Рішення

від 13.05.2024 по справі 307/3494/23

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/3494/23

Провадження № 2/307/688/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2024 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І. при секретарі Она О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , до Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, де третя особа, що незаявляє самостійнівимоги напредмет споруТячівська державнанотаріальна контора про скасування арешту,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася в суд з позовом до Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, де третя особа, що незаявляє самостійнівимоги напредмет споруТячівська державнанотаріальна контора про скасування арешту. В позовній заяві представник зазначив, що відповідно до свідоцтва про право власності на будівлі, виданого виконкомом Буштинської селищної ради 10 липня 1959 року, батько позивачки ОСОБА_3 є одноосібним власником житлового будинку АДРЕСА_1 ). ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а своє майно згідно із заповітом від 23.05.2017 року заповів позивачці. Після подання приватному нотаріусу Тячівського нотаріального округу заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виявилося, що Тячівським відділом ДВС в 2006 році накладено арешт на житловий будинок ОСОБА_3 . В інформаційній довідці міститься архівний запис про те, що арешт на житловий будинок ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 ) накладено згідно постанови АЕ №155902 державного виконавця через його бажання провести стягнення з боржника ОСОБА_4 , який ніколи не був співвласником цього майна, тобто арешт накладено на чуже для боржника майно, незаконно. Відповідач на запит адвоката надати копії документа, переглянути зазначене виконавче провадження та за власною ініціативою і своїми повноваженнями скасувати незаконний арешт зазначеного вище нерухомого майна, зазначив, що такий арешт дійсно накладався стосовно боржника ОСОБА_4 , який мешкав у цьому будинку, про те встановити дані виконавчого провадження у зв`язку із давністю вчинення виконавчих дій, відсутністю інформації про реєстрацію в базі даних АСВП та знищенням виконавчих проваджень у зв`язку із закінченням строку їх зберігання, не можливо. На сьогоднішній день виконавчих документів стосовно боржника ОСОБА_4 у відповідача не має, а тому зняття арешту за реєстраційним номером обтяження 4179999, зареєстрованого 07.12.2006 року реєстратором Тячівською державною нотаріальною конторою відповідач вважає можливим лише за рішенням суду.

Просить суд скасувати арешт на нерухоме майно спадкодавця ОСОБА_3 , а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 ), накладений 27.11.2006 року.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Марич І.Ю. в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, а тому суд в порядку ст.223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності,, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних в справі доказів.

Представник Тячівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних в справі доказів.

На підставі ст.247 ч.2 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про право особистої власності від 10 липня 1959 року за №829, виданого виконавчим комітетом Буштинської селищної ради депутатів трудящих, власником будинку, який розташований в АДРЕСА_2 , є ОСОБА_3 , про що зроблено запис в реєстрову книгу за №833 (а.с.7).

Згідно довідки виконавчого комітету Буштинської селищної ради від 05 лютого 2018 року за №386 поштова адреса нерухомого майна в АДРЕСА_2 , дійсно відповідає адресі АДРЕСА_3 (а.с.8).

В Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.07.2023 року за №5003903787735 зазначено, що на підставі постанови ДВС м. Тячів від 27 листопада 2006 року серії АЕ №155902 реєстратором Тячівської державної нотаріальної контори 7 грудня 2006 року накладено арешт на все майно: тип майна - житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_3 , власником якого зазначений ОСОБА_4 , реєстраційний номер обтяження - 4179999 (а.с.9-10).

Згідно рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2009 року в цивільній справі №2-1373/09 позов ОСОБА_3 задоволено та виселено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з будинку АДРЕСА_3 , без надання іншого житлового приміщення (а.с.11).

Згідно заповіту від 23 травня 2017 року, посвідченого та зареєстрованого державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори Бенчак М.Т. в реєстрі за №2-780, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заповів все своє майно позивачці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.-12).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис за №189 (а.с.13).

Згідно листів Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 16.08.2023 року за №24-7-38/39976 та від 20.10.2023 року за №55949/20.8-38 відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: за реєстраційним номером обтяження 4179999, зареєстровано обтяження 07.12.2006 року за №4179999, реєстратором: Тячівською державною нотаріальною конторою, підстава обтяження: постанова, АЕ №155902 від 27.11.2006 року, об`єкт обтяження: будинок та все майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , де боржником виступає ОСОБА_4 , мешканець АДРЕСА_3 . Встановити дані виконавчого провадження за даною постановою неможливо, у зв`язку з давністю вчинення виконавчих дій, відсутності інформації про реєстрацію в базі даних АСВП (ЄДРВП), яка повноцінно запрацювала з 2008 році та знищення виконавчих проваджень, у зв`язку із закінченням строку їх зберігання. Також в базі даних на сьогоднішній день виконавчого документа, де боржником є ОСОБА_4 , на виконання не реєструвалось. З вищенаведеного вбачається, що зняття даного арешту за реєстраційним номером обтяження 4179999, зареєстрованого 07.12.2006 року за № 4179999, можливе тільки за рішенням суду (а.с.16).

Згідно ч.1 ст.4ЦПК України кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України, визначено що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про нотаріат», в редакції станом на 07.12.2006 року, нотаріус чи посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 74 цього ж Закону одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Згідно з п.п.5.1. п.5 гл.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п`ятирічного строку з часу видачі свідоцтва про право на спадщину на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір;про відчуження майна, переданого під виплату ренти; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

У відповідностідо ст.317,319,321ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Чинний Закон України «Про виконавче провадження» містить статтю 59, якою визначено порядок і підстави зняття арешту, в тому числі викладено перелік підстав, який надає державному виконавцеві самостійно знімати арешт; також передбачено можливість особи у всіх інших випадках звертатися до суду за зняття арешту.

Відповідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

При цьому, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 08. листопада 2019 року у справі №643/3614/17 зазначив, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, які ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову), і виникають із цивільних правовідносин та відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. Натомість вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19), від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/1247/18 (провадження № 12-99гс19).

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17 липня 1997 року (Закону № 475/97- ВР), визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, які передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Протоколу 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) (GC), № 33202/96, п. 107, ECHR 2000-I).

Статтею 76 ЦПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 , був ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_5 помер, та спадкоємцем на майно якого після його смерті є позивачка ОСОБА_1 , при цьому ОСОБА_4 власником вказаного житлового будинку не являвся.

Враховуючи те, що Тячівська державна нотаріальна контора, як реєстратор, не має визначених законодавством підстав для зняття за заявою позивача заборони на відчуження об`єктів нерухомого майна, а позивач позбавлений можливості реалізувати свої права власника нерухомого майна в інший, крім судового захисту, спосіб, суд приходить до висновку, що відомості про обтяження житлового будинку в АДРЕСА_3 , внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, стосовно арешту, накладеного на підставі постанови відділу ДВС серії АЕ №155902 від 27.11 2006 року, порушують права позивача ОСОБА_1 , оскільки унеможливлює оформлення спадщини за заповітом та унеможливлює користування і розпорядження своєю власністю, які гарантовані їй Конституцією України, а тому позов слід задовольнити та скасувати арешт з нерухомого майна житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_3 , України, який зареєстрований реєстратором Тячівськоюдержавною нотаріальноюконтороюв 13:09:15 годин 7 грудня 2006 року на підставі постанови ДВС м. Тячів серії АЕ №155902 від 27 листопада 2006 року, реєстраційний номер обтяження 4179999, тип майна - будинок, доповнення до типу майна все майно за адресою: АДРЕСА_3 ; суб`єкт - ОСОБА_4 .

Напідставі викладеного,керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 209, 223, 247, 263, 265 ЦПК України, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.73, 74 Закону України «Про нотаріат», ст.ст.15, 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Скасувати арешт з нерухомого майна житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_3 , України, який зареєстрований реєстратором Тячівськоюдержавною нотаріальноюконтороюв 13:09:15 годин 7 грудня 2006 року на підставі постанови ДВС м. Тячів серії АЕ №155902 від 27 листопада 2006 року, реєстраційний номер обтяження 4179999, тип майна - будинок, доповнення до типу майна все майно за адресою: АДРЕСА_3 ; суб`єкт - ОСОБА_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканка АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ..

Відповідач - Тячівський відділ державної виконавчої служби у Тячівському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, адреса: м. Тячів, вул. Лазівська, 2, Закарпатської області, України, код ЄДРПОУ - 34982020.

Третя особа, що незаявляє самостійнівимоги напредмет спору Тячівська державна нотаріальна, адреса: м. Тячів, вул. Незалежності, 30, Закарпатської області, України, код ЄДРПОУ - 02884003.

Повний текст рішення суду складено 14 травня 2024 року.

Головуючий: В.І. Бобрушко