Рішення

від 09.05.2024 по справі 922/1172/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.05.2024м. ХарківСправа № 922/1172/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Горішній Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Дочірнього підприємства "Харківське спеціалізоване управління №127" (пр. Героїв Харкова, буд. 283, м. Харків, 61106; код ЄДРПОУ: 01413862) до Харківського квартирно-експлуатаційного управління (вул. Пушкінська, буд. 61, м. Харків, 61024; код ЄДРПОУ: 07923280), про стягнення 270781,12 грн за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Харківське спеціалізоване управління № 127" 09.04.2024 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії в сумі 270781,12 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов Договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 395 від 06.11.2023, відмовився від підписання проєктів договорів про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії (окремо за листопад 2023 року та грудень 2023 року) разом з актами фіксації показників лічильника електричної енергії, актами наданих послуг про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії, а також виконувати свої зобов`язання з відшкодування вартості комунальних послуг

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.04.2024 позовну заяву Дочірнього підприємства "Харківське спеціалізоване управління № 127" прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/1172/24; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ); а також повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду справи відбудеться 09.05.2024 о 15:20.

08.05.2024 до суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог (вх. № 12033/24), в якій позивач просив змінити предмет позову до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, а саме:

1. Стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління на користь Дочірнього підприємства "Харківське спеціалізоване управління № 127" заборгованість з відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії у сумі 270781,12 грн.

2. Судові витрати покласти в рівних частинах на відповідача, Харківське квартирно-експлуатаційне управління, та позивача, Дочірнє підприємство "Харківське спеціалізоване управління № 127", що складається з суми судового збору в розмірі 4061,72 грн.

У своїй заяві позивач зазначив про необхідність виключення з числа учасників справи залученої до участі у справві в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_1 , оскільки ця військова частина не є учасником спірного Договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 395.

Судом встановлено, що у позовній заяві позивачем було помилково зазначено як користувача (Сторону 2) за Договором спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 395 від 06.11.2023 - Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) замість Військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ), внаслідок чого Військову частину НОМЕР_1 було помилково залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, з огляду на те, що рішення у даній справі може вплинути на її права та обов`язки щодо однієї із сторін.

За таких обставин, враховуючи, що законним та фактичним користувачем приміщень комплексу будівель загальною площею 630,5 кв.м згідно з Договором спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 395 від 06.11.2023 є Військова частина НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ), а не Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), суд визнав за необхідне виключити з числа учасників справи Військову частину НОМЕР_1 як таку, що залучено помилково та вона не є учасником спірних правовідносин, оскільки рішення у справі, що розглядається, не вплине на її права та обовязки щодо будь-якої із сторін.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 08.05.2024, відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що невиконання відповідачем зобов`язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Для сплати заборгованості за попередній період (сплата штрафних санкцій) в Харківському КЕУ відсутнє відповідне фінансування. Відтак, на думку відповідача, в діях Харківського КЕУ немає вини щодо відшкодування витрат за Договором №395 від 06.11.2023, тому Харківське КЕУ не може нести відповідальність.

У судове засідання, яке відбулося 09.05.2024, учасники справи не з`явились; про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, через електронні кабінети в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Дочірнє підприємство "Харківське спеціалізоване управління № 127" (позивач) є балансоутримувачем комплексу будівель бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованих за адресою: Харківська область. Чугуївський район (землі Есхарівської селищної ради).

29.10.2023 між Дочірнім підприємством "Харківське спеціалізоване управління № 127" (балансоутримувач, Сторона 1), Військовою частиною НОМЕР_3 (користувач, Сторона 2) та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (платник, Сторона 3) укладено Договір спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном (письмова форма від 06.11.2023 № 395).

Згідно з умовами пунктів 1.1 та 1.2 укладеного Договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 06.11.2023 № 395, Сторона 1 (позивач) надала Стороні 2 (третій особі на стороні відповідача) можливість на спільне безоплатне користування нерухомим майном за адресою: Харківська область, Чугуївський район (землі Есхарівської селищної ради), база відпочинку "Будівельник", а саме: приміщення комплексу будівель загальною площею 630,5 кв.м, для власних потреб використання.

Факт передачі нерухомого майна Військовій частині НОМЕР_3 в спільне безоплатне користування підтверджується доданим до позовної заяви Актом приймання-передачі нерухомого майна від 06.11.2023, що є невід`ємною частиною Договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 06.11.202 № 395, згідно з яким Сторона 1 передала, а Сторона 2 прийняла нежитлові приміщення, загальною площею 630,5 кв.м, що розташовані за адресою: Харківська область, Чугуївський район (землі Есхарівської селищної ради), база відпочинку "Будівельник", з фіксацією показників електричної енергії за лічильником 62X8576172652016 №10198362 на дату заїзду 177595,0 кВт/годин.

Вказаний акт приймання-передачі підписаний Стороною 1 та Стороною 2 без заперечень та зауважень, а також письмово погоджений Стороною 3, що є платником з відшкодування комунальних послуг відповідно до умов договору.

Згідно з п. 2.1 Договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 06.11.2023 № 395, Сторона 2 вступає в спільне використання майна в термін, указаний в Договорі та в акті передачі майна.

Відповідно до п. 3.2 Договору, Сторона 3 зобов`язана відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані Стороною 2 за час дії цього Договору.

Пунктом 3.3 Договору сторони передбачили, що відшкодування за спожиті комунальні послуги Стороною 2 сплачуються Стороною 3, на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг (електричної енергії, водовідведення, теплової енергії або природного газу, вивіз ТБО) за відповідним пакетом документів до них.

Відповідно до п. 3.4 Договору, сторони передбачили, що Сторона 3 не відповідає за зобов`язаннями Сторони 2, крім тих зобов`язань, що визначені в цьому Договорі.

Згідно з п. 4.7 Договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 06.11.2023 № 395, Сторона 2 зобов`язується укласти із Стороною 1 та Стороною 3 договори відшкодування спожитих комунальних послуг окремо за кожним видом комунальних послуг.

За умовами п. 6.4 Договору, Сторона 1 зобов`язується укласти із Стороною 2 та Стороною 3 договори відшкодування спожитих комунальних послуг окремо за кожним видом комунальних послуг.

Згідно з п. 8.2 Договору, Сторона 3 зобов`язується відшкодувати Стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті Стороною 2 у процесі виконання цього Договору.

Пунктом 10.1 Договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 06.11.2023 № 395, сторони передбачили, що дія цього Договору відповідно до ч. 3 ст.631 Цивільного кодексу України, з 29.10.2023 до 31.12.2023, включно, але не довше дії воєнного стану.

Згідно з п. 4.8 Договору, Сторона 2 зобов`язується здійснювати контроль та технічний нагляд за якістю та обсягами спожитих комунальних послуг.

На виконання п.п. 4.8, 6.4 Договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 06.11.2023 № 395, за період з 29.10.2023 по 31.12.2023 Стороною 2 кожного місяця готувалися та передавалися Стороні 3 підписані Стороною 2 та Стороною 1 проекти договорів про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії (окремо за листопад 2023 року та грудень 2023 року) разом з актами фіксації показників лічильника електричної енергії, актами наданих послуг про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії та документами, що підтверджують суми витрат (копіями рахунків за спожиту електричну енергію за листопад та грудень 2023 року; копіями актів приймання - передачі електричної енергії за листопад та грудень 2023 року; копіями актів про обсяги розподіленої електричної енергії за листопад та грудень 2023 року).

Однак, підписувати направлені проекти договорів про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії (окремо за листопад 2023 року та грудень 2023 року) разом з актами фіксації показників лічильника електричної енергії, актами наданих послуг про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію і за послуги з розподілу електричної енергії та виконувати свої зобов`язання з відшкодування вартості комунальних витрат інший учасник договору, що є відповідачем-1 за позовом (Харківське квартирно-експлуатаційне управління), безпідставно відмовився.

Заборгованість за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії складає 270781,12 грн, а саме:

- за листопад 2023 року - 15789,0 кВг/годин, на суму 130500,64 грн.;

- за грудень 2023 року - 17925,0 кВт/годин, на суму 140280,48 грн.

Дочірнє підприємство "Харківське спеціалізоване управління № 127" направило до Харківського квартирно-експлуатаційного управління лист-вимогу від 29.01.2024 № 1/01 про невідкладне вирішення питання з відшкодування витрат за спожиту електричну енергію з копіями документів, що підтверджують суми витрат.

05.02.2024 Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням на адресу позивача надано відповідь на звернення про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за договором спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 06.11,2023 № 395, в якій повідомляється про неможливість передати до органу Казначейства України доручення на здійснення відшкодування згідно зі зверненням директора ДП "ХСУ № 127" Ю. Сторожко від 29.01.2024 у зв`язку з тим, що Харківське квартирно-експлуатаційне управління є бюджетною установою, яка фінансується з державного бюджету України, і є розпорядником бюджетних коштів виключно в межах взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів.

Аналогічні доводи покладено відповідачем також в обґрунтування заперечень проти позову про стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 270781,12 грн за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії за період з 29.10.2023 по 31.12.2023, поданого Дочірнім підприємством "Харківське спеціалізоване управління № 127" до господарського суду.

За загальними положеннями цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

Отже, згідно з положеннями Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, оплата вартості одержаної від постачальника електричної енергії повинна проводитись споживачем відповідно до умов договору та чинних нормативно-правових актів.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", суб`єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про Збройні Сили України", фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з пп. 6, 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Статтею 3 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Відповідно до Конституції України, бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною 1 цієї статті. Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути затверджено на інший, ніж передбачено частиною 1 цієї статті, бюджетний період, є: 1) введення воєнного стану; 2) оголошення надзвичайного стану в Україні. У разі затвердження Державного бюджету України на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період місцеві бюджети мають бути затверджені на такий самий період. Для середньострокового бюджетного планування середньостроковий період включає плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди.

За приписами ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років; довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов`язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я; середньострокових зобов`язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Довгострокове зобов`язання за енергосервісом на підставі документального підтвердження в установленому порядку скорочення обсягів споживання комунальних послуг та енергоносіїв і видатків на їх оплату за звітний період (порівняно з такими обсягами (видатками), які були б спожиті (здійснені) за відсутності енергосервісу) набуває статусу бюджетного зобов`язання у сумі, визначеній згідно з умовами договору енергосервісу виходячи з цін (тарифів), діючих у періоді, за який здійснюється розрахунок, у межах фактичного скорочення таких видатків.

Відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу. Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов`язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно зі ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт передачі позивачем відповідачу у спільне безоплатне користування нежитлових приміщень підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідач проти існування заборгованості за спожиту Військовою частиною НОМЕР_3 електричну енергію, послуги розподілу електричної енергії за період з 29.10.2023 по 31.12.2023 в розмірі 270781,12 грн не заперечує.

Водночас, посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань для фінансування оплати за надані позивачем послуги критично оцінюється судом, оскільки Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Наведений висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 12-46гс18 (п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16).

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. За приписами ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

До того ж, ст. 1 ЦК України визначено, що однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

З огляду на викладене, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від сплати заборгованості.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії у сумі 270781,12 грн, у зв`язку з чим позов Дочірнього підприємства "Харківське спеціалізоване управління № 127" підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати мають бути покладені на відповідача у повному обсязі. Проте, враховуючи заяву позивача (вх. № 12033/24 від 08.05.2024), суд вважає за можливе покласти судові витрати на відповідача та позивача в рівних частинах.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (вул. Пушкінська, буд. 61, м. Харків, 61024; код ЄДРПОУ: 07923280) на користь Дочірнього підприємства "Харківське спеціалізоване управління № 127" (пр. Героїв Харкова, буд. 283, м. Харків, 61106; код ЄДРПОУ: 01413862) - заборгованість з відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії в сумі 270781,12 грн; витрати зі сплати судового збору в розмірі 2030,86 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст. 256-257 ГПК України.

Повне рішення складено "14" травня 2024 р.

СуддяН.М. Кухар