Рішення

від 09.05.2024 по справі 914/924/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.05.2024 Справа № 914/924/24

за позовом: Приватного підприємства Західбудграніт, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Захід Автошлях, м. Львів

про: стягнення заборгованості

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Полюхович Х.М.

Представники:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства Західбудграніт, м. Львів до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Захід Автошлях, м. Львів про стягнення 83 524,95грн. заборгованості, з якої: 59 180,21грн. основний борг, 4 086,69грн. 3% річних, 20 259,05грн. інфляційні втрати.

Позивач повідомляє суд, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які поніс і які очікує понести у звязку з розглядом справи складається з суми сплаченого судового збору у сумі 3028,00грн. судового збору, який просить стягнути з відповідача на користь позивача. Також зазначає, що попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у звязку з розглядом справи в Господарському суді Львівської області становить 20 000,00грн., який є не остаточним та може збільшитися та усі докази на підтвердження судових витрат, позивачем будуть подані протягом пяти днів після ухвалення рішення у справі.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи по суті призначено на 09.05.2024 року на 10:15 год.

В судове засідання 09.05.2024 року позивач явку представника не забезпечив, 08.05.2024 року представником позивача подано через систему «Електронний суд» заяву за вх.№12423/24, в якій просить розгляд справи здійснювати без його участі та позовні вимоги, викладені в позовній заяві підтримує в повному обсязі.

В судове засідання 09.05.2024 року відповідач явку представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції за 15.04.2024 року. 03.05.2024 року від відповідача повернувся конверт із зазначенням причини повернення на довідці Укрпошти «за закінченням терміну зберігання». Жодних, заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач своїм процесуальним правом на подачу заяв процесуального характеру не скористався, відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвали суду надіслані учасникам у справі за адресами, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресами, які вказані позивачем у позовній заяві.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення відповідача та третьої особи про розглядуваний спір. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про судовий процес та відповідачу відомо про розгляд справи, судом відкладався розгляд справи з метою надання можливості відповідачу подати відзив на позовну заяву чи заперечення, однак відповідач своїм правом на захист не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справи за наявними матеріалами.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Постачальник (позивач) поставив Замовнику (відповідачу) товар, який Замовник прийняв у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які знаходяться в матеріалах справи, але натомість Замовник не сплатив за поставлений товар обумовленої сторонами грошової суми. Здійснення поставки та прийняття товару на загальну суму 59 180,21грн. підтверджується видатковими накладними, відтак позивач просить стягнути з відповідача 59 180,21грн. боргу за поставлений товар.

Також, у зв`язку з несплатою відповідачем вартості поставленого товару, позивачем нараховано відповідачу 4 086,69грн. 3% річних та 20 259,05грн. інфляційних втрат по кожній сумі видаткової накладної окремо.

Аргументи відповідача.

Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між Приватним підприємством «Західбудграніт» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Автошлях» (Замовник) існує усна домовленість щодо поставки у спрощений спосіб, відповідно до якого Постачальник зобов`язувався поставити товар (передати у власність Замовника), а Замовник зобов`язувався прийняти у власність товар та сплатити за нього.

На виконання усних домовленостей, Постачальник поставив Замовнику товар, який Замовник прийняв у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які знаходяться в матеріалах справи, але натомість Замовник не сплатив за поставлений товар обумовленої сторонами грошової суми.

Здійснення поставки та прийняття товару на загальну суму 59 180,21грн. підтверджується видатковими накладними, а саме: Видаткова накладна № РН-0812-02 від 08 грудня 2021 року на суму з ПДВ 13 625,96грн. (позивач стверджує, що борг за цією видатковою накладною становить 3 374, 32 грн.); Видаткова накладна № РН-1012-02 від 10 грудня 2021 року на суму з ПДВ 5 757,00грн.; 3) Видаткова накладна № РН-1112-01 від 11 грудня 2021 року на суму з ПДВ 9 917,93грн.; 4) Видаткова накладна № РН-1612-02 від 16 грудня 2021 року на суму з ПДВ 13 348,06грн.; 5) Видаткова накладна № РН-1712-03 від 17 грудня 2021 року на суму з ПДВ 20 009,87грн.; 6) Видаткова накладна № РН-1712-04 від 17 грудня 2021 року на суму з ПДВ 6 773,03грн.

Відповідно до матеріалів справи, по кожній видатковій накладній долучено товарно-транспортні накладні, які підписані та скріплені печатками обох юридичних осіб.

Позивач направив Відповідачу претензію (вимогу) вих. № 21/02 від 21 лютого 2024 року, в якій просить погасити заборгованість перед Приватним підприємством Західбудграніт, що складає 59 180, 21 грн., яка залишена відповідачем без реагування, сума боргу в добровільному порядку не сплачена.

Відтак, у зв`язку із невиконанням Відповідачем зобов`язань перед Позивачем щодо сплати коштів за отриманий товар, поставлений позивачем в сумі 59 180,21грн., у відповідача перед позивачем існує заборгованість 59 180,21грн., яку позивач просить стягнути з відповідача та позивачем нараховано відповідачу 4 086,69грн. 3% річних та 20 259,05грн. інфляційних втрат по кожній сумі видаткової накладної окремо.

Норми права та висновки суду.

Предметом доказування є встановлення факту неналежного виконання зобовязань в частині оплати за поставку товару.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що здійснення поставки та прийняття товару на загальну суму 59 180,21грн. підтверджується видатковими накладними, а саме: Видаткова накладна № РН-0812-02 від 08 грудня 2021 року на суму з ПДВ 13 625,96грн. (позивач стверджує, що борг за цією видатковою накладною становить 3 374, 32 грн.); Видаткова накладна № РН-1012-02 від 10 грудня 2021 року на суму з ПДВ 5 757,00грн.; 3) Видаткова накладна № РН-1112-01 від 11 грудня 2021 року на суму з ПДВ 9 917,93грн.; 4) Видаткова накладна № РН-1612-02 від 16 грудня 2021 року на суму з ПДВ 13 348,06грн.; 5) Видаткова накладна № РН-1712-03 від 17 грудня 2021 року на суму з ПДВ 20 009,87грн.; 6) Видаткова накладна № РН-1712-04 від 17 грудня 2021 року на суму з ПДВ 6 773,03грн. Відповідно до матеріалів справи, по кожній видатковій накладній долучено товарно-транспортні накладні, які підписані та скріплені печатками обох юридичних осіб.

Підписанням замовником видаткових накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Відтак, отримання Відповідачем товару за вищевказаними видатковими накладними без жодних заперечень свідчить про вчинення Відповідачем конклюдентних дій на підтвердження факту здійснення сторонами господарської операції поставки та прийняття товару на виконання договірних зобов`язань за Договором поставки, укладеним у спрощений спосіб.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено можливість виникнення обов`язку негайного виконання. Такий обов`язок випливає з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата мас бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань"№ 14 від 17.12.2013).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 59 180,21 грн. коштів за поставлений відповідачу товар є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення та підтверджується матеріалами справи.

Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг позивачем нараховано відповідачу 3% річних від прострочених сум, які підлягали сплаті по кожній видатковій накладній окремо з наступного дня по 03.04.20224 рік у розмірі 4086,69грн.

Суд зазначає, що пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Згідно п.19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, дійшов висновку, що позивачем зазначено правильний період прострочення грошового зобо`язання та суми від яких нараховувались 3% річних. Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в сумі 4086,69грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 20 259,05грн. інфляційних нарахувань, які обраховувались від прострочених сум, які підлягали сплаті по кожній видатковій накладній окремо з наступного дня по 03.04.20224 рік, прийшов до висновку, що позивачем зазначено правильні суми боргу помісячно від сум яких здійснювалось нарахування інфляційних втрат та період, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 20 259,05грн.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Зважаючи на зазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 59 180,21грн. основного боргу, 4 086,69грн. 3% річних, 20 259,05грн. інфляційних втрат, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню та підтверджені належними доказами.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 3028,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2992 від 01 квітня 2024 року.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, у зв`язку із повним задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 3028,00грн.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Захід Автошлях (79026, м. Львів, вул. Академіка Лазаренка, будинок 2, код ЄДРПОУ 41319055) на користь Приватного підприємства Західбудграніт (79039, м. Львів, вул. Холодна, 38а, код ЄДРПОУ 41631062) 83 524,95грн. заборгованості, з якої: 59 180,21грн. основний борг, 4 086,69грн. 3% річних, 20 259,05грн. інфляційні втрати та 3028,00грн. судового збору.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 14.05.2024р.

СуддяКоссак С.М.