Рішення

від 14.05.2024 по справі 916/941/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/941/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 71641,85грн

До суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 71641,85 грн заборгованості за період з 01.03.2022 по 01.04.2023 за фактично надані послуги з постачання теплової енергії.

Ухвалою від 11.03.2024 суд залишив позов без руху.

15.03.2024 у встановлений строк позивач надав докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 18.03.2024 суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без призначення засідань. Встановлено Відповідачу строк, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви з процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів.

Ухвала, надіслана відповідачу на адресу, зазначену в позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АДРЕСА_1 , повернулась до суду з відміткою пошти «адресат відсутній».

Згідно з ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відзиву на позов відповідач не надав, тому справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Також суд враховує, що позивач в заяві про усунення недоліків зазначив, що він через Телеграм листувався з відповідачкою за номером телефону, який зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань НОМЕР_1 і вона не заперечувала, що є власницею магазину, та надав до матеріалів справи роздруківку такого листування. Так, в листуванні відповідачка зазначає, що у серпні 2022 року виїхала до Німеччини і просить у зв`язку з форс-мажорними обставинами не нараховувати заборгованість. Однак, яка адреса відповідачки у Німеччині не зазначено, тому суд 18.03.2024 додатково розмістив оголошення на сайті Господарського суду Одеської області, в якому повідомив відповідача про розгляд справи, що підтверджується роздруківкою (а.с. 87).

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець, дата запису в реєстрі 11.03.2013, основний вид діяльності надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна.

Акціонерне товариство Херсонська теплоелектроцентраль (код 00131771, м. Херсон Бериславське шосе 1) зареєстровано як юридична особа 20.06.2002, основний вид діяльності постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.82) ОСОБА_1 є власницею (приватна спільна часткова форма власності) на підставі рішення Суворовського району м. Херсона від 04.04.2008 справа № 2-1379/08 магазину промислових товарів за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 103,9 кв м. Інші цього магазину належить ОСОБА_2 .

15.03.2019 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та Приватною фірмою «ТЄЛЛУС» (орендар) укладено договір оренди № 12/03 (а.с. 47-53), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає на умовах оренди в строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху позначене як літера А-1 загальною площею 103,9 кв м, яке складається з торгового залу, двох кабінетів, підсобного приміщення умивальника, туалету за адресою АДРЕСА_2 , Технічний стан приміщення визначається в акті прийому-передачі (п. 1.1 договору).

В п. 1.3 договору оренди № 12/03 зазначено, що частка приміщення належить орендодавцю, а інша частина перебуває у нього по договору оренди № 2 від 15.03.2019.

Згідно з п. 2.1 договору оренди № 12/03, орендар вступає у строкове платне користування приміщенням з моменту підписання уповноваженими представниками акту прийому-передачі в оренду, з цього моменту починається нарахування орендної плати.

15.03.2019 ФОП ОСОБА_1 та ПФ «ТЄЛЛУС» підписали акт прийому-передачі приміщення в оренду за договором оренди (а.с. 19).

Пунктом 2.4 договору оренди № 12/03 сторони узгодили, що у разі закінчення строку договору або достроковому розірванні орендодавець зобов`язується прийняти приміщення за актом прийому-передачі, а орендар зобов`язується повернути приміщення орендодавцю в стані, в якому приміщення перебувало з урахуванням нормального зносу.

Статтею 795 ЦК України встановлено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно з п. 8.1 договору оренди № 12/03, сторони узгодили строк договору до 01.03.2022.

Відповідно до п. 8.2 договору у випадку відсутності у орендодавця претензій до орендаря щодо належного виконання умов цього договору орендар має переважне право перед іншими суб`єктами господарювання на укладення договору оренди приміщення на новий строк. Про бажання скористатись своїм переважним правом на укладення договору на новий строк орендар повідомляє орендодавця не менше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного договору, умови договору на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення протягом 30 робочих днів з моменту попередження, домовленості щодо орендної плати та інших умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється.

15.03.2019 між Акціонерним товариством Херсонська теплоелектроцентраль (виконавець) та Приватною фірмою «ТЄЛЛУС» (споживач) укладено договір № 43 про надання послуг з централізованого опалення, за умовами якого виконавець зобов`язується надавати споживачеві з початку по кінець опалювального періоду, встановленого рішенням виконкому Херсонської міської ради, відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. Опалювальна площа приміщення 103,9 кв м за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно з п. 30 договору № 43 договір набирає чинності з дня укладення на строк до 31.12.2021. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде однією із сторін не буде повідомлено про розірвання або необхідність перегляду.

Відповідно до п. 31 договору № 43 договір може бути достроково розірвано за взаємною згодою сторін у випадку переходу права власності (користування) на приміщення до іншої особи.

До Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль надійшов лист ПФ «ТЄЛЛУС» від 27.02.2023 № 37 (а.с. 18), яким він повідомив, що 01.03.2022 закінчився строк договору оренди приміщення № 12/03 від 15.03.2019. З огляду на викладене, просить розірвати договір № 43 та вважати його таким, що припинився з 01.03.2022. Раніше ці питання не могли бути вирішені через окупацію м. Херсона.

16.03.2023 між Акціонерним товариством Херсонська теплоелектроцентраль та ПФ «ТЄЛЛУС» підписано додаткову угоду № 1 (а.с. 17), в якій зазначено, що сторони дійшли згоди розірвати договір № 43 про надання послуг з централізованого опалення від 15.03.2019, датою розірвання є 01.03.2022.

Позивач звернувся з даним позовом, яким просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 71641,85 грн заборгованості за період з 01.03.2022 по 01.04.2023 за фактично надані послуги з постачання теплової енергії до її магазину площею 103,9 кв м. за адресою АДРЕСА_2 , на підставі ст. 1212, 1213 ЦК України, оскільки відсутній договір між АТ «Херсонська ТЕЦ» та ФОП ОСОБА_1 про надання послуг з централізованого опалення.

За приписами ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 6) ч. 1 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Обов`язок доведення даного факту - факту споживання енергії, в силу положень ч. 1 ст. 74 ГПК України покладений на позивача, оскільки саме він зазначає про отримання відповідачем матеріальних благ без достатніх правових підстав.

Пунктом 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 р., (далі за текстом - Правила) передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до п.п 4, 14 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією відповідно до типових договорів, форми яких затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Таким чином, діючим законодавством України передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється за договором купівлі-продажу, обов`язок із своєчасного укладення якого покладено саме на споживача теплової енергії.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

З огляду на викладене, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, неукладення договору про надання житлово-комунальних послуг у письмовій формі не звільняє відповідачів від обов`язку оплачувати надані послуги. Правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду України №6-59цс13 від 30.10.2013 р.

Крім того, згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України в постанові № 3-38гс11 від 16.05.2011, а також правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постанові від 26.12.2015 р. у справі № 908/4206/13, споживання енергії за відсутності договору надає право постачальнику енергії на стягнення зі споживача вартості спожитої ним енергії на підставі статей 1212 та 1213 ЦК України.

З огляду на викладене, позивач має довести факт споживання теплової енергії відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Позивач посилається на те, що відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення, оскільки вона є власником приміщення магазину площею 103,9 кв м. за адресою АДРЕСА_2 , а інша магазину перебуває у неї в оренді, про що зазначено в договорі оренди № 12/03 від 15.03.2019. До того ж позивач посилається на те, що в переписці в Телеграмі відповідачка не заперечувала, що вона є власницею магазину.

Позивач посилається на те, що на адвокатський запит КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради повідомило листом від 13.12.2023 № 1955 (а.с. 72), що відсутня інвентарна справа щодо об`єкту нерухомого майна за адресою АДРЕСА_3 .

Однак, нерухомість за адресою АДРЕСА_3 , не є ні об`єктом оренди за договором оренди від 15.03.2019, ні об`єктом теплопостачання за договором № 43.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що цей лист БТІ не стосується даної справи.

Суд зауважує, що м. Херсон було деокуповано 11.11.2022. До цієї дати, позивач продовжував також вести свою діяльність, незважаючи на окупацію міста з початку військової агресії росії. Отже, ПФ «ТЄЛЛУС» не обгрунтував, що саме перешкодило йому звернутись до позивача з пропозицією розірвати договір № 43 засобами електронного зв`язку.

Крім того, суд враховує, що частиною 3 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що укладення 16.03.2023 додаткової угоди про розірвання договору № 43 про надання послуг з централізованого опалення з 01.03.2022 є протиправним.

До того ж, суд зауважує, що до матеріалів справи не надано доказів того, що ПФ «ТЄЛЛУС» повернув орендоване приміщення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за актом прийому-передачі, як передбачено умовами п. 25 договору оренди та ст. 795 ЦК України.

Суд враховує, що відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів факту споживання теплової енергії саме відповідачем, оскільки як зазначено вище до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів, того що договір оренди № 12/03 від 15.03.2019 є припиненим, тобто не доведено, що право користування приміщенням магазину за адресою: АДРЕСА_2 перейшло від ПФ «ТЄЛЛУС» до ФОП ОСОБА_1 ..

З огляду на викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до т. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона згідно ст. 74 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1.В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14 травня 2024 р.

Суддя В.В. Литвинова