Рішення

від 13.05.2024 по справі 925/334/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/334/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універс Агро» про стягнення 155569 грн. 14 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універс Агро» (далі відповідач), про стягнення, на підставі кредитного договору №20.60.0000001666 від 12.05.2023 року, 125511 грн. 65 коп. заборгованості за тілом кредиту, 13513 грн. 59 коп. заборгованості за процентами, 8163 грн. 12 коп. заборгованості за винагородою, 1000 грн. штрафу (фіксована складова), 7380 грн. 78 коп. штрафу (змінна складова), що разом становить 155569 грн. 14 коп., та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано порушенням відповідачем умов кредитного договору №20.60.0000001666 від 12.05.2023 року щодо повернення кредитних коштів.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.03.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/334/24 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 30.04.2024 року, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Сторони в судове засідання 30.04.2024 року явку представників не забезпечили, позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання відповідно до довідки суду про доставку електронного листа до його електронного кабінету - 27.03.2024 року, в позовній заяві просив розгляд справи здійснювати без участі їх представника, за наявними у справі доказами. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав, ухвала Господарського суду Черкаської області від 21.03.2024 року адресована відповідачу у визначеному ч. 5 ст. 176 ГПК України порядку, відділенням Укрпошти повернено суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданого позивачем до матеріалів позову, місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Універс Агро»: 19661, Черкаська обл., Черкаський район, с. Шелепухи, вул.Черкаська, б. 46.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3, в разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити відповідачу, який повинен був знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням проти нього та скористатись правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України і вважає його повідомленим належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21), у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначити датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з таких підстав.

12.05.2023 року між позивачем Акціонерним товариством Акцент-Банк та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Універс Агро», як позичальником, укладено кредитний договір №20.60.0000001666 (далі Договір, а.с. 7-8), згідно з п.п. А1-А3 якого надано строковий кредит, з лімітом у розмірі 147615 грн. 64 коп. на погашення кредитних зобов`язань за договорами: № 20.60.00000010501 від 24.02.2021 року, № 70.40.00000130325 від 27.03.2023 року, з терміном повернення кредиту 10.05.2024 року.

Сторони погодили усі істотні умови Договору та, зокрема, домовилися про таке:

п. А3 - позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (додаток № 1 цього договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором х((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) х процентна ставка за місяць)/(1+ процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)-1); сума щомісячного платежу за %= (залишок заборгованості за кредитом х річна процентна ставка/кількість днів поточного року) х кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу; сума щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного погашення кредиту-сума щомісячного платежу за %. Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь якого із зобов`язань, передбачених цим договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 10.05.2024року;

п. А5 зобов`язання позичальника забезпечуються, договором поруки/застави: № 70.60.0000000067 від 27.03.2023 року;

п. А.6 за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 24.90 % річних;

п. А7 у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань або при реалізації права банку, передбаченого п. А.3 цього договору, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 28036 грн. 19 коп. та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата штрафу здійснюється в день, наступний за датою, передбаченою повідомленням, а пені здійснюється з дня, наступною за датою , передбаченою повідомленням;

п. А8 - нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360"). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день;

п. A10 - позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п. А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати;

п. п. 2.2.2-2.2.3 - позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору. Повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору;

п. 2.3.2 кредитного договору банк, на свій розсуд, має право: в) згідно зі ст. 651 ЦКУ, ст.188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором;

п. 5.8 - у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками юридичних осіб.

До Договору сторонами складено Додаток №1 Графік погашення кредиту строком на 12 місяців з обумовленою сумою кредиту з урахуванням розміру процентів, комісійних винагород за користування кредитом (а.с. 13 на звороті).

За даними меморіального ордеру № TR.30281550.46016.64999 від 12.05.2023 року (а.с. 21), виписок позивача по особовому рахунку відповідача станом на 27.02.2024 року (а.с. 19), 12.05.2023 року відповідачу видано кредит згідно Договору в сумі 147615 грн. 64 коп., які перераховані останнім в рахунок перегляду заборгованості МСБ, а відповідач вказані кошти повністю не повернув.

За розрахунком позивача заборгованість за кредитним договором №20.60.0000001666 від 12.05.2023 року, укладеного між позивачем та відповідачем, станом на 27.02.2024 року (а.с. 18) наступна: 125511 грн. 65 коп. - залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 13513 грн. 59 коп. загальний залишок заборгованості за процентами; 8163 грн. 12 коп. залишок заборгованості за винагородою, 0 грн. - заборгованість по пені, що разом складає загальну заборгованість 147188 грн. 36 коп.

16.02.2024 року позивач, у зв`язку з неповерненням відповідачем вартості виданого позивачем кредиту в повному обсязі, звертався до відповідача з вимогою від 14.02.2024 року, в якій повідомив про наявну станом на 14.02.2024 року прострочену заборгованість протягом 185 днів зі сплати боргу загалом у розмірі 145550 грн. 82 коп., яку враховуючи п. 2.3.2. Договору вимагав достроково повернути до 21.02.2024 року також вказав, що у разі відсутності сплати, про намір звернення до суду з відповідною вимогою (а.с. 14-15, докази направлення а.с. 24-25).

Вимога позивача відповідачем не виконана, що і стало причиною звернення позивача до суду про повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди у заявлених розмірах, а також нарахованих позивачем штрафів, вимога позивача про їх стягнення є предметом позову у справі, що розглядається.

Спірні правовідносини сторін, а відповідно, їх цивільні права та обов`язки, виникли із кредитного договору №20.60.0000001666 від 12.05.2023 року за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань кредиту, загальні положення про кредит, як окремий вид зобов`язань, визначені параграфом 2 глави 71 ЦК України, ст.ст. 346, 347 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 розділу IV ГК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення договору про позику, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до положень ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Із матеріалів справи вбачається, що 12.05.2023 року відповідач уклав з позивачем кредитний договір №20.60.0000001666, яким взяв на себе зобов`язання виконувати умови цього договору.

Із урахуванням положень ст. ст. 1047, 1054 ЦК України, надання банком кредиту клієнту здійснюється на підставі кредитного договору, який укладається у письмовій формі.

Із виписки позивача виданої станом на 27.02.2024 року з рахунку відповідача вбачається, що 12.05.2023 року відповідачу видано Кредит на погашення попередньо укладених кредитних договорів з позивачем в сумі 147615 грн. 64 коп., який повернений банку не у повному обсязі. Рух коштів на цьому рахунку відображений у виписках банку по рахунку клієнта та розрахунку заборгованості. Наявність і розмір спірної заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у сумі 125511 грн. 65 коп. підтверджені позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростована, тому вимога про їх стягнення з відповідача судом визнається доведеною та обґрунтованою і підлягає до задоволення в повному обсязі.

Також позивачем заявлено до стягнення 13513 грн. 59 коп. заборгованості за процентами у розмірі 24,90% річних на підставі п. А6 Договору за користування відповідачем кредитними коштами, 8163 грн. 12 коп. заборгованості за винагородою у розмірі 0,79 % на підставі п. А10 Договору.

Пунктами А6, А10 Договору сторони обумовили, що за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 24.90 % річних; позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п. А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати;

Вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 13513 грн. 59 коп., винагороди у розмірі 8163 грн. 12 коп. також є обґрунтованими, їх розрахунок методологічно і арифметично проведено правильно, судом перевірений, тому вимоги позивача про їх стягнення також підлягають до задоволення.

Щодо вимог позивача про стягнення 1000 грн. штрафу (фіксована складова), 7380 грн. 78 коп. штрафу (змінна складова) суд зазначає наступне.

Пунктами А7, 5.8. Договору сторони погодили, що у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань або при реалізації права банку, передбаченого п. А.3 цього договору, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 28036 грн. 19 коп. та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата штрафу здійснюється в день, наступний за датою, передбаченою повідомленням, а пені здійснюється з дня, наступною за датою, передбаченою повідомленням; у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Разом з тим, позивач не врахував пункт 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховна Рада України 08.05.2023 року прийняла у першому читанні за основу і в цілому проект Закону про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» (реєстр. №11235), Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (реєстр. №11234).

Враховуючи продовження строку дії воєнного стану в Україні до 11.08.2024 року, нараховані відповідачу штрафи станом на 27.02.2024 року повинні бути списані позивачем, як позикодавцем, тому вимоги позивача у частині стягнення 1000 грн. штрафу (фіксована складова), 7380 грн. 78 коп. штрафу (змінна складова) задоволенню не підлягають.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за кредитним договором №20.60.0000001666 від 12.05.2023 року, 125511 грн. 65 коп. заборгованості за тілом кредиту, 13513 грн. 59 коп. заборгованості за процентами, 8163 грн. 12 коп. заборгованості за винагородою є доказаними, обґрунтованими, тому позов підлягає задоволенню частково. В стягненні 1000 грн. штрафу (фіксована складова), 7380 грн. 78 коп. штрафу (змінна складова) слід відмовити.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 2864 грн. 88 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універс Агро», ідентифікаційний код юридичної особи 41997679, місцезнаходження: 19661, Черкаська обл., Черкаський район, с. Шелепухи, вул.Черкаська, буд. 46 на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк", ідентифікаційний код юридичної особи 14360080, місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11 125511 грн. 65 коп. боргу, 13513 грн. 59 коп. процентів, 8163 грн. 12 коп. винагороди, 2864 грн. 88 коп. судового збору.

У задоволенні позову в частині вимог про стягнення 1000 грн. штрафу (фіксована складова), 7380 грн. 78 коп. штрафу (змінна складова) - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 13.05.2024 року.

Суддя В.М. Грачов