Рішення

від 13.05.2024 по справі 916/745/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/745/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

розглянувши без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження матеріали справи № 916/745/24

за позовом Державного підприємства Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України (08631, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Глеваха, вул. Ботанічна, буд. 13, код ЄДРПОУ 03534334)

до відповідача Приватного підприємства АГРОБІЗНЕС-2 (67725, Одеська область, Білгород-Дністровський р-н, с. Салгани, вул. Приморська, буд. 57 В, код ЄДРПОУ 33467965)

про стягнення 15 412,65 грн, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2024 Державне підприємства Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства АГРОБІЗНЕС-2, в якій просить суд стягнути з відповідача 15 412,65 грн заборгованості, у тому числі: 14 500 грн. основної заборгованості, 511,14 грн інфляційних витрат та 401,51 грн 3% річних, а також суму судових витрат.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №4 від 24.02.2023 та додатку до нього в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/745/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Ухвала Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі від 04.03.2024 була надіслана позивачу до його електронного кабінету, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа вх.№ 916/745/24/16267/24 від 08.03.2024. Також згідно довідки суду про доставку електронного документа за вих. № 916/745/24/16268/24 від 08.03.2024 ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.03.2024 доставлено до електронного кабінету представника позивача Удовенка К.С.

Відповідач Приватне підприємство АГРОБІЗНЕС-2 про розгляд справи повідомлявся судом належним чином шляхом направлення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі від 04.03.2024 р. на його юридичну адресу: 67725, Одеська область, Білгород-Дністровський р-н, с. Салгани, вул. Приморська, буд. 57 В, яка міститься в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг з якого отримано на запит суду від 27.02.2024 №464860. Однак, як вбачається з матеріалів справи, надіслана відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою на адресу суду з відбитком календарного штемпелю на конверті та відміткою "за закінченням терміну зберігання", про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 27.03.2024 року із поштовим конвертом.

З огляду на зазначене, господарським судом додатково, з метою повідомлення Приватного підприємства АГРОБІЗНЕС-2 про прийняття позовної заяви Державного підприємства Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України до розгляду та відкриття провадження у справі №916/745/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження, було розміщено оголошення на офіційному сайті Судової влади України ухвали суду від 04.03.2024 за посиланням - https://od.arbitr.gov.ua/sud5017/gromadyanam/call.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі № 915/1015/16.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, оскільки ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що, суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

24.02.2023 між Державним підприємством Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України (Продавець) та Приватним підприємством АГРОБІЗНЕС-2 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 4, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язався передати Покупцю у власність насіння озимої пшениці Зимоярка с/еліта, на умовах, що визначені у Додатку №1 до цього Договору, які є невід`ємною частиною цього Договору (далі - Товар), а Покупець зобов`язався прийняти Товар та сплатити за нього грошову суму у розмірі 14 500, 00 грн. в порядку цього договору, що передбачений цим договором.

Кількість та вартість Товару зазначена в Додатку №1 до цього Договору (п.1.2 договору).

Згідно п.2.1 договору, покупець зобов`язаний здійснити оплату всієї вартості Товару за цінами в гривнях, які будуть зазначені в рахунку фактурі і які повинні відповідати цінам в гривнях, що були погоджені Сторонами в Додатку № 1 до цього Договору, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання Покупцем рахунка фактури та видаткової накладної від Продавця.

Продавець надає Покупцю податкову накладну, оформлену відповідно до чинного законодавства України. Датою оплати є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п.2.2 договору).

Відповідно до п.3.1 договору, поставка та приймання передача Товарів між сторонами цього Договору здійснюється на умовах EXW ( в редакції Інкотермс 2000) склад Продавця.

Кожна партія Товару відвантажується в мішках по 50 кг (п.3.2 договору).

Датою поставки є дата підписання Продавцем видаткової накладної (п.3.3 договору).

Згідно п.5.1 договору, у разі невиконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань, вони несуть відповідальність передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

Цей Договір набуває чинності за дати підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, але, в будь якому разі, до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань (п.8.4 договору).

Також, до договору купівлі продажу № 4 від 24.02.2023 року між Державним підприємством Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України (Продавець) та Приватним підприємством АГРОБІЗНЕС-2 (Покупець) було укладено Додаток № 1 Специфікацію від 24.02.2023 року, відповідно до якої сторони погодили найменування, одиницю виміру, кількість та ціну товару, що підлягає поставці, а саме:

1)Озима пшениця Зимоярка с/еліта, у кількості 1.0 т. Ціна за одиницю виміру без ПДВ 12 719, 30 грн., а з ПДВ - 14 500, 00 грн.

Загальна вартість товару згідно специфікації складає: 14 500, 00 грн. Строк поставки: за попередньою домовленістю.

Згідно видаткової накладної № 20 від 24.02.2023, на виконання умов договору купівлі продажу № 4 від 24.02.2023 року, позивачем було поставлено відповідачу товар: озима пшениця Зимоярка с/еліта, у кількості 1.0 т. на загальну суму 14 500,00 грн. (з ПДВ).

Договір № 4 та Додаток № 1 підписано уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень, підписи скріплено печатками товариств.

24.02.2024 року позивачем було сформовано рахунок на оплату №19 для здійснення відповідачем оплати за товар: озима пшениця Зимоярка с/еліта, у кількості 1.0 т. на загальну суму 14 500,00 грн. (з ПДВ).

З огляду на невиконання Приватним підприємством АГРОБІЗНЕС-2 умов Договору № 4 від 24.02.2023 року щодо оплати товару, позивач і звернувся до Господарського суду Одеської області з даним позовом про стягнення 15 412,65 грн заборгованості, у тому числі: 14 500 грн. основної заборгованості, 511,14 грн інфляційних витрат та 401,51 грн 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, 24.02.2023 між Державним підприємством Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України (Продавець) та Приватним підприємством АГРОБІЗНЕС-2 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 4, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати Покупцю у власність насіння озимої пшениці Зимоярка с/еліта, та на умовах, що визначені у Додатку №1 до цього Договору, яка є невід`ємною частиною цього Договору (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та сплатити за нього грошову суму у розмірі 14 500, 00 грн. в порядку цього договору.

Відповідно до ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

На виконання укладеного між сторонами договору № 4 від 24.02.2023 року, позивачем було передано відповідачу товар на суму 14 500, 00 грн., а саме: озиму пшеницю Зимоярка с/еліта, у кількості 1.0 т. що підтверджується підписаною з обох сторін та скріпленою печатками останніх накладною №20 від 24.02.2023 року.

Таким чином, позивачем належно виконано свої зобов`язання за договором купівлі продажу № 4 від 24.02.2023 щодо передачі товару згідно вищевказаної видаткової накладної.

Також, позивачем було сформовано приватному підприємству АГРОБІЗНЕС-2 рахунок на оплату №19 для здійснення оплати за поставлений товар на загальну суму 14500, 00 грн.

Отримання покупцем поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору купівлі продажу та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Згідно п.2.1 договору, покупець зобов`язаний здійснити оплату всієї вартості Товару за цінами в гривнях, які будуть зазначені в рахунку фактурі і які повинні відповідати цінам в гривнях, що були погоджені Сторонами в Додатку № 1 до цього Договору, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання Покупцем рахунка фактури та видаткової накладної від Продавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи п. 2.1 договору, кінцевою датою оплати за товар, отриманий згідно видаткової накладної № 20 від 24.02.2023 було 03.03.2023 року.

При цьому, відповідач за отриманий товар не розрахувався.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Державного підприємства Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 14 500, 00 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо здійснення оплати за товар позивачем нараховано відповідачу 3% річних та інфляційні витрати.

Суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки сум 3% річних в розмірі 401,51 грн. та інфляційних витрат в розмірі 511,14 грн. (за період з 06.03.2023 по 05.02.2024), вважає їх вірними, обґрунтованими та здійсненими відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги зі стягненням з відповідача на користь позивача 15 412,65 грн заборгованості, у тому числі: 14 500 грн. основної заборгованості, 511,14 грн інфляційних витрат та 401,51 грн 3% річних.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судові витраті по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства АГРОБІЗНЕС-2 (67725, Одеська область, Білгород-Дністровський р-н, с. Салгани, вул. Приморська, буд. 57 В, код ЄДРПОУ 33467965) на користь Державного підприємства Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України (08631, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Глеваха, вул. Ботанічна, буд. 13, код ЄДРПОУ 03534334) 14 500 (чотирнадцять тисяч п`ятсот) грн. - основної заборгованості, 511 (п`ятсот одинадцять)грн. 14 коп. - інфляційних витрат, 401 (чотириста одну) грн. 51 коп. - 3% річних та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Суддя Ю.І. Мостепаненко