Постанова

від 22.11.2007 по справі 21/394-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/394-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2007 р.                                                           Справа № 21/394-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Шишкін О.Ю., Ринкевич Ю.Б.

відповідача -  Симонова Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3219Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 02.10.07 р. по справі № 21/394-07

за позовом ТОВ "Центр передових технологій будівництва та ремонту автомобільнихдоріг", м. Харків

до Комунального шляхово-експлуатаційного підприємства № 2, м. Харків

про стягнення 56585,82 грн.

встановила:

У липні 2007 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою  про стягнення  48003,21 грн. основного боргу, пеню в сумі 8582,21 грн., на тій підставі, що він виконав вимоги договору поставки № Пр 139.06 від 10.05.2006 р.,  поставив відповідачеві товар по накладним на суму 85820,10 грн.,  а відповідач обов'язки по оплаті здійснив частково .

Позивач  змінив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 47851,44 грн. основного боргу, пеню в сумі 4755,66 грн., посилаючись на укладення між сторонами договору поставки № Пр 103.06 від 19.04.2006 р., за яким він поставив відповідачеві  по накладним товар на суму 85820,10 грн.,  а відповідач обов'язки по оплаті здійснив частково .

      Рішенням господарського суду Харківської області від 02.10.07 по справі № 21/394-07 ( суддя - Пилипенко Н.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено, з посиланням на те, що сторони своїми діями змінили умови договору, оскільки позивач в порушення п. 5.1 здійснив поставку товару без здійснення попередньої оплати та позивачем  не було надано  доказів пред'явлення вимоги на оплату  в розумінні ст. 530 ЦК України. Суд вважав, що  листи про постачання товару в борг з гарантованою оплатою протягом десяти днів не можна вважати доказами щодо строку оплати по договору № Пр 103.06, так як між сторонами було укладено декілька договорів, а в листах відсутнє посилання на договір в межах якого здійснюється замовлення товару та реструктуризація заборгованості.

Позивач, з рішенням господарського суду Харківської області від 02.10.07 р. не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Позивач вважає, що суд зробив необґрунтований висновок про зміну умов договору, так як сторони не змінювали умов договору, невиконання умов договору в частині попередньої оплати є порушенням договору відповідачем. Відповідачу були відомі строки оплати про що зазначено в рахунках та підтверджується видатковими накладними, в яких  вказаний номер рахунку та дата його видачі.

Відповідач  надав відзив на апеляційну скаргу, де зазначив, що з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення господарського суду обґрунтованим, законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню,  так як  позивач в порушення п. 5.1 здійснив поставку товару без здійснення попередньої оплати, що свідчить про те, що він змінив умови  вищезазначеного договору, зокрема строку виконання зобов'язань по оплаті товару. Позивач не пред'являв вимог про оплату товару та не зазначив строку виконання зобов'язання.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановила , що між позивачем та відповідачем був укладений договір № Пр 103.06 від 19.04.2006 р. та  специфікація № 1  до  договору.

    Згідно з умовами договору  постачальник (позивач) зобов'язався на умовах  договору  поставити  покупцеві (відповідачу) товар, покупець зобов'язався на умовах  цього договору  прийняти товар  та  оплатити за нього  узгоджену суму.

    Пунктом 3.3. договору  № Пр 103.06 від 19.04.2006 р. передбачено, що  постачальник  здійснює поставку  товару  узгодженими  партіями, що формується  на підставі  заказів  покупця  на кожну  партію поширюється  порядок розрахунків і порядок поставки, що зазначений в договорі. Якщо інше  не  зазначено в замовленні  або в додатковій угоді. На узгоджену партію товару  постачальник оформлює рахунок, що є підставою для оплати  та відвантаження  партій товару. Відвантаження  товару  здійснюється  частками,  під часткою  розуміється  товар, що відвантажується  по  одному  товарно-транспортному  документу.

    Пунктом 4.1. договору № Пр 103.06 від 19.04.2006 р. передбачено, що ціна  за одиницю  товару  і  загальна вартість  товару, поставляємого по  цьому  договору, визначається   в специфікації  до  договору (Додаток № 1).

    В п. 5.1. договору № Пр 103.06 від 19.04.2006 р. передбачено, що розрахунки  по  цьому  договору  здійснюються  на умовах 100% попередньої оплати. Оплату   товару по цьому  договору покупець (відповідач по справі) здійснює тільки на підставі  рахунків постачальника (позивача по справі) шляхом  перерахування  на поточний  рахунок постачальника, або шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника   не пізніше  строку, вказаного  в рахунку. При цьому,  покупець зобов'язаний  вказати  в платіжному  документі  номер   рахунку, що оплачується .

    Як свідчать матеріали справи, в період дії договору  відповідач надав позивачу замовлення про відпуск асфальтобетону у кількості 200 тн. в борг  та гарантував оплату   протягом   десяти  днів, що підтверджується копією  листів  вих.  № 112  від 27.04.2006 р., вих. №106 від 18.04.2006 р., всього на суму 54600 грн. Позивач  надав  рахунок-фактуру  № 602/04 від 19.04.2006 р.  зі строком  дії  рахунку  на протязі  - п'яти  банківських днів та  накладні  в підтвердження передачі продукції  відповідачеві за період  з 20.04.2006 р. по  28.04.2006 р., та  рахунок-фактуру № 869/04 від 28.04.2006 р. зі строком  дії  рахунку  на протязі  - п'яти  банківських днів та  накладні  в підтвердження передачі товару  відповідачеві   за  період  з 28.04.2006 р. по  17.05.2006 р., та  довіреності ЯЛП № 237665 від 17.04.2006 р., ЯЛП № 237681 від 03.05.2006 р. на отримання товару відповідачем, посилаючись на не оплату відповідачем товару згідно виставлених  рахунків–фактур  № 602/04 від 19.04.2006 р.,  № 869/04 від 28.04.2006 р., просив  суд стягнути  47851,44 грн. основного боргу.   

Розмір заборгованості підтверджує також лист відповідача № 73 від 19.03.2007 р., що передбачає  реструктуризацію  боргу та визначає графік погашення  заборгованості.  

      Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання  має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

    Як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої зобов'язання, а відповідач в порушення умов договору частково оплатив одержану продукцію.

    Суд першої інстанції безпідставно вважав, що сторони,  своїми діями змінили умови  договору, оскільки позивач  в порушення п. 5.1.  здійснив  поставку товару  без здійснення попередньої оплати. При цьому суд не врахував, що відповідно до п. 3.3. договору  № Пр 103.06 від 19.04.2006 р. постачальник  здійснює поставку  товару  узгодженими  партіями, що формується  на підставі  заказів  покупця  на кожну  партію поширюється  порядок розрахунків і порядок  поставки, що зазначений в договорі. Якщо інше не зазначено в замовленні  або в додатковій угоді. На узгоджену партію товару  постачальник оформлює рахунок, що  є підставою для  оплати  та відвантаження  партій товару. Відвантаження  товару  здійснюється  частками  під часткою розуміється товар, що відвантажується по  одному  товарно - транспортному  документу.

Отже, умовами договору передбачалася зміна порядку розрахунків у замовленні, що і зробив відповідач при поданні замовлень, якими просив передати продукцію в борг та гарантував оплату протягом 10 днів, з чим погодився позивач.

Суд першої інстанції безпідставно вважав, що за таких обставин  відсутні  підстави  щодо задоволення позовних вимог, так як доказів пред'явлення вимоги на оплату в розумінні  ст. 530 ЦК України  суду  не надано, оскільки  відповідач зобов'язався оплатити переданий в борг товар протягом 10 днів, крім того йому направлялися рахунки–фактури, що підтверджується видатковими накладними, в яких  як підстава зазначені  рахунки–фактури, а в рахунках - фактури існує посилання на договір № Пр 103.06 від 19.04.2006 р.

Суд першої інстанції необґрунтовано вважав, що в спірний період постачання існувало декілька договорів, що не підтверджується матеріалами справи, так як в період з 19.04.2006 р. по 30.04.2006 р. діяв договір № Пр 103.06 від 19.04.2006 р. і інших договорів не було та постачання продукції по замовленням № 112 від 27.04.2006 р. та № 106 від 18.04.2006 р. здійснювалось на його підставі. Відповідач повинен був оплатити одержану продукцію протягом 10 днів, що їм  не виконано.

В зв'язку з чим суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 47851,44 грн., тем більш що відповідач не заперечує проти наявності боргу, але вважає що не наступив строк його сплати.

     Відносини по поставці регулюються нормами Цивільного Кодексу України та Господарського кодексу України.

       Відповідно до ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, тобто підприємницькі  відносини регулюються  Господарським кодексом України.

    Отже, при застосуванні норм діючого законодавства слід виходити з принципу пріоритету спеціального закону перед законом загальним, в першу чергу застосовуються норми ГК України, як спеціальне законодавство, а  у випадку не врегулювання або недостатнього врегулювання відповідних відносин застосовуються норми  ЦК України.

Статтями 264-271 Господарського Кодексу  України не врегульовані питання оплати отриманої продукції. В зв'язку з чим необхідно застосовувати норми ст. 712, 692 ЦК України, згідно з якими покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 258 ЦК України  встановлює скорочений термін позовної давності тривалістю в 1 рік для стягнення неустойки ( штрафу, пені).

При цьому згідно ч.1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за порушення у сфері господарювання загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, застосовуються тільки в тому випадку, якщо інші строки не встановлені цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

         Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.  

        Пунктом 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасну та неповну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що складає 4051,95 грн.  /за 6-місяців/.

      Суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 47851,44 грн. основного боргу та в частині стягнення пені за 6 місяців у розмірі  4015,95 грн.

Таким чином, рішення господарського суду не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права і підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, керуючись ст. ст. 9, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 223, 230, 232 ГК України, ст.ст. 101 -105 ГПК України

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2007 р. по справі № 21/394-07 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

         Стягнути з Комунального шляхово-експлуатаційного підприємства № 2, м. Харків (61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 104, р/р 35445003002882 в УГД в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 03359204)  на користь ТОВ "Центр передових технологій будівництва та ремонту  автомобільних доріг", м. Харків (61000, м. Харків, ГСП-2, вул. Велозаводська, 1, р/р 26002301601132 в філії «Фрунзенське від. ПІБ м. Харкова», МФО 351179, код ЄДРПОУ 30883206) - 47851 грн. 44 коп. основного боргу, 4015,95 грн. пені, 518,67 грн. держмита, 118 грн. судових витрат, 259,33 грн. держмита по скарзі.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ доручити надати господарському суду Харківської області.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.  

Повний текст постанови підписано 22.11.2007 р.