Рішення

від 13.05.2024 по справі 420/35513/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/35513/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОНОВАТІКА» до Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення і зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

19.12.2023 року до суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОНОВАТІКА» до Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області Восьмого скликання Тридцять першої сесії від 28.09.2023 року за №4718- VIII Про відмову у наданні дозволу ТОВ «ЕКОНОВАТІКА» на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду терміном на 49 (сорок дев`ять) років земельної ділянки для будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, мультимодального терміналу зберігання та перевалки генеральних вантажів ( у тому числі будівель та споруд морського транспорту), яка розташована на території Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області ( за межами с. Стара Некрасівка)»;

- зобов`язати Саф`янівську сільську раду Ізмаїльського району Одеської області надати товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКОНОВАТІКА» дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду строком на 49 років земельної ділянки орієнтовною площею 3,3671 га. для будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури мультимодального терміналу зберігання та перевалки генеральних вантажів (у тому числі будівель та споруд морського транспорту), яка розташована на території Старонекрасівського старостинського округу Саф`янівської територіальної громади Ізмаїльського району Одеської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.05.2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Еконоватіка» звернулось на адресу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України з листом №22 щодо визначення доцільним термінового розширення та/або розміщення нового мультимодального терміналу ТОВ «Еконоватіка» на земельних ділянках орієнтовною площею 7,1422 га., суміжними з вже орендованими ТОВ «Еконоватіка» земельними ділянками, кадастрові номери 5122086300:01:002:0073, 5122086300:01:002:0074, та земельними ділянками, кадастрові номери 5122086300:01:002:0086, 5122086300:01:002:0093, 5122086300:01:002:0094, що знаходяться у постійному користуванні державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт». 14.07.2023 року Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України листом №11149/35/10-23 надало відповідь про те, що не заперечує проти розміщення термінового розширення та/або розміщення нового мультимодального терміналу. 28.06.2023 року Радою морського порту Ізмаїл розглянуто та погоджено питання включення до Плану розвитку морського порту Ізмаїл захід із будівництва мультимодальних терміналів зберігання та перевалки енергоносіїв, генеральних, навчальних, наливних та інших вантажів на території Старонекрасівського старостинського округу Саф`яніської територіальної громади Ізмаїльського району Одеської області. 14.06.2023 року за результатами розгляду заяви ТОВ «Еконоватіка», Саф`янівською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області прийнято рішення №4332-VIII «Про розроблення детального плану території для будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, мультимодального терміналу зберігання та перевалки генеральних вантажів (у тому числі будівель та споруд морського транспорту) на території Старонекрасівського старостинського округу Саф`яніської територіальної громади Ізмаїльського району Одеської області. З урахуванням вказаних юридичних обставин, 24.08.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою №49 у встановленому діючим законодавством України порядку та на виконання приписів ст.ст. 116, 122, 123 Земельного кодексу України із проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду строком на 49 років земельної ділянки, орієнтовною площею 3,3671 га., для будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури мультимодального терміналу зберігання та перевалки генеральних вантажів (у тому числі будівель та споруд морського транспорту), яка розташована на території Старонекрасівського старостинського округу Саф`яніської територіальної громади Ізмаїльського району Одеської області. До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та визначений орієнтований (графічний) розмір земельної ділянки. 28.09.2023 року Саф`янівською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області було розглянуто заяву Позивача та прийнято рішення №4718-VIII «Про відмову у наданні дозволу ТОВ «Еконоватіка» на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду терміном на 49 (сорок дев`ять) років земельної ділянки для будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, мультимодального терміналу зберігання та перевалки генеральних вантажів ( у тому числі будівель та споруд морського транспорту), яка розташована на території Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами с. Стара Некрасівка). У якості обґрунтування оскаржуваного Рішення Відповідач посилався на ті юридичні обставини, що на вказану земельну ділянку надано дозвіл на розробку проекту землеустрою Державній прикордонній службі України.

Позивач вважає вказане рішення протиправним.

Ухвалою суду від 25.12.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження по справі.

23.02.2024 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що Саф`янівська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області не погоджується з позовними вимогами ТОВ «Еконоватіка» та, керуючись ст. ст. 162, 175 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відзиві вказано, що відповідач вважає рішення Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 28.09.2023 р. №4718-VIII «Про відмову у наданні дозволу ТОВ «ЕКОНОВАТІКА» на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду терміном на 49 (сорок дев`ять) років земельної ділянки для будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, мультимодального терміналу зберігання та перевалки генеральних вантажів (у тому числі будівель та споруд морського транспорту), яка розташована на території Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами с. Стара Некрасівка)» правомірним та прийнятим із додержанням норм чинного законодавства у зв`язку із наступним. Відповідно до п. 27-1 Земельного кодексу України військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженернотехнічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, надають у постійне користування земельні ділянки державної та комунальної власності уздовж лінії державного кордону України на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми у порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу, з урахуванням вимог цього пункту. Враховуючи додержання військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України вимог ст. 123 Земельного кодексу України щодо порядку звернення до органів місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки із земель комунальної власності у користування, Саф`янівська сільська рада зобов`язана була виконати приписи п. 27-1 Земельного кодексу України, надати дозвіл військовій частині НОМЕР_1 на розроблення проєкту землеустрою та в подальшому, після розроблення ними документації із землеустрою, передати їм в постійне користування, зазначену на графічному матеріалі земельну ділянку. Враховуючи запроваджений воєнний стан в Україні, факт того, що військова частина звернулася до Саф`янівської сільської ради із клопотанням про надання дозволу раніше за Позивача та, що в умовах воєнного стану найбільший пріоритет повинна мати сфера оборони, Саф`янівська сільська рада відмовила ТОВ «Еконоватіка» у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 13.05.2024 відзив Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області по справі №420/35513/23 повернуто без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.

24.08.2023 року позивач звернувся до Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області із заявою №49, в якій відповідно до на виконання приписів ст.ст. 116, 122, 123 Земельного кодексу України ТОВ «Еконоватіка» просило надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду строком на 49 років земельної ділянки, орієнтовною площею 3,3671 га., для будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури мультимодального терміналу зберігання та перевалки генеральних вантажів (у тому числі будівель та споруд морського транспорту), яка розташована на території Старонекрасівського старостинського округу Саф`яніської територіальної громади Ізмаїльського району Одеської області.

До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та визначений орієнтований (графічний) розмір земельної ділянки.

28.09.2023 року Саф`янівською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області було розглянуто заяву позивача та прийнято рішення №4718-VIII «Про відмову у наданні дозволу ТОВ «Еконоватіка» на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду терміном на 49 (сорок дев`ять) років земельної ділянки для будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, мультимодального терміналу зберігання та перевалки генеральних вантажів ( у тому числі будівель та споруд морського транспорту), яка розташована на території Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області ( за межами с. Стара Некрасівка)».

Даним рішенням вирішено відмовити ТОВ «Еконоватіка» у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду терміном на 49 (сорок дев`ять) років земельної ділянки для будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, мультимодального терміналу зберігання та перевалки генеральних вантажів ( у тому числі будівель та споруд морського транспорту), яка розташована на території Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області ( за межами с. Стара Некрасівка), оскільки відповідно до п.27-1 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України, на вказану земельну ділянку надано дозвіл на розробку проекту землеустрою державній прикордонній службі України.

Вважаючи рішення від 28.09.2023 року за №4718- VIII протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Інвестор із значними інвестиціями, з яким укладено спеціальний інвестиційний договір у порядку, передбаченому Законом України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями", та який заінтересований в одержанні у користування земельної ділянки державної або комунальної власності, визначеної спеціальним інвестиційним договором як необхідна для реалізації інвестиційного проекту із значними інвестиціями, має право замовити розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж такої земельної ділянки в натурі (на місцевості) без надання дозволу органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, що передає земельну ділянку у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, про що він зобов`язаний письмово повідомити відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування протягом п`яти робочих днів. До письмового повідомлення додається копія договору про виконання робіт із землеустрою щодо встановлення меж такої земельної ділянки в натурі (на місцевості) та копія укладеного спеціального інвестиційного договору.

Згідно ч.2 ст.123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У разі звернення з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки особи, яка є державним партнером (концесієдавцем) відповідно до законів України "Про державно-приватне партнерство", "Про концесію" та зацікавлена в отриманні в користування земельної ділянки для здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, або уповноваженої нею особи до клопотання додається копія рішення про доцільність здійснення державно-приватного партнерства, зокрема у формі концесії.

Якщо з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки звертається інвестор із значними інвестиціями, з яким укладено спеціальний інвестиційний договір у порядку, передбаченому Законом України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями", або уповноважена ним особа, то до клопотання додається копія укладеного спеціального інвестиційного договору та копія документів, що підтверджують повноваження уповноваженої особи.

Відповідно до ч.3 ст.123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, і якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

У разі встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або формування земельної ділянки, необхідної для здійснення державно-приватного партнерства (реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії), замовником документації із землеустрою є державний партнер (концесієдавець), а також за його дорученням державне або комунальне підприємство, установа, організація чи господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі.

Частиною 6 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Суд зазначає, що ст.123 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування, якими є лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 123 Земельного кодексу України.

Правовою підставою для прийняття оскаржуваного рішення у ньому визначено п.27-1 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Так даними приписами установлено, що у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та протягом одного року з дня його припинення чи скасування регулювання земельних відносин для цілей забезпечення національної безпеки і оборони України здійснюється з урахуванням таких особливостей:

1) вилучення, встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності для потреб облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій здійснюються без дотримання вимог абзаців четвертого та п`ятого частини сьомої статті 20, частини другої статті 149 цього Кодексу;

2) припинення права постійного користування земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення для потреб облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій здійснюється без дотримання вимог частини другої статті 150 цього Кодексу;

3) у разі вилучення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників на земельних ділянках шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону України для потреб облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій відшкодування збитків не здійснюється.

Військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, надають у постійне користування земельні ділянки державної та комунальної власності уздовж лінії державного кордону України на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми у порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу, з урахуванням вимог цього пункту.

Вилучення, зміна цільового призначення, надання (передача) у власність або користування громадянам чи юридичним особам земельних ділянок, переданих (наданих) у постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, забороняється, крім випадків віднесення їх до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, лісогосподарського призначення, відчуження для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Отже, приписами п.27-1 Перехідних положень Земельного кодексу України не передбачено інших підстав для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що , відповідно до змісту оскаржуваного рішення Відповідача, відповідна земельна ділянка не була передана (надана) у постійне користування будь-якій військовій частині Державної прикордонної служби України, що у свою чергу виключає можливість застосування вказаних приписів діючого законодавства (п. 27-1 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України) до спірних правовідносин.

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваного рішення у ньому визначено надання дозволу на розробку проекту землеустрою державній прикордонній службі України.

Зміст статті 123 ЗК України свідчить про те, що порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачає реалізацію таких послідовних етапів, серед яких:

звернення громадянина з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування;

надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

прийняття рішення про надання земельної ділянки у користування.

Отже, отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є одним з початкових етапів визначеної законом процедури надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування

У постанові від 27.02.2018 у справі № 545/808/17 Верховний Суд погодився з тим, що «чинним законодавством не передбачено право сільської ради відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України, в тому числі не передбачено й прийняття сільською радою рішення про відмову у задоволенні вимоги, порушеної в заяві про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з відведенням земельної ділянки іншій особі».

Згодом цей висновок було застосовано в багатьох інших справах. Узагальнено його суть зводиться до того, що дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки треба надавати усім, хто звернувся. Як наслідок, проект можуть розробляти одночасно декілька замовників, а хто з них отримає ділянку, - визначатиметься на стадії затвердження проекту та надання її у власність .

У постанові від 18.05.2022 у справі № 154/3345/16 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглядав питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі - дозволу), на яку претендує декілька осіб, і дійшов висновку, що застосуванню підлягає правовий висновок про вичерпність переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України (п. 21 цієї постанови), та правовий висновок про незаконність відмови у наданні дозволу у зв`язку з відведенням земельної ділянки іншій особі (п. 23 цієї постанови).

У постанові Верховного суду від 03.04.2024 року по справі №560/6217/21 судом зазначено таке:

«… дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

Разом з тим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Таку правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі № 815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17, від 22.02.2019 у справі № 813/1631/14.

Зміст статей 116, 118 ЗК України вказує на те, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування не має права визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою на одну й ту ж саму земельну ділянку. У цьому випадку надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення про передачу у власність цієї земельної ділянки після виготовлення проекту землеустрою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 № 463/3375/15-а та від 27.02.2020 у справі № 120/1491/19-а Як слідує з приписів статті 79-1 ЗК України метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта.

Водночас, не суттєво за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками.

Під час розробки проекту, серед іншого, визначаються (узгоджуються) її межі та з`ясовується наявність правових та фактичних перешкод для надання її у власність, зокрема спірність прав щодо ділянки. Ці обставини повинні враховуватися органом, що розпоряджається землями, під час затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність, а не на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що проект компетентним органом буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, орган місцевого самоврядування може відмовити.

Такий правовий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.04.2023 у справі № 120/126/22-а.».

Суд вважає, що за своєю суттю дані висновки є релевантними при розгляді і даної справи.

Розглядаючи дану адміністративну справу судом не встановлено наявності підстав для прийняття відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду терміном на 49 (сорок дев`ять) років земельної ділянки для будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, мультимодального терміналу зберігання та перевалки генеральних вантажів ( у тому числі будівель та споруд морського транспорту), яка розташована на території Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області ( за межами с. Стара Некрасівка) з підстав, визначених у рішенні від 28.09.2023 року за №4718- VIII Про відмову у наданні дозволу ТОВ «ЕКОНОВАТІКА».

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області Восьмого скликання Тридцять першої сесії від 28.09.2023 року за №4718- VIII Про відмову у наданні дозволу ТОВ «ЕКОНОВАТІКА» на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду терміном на 49 (сорок дев`ять) років земельної ділянки для будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, мультимодального терміналу зберігання та перевалки генеральних вантажів ( у тому числі будівель та споруд морського транспорту), яка розташована на території Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області ( за межами с. Стара Некрасівка)» є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи вимогу позивача про зобов`язання Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області надати товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКОНОВАТІКА» дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду строком на 49 років земельної ділянки орієнтовною площею 3,3671 га. для будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури мультимодального терміналу зберігання та перевалки генеральних вантажів (у тому числі будівель та споруд морського транспорту), яка розташована на території Старонекрасівського старостинського округу Саф`янівської територіальної громади Ізмаїльського району Одеської області, суд зазначає.

Як вже вказано судом, відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб`єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Так, зі змісту Рекомендації R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Такого правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином суд не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду скарги, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №815/3799/17, від 21.08.2018 року у справі №810/3393/17.

Частиною 3 ст. 245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 року у справі №509/1350/17 щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву вказала, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим, оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Судом не досліджувалось у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою.

Застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача шляхом зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні. В такому разі, суд під час перевірки підстав прийняття рішення, перевіряє конкретні підстави відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, доцільним способом захисту є власне зобов`язання уповноваженого суб`єкта прийняти конкретне рішення, а не зобов`язання повторно розглянути клопотання. Оскільки клопотання вже було розглянуто, рішення прийнято, тому повторний розгляд клопотання не захистить прав заявника.

Суд зауважує, що зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки в оренду може мати місце лише у випадку, якщо встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих вище підстав, у випадку, якщо відповідач сам цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. Прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, в даному випадку, є необґрунтованим та може призвести до видачі зазначеного дозволу з порушенням вимог закону.

Суд вважає за необхідне зазначити, що такий спосіб захисту, як зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням певних фактичних обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОНОВАТІКА» про надання дозволу ТОВ «ЕКОНОВАТІКА» на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду терміном на 49 (сорок дев`ять) років земельної ділянки для будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, мультимодального терміналу зберігання та перевалки генеральних вантажів (у тому числі будівель та споруд морського транспорту), яка розташована на території Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами с. Стара Некрасівка) та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а в задоволені іншої частини позовної вимоги зобов`язального характеру необхідно відмовити.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОНОВАТІКА» до Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області Восьмого скликання Тридцять першої сесії від 28.09.2023 року за №4718- VIII Про відмову у наданні дозволу ТОВ «ЕКОНОВАТІКА» на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду терміном на 49 (сорок дев`ять) років земельної ділянки для будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, мультимодального терміналу зберігання та перевалки генеральних вантажів ( у тому числі будівель та споруд морського транспорту), яка розташована на території Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області ( за межами с. Стара Некрасівка)».

Зобов`язати Саф`янівську сільську раду Ізмаїльського району Одеської області повторно розглянути клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОНОВАТІКА» про надання дозволу ТОВ «ЕКОНОВАТІКА» на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду терміном на 49 (сорок дев`ять) років земельної ділянки для будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, мультимодального терміналу зберігання та перевалки генеральних вантажів (у тому числі будівель та споруд морського транспорту), яка розташована на території Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами с. Стара Некрасівка) та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОНОВАТІКА» (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 91, код ЄДРПОУ 38003191).

Відповідач - Саф`янівська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області (68670, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Саф`яни, вул. Грушевського, 85, код ЄДРПОУ 04379433).

Суддя С.М. Корой