Ухвала

від 06.05.2024 по справі 304/1045/24

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/1045/24 Провадження № 2/304/281/2024

У Х В А Л А

06 травня 2024 рокум. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Ганько І.І., розглянувши заяву Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області про забезпечення позову у цивільній справі за її позовом в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Ужгородська районна державна адміністрація та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про витребування земельної ділянки у власність держави, -

У С Т А Н О В И В:

Ужгородська окружна прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) звернулася в суд з вищевказаним позовом, в якому просить витребувати у власність держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2123286200:02:024:0035 площею 0,40 га, що розташована за межами населеного пункту с. Тур`я Поляна Ужгородського району Закарпатської області, а також стягнути з відповідача на користь Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області судові витрати у справі.

Одночасно із пред`явленням позову Ужгородська окружна прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 2123286200:02:024:0035 площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована у кварталі 33 виділ 21/1 за межами населеного пункту с. Тур`я Поляна Ужгородського району Закарпатської області та належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі вчиняти певні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2123286200:02:024:0035 площею 0,40 га, а саме: користуватися нею, вчиняти дії щодо відчуження, поділу, об`єднання, зміни цього призначення, розпорядження нею шляхом передачі в оренду чи на іншому праві користування; заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці з кадастровим номером 2123286200:02:024:0035 площею 0,40 га; заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2123286200:02:024:0035 площею 0,40 га.

Дослідивши матеріали справи, необхідні для вирішення поданої заяви про забезпечення позову, суддя приходить до наступного висновку.

Суддя встановив, що на підставі розпорядження голови Перечинської районної державної адміністрації від 18 березня 2010 року № 90 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі безоплатно у власність ОСОБА_2 » затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 2123286200:02:024:0035 площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована у кварталі 33 виділ 21/1 за межами населеного пункту с. Тур`я Поляна Ужгородського району Закарпатської області.

Згідно Витягу з Поземельної книги про земельну ділянку із кадастровим номером 2123286200:02:024:0035, така сформована на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого приватним підприємством «Закарпатгеопроект» та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 07 червня 2010 року Закарпатською регіональною філією Державного підприємства «Центр ДЗК».

Сьомого червня 2010 року відділом Держкомзему у Перечинському районі видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ № 532974, реєстраційний номер 011024900016, після чого 13 травня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки № НОМЕР_2 , за умовами якого останній набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2123286200:02:024:0035 площею 0,40 га. Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 13 травня 2015 року за № 9642408.

Поряд з цим, за повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 17 листопада 2033 року № 10-7-0.161-4951/2-23 вищевказана земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні філії «Ужгородське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Крім цього встановлено, що Ужгородська окружна прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Ужгородська районна державна адміністрація та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про витребування земельної ділянки у власність держави.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову в цивільному процесі є одним з інститутів цивільного процесу, що сприяє реалізації завдання цивільного судочинства, яким, згідно зі статтею 3 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Перелік видів забезпечення позову визначено в ст. 150 ЦПК України, серед яких процесуальний закон передбачає накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, та забороною вчиняти певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з аналізу статей 149, 150 ЦПК України, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити, і такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Також суддя враховує, що відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

При цьому, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19 зазначено, що арешт майна це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном. Верховний Суд зауважив, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним. Також Верховний Суд звернув увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання у право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «Агосі проти Сполученого Королівства» від 24 жовтня 1988 року «Agosi v. UK»). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Крім цього, згідно правого висновку, викладеного у Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі №308/8567/20 (провадження № 61-3480сво21), законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі. Для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів відповідно. Першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті.

У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.

Вищевказані фактичні дані по справі на предмет їх відповідності зазначеним перед цим нормам процесуального закону дають суду підстави для висновку про доцільність забезпечення позову, шляхом заборони органам, що здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які дії щодо земель земельної ділянки з кадастровим номером 2123286200:02:024:0035 площею 0,40 га, що у свою чергу є співмірним із заявленими позивачем вимогами за встановлених суддею на даній стадії процесу обставин.

Натомість накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 2123286200:02:024:0035 площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована у кварталі 33 виділ 21/1 за межами населеного пункту с. Тур`я Поляна Ужгородського району Закарпатської області та належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); заборона ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі вчиняти певні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2123286200:02:024:0035 площею 0,40 га, а саме: користуватися нею, вчиняти дії щодо відчуження, поділу, об`єднання, зміни цього призначення, розпорядження нею шляхом передачі в оренду чи на іншому праві користування; заборона Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці з кадастровим номером 2123286200:02:024:0035 площею 0,40 га не є видами забезпечення позову, які належним чином забезпечать позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, відтак суддя не знаходить підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у цій частині.

Таким чином, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, враховуючи предмет позову, наведені докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів заявника, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.

Підстав для застосування зустрічного забезпечення не встановлено.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 149-153, 258-261 ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

заяву Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області (ЄДРПОУ: 02909967; 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, 6) про забезпечення позову у цивільній справі за її позовом в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) (ЄДРПОУ: 00022496; 88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Ужгородська районна державна адміністрація (ЄДРПОУ: 04053849; 88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, 10) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (ЄДРПОУ: 44768034; 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А) про витребування земельної ділянки у власність держави задовольнити частково.

Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2123286200:02:024:0035 площею 0,40 га.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 157 ЦПК України примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Строк пред`явлення ухвали суду до виконання правила ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Ганько І. І.