Рішення

від 14.05.2024 по справі 357/5487/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/5487/24

Провадження № 2/357/2845/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бебешко М. М. ,

при секретарі Фельтіна Н. А.,

За участі сторін:

представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

11 квітня 2024 року ОСОБА_4 через свого представника адвоката Батуру Павла Олександровича звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому просив суд: 1) Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» від 20 березня 2024 року № 157-к» «По особовому складу працівників операційного блоку»; 2) Поновити ОСОБА_4 на посаді лікаря-хірурга Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №2»; 3) Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» від 20 березня 2024 року № 156-к» «По особовому складу працівників хірургічного відділення поліклініки»; 4) Поновити ОСОБА_4 на посаді лікаря-хірурга-проктолога (за сумісництвом) Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №2»; 5) Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 березня 2024 року по день прийняття судового рішення з розрахунку 1455,25 грн. за кожен робочий день вимушеного прогулу; 6) Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посадах лікаря-хірурга, лікаря-хірурга-проктолога (за сумісництвом) Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2»; 7) Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» на користь ОСОБА_4 понесені ним судові витрати.

В обґрунтування позову вказував, що 01 лютого 2003 року ОСОБА_4 було прийнято на посаду лікаря-хірурга Білоцерківської міської лікарні № 2 на підставі наказу № 79-к від 30 січня 2003 року. 11 січня 2018 року ОСОБА_4 було прийнято на посаду лікаря-хірурга-проктолога (за сумісництвом) Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» на підставі наказу № 22-к від 05 січня 2018 року. Наказом Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» від 20 березня 2024 року № 157-к «По особовому складу працівників операційного блоку», ОСОБА_4 звільнено 20 березня 2024 року з посади лікаря-хірурга згідно з п.2 ст.40 КЗпП України виявлення невідповідності працівника займаній посаді. Наказом Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» від 20 березня 2024 року № 156-к «По особовому складу працівників хірургічного відділення поліклініки» ОСОБА_4 було звільнено 20 березня 2024 року з посади лікаря-хірурга-проктолога (за сумісництвом) на підставі п.2 ст.40 КЗпП України виявлення невідповідності працівника займаній посаді. Підставами для видання оскаржуваних наказів стали висновок службового розслідування № 2 від 14 березня 2024 року по Комунальному некомерційному підприємству Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2», лист-відповідь Білоцерківської окружної прокуратури від 18 березня 2024 року, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024112030000079 від 12 березня 2024 року, протокол № 3 засідання профспілкового комітету Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» від 19 березня 2024 року. З висновку службового розслідування № 2 від 14 березня 2024 року вбачається, що при перевірці фактів викладених в повідомленні про корупцію від 13 березня 2024 року громадянина ОСОБА_5 вбачаються прояви корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, зі сторони медичного закладу, з метою подальшого та остаточного надання оцінки діям лікаря-хірурга ОСОБА_4 матеріали передаються до правоохоронних органів. Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024112030000079 від 12 березня 2024 року за фактом публікації в месенджері «Телеграм» аудіо запису тривалістю 3 хвилини 17 секунд, невстановлений лікар-хірург Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» висловлює пацієнту лікарні прохання надати неправомірну вигоду, зі змісту публікації вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України. На даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває. Позивач був запрошений на засідання профспілкового комітету на 15 березня 2024 року для розгляду подання адміністрації про надання згоди на розірвання трудового договору з ним за ч.2 ст. 40 КЗпП України, на якому позивач надавав свої пояснення і профспілковий комітет вирішив відмовити в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем за п.2 ст.40 КЗпП України, про що було оголошено позивачу. Проте засідання профспілкового комітету було перенесене з 15 березня 2024 року на 19 березня 2024 року, на якому позивач не був присутнім і не надавав своєї згоди на розгляд подання за його відсутності, але профспілковий комітет всупереч ч.3 ст.43 КЗпП України прийняв рішення за відсутності позивача. Всупереч вимогам законодавства відповідач не прийняв рішення щодо направлення позивача на атестацію, рішення атестаційної комісії щодо невідповідності позивача займаним посадам не приймалося та не було підставою для видання оскаржуваних наказів. Кваліфікація позивача була достатньою для зайняття посад лікаря-хірурга та лікаря-хірурга-проктолога, тобто відсутні правові підстави для звільнення позивача з роботи за п.2 ст.40 КЗпП України. Всупереч ч.2 ст.40 КЗпП України позивачу при звільнені не були запропоновані наявні вакантні посади, від не відмовлявся від переведення на іншу роботу, що свідчить про упереджене ставлення до позивача. В оскаржуваних наказах вдався до довільного формулювання норми закону при звільненні позивача з роботи, що є недопустимим. Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження недостатньої кваліфікації ОСОБА_4 , які б перешкоджали продовженню роботи та свідчили б про наявність підстав для звільнення позивача за п.2 ст. 40 КЗпП України. Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» від 22 березня 2024 року заробітна плата ОСОБА_4 за останні два місяці роботи складала 64 030,98 грн. (за січень 2024 року 32 041,80 грн. та за лютий 2024 року 31 989,18 грн.). Розрахунок середньоденної заробітної плати: 64 030,98 грн. (за січень 2024 32 041,80 грн., за лютий 2024 31 989,18 грн.) / 44 робочих дні (за січень 2024 23 робочих дні, за лютий 2024 21 робочий день) = 1 455,25 грн. Отже, середньоденна заробітна плата ОСОБА_4 становить 1 455,25 грн. Розрахунок середньоденного заробітку за час вимушеного прогулу з 21 березня 2024 року (дата звільнення 20 березня 2024 року) по 10 квітня 2024 року (дата подачі позову): 1 455,25 грн. (середньоденна заробітна плата) х 15 робочих днів (за березень 2024 року 7 робочих днів, за квітень 2024 року 8 робочих днів) = 21 828,75 грн. Тобто, середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_4 станом на 10 квітня 2024 року становить 21 828,75 грн. Позивач очікує понести витрати на правничу допомогу в сумі 28 000,00 грн. Розмір витрат є фіксованою сумою і не змінюється від обсягу наданих послуг та кількості судових засідань.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 квітня 2024 року вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

Ухвалою суду від 15 квітня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Розгляд справи призначено на 14 травня 2024 року.

08 травня 2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з якою останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відзив обгрунтовано тим, що 11 березня 2024 року згідно антикорупційної програми КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2», яка затверджена 25 січня 2023 року, надано розпорядженя Уповноваженому з антикорупційної діяльності вказаного підприємства про проведення розслідування щодо викладеної інформації в соціальних мережах під назвою «навіщо нам ці володарські», як такої, що містить фактичні дані, що вказують на можливе вчинення корупційного правопорушення. 11 березня 2024 року при перегляді медичних карт стаціонарних хворих було встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , звертався за медичною допомогою до КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2». При спілкуванні в телефонному режимі з даним громадянином, ним було викладено в соціальних мережах факт спілкування з лікарем-хірургом Білоцерківської міської лікарні № 2 з 05 листопада 2023 року до 13 листопада 2023 року. Медична картка вказаного пацієнта містить записи про те, що оперативне втручання проводив лікар-хірург ОСОБА_4 12 березня 2024 року було отримано пояснення від лікаря ОСОБА_4 , згідно якого останній не заперечив, що голос на записі належить йому. На виконаня протокольного доручення міського голови Геннадія Дикого від 12 березня 2024 року та розпорядження генерального директора ОСОБА_6 від 11 березня 2024 року продовжено розпочате службове розслідування, матеріали якого після його завершення було направлено до Білоцерківської окружної прокуратури. Згідно листа окружної прокуратури розпочато досудове розслідування за вказаним фактом. Адміністрацією медичного закладу отримано витяг з протоколу № 3 засідання профспілкового комітету КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2» про надання згоди на звільнення позивача на підставі п.2 статті 40 КзПП України. За таких обставин, представник відповідача вважає, що лікарнею було дотримано процедуру звільнення позивача на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задоволити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснили суду, що позивач відповідав кваліфікаційним вимогам, які ставилися до посади лікаря-хірурга та лікаря-проктолога. Під час звільнення на підприємстві була наявна посада лікаря-хірурга, яку ОСОБА_4 не було запропоновано. Обставини, які вказують на звільнення позивача свідчать про наявність в діях останнього ознак дисциплінарного правопорушення, в той час, коли ОСОБА_4 було звільнено на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України через непідтвердження кваліфікації працівника, що є підставою для поновлення позивача на роботі. Представники позивача просили суд допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 28 000,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача просила суд відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково пояснила суду, що ОСОБА_4 було звільнено у зв`язку із вчиненням останнім правопорушення, пов`язаного із корупцією, що підтверджується висновоком службового розслідування, проведеного уповноваженим працівником підприємства відповідача та витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення. Медичний заклад не підтримує прояви корупції і позивач не може відповідати займаній посаді лікаря-хірурга. Підприємством було отримано згоду профспілкового комітету на звільнення позивача. Останньому не пропонувалися вакантні посади через вчинення корупційного правопорушення. Представник відповідача вважає завищеним розмір правничої допомоги, наданої позивачу.

В судовому засіданні представник відповідача просила суд задоволити клопотання про виклик свідків в судове засідання, яке вона направила на адресу суду засобами поштового зв`язку.

На момент розгляду справи в суді, клопотання про виклик свідків на адресу суду не надходило, тому в судовому засіданні не вирішувалося.

Клопотання про оголошення перерви в судовому засдіанні чи про відкладення судового розгляду, представником відповідача не заявлялося.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне:

01 лютого 2003 року позивача прийнято на посаду лікаря-хірурга операційного блоку Білоцерківської міської лікарні № 2, яку 05 жовтня 2018 року реорганізовано в Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2».

05 січня 2018 року позивача прийнято на 0,5 вакантної ставки лікаря-проктолога (за сумісництвом) Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2».

20 березня 2024 року позивача згідно з наказом генерального директора Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» № 157-к «По особовому складу працівників операційного блоку» від 20 березня 2024 року звільнено з посади лікаря-хірурга, з 20 березня 2024 року згідно п.2 ст. 40 КЗпП України - виявлення невідповідності працівника займаній посаді. Підставою для видачі вказаного наказу стали: 1. Висновок службового розслідування № 2 від 14 березня 2024 року по Комунальному некомерційному підприємству Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2»; 2. Лист-відповідь Білоцерківської окружної прокуратури від 18 березня 2024 року; 3. Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024112030000079 від 12 березня 2024 року; 4. Протокол № 3 засідання профспілкового комітету Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» від 19 березня 2024 року.

20 березня 2024 року позивача згідно з наказом генерального директора Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» № 156-к «По особовому складу працівників хірургічного відділення поліклініки» від 20 березня 2024 року звільнено з посади лікаря-хірурга-проктолога (за сумісництвом) з 20 березня 2024 року згідно п.2 ст. 40 КЗпП України - виявлення невідповідності працівника займаній посаді. Підставою для видачі вказаного наказу стали: 1. Висновок службового розслідування № 2 від 14 березня 2024 року по Комунальному некомерційному підприємству Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2»; 2. Лист-відповідь Білоцерківської окружної прокуратури від 18 березня 2024 року; 3. Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024112030000079 від 12 березня 2024 року; 4. Протокол № 3 засідання профспілкового комітету Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» від 19 березня 2024 року.

За висновком службового розслідування № 2 від 14 березня 2024 року Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2», направленого до Білоцерківської окружної прокуратури, пацієнт ОСОБА_5 05 листопада 2023 року був прооперований лікарем Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» ОСОБА_4 . ОСОБА_5 13 березня 2024 року звернувся з повідомленням про корупцію, зі змісту якого вбачається наступне: «Вранці після операції зайшов лікар-хірург і сказав, що це коштує 15 000,00 грн., на що пацієнт відповів, що при собі таких коштів не має, а у вівторок він щось придумає. У вівторок, 07 листопада 2023 року ближче до обіду він прийшов у палату і запитав про розрахунок перед тим як ОСОБА_5 включив запис розмови. В середу 08 листопада 2023 року він зайшов і дав аркуш паперу, на якому був записаний номер картки. Потім за номером картки вдома він встановив прізвище лікаря ОСОБА_4 . В письмовому поясненні та усно лікар хірург ОСОБА_4 підтвердив свій голос на аудіо-записі та пояснив, що номер картки дав випадково і вказане є провокацією з метою дискримінації лікаря.

Листом Білоцерківської окружної прокуратури від 18 березня 2024 року повідомлено Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» про те, що за вказаними у висновку службового розслідування фактами, прокуратурою 12 березня 2024 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024112030000079 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України. Досудове розслідування проводиться слідчим відділом Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області. До вказаного листа прокуратурою долучено витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12 березня 2024 року.

Рішенням профспілкового комітету Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» від 19 березня 2024 року, яке було перенесене з 15 березня 2024 року, надано згоду адміністрації на розірвання трудового договору з ініціативи власника по ст.40 п.2 виявлення невідповідності працівника займаній посаді ОСОБА_4 лікаря-хірурга операційного блоку та лікаря-хірурга проктолога хірургічного відділення поліклініки за сумісництвом. Згідно даного протоколу ОСОБА_4 надав пояснення, що хворий ОСОБА_5 вчасно та якісно прооперований, скарг на стан здоров`я немає. Аудіо запис зарані спланований, винуватим себе не визнає.

Згідно п.3 додатку до посадової інструкції № 910, затвердженої 08 квітня 2022 року лікаря-хірурга операційного блоку ОСОБА_4 , останній має не допускати безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати грошові кошти, подарунки для себе чи близьких осіб. За п.4 вказаної інструкції, останньому заборонено вимагати або отримувати будь-яку матеріальну або нематеріальну вигоду (для себе чи для близьких осіб) у зв`язку із здійсненням своїх посадових обов`язків, яка не передбачена трудовим або іншим договором між ними та лікарнею.

Вказана заборона також продубльована у п.п.3,4 додатку до посадової інструкції № 1428, затвердженої 08 квітня 2022 року лікаря-проктолога хірургічного відділення поліклініки ОСОБА_4 .

Позивач в 1999 році закінчив Вінницький державний медичний університет та здобув кваліфікацію лікаря; 26 січня 2001 року в Київській медичній академії післядипломної освіти підтвердив звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю хірургія; 01 листопада 2017 року в Київській медичній академії післядипломної освіти підтвердив звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю проктологія; 10 червня 2015 року та 14 квітня 2021 року пройшов атестацію в атестаційній комісії при департаменті охорони здоров`я Київської облдержадміністрації; за 2021-2023 роки складав особисте освітнє портфоліо з результатами проходження безперервного професійного розвитку.

Відповідно до інформації Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» станом на 20 березня 2024 року в лікарі було 9 вакантних посад лікарів, з ним одна вакантна посада лікаря-хірурга. Позивачу вакантні посади не пропонувалися через відсутність відповідної кваліфікації.

Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» за січень 2024 року позивачу нараховано заробітну плату в сумі 32 041,80 грн., за лютий 2024 року в сумі 31 989,18 грн.

Представником позивача крім наявних у справі доказів, доданих стороною позивача, долучено до матеріалів справи наказ КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2 №01-07/79 від 25 січня 2023 року «Про затвердження антикорупційної програми»; Антикорпційну програму КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2» на 2023-2024 роки, згідно з якою лікарня заявляє про свою принципову позицію та засуджує корупцію як незаконний та неетичний спосіб ведення діяльності; пояснення ОСОБА_4 від 12.03.2024 про те, що аудіозапис є провокацією з метою дискримінації дікаря та лікарні; повідомлення про корупцію КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2», підписаного ОСОБА_5 про вимаганя грошових коштів лікарем за проведення оперативного втручання; розпорядження КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2» від 11.03.2024 про проведення перевірки інформації, розміщеної в соціальних мережах; статут КНП БМР «Білоцеркіська міська лікарня №2»; наказ про затвердження переліку старших ургентних лкарів КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2; посадові інструкції лікаря ОСОБА_4 ; графік роботи персоналу операційного відідлення на листопад 2023 року; подання адміністрації КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2 до голови профспілкового комітету лікарні від 14.03.2024 року про надання згоди на розірвання трудового договору за п.2 ст. 40 КЗпП України з лікарем ОСОБА_4 .

При вирішенні справи суд виходить з наступного:

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, який може бути захищений у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

У статті 43 Конституції України закріплено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Підставою для розірвання трудового договору згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України є виявлена невідповідність працівника займаній посаді. Якщо роботодавець, на момент призначення особи знав про кваліфікаційні вимоги, що є обов`язковими для виконання цієї роботи і те, що особа займаній посаді не відповідає через відсутність спеціальної освіти, однак свідомо її призначив, то сам по собі факт відсутності документа про освіту не може бути у подальшому підставою для звільнення працівника за цим пунктом. Виявленою невідповідністю у такому разі може бути неякісне виконання робіт; неналежне виконання трудових обов`язків через недостатню кваліфікацію.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі №654/941/17 (провадження № 61-576сво18).

Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2- 5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно з ч. 1 ст. 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 1 п. 21 постанови №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про звільнення за п.2 ст. 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Ретельний аналіз змісту цього роз`яснення, а також диспозиції п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, свідчить про те, що невідповідність посаді або роботі визначається виключно за об`єктивними даними, а не за суб`єктивним відношення працівника до його трудових функцій. Якщо кваліфікація та стан здоров`я працівника дозволяють йому належним чином виконувати його обов`язки за трудовим договором, але працівник по своїй вині виконує їх неналежним чином, то він може бути притягнутий лише до дисциплінарної відповідальності, а у випадках, передбачених п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, - звільнений з роботи. Однак, звільнення працівника з роботи у зв`язку з невідповідністю посаді або роботі в такому випадку не допускається. Звільнення з роботи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачає лише об`єктивну неможливість працівника належним чином виконувати встановлені трудовим договором обов`язки у зв`язку з відсутністю необхідної кваліфікації або стану здоров`я.

Посилання представника відповідача у своєму відзиві на законність звільнення позивача з посади на підставі п.2 ст. 40 КзпП України з підстав, вчинення позивачем ОСОБА_4 корупційного правопорушення, суд відхиляє у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи доказів про набрання законної сили вироком суду про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією чи набрання законної сили постановою суду про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Відповідно до частини першої статті 62 Конституції України соба вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Згідно з частиною другою вказаної статті, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Згідно частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 зроблено висновок, що «звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом».

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №273/212/16-ц.

Суд зазначає, що відповідач, на якого в даній справі покладено обов`язок доведення законності наказу про звільнення позивача, доказів на підтвердження невідповідності ОСОБА_4 займаній посаді лікаря-хірурга та лікаря-хірурга-проктолога не надав.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що накази генерального директора Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» від 20 березня 2024 року № 157-к» «По особовому складу працівників операційного блоку» про звільнення ОСОБА_4 з посади лікаря-хірурга та від 20 березня 2024 року № 156-к» «По особовому складу працівників хірургічного відділення поліклініки» про звільнення ОСОБА_4 з посади лікаря-хірурга-проктолога (за сумісництвом) згідно з п.2 ст. 40 КЗпП України є неправомірними, звільнення його з роботи проведено з порушенням норм трудового законодавства, а тому позовні вимоги останнього підлягають задоволенню та позивача необхідно поновити на роботі.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно з п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з п. 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку). Такий порядок обчислення середнього заробітку застосовується незалежно від форми власності підприємства.

За січень 2024 року ОСОБА_4 було нараховано 32 041,80 грн., за лютий 2024 року - 31 989,18 грн, що в загальному становить 64 030,98 грн. В січні 2024 року було 23 робочих дні, в лютому 2024 року - 21 робочий день. Середньоденна заробітна плата ОСОБА_4 становить 1 455,25 грн. (64 030,98 грн. : 44 робочих дні). З 21 березня 2024 року (наступного дня за днем звільнення) до 14 травня 2024 року (дня ухвалення рішення суду про поновлення на роботі) пройшло 39 робочих дні (7 робочих днів у березні, 22 робочих дні у квітні, 10 робочих днів у травні). Середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 56 754, 75 грн. (1 455,25 грн. х 39 робочих днів).

В абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно з п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

На підставі ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

На підтвердження витрат по наданню правничої допомоги представник позивача подав до суду : 1) Договір № 19/КП про надання правничої допомоги від 18 березня 2024 року, складений між ОСОБА_4 та адвокатським об`єднанням «Компаньйон та партнери»; 2) Додаток № 1 до даного договору; 3) Доповнення № 1 до даного договору; 4) Доповнення № 1 до додатку № 1 до даного договору, згідно з яким сторони домовилися, що вартість правової допомоги складає 28 000,00 грн.; 5) Ордер адвоката та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю адвокати Батури П.О.; 6) Рахунок-фактура від 15.04.2024 року на суму 14 000,00 грн.; 7) Платіжне доручення від 15.04.2024 року на суму 14 000,00 грн.; 8) Рахунок-фактура від 09.05.2024 року на суму 14 000,00 грн.; 7) Платіжна інструкція від 09.05.2024 року на суму 14 000,00 грн.

В постанові Верховного Суду від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц вказано, що при обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

В постанові Об`єднаної палати Касаційного Господарського Суду Верховного суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 вказано, що у розумінні положень частини п`ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) вказала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата ВС дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Тож сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. І з урахуванням конкретних обставин суд може обмежити розмір, зважаючи на розумну необхідність судових витрат у справі.

Правова позиція у подібних за змістом правовідносинах щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, висловлена у додатковій постанові Касаційного господарського суду ВС від 13.02.2024 № 910/12155/22.

Беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, суд дійшов висновку про надмірність заявленої суми компенсації витрат, тому суд вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає до часткового задоволення у розмірі 10 000.00 грн.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ч.1 ст.141 ЦПК України.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України ч.6 ст.141 ЦПК України.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, а позивач згідно зі статею 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір за п`ять немайнових позовних вимог в сумі 6 056,00 грн. (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн. та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн. х 5 = 1211,20 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 76-78, 81,82, 89, 141, 263, 265, 268, 354, 430 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_4 до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» від 20 березня 2024 року № 157-к» «По особовому складу працівників операційного блоку».

Поновити ОСОБА_4 на посаді лікаря-хірурга Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №2».

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» від 20 березня 2024 року № 156-к» «По особовому складу працівників хірургічного відділення поліклініки».

Поновити ОСОБА_4 на посаді лікаря-хірурга-проктолога (за сумісництвом) Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №2».

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 березня 2024 року 14 травня 2024 року в сумі 56 754,75 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посадах лікаря-хірурга, лікаря-хірурга-проктолога (за сумісництвом) Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2».

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» на користь ОСОБА_4 понесені ним судові витрати по наданню професійної правничої допомоги в сумі 10 000,00 грн.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2» на користь держави судовий збір в сумі 6 056,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2», місце знаходження: 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Ігоря Зінича, будинок 9. Код ЄДРПОУ: 01994586.

Суддя М. М. Бебешко