жоден договір на надання послуг чи виконання робіт між Управлінням та ТОВ «Еліт Строй» не укладався, тому договір від 22.06.2021 № 5 є підробленим;

- договір від 22.06.2021 № 5 та акт обстеження об`єкта від 22.06.2021 містять підпис не ОСОБА_2 , а відтиск печатки не чіткий;

- акти на закриття прихованих робіт №№ 1, 2 не містять печатки Управління;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2021 року форми КБ-2в № 1 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за вересень 2021 року не підписані відповідачем, а також відсутні у розпорядженні Управління;

- договір від 22.06.2021 № 5 не опублікований в електронній системі закупівель, що свідчить про його відсутність в розпорядженні Управління та неможливість виконання зобов`язань за цим договором;

- на супровідному листі від 01.12.2021 № 183 відсутній відтиск печатки Управління, що свідчить про неотримання документів відповідачем, а також підпис ОСОБА_2 на вказаному листі останньому не належить, тому вказаний лист є підробленим документом;

- з огляду на те, що договір від 22.06.2021 № 5 між сторонами неукладений, не опублікований в електронній системі закупівель Прозорро, а також на те, що акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2021 року форми КБ-2в № 1 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за вересень 2021 року не були складені та підписанні, то правові підстави для стягнення санкцій, застосованих позивачем до відповідача за порушення грошового зобов`язання, відсутні.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частинами 1, 2 статті 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина 1 статті 853 Цивільного кодексу України).

Стаття 882 Цивільного кодексу України встановлює, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або якщо це передбачено договором, етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Статтею 854 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1).

Відповідно до частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

У частині 1 статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи позивач за результатом виконання ним підрядних робіт склав та підписав акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2021 року форми КБ-2в № 1 та відповідну цьому акту довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за вересень 2021 року на загальну суму 25653,97 гривень, які із супровідним листом від 14.09.2021 № 86 вручено т.в.о. начальника Управління Самаріну І.М.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, останній свій обов`язок щодо прийняття виконаних позивачем робіт не виконав, акт виконаних робіт та відповідну цьому акту довідку не підписав, мотивованої відмови від підписання вказаних документів не надав.

За умовами договору замовник протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-З повертає виконавцю підписані або із зауваженнями екземпляри вищевказаних актів та довідок (п. 4.3.); у разі відмови замовником від підписання актів за формою КБ-3 і КБ-2в протягом 10 (десяти) робочих днів з дати їх отримання без письмової вмотивованої відмови у прийнятті виконаних послуг із зазначенням виявлених недоліків, такий акт вважається підписаним, а роботи прийнятими та підлягає оплаті відповідачем (п. 4.4.); у разі неповернення замовником підписаних актів за формою КБ-3 і КБ-2в протягом 10 (десяти) робочих днів з дати їх отримання, такий акт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати вважається підписаним, а роботи прийнятими та підлягають оплаті замовником (п. 4.5.);

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акту. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. У такому разі генпідрядник повинен довести, що він надсилав замовнику акт та, у випадку необґрунтованої відмови останнього від його підписання, реальне виконання робіт за договором (такі висновки також наведені і у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18).

Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18.

В перебігу розгляду справи відповідач факту виконання позивачем підрядних робіт не заперечував, доказів надання мотивованої відмови від підписання акта та довідки не надав.

Таким чином, з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та встановлених обставин, суд дійшов висновку про фактичне виконання ТОВ «Еліт Строй» підрядних робіт обумовлених договором, перелік яких наведено у акті виконаних робіт № 1 за вересень 2021 року, вручення вказаного акта та довідки про вартість виконаних будівельних робіт замовнику, відсутність висловлених заперечень з боку замовника щодо якості виконаних позивачем робіт, безпідставне ухилення замовника від прийняття виконаних робіт, та з огляду на умови пунктів 4.4., 4.5. договору та ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України про прийняття підрядних робіт замовником, а тому підлягають оплаті як такі, строк оплати яких настав, в розумінні статті 530 Цивільного кодексу України та положень пункту 4.2. договору.

Проте, в порушення умов договору відповідач свій обов`язок щодо оплати виконаних позивачем робіт не виконав.

Окрім іншого суд зауважує, що згідно з приписами статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і, оскільки, між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина 1 статті 1 Цивільного кодексу України), що регулюються актами цивільного законодавства України, то відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє її від обов`язку виконати зобов`язання за договором.

Крім того, слід врахувати, що договір підряду є оплатним, і обов`язку підрядника (субпідрядника) виконати певну роботу кореспондує обов`язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Таким чином, обов`язок відповідача як замовника по договору оплатити надані послуги виникає згідно з положеннями закону та умовами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і від надходження коштів на казначейський рахунок замовника.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 25653,97 гривень, а вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

Надавши належну юридичну оцінку доводам відповідача наведеним у відзиві, суд відзначає, що відповідачем до матеріалів справи не надано доказів того, що як в момент вчинення правочину, так і протягом 2021 року ОСОБА_2 не перебував у цивільно-трудових відносинах із Управлінням, а також того, що ОСОБА_1 протягом 2021 року, зокрема до 22.06.2021 постійно (безперервно) здійснював покладенні на нього функції начальника Управління.

Також в розрізі заперечень відповідача щодо невиразного або відсутності відтиску печатки Управління на деяких документах, суд зауважує, що за змістом ст. 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

При цьому, як доказів втрати Управлінням печатки, викрадення або вибуття в інший спосіб з його володіння, так і доказів того, що відповідачем проводилось службове розслідування за фактом незаконного використання печатки Управління невідомими особами або, що відповідач звертався до правоохоронних органів з цього приводу, суду не подано.

Окрім іншого, відповідачем не надано доказів звернення до правоохоронних органів щодо факту підробки документів та підпису посадової особи Управління або ж обвинувального вироку в межах кримінального провадження та висновку експертизи щодо підроблення підпису чи документів, з огляду на що доводи відповідача щодо підроблення договору від 22.06.2021 № 5 та підпису посадової особи наявного на листі від 01.12.2021 № 183 є голослівними та відхиляються судом як необґрунтовані.

Між іншим суд відзначає, що посилання відповідача на відсутність реєстрації договору у журналі є необґрунтованими, адже забезпечення роботи з ведення діловодства та збереження документів в Управлінні відноситься до внутрішньої організації роботи відповідача.

Крім того, згідно п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі в редакції чинній на момент укладення договору) цей Закон застосовується до замовників, визначених частиною першою статті 2 цього Закону, які здійснюють спрощені закупівлі відповідно до цього Закону та/або укладають договори без використання електронної системи закупівель відповідно до частини другої цієї статті. У разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, вартість яких не перевищує 50 тисяч гривень, замовник повинен дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель та може використовувати електронну систему закупівель, у тому числі електронні каталоги для закупівлі товарів. У разі здійснення таких закупівель без використання електронної системи закупівель замовник обов`язково оприлюднює в електронній системі закупівель відповідно до статті 10 цього Закону звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює в електронній системі закупівель у порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, у тому числі, звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель - протягом трьох робочих днів з дня укладення договору про закупівлю.

Частиною 2 статті 44 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що за придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, відповідно до вимог цього Закону, та укладення договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом, та за порушення вимог цього Закону службові (посадові) особи, уповноважена особа замовника та керівники замовників несуть відповідальність згідно із законами України.

Таким чином саме на уповноважених осіб замовника, які здійснюють організацію та проведення процедур закупівлі/спрощених закупівель, покладено відповідальність за порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі», тому посилання відповідача не неможливість виконання зобов`язань за договором, з огляду на його не оприлюднення в електронній системі закупівель, є необґрунтованими. До того, ж доводи відповідача в цій частині є голослівними, адже на підтвердження вказаної обставини ним не надано будь-яких доказів.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про витребування у позивача оригіналів документів, а саме: договору від 22.06.2021 № 5, акту обстеження об`єкта від 22.06.2021 № 56, актів на закриття прихованих робіт №№ 1, 2; лист від 14.09.2021 № 86; лист від 01.12.2021 № 183; дефектний акт; договірну ціну, оскільки у відповідача є сумніви щодо достовірності вказаних доказів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Правовий аналіз вказаної норми свідчить про те, що правом на звернення до суду з клопотанням про виключення того чи іншого документа з числа доказів наділено лише особу, яка його подала.

Отже, докази, які викликають сумніви у відповідача, подані позивачем і лише він наділений правом клопотати перед судом про виключення документів з числа доказів.

Натомість ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч. 4). Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ч. 5). Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 6).

Відповідно до висновку, що викладений у пункті 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, вимоги до процесуальних документів і додатків до них визначає процесуальний закон, а не Національний стандарт України, затверджений Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики. Правила проставлення відмітки про засвідчення копії документа, визначені у ДСТУ 4163:2020 не поширюються на засвідчення копій документів, які учасники справи подають до суду.

З матеріалів справи вбачається, що подані до матеріалів справи докази, зокрема ті які зазначені відповідачем у клопотанні, надані позивачем у належним чином засвідчених копіях.

Зважаючи на викладене вище та те, що долучені позивачем до матеріалів справи копії доказів належним чином засвідченні, а їх відповідність оригіналам не ставилась ані судом, ані відповідачем під сумнів, тому суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналів доказів, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2325,03 гривень пені, 1629,91 гривень 3% річних та 8577,76 гривень інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з 25.09.2021 по 06.11.2023.

Судом встановлено, що пунктом 14.7. договору сторони погодили, що у разі затримання оплати замовником виконаних виконавцем послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Вказані умови договору узгоджуються з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», за змістом яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що такий є необґрунтованим, адже виходячи з умов п.п. 4.2., 4.4. договору, початок перебігу строку для оплати спірного акту розпочався після спливу 10 робочих днів з дати його отримання замовником, тому обов`язок по оплаті виконаних робіт відповідач мав виконати у строк до 12.10.2021.

Тож, судом здійснено власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням вірно визначеного початку та кінцевого періоду нарахування, не виходячи за межі заявлених позивачем періодів, та встановлено, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат становить 2109,95 гривень, 1591,95 гривень, 8577,76 гривень відповідно.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі встановленому судом, а вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю у заявленому розмірі.

Відповідач в перебігу розгляду справи контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

При цьому, суд зауважує, що решта доводів та міркувань учасників справи, викладених у заявах по суті справи, були ретельно досліджені судом та відхилені як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо обґрунтованості позовних вимог.

А саме суд приймає рішення про стягнення з Управління користь ТОВ «Еліт Строй» 25653,97 гривень основного боргу, 2109,95 гривень пені, 1591,95 гривень 3% річних та 8577,76 гривень інфляційних втрат.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 2666,21 гривень.

Щодо розподілу судових витрат позивач, суд зазначає наступне.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до наведеного позивачем попереднього розрахунку судових витрат, розмір судових витрат складається з суми судового збору 2684,00 гривень, витрат на пересилання поштових відправлень 1000,00 гривень та витрат на правову допомогу 21000,00 гривень.

Частинами 1, 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

З наведених вище норм вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката обмежений їх співмірністю зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін (ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано до суду договір про надання правової допомоги від 20.06.2022 № 2, укладений між Адвокатом Асряном Арамом Овіковичем та ТОВ «Еліт Строй» (клієнт); протокол узгодження послуг від 20.06.2022 № 1 (додаток № 1 до договору); акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 08.01.2024 на загальну суму 21000 гривень; платіжну інструкцію від 08.01.2024 № 05, якою підтверджується факт оплати позивачем грошових коштів на користь адвоката у розмірі 21000 гривень.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що загальний розмір фактично понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу пов`язаних із розглядом цієї справи становить 21000 гривень.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Кодексу).

Відповідачем в перебігу розгляду справи клопотання про зменшення судових витрат позивача на оплату правничої допомоги у зв`язку із розглядом цієї справи заявлено не було.

При цьому, у відзиві на позов відповідач вказував на те, що позивачем не дотримано вимог статті 126 Господарського процесуального кодексу України, однак вказані твердження спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Водночас, у постанові від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 Верховний Суд дійшов висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у сукупності з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката за розгляд справи, що підлягає відшкодуванню відповідачем становить 5000 гривень, відповідно у віднесенні на відповідача решти витрат на правничу допомогу суд відмовляє.

Крім того, на підтвердження понесених витрат на пересилання поштових відправлень, у матеріалах справи наявні накладна та фіскальний чек від 06.11.2023 (надсилання позовної заяви на адресу відповідача) на суму 36 гривень та накладна та фіскальний чек від 08.01.2024 (надсилання відповіді на відзив на адресу відповідача) на суму 45 гривень.

Отже, підтвердженим розміром витрат на відправку відповідачу поштової кореспонденції у цій справі є лише витрати у розмірі 81 гривень, проте доказів на підтвердження витрат у розмірі 919 гривень позивачем до матеріалів справи не надано.

Частиною 4 статті ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума у розмірі 80,46 гривень витрат на пересилання поштових відправлень.

Загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 7746,67 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна Компанія «Еліт Строй» задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради (08300, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Київський Шлях, будинок 72, код: 36359583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна Компанія «Еліт Строй» (08300, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Дзержинського, будинок 3, квартира 45, код: 40086333) 25653,97 гривень основного боргу, 2109,95 гривень пені, 1591,95 гривень 3% річних, 8577,76 гривень інфляційних втрат та 7746,67 гривень судових витрат.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.05.2024.

Суддя Р.М. Колесник