Ухвала

від 14.05.2024 по справі 461/4050/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/4050/24

Провадження № 1-кс/461/2976/24

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

14.05.2024 року місто Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродження с. Дубровиця, Яворівського району, Львівської області, громадянина України, українця, на даний час не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , адвокатом, депутатом та нотаріусом не являється,

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202414000000086 від 19.01.2024, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28ч. 4ст. 246 КК України,

встановив:

Слідчим управлінням ГУНП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні№1202414000000086 від 19.01.2024, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28 ч. 4 ст. 246 КК України.

Старший слідчий СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 ,за погодженнямпрокурора Львівськоїобласної прокуратури,звернувся дослідчого суддіз клопотаннямпро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покликаючись на те, що останній обґрунтовано підозрюється в організації незаконної порубки дерев та незаконній порубці дерев, вчиненої організованою групою, на території природно-заповідного фонду, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 246 КК України; в організації перевезення незаконно зрубаних дерев та перевезенні незаконно зрубаних дерев, вчинених організованою групою, на території природно-заповідного фонду, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст.28 - ч. 3 ст. 246 КК України, санкція статті якого передбачає покарання, у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до семи років,у зв`язкуз чимє необхідністьзабезпечення виконанняпідозрюваним покладенихна ньогопроцесуальних обов`язків,з оглядуна наявністьризиків,передбачених п.п.1,3,5ч.1ст.177КПК України,а саметого,що підозрюванийможе:переховуватися відоргану досудовогорозслідування тасуду;незаконно впливатина свідківу цьомуж кримінальномупровадженні шляхомїх переконання,залякування чисхиляння їхдо змінинаданих нимипоказань,узгодження своїхпоказань зпоказаннями вказанихосіб; перешкоджатикримінальному провадженнюіншим чиномта вчинитиінше кримінальнеправопорушення. Таким чином, автор клопотання вказує на необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, з мотивів наведених у ньому. Водночас, після ознайомлення з матеріалами сторони захисту щодо стану здоров`я підозрюваного, прокурор не заперечив проти застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Підозрюваний та його захисник, кожен окремо, клопотання заперечили з мотивів необґрунтованості. Просили відмовити у задоволенні клопотання та оцінити питання застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу - особисте зобов`язання, а також врахувати відомості про стан здоров`я підозрюваного.

Подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.184 КПК України.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти ризикам, передбачених у вказаній статті.

Органом досудового розслідування дії підозрюваного кваліфікуються за ч.3ст.27,ч.3ст.28-ч.3,4ст.246КК України за викладених у повідомленні про підозру обставин.

Згідно приписівст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії кримінального провадження. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи.

З матеріалів клопотання, слідчим суддею встановлено, що у відповідності до ст. 135 КПК України, з метою здійснення виклику підозрюваного ОСОБА_4 рекомендованим листом за місцем реєстрації останнього, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , скеровано повістки про виклик ОСОБА_4 на 11.01.2024, 15.01.2024 та 19.01.2024 для повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень. Однак, ОСОБА_4 на виклики до слідчого на вищевказані дати не прибув, причини своєї неявки не повідомив.

При цьому, 19.01.2024 письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 та пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного скеровано рекомендованим листом за місцем реєстрації ОСОБА_4 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, ОСОБА_4 заочноповідомлено про підозрув організації незаконної порубки дерев та незаконній порубці дерев, вчиненої організованою групою, на території природно-заповідного фонду, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 246 КК України; в організації перевезення незаконно зрубаних дерев та перевезенні незаконно зрубаних дерев, вчинених організованою групою, на території природно-заповідного фонду, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст.28 - ч. 3 ст. 246 КК України, санкція статті якого передбачає покарання, у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст.28 - ч. 3,4 ст. 246 КК України, доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортами про виявлення кримінального правопорушення; протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій; протоколом обшуку від 18.07.2023 автомобіля марки «ЗИЛ 131» д.н.з. НОМЕР_1 , під час якого виявлено та вилучено незаконно зрубані колоди дерев породи дуб;протоколом огляду лісової ділянки 4625855300:09:000:0008, зокрема квартал 32 виділ 12 Млинківського природоохоронного науково-дослідного відділення Яворівського національного природного парку, в ході якого виявлено незаконну порубку дерев породи сосна та дуб; розрахунками проведеними спеціалістами Державної екологічної інспекції у Львівській області за результатами виявленої незаконної порубки дерев породи сосна та дуб в кварталі 32 виділ 12 Млинківського природоохоронного науково-дослідного відділення Яворівського національного природного парку; висновком судово - трасологічної експертизи №3137-Е від 01.09.2023 року у відповідності до якого колоди дерев вилучені в ході обшуку автомобіля марки «ЗИЛ 131» д.н.з. НОМЕР_1 №8, 9, 15 та зрізи пнів №2,4,1 вилучені в ході огляду кварталу 32 виділу 12 Млинківського природоохоронного науково-дослідного відділення Яворівського національного природного парку раніше до спилювання дерев складали собою єдине ціле; висновком судової інженерно-екологічної експертизи №1147/23-22 від 20.12.2023, яким підтверджено розмір шкоди заподіяної в результаті незаконної порубки дерев у кварталі 32 виділі 12 Млинківського природоохоронного науково-дослідного відділення Яворівського національного природного парку; висновком за результатами проведення криміналістичної експертизи відео-звукозапису №3568-Е від 10.10.2023, яким підтверджено висловлювання (усне мовлення) фігурантів зазначене у протоколах НСРД; показаннями свідків у кримінальному провадженні; документами вилученими в ході обшуку за місцем здійснення діяльності Яворівського НПП, зокрема лісорубного квитка серії НОМЕР_2 від 15.05.2023, матеріально-грошової оцінки лісосіки №17 у відповідності до якихнадано дозвіл на проведення у Млинківському природоохоронному науково-дослідному відділенні ІНФОРМАЦІЯ_2 вибірково-санітарної рубки, зокрема в кварталі 32 виділі 12 відведено в рубку 70 дерев породи «дуб» та 6 дерев породи «сосна», в той же час як виявлено під час огляду рубку 83 дерев породи дуб та 11 дерев породи сосна, речовими доказами, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності та взаємозв`язку.

Характер інкримінованого особі правопорушення, санкція статті за якою кваліфіковано дії підозрюваного, дані про його соціальні зв`язки вказують на високий ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.

Так,оцінюючи ризикнезаконного впливуна іншихучасників даногопровадження,зокрема свідківслідчий суддявраховує положенняст. ст. 23, 94 КПК України, згідно яких суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а жоден доказ не має наперед встановленої сили. Отже, виходячи зі стадії даного кримінального провадження, має місце реальний ризик, впливу на свідків, які станом на момент розгляду даного клопотання не допитані судом.

При вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчим суддею беруться до уваги дані про вік та стан здоров`я підозрюваного, характер вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, його соціальні зв`язки та сімейне становище. Зокрема слідчий суддя приймає до уваги те, що підозрюваний має важке захворювання. Крім того, слідчий суддя враховує відомості про стан здоров`я підозрюваного наведені у поданих стороною захисту документах.

У даному конкретному випадку, ризики визначені ст. 177 КПК України є обґрунтованими, оскільки підтверджуються матеріалами клопотання, як і підтверджуються інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 КПК України.

Приймаючи рішення за клопотанням, враховую також практику Європейського суду з прав людини, згідно якої тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

При цьому, на час розгляду даного клопотання стороною обвинувачення не доведено, що зазначені у клопотанні обставини, у сукупності з відомостями про сімейне становище підозрюваного, його вік, стан здоров`я, соціальні зв`язки, у повній мірі, вказують на наявність передумов регламентованих п.3 ч. 1ст. 194 КПК України, оскільки подані стороною захисту документи, а також наведені мотиви щодо заперечення доводів прокурора та слідчого, вказують на можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, враховую, що в ході розгляду клопотання встановлено, що підозрюваний раніше до жодного виду відповідальності не притягувався, потребує періодичного відвідування лікарів, готовий належним чином виконувати свої процесуальні обов`язки, добровільно з`явився до органу досудового розслідування.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що будь-яке позбавлення волі має здійснюватися не тільки у відповідності із основними процесуальними нормами національного права, але також відповідати метіст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Позбавлення свободи не повинно перетворитися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого в майбутньому вироку про позбавлення волі.

Згідно з вимогами пунктів 3 і 4 статті п`ятої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може слугувати підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення. Питання проте, чиєтримання під вартою обґрунтованим, неможна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися вкожній справі зурахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим лише занаявності специфічних ознак того, щоцього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи наіснування презумпції невинуватості, переважують правило поваги доособистої свободи.

За таких обставин прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти ризику переховування від органів досудового розслідування.

Згідност. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбаченіпунктами 1та2 частини першоїцієї статті, але не доведе обставини, передбаченіпунктом 3 частини першоїцієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбаченічастиною п`ятоюцієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Оцінюючи матеріаликлопотання,обставини справиу їхсукупності,беручи доуваги вагомістьнаявних доказівтого,що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюєтьсяу вчиненніінкримінованого злочину,зважаючи нанаведені вищедані проособу підозрюваного, його міцні соціальні зв`язки, стан здоров`я, ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні, враховуючи вищенаведені доводи, приходжу до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти вказаним ризикам. При цьому, враховую позицію прокурора, який після ознайомлення з документами щодо стану здоров`я підозрюваного не заперечив проти застосування домашнього арешту до підозрюваного.

У свою чергу, наведені у клопотанні доводи слідчого та прокурора про необхідність застосування практики Європейського Суду з прав людини є важливим аспектом захисту прав людини, але в даному кримінальному провадженні посилаючись на зазначену у клопотанні практику Європейського Суду з прав людини прокурор та слідчий намагаються використати її не на користь особи, а з метою обтяження та погіршення її становища, а саме застосування більш суворого запобіжного заходу, що може становити ризики для справедливості кримінального провадження та дотримання прав, свобод та законних інтересів його учасників, відтак такі доводи та мотиви з приводу яких вони наведені відхиляються слідчим суддею.

Таким чином у задоволенні клопотання слід відмовити та застосувати до підозрюваного альтернативний запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту, з покладенням на нього обов`язків, передбаченихч. 5ст. 194 КПК України. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред`явленої підозри, може забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України,

постановив:

У задоволенні клопотання відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за першою вимогою;

-не залишати місце постійного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , щоденно з 22-ої по 06 годину без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

-утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити підозрюваному його обов`язки та наслідки їх невиконання.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 та на Головне управління Національної поліції у Львівській області.

Строк дії ухвали до 14 липня 2024 року, включно.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1