Постанова

від 13.05.2024 по справі 275/1532/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №275/1532/23 Головуючий у 1-й інст. Лівочка Л.І.

Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу № 275/1532/23 за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Артеміда-Ф»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості

за апеляційноюскаргою Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Артеміда-Ф»

на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Лівочки Л.І.

встановив:

У листопаді 2023 року Товариство зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Артеміда-Ф»(далі ТОВ «ФК «Артеміда-Ф»)звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 28 223,54 грн, 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу та 2 684,00 грн судового збору.

На обґрунтування позову зазначило, що 22 серпня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») і ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики №2844494. За умовами договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало ОСОБА_1 позику у розмірі 5 050 грн., а відповідач зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 20 вересня 2019 року, розмір акційних процентів у день за користування коштами кредиту становить 1,28%, базова процентна ставка в день становить 2,70%.

За договором факторингу №002-100320 від 10 березня 2020 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право вимоги за договором позикиТовариству з обмеженою відповідальністю«Сіроко Фінанс» (далі ТОВ «Сіроко Фінанс»), яке, у свою чергу, за договором факторингу №20210622/1 від 22 червня 2021 року відступило це право ТОВ «ФК «Артеміда-Ф».У зв`язку з укладенням договору факторингу позивач набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», включно і до відповідача.

Відповідач належним чином не виконував грошові зобов`язання, тому станом на 02 листопада 2022 року виникла заборгованість у розмірі 28 223,54 грн., яка складається з залишку заборгованості за тілом - 5 050,00 грн., залишку заборгованості по процентам за користування - 2 343,20 грн., залишку заборгованості по простроченим процентам за користування - 2 525,00 грн., залишку заборгованості по простроченим процентам за користування (нараховані новим кредитором за період 09.09.2021 року по 06.01.2022 року) - 16 362,00 грн. та інфляційного збільшення боргу - 1 943,34 грн. (період нарахування 21.09.2019 року по 23.02.2022 року).

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції не звернув увагу, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір позики, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало на картковий рахунок відповідача позику у розмірі 5 050,00 грн. Враховуючи, що відповідач не виконав зобов`язання за договором позики, а тому з нього на користь ТОВ«ФК«Артеміда-Ф» як правонаступника первісного кредитора підлягає стягненню заявлена заборгованість. Факт одержання відповідачем грошових коштів у позику та набуття позивачем права вимоги за договором позики підтверджується належними та допустимими доказами. Апелянт вказує на порушення судом норм матеріального права, а саме статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки суду були надані оригінал виписки розрахунку заборгованості за договором позики, в якій відображена сума виданого кредиту та відображена заборгованість станом на 02 листопада 2023 року. Також суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.

Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 22 серпня 2019 року між ТОВ«1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики №2844494, за умовами якого ТОВ«1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язалося передати ОСОБА_1 у власність грошові кошти в сумі 5 050,00 грн строком на 29 днів шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок останнього, а той, у свою чергу, зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів і сплатити плату (проценти) від суми позики у розмірі 1,6% на день (пункти 1, 2 договору позики).

Пунктом 3 договору позики визначено, що проценти за цим договором нараховуються на залишок позики щоденно, включаючи дати отримання та повернення коштів на залишок позики.

Згідно пункту 5 договору позики цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позивач зазначає, що того ж дня ТОВ«1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало на банківський рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 5050,00 грн.

10 березня 2020 року між ТОВ«1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТО«ѳроко Фінанс» укладено договір факторингу №002-100320, за умовами якого ТОВ«1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за плату відступило ТО«ѳроко Фінанс» своє право грошової вимоги до боржників за зобов`язаннями, що визначені в реєстрі прав грошових вимог, погодженому сторонами за цим договором за формою згідно з Додатком №2 (а.с.18-23).

22 червня 2021 року ТО«ѳроко Фінанс» (клієнт) і ТОВ«ФК«Артеміда-Ф» (фактор) уклали договір факторингу №20210622/1, за умовами якого ТО«ѳроко Фінанс» за плату відступило позивачу належні йому права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги (а.с.29-32).

Відповідно до пункту 2.1.3 цього договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.

Згідно платіжного доручення №270 від 22 червня 2021 року ТОВ«ФК«Артеміда-Ф» перерахувало на банківський рахунок ТО«ѳроко Фінанс» грошові кошти в сумі 142 583 грн 71 коп. як плату за договором факторингу №20210622/1 від 22 червня 2021 року (а.с.15).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт надання первісним кредитором відповідачу позики та розмір заборгованості, а наданий ним розрахунок за договором є необґрунтованим. Також у справі відсутні достатні докази набуття ТОВ«ФК«Артеміда-Ф» права вимоги до ОСОБА_1 за договором позики.

Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень частини першої статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом пункту 1 частини першої статті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із положень частини другої статті 625 ЦК України слідує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

У разі прострочення боржником грошового зобов`язання настають наслідки такого прострочення у виді нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних від простроченої суми.

Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести порушення своїх прав, свобод та інтересів у спірних правовідносинах.

Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Зібрані докази вказують на те, що 22 серпня 2019 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в електронній формі кредитний договір, за умовами якого вказана фінансова установа зобов`язана була перерахувала на картковий рахунок кредитні кошти у розмірі 5050,00 грн, а той зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку, визначеному договором.

У справі відсутні будь-які первинні бухгалтерські документи про перерахування ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на картковий рахунок ОСОБА_1 коштів у розмірі 5050,00 грн.

У березні 2020 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором факторингу відступило право вимоги до ряду боржників на користь ТОВ «Сіроко Фінанс», яке, у свою чергу в червні 2021 року, за таким же договором відступило це право позивачу.

ТОВ«ФК«Артеміда-Ф» не довело належними та допустимими доказами як відступлення ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на користь ТОВ «Сіроко Фінанс», так і відступлення ТОВ «Сіроко Фінанс» на свою користь права вимоги до ОСОБА_1 за договором позики. Надані позивачем письмові докази додатки до договорів факторингу достовірно та об`єктивно не підтверджують цю обставину, оскільки вказані документи є пустими бланками без заповнення відповідних граф (а.с.21-23, 29-31).

Такими доказами могли бути підписані сторонами та завірені печатками відповідні реєстри прав вимог, до яких внесена вимога до ОСОБА_1 за договором позики, а також акт приймання-передачі з реєстру прав вимог, однак вказані документи не були надані позивачем до суду першої інстанції.

До апеляційної скарги та клопотання про долучення документів представник ТОВ«ФК«Артеміда-Ф»надав доказиперерахування коштіввідповідачу (документза вих.№ 21/02-2924-4/ТНПП від21.02.2024),витяг зреєстру боржників,підписаний ТОВ«1Безпечне агентствонеобхідних кредитів»та ТО«ѳроко Фінанс»про перехідправ вимогидо позичальника ОСОБА_1 ,реєстр боржників,підписаний ТО«ѳроко Фінанс»та ТОВ«ФК«Артеміда-Ф»про перехідправ вимогидо ОСОБА_1 ,а такожвитяг закту прийняття-переданняреєстру правгрошових вимогміж ТОВ«1Безпечне агентствонеобхідних кредитів»та ТО«ѳроко Фінанс»по позичальнику ОСОБА_1 .

Частинами 2, 3 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Представник ТОВ«ФК«Артеміда-Ф» не надав докази неможливості подання вказаних документів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача.

Відтак, долучені до апеляційної скарги та клопотання представником ТОВ«ФК«Артеміда-Ф» докази не підлягають прийняттю та дослідженню апеляційним судом.

Отже, ТОВ«ФК«Артеміда-Ф» не довело порушення своїх прав у спірних правовідносинах, оскільки не довело набуття ним право вимоги за договором позики від 22 серпня 2019 року, укладеним між ТОВ«1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 .

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволені вимог ТОВ«ФК«Артеміда-Ф» є вірним.

Доводи апеляційної скарги про необхідність врахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року (справа №910/10963/19) не можна визнати обґрунтованими, оскільки сформульований висновок не є релевантним до фактичних обставин, встановлених у справі, що переглядається, та не може бути застосований до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК Українисудові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст.367, 368, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «Артеміда-Ф» залишити без задоволення, а рішення Брусилівського районногосуду Житомирськоїобласті від12лютого 2024року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді