Рішення

від 14.05.2024 по справі 640/11288/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2024 року справа №640/11288/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради про визнання протиправною та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

22.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі по тексту позивач ТОВ «Споживчий центр») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати припис №167/24-35 Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради від 30.03.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний припис є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки чинним законодавством не передбачено отримання дозволів на розміщення вивісок.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2021 (суддя Аблов Є.В.) відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

30.01.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 13.01.2023 за №03-19/2153/23 "Про скерування за належністю справи" надійшли матеріали адміністративної справи № 640/11288/21.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 640/11288/21 передано 01.02.2024 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 р. адміністративну справу №640/11288/21 прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розгляд справи ухвалено здійснювати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, поданий 10.08.2021, згідно якого відповідач заперечує проти позовних вимог, оскільки ним було встановлено, що позивач організував встановлення інформаційної вивіски «ШВИДКОГРОШІ» на фасаді будинку №32, по вул. Фединця, м. Ужгород без погодження органу місцевого самоврядування, у зв`язку із чим порушника повідомлено, що у разі не виконання припису, а саме: протягом 5 робочих днів, демонтувати інформаційну вивіску «ШВИДКОГРОШІ», що розміщена на фасаді будівлі по вул. Фединця, 32 м. Ужгород, його буде притягнуто до адміністративної відповідальності та в найкоротший термін демонтовано зазначену вивіску.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Управлінням муніципальної варти Ужгородської міської Ради прийнято припис №167/24-35 про демонтаж інформаційної вивіски «ШВИДКОГРОШІ» від 30.03.2021 р., яким на ТОВ «Споживчий центр» покладено зобов`язання протягом 5 (п`яти) робочих днів, провести демонтаж інформаційної вивіски «ШВИДКОГРОШІ», що розміщена на фасаді будівлі по вул. Фединця, 32 м. Ужгорода.

Проведеною перевіркою дотримання вимог Правил благоустрою міста Ужгорода, затверджених рішенням IV сесії V скликання Ужгородської міської ради №126 від 26.12.2006 року, було встановлено, що позивач організував встановлення інформаційної вивіски «ШВИДКОГРОШІ» на фасаді будинку №32 по вул. Фединця, м.Ужгорода без погодження органу місцевого самоврядування.

Не погоджуючись із зазначеним приписом, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про рекламу» від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР, Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 693, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою КМУ від 23.12.2003 р. № 2067.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачено, що виключно законами, які регулюють відносини, пов?язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» документом дозвільного характеру є дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов?язаний видати суб?єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб?єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про рекламу» реклама це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Відповідно до ч.1 ст. 16 цього Закону розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про рекламу» розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу» вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Відповідно до п. 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2003 року №2067, спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об?ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами; вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб?єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що інформація про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, а також інформація, розміщена на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів придбавати товар або послугу, що реалізується суб`єктом, не є рекламою у розумінні ч. 7 ст. 8 та ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу», оскільки підпадає під визначення «вивіска» чи «табличка».

Судом встановлено, що вивіска, розміщена ТОВ «Споживчий центр» за адресою: м. Ужгород, вул. Фединця, 32 містить зображення знаку для товарів і послуг «ШвидкоГроші», який належить позивачу, що підтверджується свідоцтвом на знак для товарів і послуг №150732, рішенням Державної служби інтелектуальної власності від 02.09.2016 р., ліцензійним договором на використання торгівельної марки (знаку для товарів і послуг) №150732.

Вивіска розміщена на першому поверсі над входом в офіс, що відповідає вимозі розміщення вивісок не вище першого поверху, в приміщенні яке перебуває в користуванні ТОВ «Споживчий центр», площа вивіски складає - 2,6 кв.м., та не містить індивідуалізації, закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг, не формує та не підтримує обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що надається товариством, а тому не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 р. у справі № 323/1766/17.

Також суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву відповідач визнає, що для розміщення вивіски отримувати дозвіл не потрібно, однак потрібно повідомити орган місцевого самоврядування про її встановлення, тобто оформити технічний паспорт вивіски, що позивачем зроблено не було.

Проте, посилання відповідача на те, що для розміщення вивіски потрібно оформлювати технічний паспорт вивіски є помилковим, оскільки Закон України «Про рекламу», Типові правила розміщення зовнішньої реклами, Закон України «Про благоустрій населених пунктів», Закон України «Про охорону культурної спадщини» не встановлюють жодних вимог по оформленню технічного паспорту вивіски.

3 наведеного вбачається, що ТОВ «Споживчий центр» за адресою: м. Ужгород, вул. Фединця, 32 розміщено вивіску з зображенням знаку для товарів та послуг «ШвидкоГроші», отримання дозволу та/або технічного паспорту за розміщення якої чинним законодавством не передбачено.

За вказаних обставин, припис Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради №167/24-35 від 30.03.2021р. є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного припису, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.

Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір в сумі 2270,00 грн.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради про визнання протиправною та скасування припису,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис №167/24-35 Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради від 30.03.2021.

Стягнути з Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.